Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №309/1312/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 309/1312/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 серпня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Шевчука В.В.,

суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г.,

з участю секретаря Савинець В.Ю.,

представника боржника Мацоли А.В.,

представник стягувача Лукачко І.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мацола Аліна Володимирівна, на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2026 року (суддя Піцур Я.Я.) у справі за поданням заступника начальника Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

В травні 2026 року заступник начальника Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .

Подання мотивував тим, що на виконанні Хустського відділу державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження 75570989 з виконання виконавчого листа №309/1312/24 виданого 10.07.2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в розмірі 35 500 доларів США та судового збору в розмірі 14 145,66 грн.

На даний час рішення та вимога боржником не виконані, будь-яких дій, спрямованих на його повне виконання не здійснено. Таким чином, оскільки боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання відповідного рішення наявні підстави для задоволення подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2026 року подання задоволено, тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1 до виконання ним зобов`язань згідно виконавчого листа №309/1312/24 від 10.07.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в розмірі 35 500 доларів США та судового збору в розмірі 14 145,66 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Апелянт вказує, що з нього частково стягнуто суму 948 831 грн. Заборгованість на даний час становить 686 157,66 грн. Наразі на аукціон виставлено земельну ділянку кадастровий номер 2125381401:01:024:0149, місцезнаходження: Закарпатська область, Хустський район, с. Велятино, ур. Гноєсховище, вартість якої визначена 387 764 грн.

Вказує, що він щомісяця перераховує на користь ОСОБА_2 кошти, по мірі можливості але не менше 5 тисяч гривень одним платежем. ОСОБА_1 є інвалідом II групи, із метою чим швидшого погашення боргу, звернувся із заявою щодо перерахування пенсії в рахунок погашення боргу перед ОСОБА_2 , тому щомісяця на погашення заборгованості стягується також 2 595 грн.

Також апелянт посилається на статтю 33 Конституції України, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

На думку апелянта, рішення суду першої інстанції виконується, на все майно боржника накладено арешт, що в свою чергу унеможливлює ухилення боржником від виконання судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 – адвокат Лукачко І.Й. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Хустського районного суду від 15 травня 2026 року без змін.

ОСОБА_3 вказує, що не погоджуються з доводами апелянта про те, що ОСОБА_1 повертає кошти щомісяця по 5000 гривень в добровільному порядку, оскільки рішення Хустського районного суду не розстрочувалось за заявою ОСОБА_1 та жодних процесуальних документів, щодо визначення сплати суми по 5000 гривень на сьогоднішній день у виконавчої служби немає. Вважає, що такий розмір визначений самим боржником щодо добровільної сплати боргу за рішенням суду є незаконним та таким, що порушує права та законні інтереси стягувача.

Посилання апелянта на ту обставину, що в примусовому порядку з боржника стягуються кошти також не є підставою до скасування оскаржуваної ухвали оскільки стягнення в примусовому порядку свідчить про небажання самого боржника виконати рішення суду в добровільному порядку.

Також зауважує, що боржник має можливість сплатити заборгованість за вказаним рішенням суду, оскільки є приватним підприємцем та беручи до уваги його річний дохід рішення може бути виконане негайно.

Посилання апелянта на порушення його конституційного права на свободу пересування є безпідставними, оскільки Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що тимчасове обмеження права виїзду за межі України є не санкцією, а процесуальним заходом забезпечення виконання судового рішення, який має тимчасовий характер і діє виключно до моменту виконання боржником своїх зобов`язань.

В судовому засіданні представник апелянта (боржника) ОСОБА_4 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав викладених у апеляційній скарзі. Вказала, що виїзд боржника за кордом дасть можливість швидше погасити свої зобов`язання перед стягувачом. Боржник вживає заходів для погашення заборгованості, на підтвердження чого надала додатково квитанцію про сплату 150000 грн.

Представник стягувача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з підстав викладених у відзиві.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого рішення.

Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання.

Під поняттям «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Судом встановлено, що на виконанні Хустського відділу державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження ВП 75570989 з виконання постанови №309/1312/24 від 10.07.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в розмірі 35 500 доларів США та судового збору в розмірі 14 145,66 грн.

Згідно відповіді Державної податкової служби України про наявні рахунки у боржників юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців № 334213288 від 04.05.2026 року у боржника наявні рахунки (а.с.14).

Згідно відповіді Пенсійного фонду України про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про фізичних осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про їх останнє місце роботи № 334213087 від 04.05.2026 року боржник отримує пенсію в розмірі 2 595 грн (а.с.11).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 477204359 від 14.05.2026 за боржником зареєстровано нерухоме майно (а.с.16).

Згідно відповіді Державної податкової служби України № 334213132 від 04.05.2026 року боржник ОСОБА_1 одержав дохід в розмірі 4 100 525 грн (а.с.13).

Згідно відповіді МВС України № 334213427 від 04.05.2026 року в МВС України відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби (а.с.12).

За інформацією Державної прикордонної служби України за період з 18.07.2024 (дати відкриття виконавчого провадження) по 04.05.2026 ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон України у напрямку виїзду з України та зворотному напрямку.

Однак ОСОБА_1 рішення не виконує, кошти по рішенню суду не сплачені.

Про факт відкриття виконавчого провадження 18.07.2024 боржнику було достаменно відомо, оскільки у матеріалах справи наявні докази направлення боржнику кореспонденції державним виконавцем рекомендованими листами (а.с.5-8).

Таким чином з моменту відкриття виконавчого провадження і до моменту перегляду справи судом апеляційної інстанції, рішення суд про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості залишається не виконаним.

Попередньо вжиті державним виконавцем заходи для забезпечення реального виконання рішення суду бажаного результату не дали.

Твердження апелянта про те, що він в добровільному порядку повертає кошти щомісяця по 5 000 гривень та 2 595 грн перераховується з його пенсії ОСОБА_2 , апеляційний суд є необгрунтованими в контексті предмету даної справи з огляду на наступне..

Відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що боржник ОСОБА_1 звертався до суду з відповідною заявою. Процесуальних документів, щодо визначення сплати суми по 5 000 гривень та 2 595 грн. у виконавчої служби немає.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що з ОСОБА_1 в примусовому порядку частково стягнуто суму 948 831 грн. та на аукціон виставлено земельну ділянку, оскільки це свідчить про небажання самого боржника виконати рішення суду в добровільному порядку.

Посилання апелянта на порушення його конституційного права на свободу пересування є безпідставними, оскільки стаття 33 Конституції України допускає встановлення законом відповідних обмежень, а стаття 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також передбачає можливість встановлення обмежень права на виїзд, якщо вони передбачені законом, переслідують легітимну мету та є необхідними у демократичному суспільстві.

Крім іншого, апеляційний суд зауважує, що боржником ОСОБА_1 не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували, що у нього є необхідність у постійному виїзді за кордон.

З врахуванням наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріалами подання державного виконавця доведено, що боржник свідомо не виконує обов`язки боржника в повному обсязі, уникає виконання своїх зобов`язань перед стягувачем, не вчиняє належних дій спрямованих на виконання рішення, що свідчить про ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин, не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував закон, а тому оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст.374,375,382-384, 441 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мацола Аліна Володимирівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14.08.2026.

Головуючий

Судді