Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №465/110/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/110/24 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 22-ц/811/1/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Копняк С.М., Цяцяка Р.П.,

секретаря: Костюк С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

В січні 2024 року ТОВ «Росвен Інвест Україна» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що 23.12.2022 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір позики №7975386, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути такі та сплатити проценти відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі.

11.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу №01.02-36/23, відповідно до умов якого позивач прийняв належні Товариству з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права грошової вимоги до боржників за договорами, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу №01.02-36/23 від 11.07.2023 позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 37060 грн., з яких: 10000 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту, 27060 грн. – сума заборгованості за відсотками.

Крім цього, 06.12.2022 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» укладено договір про надання фінансового кредиту №05844-12/2022, відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених Договором.

28.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу №28072023, відповідно до умов якого позивач прийняв належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» права грошової вимоги до боржників за договорами, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу №28072023 від 28.07.2023 позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту №05844-12/2022 від 06.12.2022 в сумі 40297 грн. 76 коп., з яких: 10804 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту, 29493 грн. 76 коп. – сума заборгованості за відсотками.

Крім цього, 12.01.2023 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» укладено договір про надання фінансового кредиту №15204-01/2023, відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених Договором.

28.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу №28072023, відповідно до умов якого позивач прийняв належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» права грошової вимоги до боржників за договорами, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу №28072023 від 28.07.2023 позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту №15204-01/2023 від 12.01.2023 в сумі 45918 грн., з яких: 12000 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту, 33918 грн.– сума заборгованості за відсотками.

Всупереч умовам договору позики та договорів про надання фінансового кредиту відповідач не виконала свого зобов`язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості, а тому просить стягнути таку в судовому порядку.

Оскаржуваним заочним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованість за договором позики №7975386 від 23.12.2022 в розмірі 37060 грн., за договором про надання фінансового кредиту №05844-12/2022 від 06.12.2022 в розмірі 40297 грн. 76 коп. та за договором про надання фінансового кредиту №15204-01/2023 від 12.01.2023 в розмірі 45918 грн., а всього: 123275 грн. 76 коп. (сто двадцять три тисячі двісті сімдесят п`ять гривень сімдесят шість копійок).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» 2684 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_1 , - кредитний договір № 7975386 від 23.12.2022 з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в електронному вигляді не укладала та не підписувала, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримувала. Позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачці.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували її реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання нею логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, ознайомлення з усіма істотними умовами договору, а також отримання кредитних коштів.

Також звертає увагу суду на те, що оскільки ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних

кредитів`зареєстроване як фінансова установа, основним видом діяльності якої, відповідно до КВЕД 64.92 є здійснення діяльності з дання послуг з кредитування, та має свідоцтво, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, виконання Постанов Національного банку України для ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» є обов`язковим.

Стверджує, що відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування коштів Відповідачці від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за кредитним договором № 7975386 від 23.12.2022 та отримання саме відповідачем вищезазначених коштів.

Вважає недоведеним твердження позивача про те, що до нього перейшло право

вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 . На підтвердження переходу права вимоги до боржника ОСОБА_1 позивач не надав суду Реєстру, на підставі якого можна було б встановити, чи дійсно право вимоги до ОСОБА_1 було включене до Реєстру прав вимог; на підставі якого правочину виникло право вимоги у первісного кредитора; у якій сумі перейшло право вимоги від первісного кредитора до позивача. Отже, без повного Реєстру боржників суд позбавлений можливості констатувати, що

право вимоги до боржника ОСОБА_1 дійсно перейшло до позивача.

Звертає увагу суду, що розрахунки заборгованості за договором, копію якого додано до позовної заяви є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової

палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа № 219/1704/17, провадження №61-1211св19.

Також, звертає увагу суду, що лише банківські виписки з рахунків

позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Вважає, що позивач не надав доказів щодо зарахування за Договором коштів на картковий рахунок відповідачки та про належність їй цього рахунку.

Зазначає, що підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка за рахунком, позивач її не надав.

Враховуючи наведене просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що свої зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, кредит в порядку та термін, передбачений кредитним договором не повернув, відсотки за користування кредитом не сплатив, у зв`язку з чим з відповідача на корись позивача підлягає стягненню заборгованість у визначеному позивачем розмірі. Всупереч умовам договору позики та договорів про надання фінансового кредиту відповідач не виконала свого зобов`язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості,

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції із врахуванням наступного.

