Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №688/1464/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/1464/26

№ 2-др/688/15/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Козачук С.В.,

з участю секретаря судового засідання Міськової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Шепетівці заяву адвоката Скоромної Ірини Миколаївни, подану в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №688/1464/26 2/688/1318/26,

встановив:

30.03.2026 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, з 1/4 частки всіх видів доходів, утримуваних із нього за рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 31.10.2017 (справа №688/3201/17) на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 370, свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 на тверду грошову суму, але не менше встановленого законом мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.04.2026 відкрито провадження у справі №688/1464/26 2/688/1318/26 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження о 09 год 30 хв 28.05.2026, який за неявкою позивача було відкладено до 10 год 30 хв 27.07.2026.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.07.2026 узадоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів відмовлено.

02.08.2026 адвокат Скоромна І.М. в системі «Електронний суд» подала заяву в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн. В обґрунтування поданої заяви зазначила що, рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.07.2026 у справі №688/1464/26 у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Питання про розподіл судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу при ухваленні зазначеного рішення судом не вирішувалося. При цьому у пункті 4 прохальної частини додаткових письмових пояснень відповідача, поданих представником відповідача до суду через підсистему «Електронний суд» 26.07.2026, тобто до закінчення розгляду справи по суті відповідачем у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України було зроблено заяву про те, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено повністю, понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з позивача у повному обсязі. Між адвокатом Скоромною І.М. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 16/05 від 16.05.2026, за умовами якого гонорар адвоката за надання правової допомоги у цій справі визначено у фіксованому розмірі - 20000,00 грн. У межах виконання зазначеного договору адвокатом надано відповідачу такий обсяг правничої допомоги: ознайомлення з позовною заявою ОСОБА_2 та доданими до неї доказами, аналіз матеріалів справи № 688/1464/26; надання клієнту усних консультацій щодо предмета спору та вироблення правової позиції у справі; аналіз норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України та відповідної судової практики Верховного Суду; підготовка додаткових письмових пояснень відповідача по суті позовних вимог із запереченнями проти кожного з доводів позивача; формування додатків та подання пояснень до суду через підсистему «Електронний суд» 26.07.2026 року; відстеження руху справи та інформування клієнта про результати її розгляду. Гонорар сплачено клієнтом у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями: від 16.05.2026 року на суму 10 000,00 грн та від 18.05.2026 року на суму 10 000,00 грн, всього 20 000,00 грн. Таким чином, витрати відповідача на професійну правничу допомогу у цій справі є реальними, фактично понесеними, сплаченими в повному обсязі до ухвалення рішення суду та документально підтвердженими договором про надання правової допомоги і платіжними інструкціями. Заявлений розмір витрат у сумі 20 000,00 грн. є співмірним із обсягом фактично наданої правничої допомоги. Справа мала істотне значення для відповідача, оскільки стосувалася рівня матеріального забезпечення її малолітньої дитини, задоволення позову призвело б до зменшення аліментів на утримання сина до мінімальної твердої грошової суми. А тому, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 04.08.2026 призначено заяву про ухвалення додаткового рішення до судового розгляду о 09 год 15 хв 14.08.2026.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча про час, день та місце його проведення був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Скоромна І.М. у судове засідання не з`явилися, адвокат Скоромна І.М. в поданій заяві просила проводити розгляд справи у її та відповідача відсутності.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Вимоги до змісту судового рішення визначені ст. 265 ЦПК України. Пунктом 2 частини 5 вказаної статті передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до положень ч.1, п.п.1,2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами передбачено статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, у ЦПК України визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Доказами в цивільному у судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За конкретних обставин даної справи представником відповідача було дотримано вимог ст. 134 ЦПК України.

При ухваленні Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області рішення від 27.07.2026 у справі №688/1464/26 2/688/1318/26 судом не вирішено питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідач користувалась професійною правничою допомогою, її інтереси представляла адвокат Скоромна І.М.

27.07.2026 суд ухвалив рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

02.08.2026 адвокат Скоромна І.М. в інтересах ОСОБА_1 в системі «Електронний суд» подала заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.

Суд зазначає, що адвокат подала заяву про ухвалення додаткового рішення про судові витрати із дотриманням встановленої процедури та строку, копії відповідних доказів надані позивачу, що забезпечило можливість останнього підготуватися до спростування витрат та доводити неспівмірність таких витрат, та заявити клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, отже змагальність сторін при вирішенні даного питання була дотримана.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

На підтвердження факту понесення витрат на оплату послуг представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Скоромної І.М. надано: договір про надання правової допомоги №16/05 від 16.05.2026, акт приймання-передачі наданих послуг від 02.08.2026 за договором про надання правової допомоги №16/05 від 16.05.2026, квитанцію №3037186048 від 16.05.2026 на суму 10000 грн, платіжну інструкцію №268840393 від 18.05.2026 на суму 10000 грн.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавенц проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи вищевикладене, конкретні обставини справи, обґрунтованість та реальність понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, розумність їхнього розміру, принцип співмірності судових витрат розміру наданої правничої допомоги, складність справи та виконані адвокатом послуги, час, витрачений на виконання робіт з надання правничої допомоги, суд дійшов висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідача, час затрачений на їх надання, є завищеними, не є співмірними з складністю справи, обсягом наданих послуг, а тому вважає, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн, що буде відповідати критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру. Таким чином заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 133, 134, 137, 141, 263, 270 ЦПК України, суд

вирішив:

Заяву адвоката Скоромної Ірини Миколаївни, подану в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №688/1464/26 2/688/1318/26 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: Світлана КОЗАЧУК