Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №303/8308/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/8308/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 липня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Шевчука В.В.,

суддів Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 червня 2026 року (суддя Кость В.В.) у справі за заявою Комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради до ОСОБА_1 про видачу судового наказу,

в с т а н о в и в:

В жовтні 2025 року Комунальне підприємство «Міськводоканал» Мукачівської міської ради звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у сумі 51 050,57 грн.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 червня 2026 року у видачі судового наказу за заявою КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відмовлено.

Підставою для відмови у видачі судового наказу стало те, що за даними Єдиного демографічного реєстру від 20.05.2026 відсутні дані про місце реєстрації боржника. Запит сформований відповідно до ч. 7 ст. 165 ЦПК України.

Не погодившись з такою ухвалою суду, КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано положення частини 5 статті 165 ЦПК України, відповідно до якої, у випадку находження до суду першої інстанції заяви про видачу судового наказу, боржником в якій вказано фізичну особу, яка не має статусу підприємця, суддя зобов`язаний звернутися до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи боржника, що судом зроблено не було, та як наслідок суд дійшов до передчасного висновку про відмову у видачі судового наказу.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Від представника Комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради надійшла заява про розгляд справи без їх участі, апеляційну скаргу підтримують в повному обсязі та просять її задовольнити.

На підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розгляд справи відбувається за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та слідує із матеріалів справи, в жовтні 2025 року Комунальне підприємство «Міськводоканал» Мукачівської міської ради звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у сумі 51 050,57 грн.

Відмовляючи у видачі судового наказу суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до відповіді на запит до Єдиного державного демографічного реєстру, сформованого згідно частини 7 статті 165 ЦПК України, відсутні відомості щодо зареєстрованого місця проживання боржника, що є підставою для застосування положень частини 9 статті 165 ЦПК України.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (частина 2 статті 163 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2 - 1) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ЦПК України, суддя з метою визначення підсудності не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Положеннями частини 5 статті 165 ЦПК України визначено, що у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду (частина 6 статті 165 ЦПК України).

Відповідно до частини 7 статті 165 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Наведені вище норми вказують на те, що з метою визначення підсудності справи, суддя може не тільки звертатися до відповідного органу місця перебування та місця проживання особи, але й користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

У разі отримання інформації про зареєстроване проживання боржника, суд першої інстанції вирішує питання про наявність підстав для видачі судового наказу.

Як слідує з матеріалів справи, звертаючись з заявою про видачу судового наказу до суду Комунальне підприємство «Міськводоканал» Мукачівської міської ради зазначило відоме місце проживання боржника: АДРЕСА_1 .

На запит суду в порядку частини 7 статті 165 ЦПК України, надійшла інформація про відсутність відомостей про реєстрацію у Єдиному державному демографічному реєстрі щодо ОСОБА_1 (а.с.11).

Оскільки інформація про зареєстроване місце проживання боржника була відсутня, суд повинен був вчинити дії визначені ч. 5 ст. 165 ЦПК України.

Разом з тим, матеріали справи не містять даних про те, що суд першої інстанції в встановленому частиною 5 статті 164 ЦПК України порядку звертався до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи боржника.

Таким чином, суд першої інстанції не вжив всіх можливих та достатніх заходів щодо встановлення зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання ОСОБА_1 , та як наслідок, передчасно відмовив Комунальному підприємству «Міськводоканал» Мукачівської міської ради у видачі судового наказу з підстав, визначених частиною 9 статті 165 ЦПК України.

Відповідно до п. 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст.ст. 381, 382 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради задовольнити.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 червня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова остаточна і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст складено 07.08.2026.

Головуючий

Судді