Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №676/446/26 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №676/446/26

Номер провадження 2/676/3188/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді - Пилипенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання - Райтаровського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янець-Подільський, Хмельницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ " Бізнес позика" звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договорами №515911-КС-002 про надання кредиту від 06.12.2024 року в розмірі 53480 грн., а також стягнути сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що ТОВ «Бізнес Позика» 06.12.2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №515911-КС-002 про надання кредиту. 06.12.2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №515911-КС-002 про надання кредиту на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4057 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 06.12.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №515911-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 21000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №515911-КС-002 позичальник ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснив часткову оплату за кредитним договором на загальну суму 5950 грн. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 21000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника, яка позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за кредитним договором №515911-КС-002 про надання кредиту належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 07.01.2026 року утворилась заборгованість за договором №515911-КС-002 про надання кредиту в розмірі 53480 грн, з них: 21000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 20580 грн - заборгованість за процентами, 9870 грн. - заборгованість по відсотках за ст.625 ЦК України, 2030 грн - заборгованість за комісією, яку позивач просив суд стягнути на свою користь.

Ухвалою судді від 14 квітня 2026 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження з повідомлення сторін.

29.04.2026 року через систему електронний суд від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого матеріали справи не містять доказів того, що саме позивач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме ним цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме позивача у інформаційно телекомунікаційній системі відповідачів, відсутні докази отримання саме коштів згідно з оспорюваними кредитними договорами. Також матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що позивачем, по-перше було ідентифіковано відповідача перед укладенням договору; по-друге, що договір був підписаний саме відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора, який ним отримано в смс-повідомленні на його номер телефону; по-третє, що такий номер телефону є фінансовим номером відповідача. Позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в даній системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" №2120 вніс зміни до Цивільного Кодексу України в Прикінцевих та Перехідних положеннях, а саме: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Відповідно до позовних вимог, позивач вимагає стягнення з відповідача коштів за порушення вимог ст. 625 ЦКУкраїни, однак відповідно до вимог закону відповідач звільняється від їх оплати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засідання позовні вимоги не визнав з підстав зазначених у відзиві та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши відповідача ОСОБА_1 , дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 06.12.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №4515911-КС-002 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Того ж дня, ТОВ « БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №515911-КС-002 про надання кредиту від 06.12.2024 року. ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №515911-КС-002 про надання кредиту від 06.12.2024 року на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4057 на номер телефону, що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено.

Відповідно до п.п. 2.1-2.8 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 21000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в порядку та на умовах визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Ти кредиту - кредит. Строк, на який надається кредит 16 тижнів. Стандартна процентна ставка за кредитом вдень 1% фіксована. Комісія за надання кредиту 4200 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Загальний розмір наданого кредиту: 21000 грн. Строк дії договору: до 28.03.2025 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 42477,26 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9277,84 процентів.

Сторонами в п.4.2.2 договору про надання кредиту погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.

Пунктом 4.2.4 договору визначено, що у разі неповернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань позичальника, зокрема враховуючи, те, що у такому разі умови про нарахування процентів за заниженою процентною ставкою починаючи з 8 дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів надалі не застосовуються, водночас проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредит. Всі нарахована проценти мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів.

Вказаний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4057.

До вказаного договору додані правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», візуальна форма послідовності дій клієнта та анкета клієнта.

Згідно витягу із анкети клієнта ОСОБА_1 з інформаційно-телекомунікаційної системи https.//my.tpozyka.com/, відповідачем вказано персональні дані: дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортні дані ID НОМЕР_2 , виданий 6324, адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , а також номер телефону НОМЕР_1 та номер банківської картки для перерахунку коштів № НОМЕР_4 .

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 21000 грн., про що свідчать дані підтверджень про здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофіГід».

Також відповідно до виписки по банківській картці № НОМЕР_4 , витребуваною ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року, в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , 06.12.2024 року було зараховану на вказану карту кредитні кошти у сумі 21000 грн.

Відповідно до наданих позивачем ТОВ «Бізнес Позика» довідки про стан заборгованості за кредитним договором №515911-КС-002, станом на 07.01.2026 року становить 53480 грн, що складається з заборгованості за кредитом - 21000 грн, заборгованості за відсотками - 20580 грн, заборгованість по комісії - 2030 грн., заборгованість по штрафам 9870 грн.

Із наданого розрахунку заборгованості за договором, станом на 07.01.2026 року заборгованість за договором №515911-КС-002 від 06.12.2024 року про надання кредиту становить 53480 грн., яка розрахована з 06.12.2024 року по 28.03.2025 року, що складається з заборгованості за кредитом - 21000 грн, заборгованості за відсотками - 20580 грн, заборгованість по комісії - 2030 грн., заборгованість по штрафам 9870 грн.

При цьому, з наданого позивачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» розрахунку заборгованості, вбачається, що ОСОБА_1 в період строку наданого йому кредиту на виконання умов договору 23.12.2024 року сплатив 5950 грн, які були зараховані на погашення: відсотків - 3150 грн, комісії - 2170 грн., та відсотків за ст.625 ЦК України - 630 грн.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір-це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною 5 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Судом встановлено, що укладеним 06 грудня 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 договором №515911-КС-002 про надання кредиту (електронна форма) погоджено, що останньому надаються грошові кошти в розмірі 21000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, строком на 16 тижнів до 28.03.2025 року зі сплатою процентів за ставкою - 1% в день. Орієнтована загальна вартість наданого кредиту 42477,26 грн.

