Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №337/1838/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 14.08.2026 Справа № 337/1838/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/1945/26 Головуючий у 1-й інстанції: Мурашова Н.А.

Є.У.№ 337/1838/26 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Мінгазова Р.В.,

Полякова О.З.,

розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Шелудько Оксана Олександрівна, на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування зазначав, що 25.05.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір №540063-КС-00 про надання кредиту, відповідно до якого відповідачка отримала в кредит грошові кошти в розмірі 26 000,00грн., зобов`язавшись повернути їх та сплатити проценти за користування ними, інші платежі в строк та порядку, погоджені договором. Однак відповідачка належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 13.03.2026 утворилась заборгованість в загальному розмірі 88 140,00грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 26 000,00грн., заборгованості за процентами - 43940,00грн., заборгованості за комісією - 5200,00грн., процентів, нарахованих відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України - 13000,00грн.

Просив стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40грн.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика», заборгованість за кредитним договором №540063-КС-001 від 25.05.2025 в загальному розмірі 75 140 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2269,70грн, усього 77409,70 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Шелудько О.О. подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, прийняти нове про часткове задоволення позову. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, не досліджено справжність електронного підпису та оригінал електронного договору, не перевірено його достовірність, цілісність й незмінюваність. Судом не перевірено факт підписання кредитного договору відповідачкою. Вважає, що визначений судом першої інстанції розмір відсотків за користування кредитними коштами є несправедливим та таким, що не узгоджується із Законом України «Про захист прав споживачів». На думку відповідачки, суд безпідставно стягнув комісію. Надання кредиту не є самостійною послугою кредитодавця, а є виконанням взятого на себе обов`язку за укладеним договором, тому, на думку апелянта, така послуга не повинна оплачуватися позичальником.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення в даній справі без змін як законне та обґрунтоване. Зазначає, що факт укладення кредитного договору підтверджується належними і допустимими доказами, у тому числі, довідкою Банку про зарахування на рахунок відповідачки в день укладення кредитного договору 26 000 грн. Надані позивачем письмові докази спростовують доводи відповідачки про не підписання нею кредитного договору, про внесення позивачем будь-яких змін до його умов. Відповідачка через веб-сайт кредитодавця шляхом введення логіну особистого кабінету та паролю особистого кабінету увійшла до нього та через ІТС подала заявку на отримання кредиту, де відповідно зазначила номер свого особистого рахунку, який позивач не знав і не міг знати. На вказаний позичальником рахунок після підписання електронним підписом кредитного договору були зараховані грошові кошти, що не спростовано у суді першої інстанції. Нарахування відсотки за користування кредитними коштами здійснено у відповідності до умов кредитного договору, які недійсними не визнавалися. Жодного нарахування будь-якої компенсації, штрафів тощо позикодавцем не здійснювалось, а нарахування комісії за видачу кредиту передбачено умовами кредитного договору і не суперечить Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За вимогами п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарг без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повному обсязі.

Судом встановлено, що 25.05.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір №540063-КС-00 про надання кредиту, відповідно до якого відповідачка отримала в кредит грошові кошти в розмірі 26000,00грн., на платіжну картку відповідачки, емітовану в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_1 , яка була зазначена останньою в Анкеті клієнта. (звором а.с. 13-22).

ТОВ «Бізнеспозика» 25.05.2025 направило ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 540063-КС-001 про надання кредиту (а.с. 12).

25.05.2025 ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 540063-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

ТОВ «Бізнеспозика» направило ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-9640, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Тобто, 25.05.2025 між Товариством та ОСОБА_1 було укладено Договір № 540063-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнеспозика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 26000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом - Договір).

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування Кредитом.

Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

ТОВ «Бізнеспозика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 26000 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № 4441-1110- 6932-5219(котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).

Відповідно до пункту 2 Договору протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі за текстом - «Проценти за користування кредитом»), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Відповідно до п.5.1. Правил, які у відповідності до пункту 10 Кредитного договору є його невід`ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту Позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» (далі - Закон) денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою, визначеною у ч. 4 ст. 8 Закону: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Розмір денної процентної ставки на дату укладення Кредитного договору відповідає максимальному розміру денної процентної ставки відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (відповідає перехідним періодам, які передбачені у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» на дату укладення Кредитного договору).

Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 13.03.2026 утворилась заборгованість за Договором № 540063-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 88 140 грн, що складається з:

суми прострочених платежів по тілу кредиту - 26 000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 43 940 грн; суми прострочених платежів за комісією - 5 200 грн.

