Вирок від 26 липня 2026 р. у справі №607/26865/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 Справа №607/26865/25 Провадження №1-кп/607/552/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів с/з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю прокурора ОСОБА_4

за участю захисника ОСОБА_5

за участю обвинуваченого ОСОБА_6

за участю представника потерпілої ОСОБА_7

за участю потерпілої ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі кримінальне провадження №12025210000000782 від 04.11.2025 року про обвинувачення:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Липівка Томашпільського району Вінницької області, українця, громадянина України, одруженого, із середньою- спеціальною освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого у АДРЕСА_1 , працюючого водієм у ФОП ОСОБА_9 , не депутата, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

1. Встановлені судом обставини кримінального правопорушення.

04.11.2025 близько 17.00 год. водій ОСОБА_6 керуючи технічно справним автопоїздом у складі сідлового тягача MАN ТGХ 18.440, р.н. НОМЕР_1 , із напівпричепом FRUEHAUF DJDSF3, р.н. НОМЕР_2 , рухався за межами населеного пункту проїзною частиною автодороги M-09 сполученням «Тернопіль-Львів-Рава Руська», зі сторони м.Тернопіль у напрямку с.Озерна Тернопільського району.

Під час руху ОСОБА_6 , в порушення вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-XІІ від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями (надалі - ЗУ «Про дорожній рух») й пунктів: 1.5 ч.1, 1.10 (в частині визначення поняття «дорожні умови», «дорожня обстановка», «безпечна швидкість», «безпечна дистанція», «пішохідний перехід»), 2.3. «б» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями (далі - ПДР), не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не урахував дорожні умови і не обрав такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, і своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Рухаючись в межах 2 км, зазначеної вище автомобільної дороги, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який позначений дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 та дорожньою розміткою 1.14.2 ПДР, водій ОСОБА_6 , виявив попереду себе невстановлений автомобіль, який зупинився перед дорожньою розміткою «Зебра» з метою надання переваги в русі пішоходам. В порушення вимог п.18.4 ПДР, водій ОСОБА_6 вчасно не зменшив швидкість руху керованого ним автопоїзда у складі сідлового тягача МАN ТGХ 18.440, р.н. НОМЕР_1 , із напівпричепом FRUEHAUF DJDSF3, р.н. НОМЕР_3 , негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, щоб переконатися, що на ньому немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, а змінив напрямок свого руху ліворуч, виїхав на зустрічну смугу руху якою продовжив рух у напрямку с. Озерна Тернопільського району.

Внаслідок порушення вищевказаного пункту Правил дорожнього руху, ОСОБА_6 не забезпечив безпеку дорожнього руху та поставив себе в такі умови, що в межах зустрічної смуги для руху допустив наїзд передньою лівою частиною керованого сідлового тягачі МАN ТGХ 18.440, р.н. НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_10 , який переходив проїзну частину дороги справа наліво відносно руху автопоїзда в межах нерегульованого пішохідного переходу.

У результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми із переломами кісток склепіння і основи черепа, крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку, яка ускладнилась виразним посттравматичним набряком - набубнявінням речовини мозку, що в подальшому призвело до вклинення його стовбурових структур у великий потиличний отвір. Останнє і обумовило летальне порушення життєво-важливих функцій організму, від яких ОСОБА_10 помер о 19 год. 20 хв., 04.11.2025 у КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня».

Порушення водієм ОСОБА_6 вимог п.18.4 ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті потерпілого ОСОБА_10 .

За таких обставин, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_10 .

2. Висловлена обвинуваченим ОСОБА_6 у судовому засіданні позиція з приводу пред`явленого йому обвинувачення та надані обвинуваченим показання.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю за викладених в обвинувальному акті обставин, щиро розкаявся, просить його суворо не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки робота водієм є його єдиним джерелом доходу. Щодо самої причини настання ДТП вказав, що виїхав на зустрічну смугу руху, оскільки об`їжджав автомобіль, який зупинився попереду перед пішохідним переходом, не встигаючи зупинитись перед цим автомобілем.

3. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

3.1. Показання допитаних у судовому засіданні потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, доводиться зібраними в ході досудового розслідування доказами, що були предметом дослідження під час судового розгляду, а саме:

- показаннями допитаної у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_8 (дружини померлого ОСОБА_10 ), яка показала, що не була на місці події під час настання ДТП, коли прибула на місце ДТП дізналась, її чоловіка ОСОБА_10 вже забрала бригада ШМД, на місці були присутні працівники поліції та обвинувачений. Після цього поїхала до лікарні, у якій її чоловік ОСОБА_10 помер. Зазначила, обвинувачений просив у неї вибачення, проте жодної матеріальної шкоди обвинуваченим не відшкодовано. Щодо міри покарання, просить призначити обвинуваченому покарання, яке слід відбувати реально.

У судовому засіданні 23.07.2026 року під час додаткового допиту та у судових дебатах потерпіла ОСОБА_8 вказала, що обвинуваченим ОСОБА_6 повністю відшкодовано їх завдану шкоду, жодних претензій майнового характеру до обвинуваченого не має, вона прийняла його вибачення та просить суд суворо не карати обвинуваченого, призначивши йому покарання з встановлення іспитового строку та не позбавляти права керування транспортними засобами. Відмовляється від заявленого до обвинуваченого цивільного позову та просить закрити провадження за її цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_6

- показаннями допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , яка показала, що 04.11.2025 року поверталася з роботи на маршрутному таксі №32, близько 17-00, вийшла разом із ОСОБА_12 на зупинці біля кафе "Росинка", потерпілий ОСОБА_10 , якого вона знала із зовнішнього вигляду, вийшов із задніх дверей маршрутного таксі, та рушили у напрямку пішохідного переходу, перед яким зупинився легковий автомобіль. Зазначила, що легковий автомобіль зупинився перед пішохідним переходом не різко, тобто плавно зменшивши швидкість. Тоді потерпілий ОСОБА_10 почав перший переходити дорогу по пішохідному переходу і у кінці пішохідного переходу, тобто коли ОСОБА_10 закінчував переходити дорогу по пішохідному переходу, сталася ДТП, а саме великий автомобіль MAN, який рухався за вказаним легковим автомобілем, об`їхавши цей легковий автомобіль, який зупинився перед пішохідним переходом, збив потерпілого ОСОБА_10 наприкінці пішохідного переходу. Після події наїзду на потерпілого ОСОБА_10 , саме вона викликала бригаду ШМД. Після ДТП обвинувачений вийшов з автомобіля та залишався на місці події. Також зазначила, що на час настання ДТП почало сутеніти, але видимість на місці події була достатньою, як у похмуру погоду, дощу не було;

- показаннями допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_12 , яка показала, що потерпілий ОСОБА_10 був її сусідом, знала його кілька років. Показала, що у листопаді 2025 року, точної дати не пам`ятає, близько 17-00год. поверталася додому у маршрутному таксі №32, у якому також їхав потерпілий ОСОБА_10 та її співробітниця ОСОБА_11 , на зупинці біля кафе "Росинка", вийшли та рушили у напрямку пішохідного переходу, перед яким зупинився легковий автомобіль. Зазначила, що легковий автомобіль зупинився перед пішохідним переходом не різко, тобто плавно зменшивши швидкість. Тоді потерпілий ОСОБА_10 почав перший переходити дорогу по пішохідному переходу і у кінці пішохідного переходу, тобто коли ОСОБА_10 закінчував переходити дорогу по пішохідному переходу, сталася ДТП, а саме великий автомобіль MAN, об`їхавши цей легковий автомобіль, який зупинився перед пішохідним переходом, та виїхавши на зустрічну смугу руху, збив потерпілого ОСОБА_10 наприкінці пішохідного переходу. Також зазначила, що на час настання ДТП погодні умови були нормальні, дощу не було.

3.2. Досліджені та проаналізовані безпосередньо в судовому засіданні письмові докази у кримінальному провадженні.