Аналогічні умови викладені в паспорті споживчого кредиту (інформація, обов`язкова для ознайомлення позичальником), який 06.12.2024 року був підписаний ОСОБА_1 разом з договором про надання кредиту за допомогою одноразового ідентифікатора - електронного підпису UA-0296.

З наявного в матеріалах справи договору про надання кредиту №515911-КС-002 та паспорта споживчого кредиту вбачається, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 в належний спосіб погодили розмір кредиту - 21000 грн, строк кредитування - 16 тижнів, процентну станку яка нараховується в період строку кредитування, а саме - процентну ставку в день - 1%, тобто сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору.

Кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, електронну адресу, номер телефону, а також номер особистого платіжного засобу, на який перераховуватимуться грошові кошти, вказаний самим відповідачем під час укладення договору.

У кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів та строк дії.

Факт перерахування кредитних коштів відповідачу на рахунок в АТ «КБ «ПриватБанк», підтверджується витребуваною судом інформацією та випискою по рахунку АТ «КБ «ПриватБанк» про отримання відповідачем кредитних коштів 06.12.2024 року в сумі 21 000 грн. Отже, доведеним є факт укладення між сторонами договору №515911-КС-002про надання кредиту від 06.12.2024 року.

Відповідач на час укладення кредитного договору був обізнаний з процентною ставкою за користування кредитними коштами, орієнтовним розміром кредиту, загальною вартістю кредиту. Проте свої зобов`язання у визначений договором строк щодо повернення кредиту, сплати процентів не виконав.

Товариство надало розрахунок заборгованості за договором, який відповідає умовам укладеного договору та підтверджує розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 21000 грн., в тому числі за процентами в сумі 20580 грн., нарахованими в межах строку кредитування.

Розрахунок заборгованості відповідач ОСОБА_1 не спростував і не навів свій контррозрахунок.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 2030 грн., то суд виходить з наступного.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України № 1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 9 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року у справі №204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із матеріалів справи слідує, що відповідно до умов кредитного договору №515911-КС-002 від 06.12.2024 року про надання кредиту встановлено зобов`язання ОСОБА_1 сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у розмірі 4200 грн.

Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемною, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 2030 грн не може бути стягнута з відповідача на користь позивача ТОВ «Бізнес позика».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Разом з тим, щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 прострочення виконання зобов`язання за ст.625 ЦК України в сумі 9870 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.5 договору про надання кредиту, передбачено, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу кредиту додаткових грошових коштів та/або суми кредиту у визначенні цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплати кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700000% річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 ЦК України.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває по теперішній час.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що викладена в постановах від 31січня 2024 року у справі № 183/7850/22 та від 28 листопада 2024 року у справі №756/8788/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитом, відповідачу ОСОБА_1 нараховані проценти у сумі 9870 грн., відповідно до ст. 625 ЦК України. Разом з цим із наданої представником позивача довідки про стан заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №515911-КС-002 від 06.12.0224 року вбачається, що ці ж 9870 грн., нараховані позивачем як штраф, відповідно до вимог ст.549 ЦК України.

Враховуючи викладене, підстав для стягнення з відповідача зазначених позивачем процентів (штрафу) у розмірі 9870 грн, не вбачається.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк кошти та нараховані відсотки не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 21000 грн.

Разом з цим, як вбачається із розрахунку заборгованості ТОВ «Бізнес позики» відповідачем ОСОБА_1 на виконання умов укладеного договору №515911-КС-002 від 06.12.2024 року було сплачено 23.12.2024 року - 5950 грн, які були зараховані на погашення: відсотків - 3150 грн, комісії - 2170 грн., та відсотків за ст.625 ЦК України - 630 грн.

Враховуючи норми статті 534 ЦК України щодо черговості погашення вимог за грошовим зобов`язанням, згідно з якими спочатку сплачуються проценти, а потім основна сума боргу, розмір за несплаченими відсотками ОСОБА_1 становить 17780 грн. (20580-2800 (2170+630), які слід зарахувати відповідачу в рахунок погашення заборгованості по відсоткам), а тому суд приходить до висновку, що заборгованість по несплаченими відсотками за користування кредитом в сумі 20580 грн., яка заявлена позивачем є необґрунтованою та не відповідає умовам укладеного кредитного договору.

Таким чином, відповідач (позичальник) ОСОБА_1 свої зобов`язання за договорами кредиту не виконав належним чином, допустив прострочення в платежах і заборгованість по поверненню кредитних коштів. Крім того, відповідач не оспорив розрахунки позивача, не подав до суду доказів на їх повне або часткове спростування.

На підставі вищевикладеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягає стягненню заборгованість у сумі 38780 грн., яка складається заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21000 грн. та заборгованості за несплаченим відсотками у розмірі 17780 грн.

Тому суд, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 38780 грн.

Оскільки позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задоволені частково, то при вирішенні питання розподілу судових витрат суд ураховує принцип пропорційності (стаття 141 ЦПК України).

За подання позову ТОВ «Бізнес позика» сплачено 2662,40 грн судового збору, оскільки позов задоволено частково, то із відповідача необхідно стягнути понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1930,58 грн. (2662,40 грн * 38780 / 53480).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором №515911-КС-002 від 06.12.2024 рокупро надання кредиту в розмірі 38780 грн.

В іншій частині в задоволені позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (ЄДРПОУ 41084239) судовий збір в сумі 1930,58 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", ЄДРПОУ 41084239, місце знаходження місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф.411.

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя І.О. Пилипенко