За умовами кредитного договору відповідачка зобов`язана була повернути кредит в сумі 26000,00грн в строк до 09.11.2025, сплативши за цей період проценти за користування ним в розмірі 1% в день від суми кредиту або 32688,48грн. (за умови своєчасної сплати), комісію за надання кредиту в сумі 5200 грн.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно пункту 7 Договору №448547-КС-001 про надання кредиту від 10.02.2022, позичальник підтвердив, що він ознайомлений з Договору про надання кредиту та Правилами, текст, який розміщений на сайті Кредитодавця. Підписанням цього Договору позичальник підтвердив, що до укладання Договору, отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України (а.с.22-23).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Таким чином, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Нормою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Укладення кредитного договору підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного договору про надання кредиту №540063-КС-001 від 25.05.2025.

Відповідно п.4.2.2 договору сторонами було погоджено обов`язок позичальника/відповідачки здійснювати повернення кредиту та сплату процентів, комісії за надання кредиту черговими платежами кожні 14 днів.

Разом з тим, відповідачка порушила умови укладеного кредитного договору, належним чином не виконала свого зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та комісії у погоджений сторонами в кредитному договорі строк та порядку, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, стягнення якої позивач як кредитор має право вимагати в судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та її представника про те, що позивач не довів факту укладання та підписання позичальником кредитного договору, отримання кредитних коштів, користування ними та розміру заборгованості, є неспроможними, об`єктивно та достовірно спростовуються наданими позивачем та безпосередньо дослідженими районним судом письмовими доказами - анкетою клієнта, пропозицією (офертою) укласти кредитний договір, прийняттям (акцептом) пропозиції (оферти) укласти кредитний договір, паспортом споживчого кредиту, кредитним договором, Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», договором про надання ТОВ «ПрофітГід» послуг з переказу коштів, інформацією ТОВ «ПрофітГід» про успішність переказу коштів на картку відповідачки, інформацією АТ «Універсал банк» про належність цієї картки відповідачці, випискою з банківського рахунку відповідачки про зарахування цих коштів, розрахунком заборгованості, які суд вважає належними, допустимими та достатніми для ухвалення рішення у цій справі.

На спростування вищезазначених обставин, якими позивач обґрунтував позовні вимоги, відповідач та її представник не подали жодних належних та допустимих доказів, що в силу принципу змагальності сторін є їх процесуальним обов`язком. Зокрема, доказів того, що вказані у договорі персональні дані відповідачці не належать, останньою не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договору виключає підстави вважати, що без їх погодження ОСОБА_1 не могла б отримати кредитні кошти.

Про вчинення шахрайських дій, заволодіння персональними даними, мобільним номером телефону та платіжною карткою, їх використання третіми особами з метою заволодіння грошовими коштами ані відповідачка, ані її представник в заявах по суті не вказували.

З викладено вбачається, що неналежне виконання ОСОБА_1 як боржником добровільно узятих на себе зобов`язань за кредитним договором є порушенням прав кредитора.

Судом першої інстанції правильно визначено розмір заборгованості, на підтвердження якого позивачем надано відповідний розрахунок (а.с.28-30). Розрахунок є повним, чітким, об`єктивним, узгоджується з умовами кредитного договору, з чим погоджується і колегія суддів.

ТОВ «Бізнеспозика» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема, надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні бухгалтерські документи, які є обов`язковими для банківських установ, тому наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру.

За аналізом вказаного розрахунку заявлений до стягнення розмір заборгованості визначений кредитором/позивачем фактично станом на 09.11.2025, тобто на момент закінчення строку кредитування, погодженого сторонами в п.2.3,2.8,2.14 кредитного договору (а.с.14).

Відповідно до вказаного розрахунку заявлений до стягнення розмір заборгованості визначений кредитором/позивачем фактично станом на 09.11.2025, тобто на момент закінчення строку кредитування, погодженого сторонами в п.2.3,2.8,2.14 кредитного договору.

Жодних нарахувань, в т.ч. процентів за користування кредитом, поза межами вказаного строку позивач не здійснював, що узгоджується з приписами ст.631,1048 ЦК України, відповідно до яких сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки, зокрема, щодо нарахування та сплати процентів за користування позикою, лише протягом строку дії такого договору.