Судом встановлено, що 23.12.2022 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір позики №7975386, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути такі та сплатити проценти відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі.

11.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу №01.02-36/23, відповідно до умов якого позивач прийняв належні Товариству з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права грошової вимоги до боржників за договорами, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу №01.02-36/23 від 11.07.2023 позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 37060 грн., з яких: 10000 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту, 27060 грн. – сума заборгованості за відсотками.

Крім цього, 06.12.2022 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» укладено договір про надання фінансового кредиту №05844-12/2022, відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених Договором.

28.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу №28072023, відповідно до умов якого позивач прийняв належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» права грошової вимоги до боржників за договорами, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу №28072023 від 28.07.2023 позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту №05844-12/2022 від 06.12.2022 в сумі 40297 грн. 76 коп., з яких: 10804 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту, 29493 грн. 76 коп. – сума заборгованості за відсотками.

Крім цього, 12.01.2023 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» укладено договір про надання фінансового кредиту №15204-01/2023, відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених Договором.

28.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу №28072023, відповідно до умов якого позивач прийняв належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» права грошової вимоги до боржників за договорами, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу №28072023 від 28.07.2023 позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту №15204-01/2023 від 12.01.2023 в сумі 45918 грн., з яких: 12000 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту, 33918 грн.– сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст.10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та враховуючи вищенаведені норми права апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності позивачем факту укладення Договорів.

Суд встановив, що відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання Договорів шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем перераховані грошові кошти з метою виконання умов Договорів.

Таким чином, волевиявлення позичальника при укладенні Договорів, виражене у всіх її діях: реєстрації на сайті, заповненні анкети клієнта, підтвердженні номеру мобільного телефону та електронної пошти за допомогою введення кодів підтвердження, фотографування себе з паспортом та своїх документів тощо, а також у прийнятті (акцепті) пропозиції (оферти) кредитодавця на укладення Договорів.

З урахування викладеного, колегія суддів вважає, що 23.12.2022 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір позики №7975386, 06.12.2022 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» укладено договір про надання фінансового кредиту №05844-12/2022, 12.01.2023 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» укладено договір про надання фінансового кредиту №15204-01/2023. Вказані договори укладені в електронній формі, які підписала підписала відповідачка електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», та відповідачка отримала кредит у загальному розмірі 32804 грн

Отже, колегія суддів дійшла до висновку про наявність у ОСОБА_1 боргових зобов`язань перед ТОВ «Росвен Інвест Україна» та необхідність стягнення з неї на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості за кредитними договорами.

Правильності нарахування заборгованості за кредитним договором відповідач не спростував.

Договори, а також договори відступлення прав вимоги у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності цих правочинів.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого позивачем.

Крім того, позивачем надано належні та допустимі докази отримання прав вимоги від попередніх кредиторів, зокрема належним чином оформлені договори факторингу, акти прийому передачі реєстру боржників та квитанції про перерахунок коштів за договорами факторингу.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення кредитних договорів в порядку, визначеному чинним законодавством, є безпідставними, оскільки як вбачається зі змісту кредитних договорів між позичальником та кредиторами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Кредитні договори підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо його умов; не оспорював кредитний договір в частині або в цілому, кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; кредитний договір містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту.

Отже, підписавши кредитні договори, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з їх умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредитних коштів за кредитними договорами до вільно обраних ним фінансових установ, отримавши від останніх всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Також доводи апеляційної скарги про те, що позивач не долучив до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачці; доказів, що відповідачка належним чином ідентифікована під час реєстрації в системі фінансової установи (наприклад, через BankID, не надано фото ідентифікаційних документів, введення персональних даних, що відповідають паспорту), що допомогло б встановити, що саме ця особа створила обліковий запис, з якого відбувалося подальше укладення договору; доказів проведення комплексу заходів, спрямованих на повну ідентифікацію та верифікацію особи ОСОБА_1 на підтвердження реєстрації відповідачки в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання нею логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договорів; доказів про перерахунок коштів відповідачці за Договорами та отримання саме відповідачкою зазначених коштів, є безпідставними та спростовуються наявними у справі матеріалами та встановленими на підставі них обставинами.

Заперечуючи щодо отримання даного кредиту, апелянт не надав жодного доказу на підтвердження даного твердження.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути змінено та скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд, враховуючи відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України не вбачає підстав для компенсації позивачу понесених ним судових витрат на стадії апеляційного перегляду справи.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

у х в а л и в :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 13.08.2026 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Копняк С.М.