Окрім показань допитаних безпосередньо в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, повністю доведена дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, зокрема, оголошеними в судовому засіданні, а саме:

- протоколом огляду місцевості від 04.11.2025 року (разом із додатками – план-схемою та таблицею ілюстрацій), згідно з яким об`єктом огляду є проїзна частина дороги (далі - п.ч.д.) М-09 (Тернопіль – Львів – Рава Руська), навпорти зупинки громадського транспорту "Дачі". П.ч.д. із закокругленнями у праву сторону, без видимого поздовжнього та поперечного ухилів, із сухим, чистим асфальтобетонним покриттям, без вибоїн чи інших механічних пошкоджень. П.ч.д. призначена для руху ТЗ у двох напрямках та має по одній смузі у кожному. Зустрічні потоки ТЗ розділені дорожньою розміткою 1.1 ПДР. Ширина смуги руху до с.Озерна – 3,30м, до вул.Львівська – 3,45м. Край п.ч.д. обмежений з однієї сторони кам`яними бордюрами, в напрямку до с.Озерна – тротуар. В місці ДТП наявний нерегульований пішохідний перехід, позначений з обох сторін та боків дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2, а також дорожньою розміткою 1.14.1 ПДР, на смузі до с.Озерна та 1.14.3 до вул.Львівська. Праворуч від п.ч.д. (в напрямку до вул.Львівська), наявне узбіччя. Над п.ч.д. наявне дорожнє освітлення, котре забезпечує видимість понад 60м. у кожному напрямку. Пішохідний перехід шириною 4,0м, знаходиться на відстані 36,3м. до БЛ. Праворуч, в напрямку до с.Озерна, наявний заїзний карман для посадки/висадки пасажирів, шириною – 3,55м. В ході ОМП виявлено наступну слідову інформацію. 1. Сідловий тягач MAN р.н. НОМЕР_1 із напівпричепом Fruehauf р.н. НОМЕР_4 – знаходиться в межах смуги руху до вул.Львівська, передньою частиною направлений до с.Озерна. ТЗ розташований під кутом до поздовжніх елементів п.ч.д. Відстань від центру осі переднього правого колеса сідлового тягача до БЛ – 54,9м., до правого краю п.ч.д. – 3,75м., переднього колеса напівпричепа – 3,90м., заднього – 3,15м., до БЛ – 31,2м. На ТЗ виявлено механічні пошкодження, сконцентровані у передній лівій частині; 2. Осип скла розпочинається та повністю знаходиться на смузі руху до вул.Львівська, на відстані 2,5м. до правого краю п.ч.д. та 43,2м. до БЛ. Ширина сліду – 3,3м., довжина – 4,1м.; 3. Пляма РБК знаходиться на узбіччі, в напрямку до вул.Львівська, праворуч від п.ч.д., на відстані 2,5м. до правого краю п.ч.д. та 55,5м. до БЛ. В ході огляду вилучено сідловий тягач MAN р.н. НОМЕР_1 із напівпричепом Fruehauf р.н. НОМЕР_4 ;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05.11.2025 року, складеним старшим слідчим СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 , згідно з яким 04.11.2025 року о 22год. 42хв. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано на підставі п.2 ч.1 ст. 208 КПК України;

- свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим Тернопільським відділом ДРАЦС у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, згідно з яким ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №2066 від 07.11.2025 року.

- висновком експерта від 25.11.2025 року №1118 за результатами проведеної судово-медичної експертизи, згідно з яким на підставі даних судово-медичної експертизи взірця крові гр-на ОСОБА_14 , 1965 року народження, враховуючи повідомлені обставини справи та у відповідності до запропонованих запитань, підсумовано: 1.2. При газохроматографічному дослідженні взірця крові гр-на ОСОБА_6 відібраного медичними працівниками КНП “Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» ТОР 04 листопада 2025 року о 19 годині 20 хвилин,- метилового, етилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено;