Крім того, районним судом встановлено, що проценти за користування кредитом нараховувались позивачем з розрахунку 1,00% в день на фактичний залишок кредиту, що відповідає умовам, визначеним в п. 2.4,4,2 кредитного договору (а.с.14, 16).

Таким чином, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом визначено позивачем відповідно до умов кредитного договору та підтверджено належними, допустимими доказами, а відповідні заперечення відповідачки в апеляційній скарзі є безпідставні.

Також є безпідставними доводи скаржниці щодо невідповідності розміру нарахованих процентів принципам справедливості та добросовісності.

Згідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті. Зокрема, п.5 визначено, що несправедливими є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Зазначена норма закону не стосується вимог щодо нарахування процентів за користування кредитом, право на які має кредитор в силу ст.1048,1054,1056-1 ЦК України та умов кредитного договору. Проценти за користування кредитом не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

В даному випадку розмір процентів за користування кредитом було визначено сторонами договору за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст.627 ЦК України. Визначена денна процентна ставка, розрахунок якої наведено в п.2.12 кредитного договору, становить 0,87% (1%), що узгоджується з положеннями ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на час укладання кредитного договору).

Відповідно до вимог частини 4 статті 8 вказаного Закону, де наведено, що формула розрахунку денної процентної ставки включає показник загальних витрат за кредитом, до яких згідно з ч.2 ст.8 цього ж Закону включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, проценти за користування кредитом є складовою загальних витрат за кредитом, з урахуванням яких розраховується денна процентна ставка. У зв`язку з цим недопустимо ототожнювати денну процентну ставку та розмір процентів за користування кредитом, визначений в договорі за день.

ОСОБА_1 не доведено і районним судом не було встановлено жодних обставин, які б вказували на те, що умови кредитного договору щодо розміру процентів є несправедливими, їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача/відповідача.Щодо доводів скаржниці про недійсність умов кредитного договору (п.2.5), якими встановлена комісія за надання кредиту, слід врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

Крім того, від 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.1 і 2,5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1, ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

11.02.2021 Національний банк України, як державний регулятор ринку фінансових послуг в Україні, своєю постановою №16 (з подальшими змінами) затвердив Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, які прямо передбачають право небанківських установ встановлювати комісію за кредитними договорами та включати її до загальної вартості кредиту.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як кредитора включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії за надання кредиту.

У даному випадку за змістом укладеного кредитного договору сторонами погоджено сплату позичальником/відповідачкою комісії за надання кредиту в загальному розмірі 5200 грн, що не суперечить наведеним вище вимогам закону.

Підстав для визнання такої умови нікчемною (недійсною), на що вказує скаржниця, колегія суддів не вбачає.

Підписавши договір, ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилася з договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст та суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, а також, що до моменту укладання договору отримала всю необхідну інформацію щодо умов кредитування.

Відповідно неналежне виконання відповідачкою як боржником добровільно узятих на себе зобов`язань за кредитним договором є порушенням прав кредитора, які підлягають судовому захисту в обраний позивачем спосіб.

В той же час, оцінивши обставини справи, районний суд вірно визнав заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідачки процентів, нарахованих відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, в розмірі 13000 грн. необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З 24.02.2022 та по цей час в Україні діє воєнний стан.

Колегія суддів погоджується з тим, що є безпідставні посилання представника позивача як на правомірність нарахування процентів відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України на норми спеціального законодавства - Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023), п.6 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлює, що споживач звільняється від сплати неустойки (пеня, штраф) за прострочення зобов`язання лише за кредитними договорами, що були укладені у період з 01.03.2020 до тридцятого дня включно з дня набрання чинності цим законом, тобто до 24.01.2024, і відповідно з 24.01.2024 заборона нарахування неустойки відсутня.

За змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України, а не окремі закони. Вказане узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №362/2159/15-ц і підтвердженими усталеною судовою практикою.

З системного аналізу як приписів п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», так і п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Отже, в силу п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відповідачка звільнена від сплати на користь позивача нарахованих останнім процентів в порядку ч.2 ст.625 ЦК України в розмірі 13000 грн., у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог відмовлено.

Таким чином, докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про відсутність доказів щодо укладання кредитного договором між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 25.02.2025 та отримання відповідачем кредитних коштів спростовуються матеріалами справи.

Отже, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачається, тому у відповідності до норм статей 374,375 ЦПК України оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Шелудько Оксана Олександрівна залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2026 по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Головуюча: І.В. Кочеткова

Судді:

О.З. Поляков

Р.В. Мінгазов