Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №686/13543/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/13543/25

Провадження № 33/820/364/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретаря судового засідання Плюти В.С., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , його захисника Клострейх О.В., потерпілого- ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2025,

в с т а н о в и л а:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 (тридцять чотири тисячі) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави, 605 грн. 60 коп. судового збору.

Роз`яснено ОСОБА_1 строки оскарження постанови суду та порядок сплати штрафу.

За постановою суду ОСОБА_1 29 квітня 2025 року о 10 год., керуючи автомобілем "Деу", номерний знак НОМЕР_1 , в м. Хмельницький, по вул. Пілотська, 77/5, на порушення п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, при виникненні небезпеки не вжив заходів аж до повної зупинки транспортного засобу, або безпечного об`їзду перешкоди, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Хонда», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження.

Окрім цього, ОСОБА_1 , в порушення п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху, вживав алкогольні напої після зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди за його участю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, та, в порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків.

Не погоджуючись з постановою місцевого суду, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях події та складу адміністративних правопорушень. Звертає увагу, що повний текст постанови він не отримував, а тому був позбавлений можливості вчасно подано апеляційну скаргу. Вважає, оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не з відповідністю фактичним обставинам справи. Апелянт стверджує, що відсутні належні та допустимі докази його вини у порушенні саме п. 2.10.є ПДР. Крім того, згідно наявних в матеріалах справи доказах не вбачається, що він після скоєння ДТП вживав будь-які алкогольні напої. Звертає увагу суду, що матеріали справи не містять належним чином зафіксованого факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Клострейх О.В., які частково підтримали апеляційну скаргу, лише, в частині скасування постанови про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, та просили її задовольнити, потерпілого ОСОБА_2 , вивчивши та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення і перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження вказаної постанови суду ОСОБА_1 слід поновити, а апеляційну скаргу задовольнити частково, з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга подана, після закінчення цього строку повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявила клопотання про поновлення цього строку, а також у поновлені строку відмовлено.

Оскільки оскаржувану постанову ОСОБА_1 отримано не було, тому вважаю, що строк на апеляційне оскарження був пропущений ним з поважних причин і він підлягає поновленню.

Постанова суду, в частині визнання ОСОБА_1 винним за ст. 124 КУпАП, не оскаржується, відтак в цій частині апеляційним судом не переглядається.

У відповідності до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані стосовно даного правопорушення встановлюються окрім протоколу про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та іншими доказами.

За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчують подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст.251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст.254-256 КУпАП.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд, при її розгляді, зазначених вимог закону дотримався не в повній мірі.

Що стосується обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП, то апеляційний суд виходить з наступного.

Так, місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 29 квітня 2025 року о 10 год., керуючи автомобілем "Деу", номерний знак НОМЕР_1 , в м. Хмельницький по вул. Пілотська, 77/5, на порушення п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, при виникненні небезпеки не вжив заходів аж до повної зупинки транспортного засобу, або безпечного об`їзду перешкоди, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Хонда», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження.

Окрім цього, ОСОБА_1 в порушення п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху, вживав алкогольні напої після зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди за його участю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, та в порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку відмовився присутності двох свідків.

На підтвердження його винуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на його зізнавальні пояснення в судовому засіданні, дані протоколів про адміністративні правопорушення; схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксовані дорожня обстановка та місце зіткнення, розташування автомобілів після зіткнення; письмові пояснення потерпілого ОСОБА_3 ; дані акту огляду на стан алкогольного сп`яніння та направлення на огляд водія в медичному закладі; дані відеозаписів та фотознімків.

Однак, з таким висновком суду апеляційний суд не погоджується з наступних підстав.

Диспозиція ч. 4 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди, за її участю, алкоголю, тощо, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення, зокрема, алкогольного сп`яніння, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

З протоколу про адміністративне правопорушення та з постанови суду вбачається, що після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, відмовився присутності двох свідків.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що у вказаний день алкогольні напої вживав до ДТП, випив 100 гр. коньяку, не заперечував обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди за участю його автомобіля"Деу", номерний знак НОМЕР_1 .