- висновком експерта від 05.12.2015 року №1067 за результатами проведеної судово-медичної експертизи, згідно з яким на підставі судово-медичної експертизи трупа гр-на ОСОБА_15 , 1955 року народження, судово-медичних експертиз виконаних у відділеннях: судово-медичної гістології (Висновок експерта № 679 від 24.11.2025), судово-медичної токсикології (Висновок експерта № 1062 від 10.11.2025), судово-медичної імунології (Висновок експерта № 481 від 06.11.2025), вивчивши медичні документи на його ім`я та у відповідності до поставлених запитань, підсумовано: 1. Згідно із даними, наведеними у наданій медичній документації, гр-н ОСОБА_10 був госпіталізований у Тернопільську обласну клінічну лікарню 04 листопада 2025 року о 17:46 год. після дорожньо-транспортної пригоди, де згодом, о 19:20 год. цього дня настала його смерть. При знаходженні гр-на ОСОБА_10 у названому лікувальному закладі (протягом 1 години 34 хв) та у ході судово-медичної експертизи його трупа встановлені сліди лікарських маніпуляцій, ін`єкцій, а також такі травматичні зміни: - травма голови у виді відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння та основи черепа, крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку; синця потиличної ділянки та крововиливу у підлягаючі м`які тканини по внутрішній поверхні; - поєднана травма грудей і живота у виді переломів 2-9 лівих ребер по декількох анатомічних лініях з крововиливами в оточуючі м`які тканини та розшаруванням міжреберних м`язів; синець та крововилив лівої лопаткової ділянки; крововиливів у вінцеву зв`язку печінки та брижу тонкого кишківника; - два синця та садно на задній поверхні лівого ліктя; крововилив у м`які тканини крижової ділянки, синець із крововиливом у задню групу м`язів лівого стегна. Морфологічні властивості ушкоджень (синюшно-фіолетове, червонувато-фіолетове забарвлення синців; сухі, темно-червоні, розташовані нижче рівня шкіри поверхні саден; відсутність ознак консолідації (зрощення) переломів кісток; темно-червоні крововиливи у м`які тканини в місцях ушкоджень, з макро- та мікроскопічними ознаками реактивних змін в ділянках ушкоджень) вказують, що всі виявлені травматичні зміни, утворились зажиттєво, незадовго до госпіталізації гр-на ОСОБА_10 на стаціонарне лікування у названий вище лікувальний заклад. Види ушкоджень (крововиливи, синці, садна, переломи) свідчать, що всі вони спричинені значною за силою дією тупих предметів. Окрім вказаних вище ушкоджень, в ході судово-медичної експертизи трупа гр-на ОСОБА_10 також встановлено: перелом грудини, переломи 1-6 правих ребер, 1-го лівого ребра та ознаки повторної травматизації 4-8-го ребер (по умовній косій лінії, що проходять у проміжку між середньою та задньою пахвовими лініями). Співвідношення ознак розтягнення та стиснення в краях переломів грудини та ребер, двобічна, майже симетрична локалізація переломів ребер (зліва - у виді ознак повторної травматизації) відсутність ознак зрощення в їх краях, наявність у м`яких тканинах навколо переломів правих ребер слабковиразних світло-червоних крововиливів, у сукупності вказують, що цей комплекс ушкоджень утворився від деформації згину (стиснення грудної клітки в передньо-задньому напрямку з місцем прикладання сили на передній поверхні грудей), що могло мати місце при проведенні невідкладних реанімаційних заходів (штучна вентиляція легень, закритий масаж серця), яка здійснювалась медичними працівниками під час його транспортування у лікувальний заклад коли останній перебував у стані клінічної смерті про що є відмітки у наданій медичній карті. 2. Комплекс тілесних ушкоджень, виявлений у гр-на ОСОБА_10 був небезпечний для життя в момент заподіяння і за цією ознакою належить до тяжких. 7. Масивність, множинність, різноманітний характер тілесних ушкоджень (садна, синці, крововиливи, переломи кісток тощо), переважна їх лівобічна локалізація, наявність ознак різкого загального струсу тіла (у виді крововиливів у фіксуючо-підвішуючий апарат внутрішніх органів - зв`язковий апарат печінки та брижу тонкого кишківника), дають підстави стверджувати, що в даному випадку мала місце транспортна травма, наїзд (удар виступаючими частинами) автомобіля вагонного типу (на що вказує висота розташування ушкоджень) на гр-на ОСОБА_10 котрий перебував у вертикальному чи близькому до нього положенні і був обернений до автомобіля лівою половиною тіла. 8. Лише за даними судово-медичної експертизи трупа дати обґрунтовану відповідь рухався чи стояв гр-нин ОСОБА_10 при первинному контакті у момент наїзду на нього автомобілем. не видається можливим. 9. Специфічних ознак (відбитку рельєфу протектора колеса) переїзду через тіло гр-на ОСОБА_10 колесом (колесами) автомобіля, а також ушкоджень, виникнення яких можна було б пов`язати із волочінням потерпілого по дорожньому покритті, при судово-медичній експертизі його трупа не виявлено. 3.4. Смерть гр-на ОСОБА_10 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми із переломами кісток склепіння і основи черепа, крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку, яка ускладнилась виразним посттравматичним набряком- набубнявінням речовини мозку, що в подальшому призвело до вклинення його стовбурових структур у великий потиличний отвір. Останнє і обумовило летальне порушення життєво-важливих функцій організму. Вказаний висновок щодо причини смерті підтверджується виявленням при судово- медичній експертизі його трупа вказаних ушкоджень, наявності виразних мікро- та макроскопічних ознак набряку - набубнявіння та компресії мозку, динамікою травматичного процесу викладеною у наданій медичній документації, а також результатом мікроскопічного дослідження вилучених шматочків головного мозку. Таким чином, між ушкодженнями, що отримав гр-н ОСОБА_10 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та настанням його смерті є прямий причинно-наслідковий зв`язок. Згідно із даними медичної карти № 18542 КНП “Тернопільської обласної клінічної лікарні” ТОР, смерть гр-на ОСОБА_10 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 о 19.20 год., що також узгоджується з даними щодо давності настання його смерті, отриманими при судово медичній експертизі його трупа. 5. При судово-медичній експертизі взірця субдуральної гематоми з трупа гр-на ОСОБА_10 , виконаній у відділенні судово-медичної токсикології, мегилового, етилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено. Це вказує, що на момент отримання травми гр-н ОСОБА_10 був тверезий. При судово-медичній експертизі взірця крові з трупа гр-на ОСОБА_10 , виконаній у відділенні судово-медичної імунології -встановлена 0(І) група крові з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0;

