Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №336/321/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 336/321/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/321/26 Головуючий в 1 інстанції Дацюк О.І.

Провадження № 33/807/1085/26 Доповідач у 2-й інстанції – Коломаренко К.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Коломаренко К.А.,

розглянувши клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Заболотнього Олександра Анатолійовича про поновлення строку на оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 лютого 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами (в порядку ч.3 ст. 30 КУпАП) строком на три роки сім місяців зі стягненням судового збору на користь держави.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 06 серпня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Заболотній Олександр Анатолійович сформував та надіслав засобами електронного зв`язку через систему «Електронний суд» (засобами поштового зв`язку повторно) апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи пропуск строку на апеляційне оскарження, захисник вказує, що постанова суду датована 12.02.2026 року, проте не була складена та вручена ОСОБА_1 в той же день, натомість направлена засобами поштового зв`язку на адресу його зареєстрованого місця проживання супровідним листом від 16.02.2026 року. Згідно відмітки у поштовому повідомленні про вручення даного листа зазначено, що його вручено «Члену сім`ї» 05.03.2026. Наполягає, що ні ОСОБА_1 , ні його родичі вказану постанову не отримували. ОСОБА_1 не міг отримати оскаржувану постанову за адресою його офіційної реєстрації в Вінницькій області, оскільки він несе службу на лінії бойового зіткнення на сході України. ОСОБА_1 звернувся за правовою допомогою, щоб отримати оскаржувану постанову. 29 липня 2026 року представником подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи, після чого судом внесено дані до ЄСІТС та надано копії процесуальних документів 29.07.2026 року. Оскаржувана постанова отримана захисником лише 29.07.2026 року, дана апеляційна справа подається у наданий законодавством десятиденний строк з дня отримання копії постанови, тому просить поновити строк на подання апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, розглянувши заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу - повернути особі, яка її подала, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об`єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу.

Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала скаргу про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами.

При цьому, чинний КУпАП не пов`язує початок перебігу строку оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення із датою вручення копії цієї постанови, а лише надає право клопотати про поновлення строку оскарження, якщо його пропущено з поважних причин.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави поновлення пропущеного строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватися, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був присутній в судовому засіданні 12.02.2026 року особисто, вину у скоєнні правопорушення заперечував, про результат розгляду справи його було повідомлено в судовому засіданні під звукозапис (а.с.17-18).

Супровідним листом №336/321/26/5200/2026 від 16.02.2026 року ОСОБА_1 направлено копію оскаржуваної постанови за адресою: АДРЕСА_1 , яку зазначено особисто особою, яка притягається до адміністративної відповідальності при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення, копія постанови була вручена «члену сім`ї» 05.03.2026 року (а.с.27).

Листом №42948-2026 від 25.03.2026 року Відділом поліції №2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області повідомлено, що постанову Шевченківського районного суду міста Запоріжжя №336/321/26 від 12 лютого 2026 року в частині позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 – виконано (а.с.28).

Також в матеріалах справи містяться квитанції №2.543779219.1 та №2.543799025.1 від 23.02.2026 року, згідно яких ОСОБА_1 23.02.2026 року особисто сплачено суму штрафу в розмірі 34 000,00 грн. та суму судового збору в розмірі 665,60 грн, про що в призначенні платежу ним, як платником, вказано номер справи «№336/321/26». При цьому, штраф сплачено через 10 днів після винесення оскаржуваної постанови, на підтвердження чого ОСОБА_1 особисто передано вказані квитанції уповноваженій особі Шевченківського районного суду м. Запоріжжя в приміщенні суду (а.с.25).

На підтвердження несумлінного виконання обов`язків працівниками АТ «Укрпошта» в частині доставлення поштової кореспонденції адресатам, про що захисником, серед іншого, зазначено в апеляційній скарзі, не надано доказів звернення зі скаргами на дії працівників АТ «Укрпошта» та результати їх розгляду.

З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний про ухвалення оскаржуваної постанови, оскільки в подальшому протягом 10 днів виконав судове рішення, сплативши штраф і судовий збір та передавши квитанції до суду, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, апелянт не був позбавлений можливості реалізувати право на апеляційне оскарження у строк, встановлений ст. 294 КУпАП, а наведені ним доводи не свідчать про наявність поважних причин для поновлення пропущеного строку.

Враховуючи положення ст. 294 КУпАП останнім днем подачі апеляційної скарги на постанову Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 лютого 2026 року є 23 лютого 2026 року (22 лютого 2026 року – неділя, вихідний день).

Проте, апеляційна скарга на постанову Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12.02.2026 року подана через шість місяців – 06.08.2026 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до положень ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.

Таким чином, ОСОБА_1 не скористався своїм правом на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції в строки, що визначені чинним законодавством та, зважаючи на відсутність перешкод для реалізації такого права, пропустив такий строк без поважних причин.

При цьому слід зауважити, що, розглядаючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд звертає увагу на те, що жодних доказів на підтвердження існування обставин, які були чи об`єктивно є непереборними, і які не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 , чи які перешкоджали або створювали труднощі, або унеможливлювали своєчасно подати апеляційну скаргу чи будь-яким способом заявити про свою незгоду з винесеним судом рішенням, або вчинити будь-які інші дії, які можна було б розцінювати як спробу для оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційному суду не надано.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також, якщо у поновленні строку відмовлено (ч. 2 ст. 294 КУпАП).

З огляду на викладене, у поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу, подану захисником ОСОБА_1 - адвокатом Заболотнім О.А., повернути особі, яка її подала.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені клопотання ОСОБА_1 , поданого адвокатом Заболотнім О.А., про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 лютого 2026 року, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130 КУпАП, відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Заболотнім О.А., на постанову Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 лютого 2026 року повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Запорізького апеляційного суду К.А. Коломаренко