Апеляційним судом встановлено, що 29 квітня 2025 року, під час виконання свої службових обов`язків, працівники поліції отримали повідомлення про дорожньо – транспортну пригоду в м. Хмельницькому по вул. Пілотська, 77/5, близько 10 год. 00 хв., прибули для з`ясування обставин, встановили особу, яка була її учасником та виявили в ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння.

Наявність в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння(а.с.4), та відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, з якого вбачається, що працівники поліції прибули до ОСОБА_1 для з`ясування обставин вчинення дорожньо – транспортної пригоди за його участю. В ході складання адміністративних матеріалів працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 відповів, що вживав алкоголь, а саме 100 г. коньяку, після чого йому було запропоновано пройти тест на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, він відмовився пройти такий огляд, в подальшому йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, на що він також відмовився.

Отже, з урахуванням наведеного, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 29 квітня 2025 року о 10 год. 00 хв., керував автомобілем "Деу", номерний знак НОМЕР_1 , в м. Хмельницькому, по вул. Пілотська, 77/5, з ознаками алкогольного сп`яніння(запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, та в порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, відмовився, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до матеріалів справи (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 315088, від 29.04.2025 року) ОСОБА_1 ставиться у вину порушення п. 2.10 «є» ПДР, тобто вживання алкогольних напоїв після дорожньо – транспортної пригоди до проведення уповноваженою особою огляду на стан сп`яніння. Його дії кваліфіковано за ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Однак, доказів, які б підтверджували вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв після вчинення дорожньо – транспортної пригоди матеріали справи не містять. Вказаний факт заперечив і ОСОБА_1 .

Натомість, під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння(запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, та в порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, відмовився, тому його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Кодекс України про адміністративне правопорушення не міститьп норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄСПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄСПЛ.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Отже, дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 4 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП. Така перекваліфікація не порушує права ОСОБА_1 та не погіршує його становище.

Тому, відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП постанову суду першої інстанції, в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП, слід змінити та прийняти нову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Як убачається з матеріалів справи, постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП. При цьому в апеляційному порядку висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не оскаржувалися, а тому не були предметом перегляду судом апеляційної інстанції. Навпаки, сам апелянт визнав свою вину у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду, а отже факт керування ним транспортним засобом не є спірною обставиною у цій справі.

Що стосується накладення стягнення, то апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.аааа

ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Більш серйозне правопорушення, з числа вчинених, є правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Тому, на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення, з числа вчинених, тобто, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП – у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя –

п о с т а н о в и ла:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2025.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2025 стосовно ОСОБА_1 , в частині притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.130 КУпАП, змінити.

Вважати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.2 ст.36 КУпАП, накласти на ОСОБА_1 стягнення, за вчинення правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст.130 КупАП, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

В решті постанову суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави, 605 грн. 60 коп. судового збору.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня її винесення, тобто з 05 серпня 2026.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

Штраф вноситься порушником в установу банку України.

У разі несплати правопорушником штрафу у вищевказаний строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

-подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

-витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 2651 КУпАП, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов`язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.

У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.

Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Після набрання постановою законної сили:

-стягувачем штрафу є: Управління патрульної поліції у Хмельницькій області ДПП, місцезнаходження: м. Хмельницький, пров. Коцюбинського, 35/2;

-стягувачем судового збору є: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Липська, 18/5;

-боржником є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 .

Реквізити для сплати штрафу: призначення платежу: 21081300, отримувач коштів: ГУК у Хмельницькій області; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37971775; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA748999980313060149000022001, код класифікації доходів бюджету 21081300 (протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 179452, серії ЕПР1 № 179439 та серії ЕПР1 № 101682).

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106; пункт 5.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Л.М. Кулеша