- висновком експерта від 10.11.2025 року №1062 за результатами проведеної судово-медичної експертизи, згідно з яким на підставі судово-медичної експертизи взірця субдуральної гематоми від трупа ОСОБА_15 , 1955 року народження, враховуючи повідомлені обставини справи та у відповідності до запропонованих запитань, підсумовано: 1. При газохроматографічному дослідженні взірця субдуральної гематоми від трупа ОСОБА_10 , Вил метилового, етилевого, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено;

- висновком експерта від 24.11.2025 року №679 за результатами проведеної судово-медичної експертизи, згідно з яким нерівномірно виражений набряк-набубнявіння головного мозку. Вогнищеві крововиливи у правій лобовій, лівій потиличній частках, у дні лівого шлуночка та у стовбурі головного мозку, а також у речовині мозочка. Субарахноїдальні крововиливи без ознак організації у проекції правої лобової, лівих потиличної та скроневої часток та у проекції півкулі мозочка. Крововилив у м`які тканини потиличної ділянки голови зі слабко вираженою клітинною реакцією. Крововилив у м`які тканини з ділянки переломів лівих ребер з проявами тканинної та слабко вираженими проявами клітинної реакції. Крововилив у м`які тканини з ділянки лівого стегна з окремими проявами судинної та мінімальними проявами клітинної реакції;

- висновком експерта від 06.11.2025 року №481 за результатами проведеної судово-медичної експертизи, згідно з яким: 1. Кров від трупа ОСОБА_10 належить до групи 0(І) з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0;

