Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №681/46/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 681/46/26

Провадження № 22-ц/820/1377/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Гринчука Р. С., П`єнти І. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» на заочне рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 13 квітня 2026 року (суддя Іллюк С. В., повне судове рішення складено 13 квітня 2026 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У січні 2026 року ТОВ «НоваПей Кредит», звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що 07.04.2025 з ОСОБА_1 був укладений публічний договір про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом «Розстрочка NovaPay» шляхом підписання позичальником заяви про приєднання № 536237. За умовами договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 60000 грн. Строк дії договору до 07.04.2026. Відповідачка прострочила виконання зобов`язання, внаслідок чого станом на 13.01.2026 загальний розмір заборгованості складає 75600 грн, з яких: 60000 грн - заборгованість за кредитом, 14700 грн - заборгованість за процентами (комісією), 900 грн -штрафи.

Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з позичальника.

Заочним рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 13 квітня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НоваПей Кредит» заборгованість за договором про споживчий кредит у сумі 62100 грн, з яких: заборгованість кредитом - 60000 грн, заборгованість за комісією - 2100 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

ТОВ «НоваПей Кредит», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині відмови у стягненні комісії в розмірі 12600 грн та ухвалити нове судове рішення про задоволення цих вимог. Посилається на порушення норм матеріального права. За умовами договору кредиту сторони погодили сплату разової комісії платежами на протязі певного періоду за надання кредиту, що не суперечить вимогам закону.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог та в частині відмови у стягненні штрафу не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що 07.04.2025 між ТОВ «НоваПей Кредит» і ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом «Розстрочка NovaPay» шляхом підписання заяви про приєднання № 536237 від 07.04.2025 до Публічного договору про споживчий кредит, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 60000 грн строком до 07.04.2026.

Відповідно до пункту 2.11. заяви цільовим призначенням кредиту є споживчі потреби. Згідно з пунктами 2.12. та 2.13. заяви строк користування кредитом становить 12 місяців, датою надання кредиту є 07.04.2025. Відповідно до пункту 2.17. заяви кредит видається у безготівковій формі на рахунок НОМЕР_1 .

Згідно з пунктами 2.3., 2.4. заяви тип процентної ставки фіксована, розмір процентної ставки, 0,00001% річних.

За змістом пункту 2.6. заяви комісія за надання фінансового інструменту (кредиту): 3,5% в місяць (42% в рік). Комісія, що нараховується за Договором, є платою за надання фінансового інструменту (кредиту). Розрахунок комісії здійснюється за весь строк користування кредитом, в дату видачі кредиту, від суми загальної кредиту, нараховується та сплачується рівномірно, щомісяця, протягом строку користування кредитом згідно з Графіком платежів. У випадку фактичного дострокового погашення кредиту комісія за погашені періоди, коли фактично Позичальник не користується кредитом, не нараховується та не сплачується.

Пунктом 2.7. передбачено, що загальні витрати за кредитом становлять 25200 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка визначена на рівні 86,35% річних (пункт 2.8.), а орієнтовна загальна вартість кредиту складає 85200 грн (пункт 2.9.).

Пунктом 3.1. встановлено, що повернення кредиту та сплата платежів здійснюється згідно з графіком платежів. Згідно з пунктом 3.2. заяви розрахунковою датою платежу є 25 число кожного місяця. Разом з тим, пунктом 3.5. заяви визначено, що рекомендованою датою внесення платежу є дата, яка передує даті за графіком для уникнення прострочень.

Договір підписано ОСОБА_1 ОТР-паролем 07.04.2025.

Згідно з платіжною інструкції № 536237 від 07.04.2025 ТОВ «НоваПей Кредит» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 60000 грн.

Відповідно до вимоги ТОВ «НоваПей Кредит» про дострокове повернення кредиту від 25.11.2025 товариство повідомило відповідачку про сплату заборгованості за кредитом у розмірі 75600 грн.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмову в позові про стягнення частини комісії суд мотивував тим, що умови договору про сплату щомісячної комісії за видачу кредиту в розмірі 3,5% на місяць є нікчемними.

Висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з таких підстав.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Умовами кредитного договору передбачено сплату позичальником комісії за надання фінансового інструменту (кредиту): 3,5% в місяць (42% в рік). Комісія, що нараховується за Договором, є платою за надання фінансового інструменту (кредиту). Розрахунок комісії здійснюється за весь строк користування кредитом, в дату видачі кредиту, від суми загальної кредиту, нараховується та сплачується рівномірно, щомісяця, протягом строку користування кредитом згідно із Графіком платежів.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Разом з тим, відповідно до частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення».

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 12 вересня 2023 року в цивільній справі № 204/224/21, констатуючи відсутність виключної правової проблеми з приводу встановлених банками різного роду комісій у кредитних договорах, які є нікчемними, наголосила на тому, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає, передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі (а) за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи (б) за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи (в) за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Оскільки послуга з надання фінансового інструменту (кредиту) спожита позичальником одноразово в момент перерахування коштів, тому встановлення щомісячної плати (комісії) за цю разову дію протягом усього строку договору є безпідставним, несправедливим і таким, що порушує права споживача.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З огляду на викладене суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову в позові про стягнення комісії у сумі 12600 грн.

Доводи апеляційної скарги правильний висновок суду не спростовують. Фактично вони зводяться до незгоди з рішенням суду.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» залишити без задоволення.

Заочне рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 13 квітня 2026 року в частині відмови в позові про стягнення комісії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 13 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді Р. С. Гринчук

І. В. П`єнта