Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №303/5030/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/5030/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 липня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Шевчука В.В.,

суддів Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.,

з участю секретаря Савинець В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 травня 2026 року (суддя Куцкір Ю.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Хлібна база № 89», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору – Акціонерне товариство «Державна акціонерна компанії «Хліб України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

В липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Хлібна база №89», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: АТ «Державна акціонерна компанія «Хліб України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги мотивувала тим, що відповідно до наказу Державної акціонерної компанії «Хліб України» №92-К від 04.12.2014 року ОСОБА_1 було призначено директором дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Хлібна база 89» Закарпатської області.

У подальшому, наказом АТ «Державна акціонерна компанія «Хліб України» №24-к/тр від 07.12.2022 року «Про внесення змін до складу ліквідаційної комісії, затвердженого наказом ДАК «Хліб України від 16.09.2013 року №59» її було звільнено від виконання обов`язків голови ліквідаційної комісії дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Хлібна база №89» з 07.12.2022 року.

З форми ОК-5 від 30.08.2023 року виданої Пенсійним фондом України видно, що дочірнє підприємство ДАК «Хліб України» «Хлібна база №89» припинило нарахування позивачу заробітної плати, а також нарахування та сплату єдиного соціального внеску на заробітну плату позивача, починаючи із жовтня 2022 року, що свідчить про припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем із 01.10.2022 року в односторонньому порядку та ініціативи роботодавця. Факт звільнення позивача з роботи з посади директора підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по дочірньому підприємству ДАК «Хліб України» «Хлібна база №89», роздрукованою з вебсайту Міністерства юстиції України в якій зазначено, що директором є ОСОБА_2 .

Копію наказу про звільнення позивача з посади директора дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Хлібна база №89», а також її трудову книжку із записом про звільнення позивач не отримувала.

Крім цього, як видно із форми ОК-5 від 30.08.2023 року, за період із 01.01.2015 року до 30.09.2022 року позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 545 258,50 грн., з якої сплачено єдиний соціальний внесок. Однак, нарахована заробітна плата жодного разу позивачу не виплачувалася, оскільки АТ «Державна акціонерна компанія «Хліб України» не виділяло кошти дочірньому підприємству ДАК «Хліб України» «Хлібна база №89» для виплати заробітної плати, а тільки для виконання податкових зобов`язань зі сплати єдиного соціального внеску із нарахованої заробітної плати.

Таким чином, заборгованість дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Хлібна база №89» по заробітній платі станом на 01.10.2022 року складає 545 258,50 грн.

Також позивач зазначає, що відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.10.2022 року до моменту постановлення рішення суду.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 545 258,50 грн., а також середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 228 832,96 грн.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 липня у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення із дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Хлібна база №89» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 545 258,50 гривень з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та інших обов`язкових платежів, а також стягнення із дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Хлібна база №89» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 228 832,96 гривень з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та інших обов`язкових платежів – відмовлено.

Суд виходив із того, що надані позивачем докази не підтверджують заявлених позовних вимог. Крім цього, із Реєстру застрахованих осіб вбачається, що позивачу ОСОБА_1 нараховувалася заробітна плата і сплачувалися страхові внески.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апелянт вказує, що із змісту позову та доданих до нього доказів слідує, що вона працювала директором дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Хлібна база № 89» Закарпатської області із 04.12.2014. Їй нараховувалася заробітна плата згідно Реєстру застрахованих осіб та сплачувався єдиний соціальний внесок (форма ОК-5), однак, факт виплати нарахованої заробітної плати заперечує та стверджує про те, що такі кошти фактично не виплачувалися.

ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції констатовано, що до позову додано відомості про нарахування заробітної плати за період з 2015 року по 2022 рік, де зазначено, що нараховано 545 258,50 грн., а до виплати 438 933,09 грн, однак у цих відомостях не вказано хто їх надав, тобто найменування юридичної особи, прізвище працівника якого вони стосуються, а також не засвідчені у передбаченому законом порядку, тобто без підпису уповноваженої особи та печатки юридичної особи. Суд першої інстанції помилково сприйняв вказаний документ як «відомості про нарахування заробітної плати», адже цей аркуш є технічним розрахунком, який здійснила сама позивачка на підставі інших доказів у справі.