- висновком експерта від 08.12.2025 року №СЕ-19/120-25/14297-ІТ за результатами проведеної судової інженерно-транспортної експертизи, згідно з яким: 1. Під час наїзду автопоїздом у складі сідлового тягача MAN ТGХ 18.440 (номерний знак НОМЕР_1 ) з напівпричепом FRUEHAUF DJDSF3 (номерний знак НОМЕР_4 ) контактування з пішоходом відбулося передньою лівою частиною на відстані наближено 72-119 см від повздовжньої осі цього транспортного засобу, зокрема: облицюванням передка та лівою блок-фарою. 2. Місце наїзду автопоїзда у складі сідлового тягача MАN ТGХ 18.440 (номерний знак НОМЕР_1 ) з напівпричепом FRUEHAUF DJDSF3 (номерний знак НОМЕР_4 ) на пішохода знаходиться у поперечному напрямку відносно елементів проїзної частини автодороги М-09 сполученням «Тернопіль — Львів — Рава Руська», — на смузі руху до вул. Львівська, у повздовжньому напрямку — в місці, що передує ділянці осипу скла, зафіксованого в протоколі огляду місцевості віл 04.11.2025 та на план-схемі до нього під умовними позначенням №2, ділянка розсіювання уламків розміщується від місця наїзду на відстань, близьку до переміщення їх в повздовжньому напрямку за час вільного падіння, якщо переміщатись в напрямку руху транспортного засобу в момент наїзду. Встановити в абсолютних величинах місце наїзду автомобіля на пішохода неможливо в зв`язку з відсутністю уточнюючої слідової інформації, зафіксованої під час огляду місця пригоди;

- висновком експерта від 05.12.2025 року №СЕ-19/120-25/14309-ІТ за результатами проведеної судової інженерно-транспортної експертизи, згідно з яким: 1. На момент експертного дослідження система рульового керування автомобіля MАN ТGХ 18.440 (номерний знак НОМЕР_1 ) перебуває в працездатному стані. Несправностей системи рульового керування з якими, згідно з нормами п. 31.4.2 (Рульове керування) Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортного засобу не виявлено. 2. На момент експертного дослідження робоча гальмова система автопоїзда у складі сідлового тягача МАN ТGХ 18.440 (номерний знак НОМЕР_1 ) із напівпричепом FRUEHAUF DJDSF3 (номерний знак НОМЕР_3 ) перебуває в працездатному стані. Несправностей робочої гальмової системи з якими, згідно з нормами п. 31.4.1 (Гальмові системи) Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортного засобу не виявлено. 3. На момент експертного дослідження фари головного світла автомобіля MAN TGХ 18.440 (номерний знак НОМЕР_1 ) перебувають в працездатному стані, проте не відповідають вимогам п.31.1 Правил дорожнього руху, а саме вимогам п. 6.1.2 ДСТУ 3649:2010.4. На момент експертного дослідження несправностей (невідповідностей системи рульового керування та робочої гальмової системи автопоїзда у складі MAN TGX 18.440 (номерний знак НОМЕР_1 ) із сідлового тягача напівпричепом FRUEHAUF DJDSF3 (номерний знак НОМЕР_3 ) з якими, згідно з нормами п.31.4.2 (Рульове керування) та п. 31.4.1 (Гальмові системи) Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортного засобу не виявлено. На момент експертного дослідження виявлено несправність (невідповідність) фар головного світла автомобіля MАN ТGХ 18.440 (номерний знак НОМЕР_1 ), яка носить аварійний характер та виникла в ході дорожньо- транспортної пригоди під час дії динамічного зусилля. 5. Несправностей (невідповідностей) вказаних систем (елементів систем) автопоїзда у складі сідлового тягача MAN TGX 18.440 (номерний знак НОМЕР_6 ) напівпричепом FRUEHAUF DJDSFЗ (номерний знак НОМЕР_7 ), які виникли до моменту настання дорожньо-транспортної пригоди не виявлено, а тому питання про вплив несправностей на керування транспортним засобом, можливість їх виявлення водієм та перебування в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди — втрачають зміст з технічної точки зору і по цій причині не вирішувались;

- висновком експерта від 16.12.2025 року №СЕ-19/120-25/15641-ІТ за результатами проведеної судової інженерно-транспортної експертизи, згідно з яким: 1. У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій автопоїзда у складі автомобіля MAN ТGХ 18.440 (номерний знак НОМЕР_1 ) із напівпричепом FRUEHAUF DJDSF3 (номерний знак НОМЕР_8 ) ОСОБА_6 повинен був діяти згідно з технічними вимогами п.18.4 Правил дорожнього руху. 2. У цій дорожньо-транспортній ситуації водій автопоїзда у складі автомобіля МАN ТGХ 18.440 (номерний знак НОМЕР_9 ) із напівпричепом FRUEHAUF DJDSF3 (номерний знак НОМЕР_8 ) ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_10 , виконавши вимоги п.18.4 Правил дорожнього руху. 3. У діях водія автопоїзда у складі автомобіля МАN ТGХ 18.440 (номерний знак НОМЕР_1 ) із напівпричепом FRUEHAUF DJDSF3 (номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_6 вбачаються невідповідності вимогам п.18.4 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 19.02.2026 року (разом із додатком – план-схемою), за участю підозрюваного ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_8 , згідно з яким метою проведення слідчого експерименту є уточнення наступних вихідних даних: 1. Встановлення розташування місця наїзду автопоїздом у складі сідлового тягача «Маn» р.н, НОМЕР_1 із напівпричепом «Fruehauf» p.н. НОМЕР_3 на пішохода. Час доби та погодні умови до уваги не бралися, оскільки жодним чином на результати слідчої дії не впливали. Слідчий експеримент проводився в світлу пору доби, без опадів, проїзна частина дороги знаходилася у вологому стані. Підозрюваний ОСОБА_6 , та потерпіла ОСОБА_8 , вказали, що вони погоджуються проводити слідчу дію за даних погодних, дорожніх умов. При проведенні слідчого експерименту з метою забезпечення безпеки дорожнього руху залучені поліцейські УП в Тернопільській області ДПП. На місці події підозрюваному ОСОБА_6 : запропоновано коротко розповісти про обставини події на, що останній погодився та пояснив, що 04.11.2025 близько 17.00 год, він керував сідловим тягачем MA№ ТGХ 18. 440, р.н. НОМЕР_1 із напівпричепом FRUEHAUF DJDSF3. р.н. НОМЕР_2 та рухався за межами населеного пункту, проїзною частиною автодороги М-09 сполученням «Тернопіль-Львів-Рава-Руська», зі сторони м, Тернопіль у напрямку с Озерна Тернопільського району. В цей час на вулиці сутеніло, проїзна частина дороги була в сухому стані, опади відсутні, швидкість руху мого автомобіля складала близько 45-50 км/год. Керована ним вантажівка була завантажена компостом загальною вагою 26230 кг. У салоні окрім нього нікого не було, реєстратора у автомобілі також не було. Продовжуючи рух, він вів автомобіль серединою своєї смуги для руху. Наближаючись до обслуговуючого кооперативу садівників - любителів "ТЕРНОПЛЬСЬКЕ", що неподалік кафе «Росинка», попереду свого автомобіля, він побачив легковий автомобіль, який почав сповільнятися, шо виразилося у загорянні стоп-сигналів, після чого він повністю зупинився перед пішохідним переходом. В цей час відстань між передньою частиною його автомобіля та задньою частиною нерухомого попутного автомобіля складала 30-40 м. Зрозумівши, що відстань між ними замала, що би він мав змогу зупинитися та з метою уникнення зіткнення, він застосував гальмування, виїхав на зустрічну смугу для руху та рухався в процесі гальмування. Продовжуючи рух та наближаючись до розмітки «Зебра», він побачив як із за автомобіля, що зупинився виходить чоловік, який рухаєтеся справа наліво відносно напрямку мого руху. Далі, він передньою лівою частиною сідлового тягача здійснив наїзд на пішохода, що рухався. Після наїзду пішохода відкинуло на ліве узбіччя, а він зупинився. Вийшовши із вантажівки, він підійшов до пішохода, який в цей час був живий. Далі приїхали працівники ШМД та госпіталізували потерпілого. Після чого, він дізнався, що пішохід помер у лікарні. Моменту виходу пішохода на дорогу, він не бачив через зупинений автомобіль, а його помітив тільки коли він вийшов із за його габаритів. Під час руху пішохід йшов у темпі спокійної ходьби. Надалі, на місці пригоди за допомогою крейди була проведена перпендикулярно до країв дороги, через дальній край повороту до «Лісових дач» (розташованого перед місцем ДТП) якщо рухатися в напрямку с. Озерна — лінія до якої здійснювалася повздовжня прив`язка слідів про ДТП в ході проведення огляду місця пригоди від 04.11.2025 яка названа базовою лінією або БЛ. Підозрюваному ОСОБА_6 запропоновано вказати розташування місця наїзду на пішохода на що він погодився та зорієнтувавшись на місцевості вказав на місце, що на смузі руху до м. Тернопіль. в межах пішохідного переходу, після чого вказав, що орієнтовно в цьому місці відбувся наїзд передньою лівою частиною сідлового тягача на пішохода. Проведеними замірами встановлено, шо місце наїзду на пішохода знаходиться на відстані 38,5м. до БЛ та 6,2м. до правого краю у напрямку до с.Озерна. Таким чином, встановлено шо пішохід з моменту виходу на проїзну частину дороги до моменту наїзду подолав 6,2м. В місці ДТП з обох сторін наявні дорожні знаки 5.38.1 та 5.38.2, а також дорожня розмітка 1.14.1 ПДР видимість яких нічим не обмежена. Тобто, водії транспортних засобів, які рухаються у напрямку с.Озерна мають об`єктивну можливість виявити, що вони наближаються до нерегульованого пішохідного переходу. На цьому слідчий експеримент був завершений;