На думку апелянта, висновок суду є безпідставним, грубо порушує норми процесуального права та свідчить про повне нівелювання обов`язку суду щодо всебічного та безпосереднього дослідження кожного доказу окремо. В цьому випадку суд не проаналізував жодного документа індивідуально. У рішенні відсутній опис конкретних недоліків щодо кожного окремого додатку до позову.

Крім цього, апелянт звертає увагу на те, що ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.05.2026 суд визнав за доцільне провести заочний розгляд справи, однак позивачка не надавала свою згоду на винесення заочного рішення, що прямо суперечить ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України. При цьому про дату, час і місце судового засідання 28.05.2026 вона не була повідомлена, жодних повісток на цю дату не отримувала, хоча ухвалою суду від 06.11.2025 її явку в судове засідання визнано обов`язковою. Зазначена обставина є підставою для скасування заочного рішення на підставі п.3 ч.5 ст.376 Цивільного процесуального кодексу України.

У судове засідання апелянт будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи на розгляд не з`явилася. У поданій до суду заяві просила проводити розгляд справи у її відсутність.

Інші учасники будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи до суду не прибули, причин неявки не повідомили, що не є перешкодою у розгляді справи у їх відсутність відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

З матеріалів справи видно, що ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 28.05.2026 ухвалено провести заочний розгляд даної справи. В ухвалі констатовано, що представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відзив на позов не подав. Проте, призначаючи заочний розгляд справи судом першої інстанції не встановлено згоду позивача на проведення заочного розгляду справи, що є обов`язковою вимогою згідно п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Вказані порушення норм процесуального права самі по собі не є підставою для скасування судового рішення, разом із тим, відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.10.2025 року здійснено перехід із розгляду даної цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження із викликом (повідомленням) сторін.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про час та місце проведення судового розгляду справи 28.04.2026, тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині про наявність підстав для скасування заочного судового рішення.

Щодо обгрунтованості заявлених позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У постанові Верховного Суду України від 06.12.2017 року у справі №6-331цс17 зроблено висновок, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Як видно із відкритих баз даних засновником дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Хлібна база №89» є Державна акціонерна компанія «Хліб України».

Матеріалами справи підтверджується, що згідно Наказу ДАК «Хліб України» №92-к від 04.12.2014 року «Про призначення ОСОБА_1 », з 04.12.2014 року ОСОБА_1 призначено директором дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Хлібна база №89» Закарпатської області з випробувальним строком один місяць (а.с. 14).

Відповідно до Наказу ДАК «Хліб України» №24-к/тр від 07.12.2022 року «Про внесення змін до складу ліквідаційної комісії, затвердженого наказом ДАК «Хліб України» від 16.09.2013 р.№59», звільнено ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови ліквідаційної комісії дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Хлібна база №89» 07.12.2022 року (а.с. 15).

Таким чином, саме ДАК «Хліб України» є юридичною особою, яка звільнила позивача по справі та яка повинна була провести повний розрахунок при звільнені.

Велика палата Верховного суду у постанові від 17.04.2018 справа №523/9076/16-ц прийшла до висновку, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача, у разі, якщо він був залучений до розгляду у суді першої інстанції.

Верховний суд у постанові від 07.05.2025, справа № 761/2397/21, прийшов до висновку, що пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.

За таких обставин, враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку, що дочірнє підприємство ДАК «Хліб України» «Хлібна база №89» не є належним відповідачем у спірних відносинах, а тому у задоволенні позову слід відмовити з цих підстав.

Підсумовуючи наведене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги частково є обгрунтованими, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, та містять підстави для скасування судового рішення. За таких обставин рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у цій постанові.

Керуючись ст.368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст. ст. 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 травня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Хлібна база № 89», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору – Акціонерне товариство «Державна акціонерна компанії «Хліб України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити з підстав викладених у цій постанові.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07.08.2026

Головуючий

Судді