- копією наказу (розпорядження) ФОП " ОСОБА_9 " від 09.10.2025 року №18, згідно з яким ОСОБА_6 прийнято на роботу водієм з 10.10.2025 року.

4. Оцінка наданих державним обвинувачем суду доказів на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Надаючи оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Окрім того, з метою оцінки вказаних доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, установлення обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також з питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, судом досліджено процесуальні рішення, документи та інші матеріали, що подані стороною обвинувачення, які складені та зібрані стороною обвинувачення під час здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження, та підтверджують законність і правомірність проведення процесуальних дій у зазначеному кримінальному провадженні.

5. Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та кваліфікація судом дій обвинуваченого.

На переконання суду, вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, підтверджується показами допитаних безпосередньо у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , дослідженими судом безпосередньо протоколами слідчих дій та висновками експертів за результатами проведених судових експертиз, а також іншими доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження, які узгоджуються між собою та підтверджують обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні.

За таких обставин, суд повно і всебічно розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що фактичні обставини в кримінальному провадженні встановлені у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, та винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, є доведеною та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_10 .

6. Мотиви призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 .

6.1. Призначення основного покарання, передбаченого санкцією статті обвинувачення.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він народився у с. Липівка Томашпільського району Вінницької області, українець, громадянин України, одружений, із середньою спеціальною освітою, зареєстрований та фактично проживаює у АДРЕСА_1 , працює водієм у ФОП ОСОБА_9 , за місцем роботи у ФОП ОСОБА_9 характеризується позитивно, учасник бойових дій, не депутат, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд, відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, яке у відповідності до положень ст.12 КК України класифікується як тяжкий злочин, особу винного, його вік, сімейний стан, стан здоров`я, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання, згідно з ч.1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , у відповідності до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.

Отже, з огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та беручи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку, вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, у виді позбавлення волі на строк, передбачений санкцією ч.2 ст.286 КК України.

При цьому, із урахуванням обставин, що пом`якшують покарання, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, суд не вбачає за можливе застосування положень ст.69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 .

6.2. Призначення додаткового покарання, передбаченого санкцією статті обвинувачення (ч.2 ст.286 КК України).

Також при прийнятті рішення суд враховує те, що санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає наявність як основного, так і додаткового виду покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами та вважає за необхідне застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_6 додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст.286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

При прийнятті рішення про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 додаткового виду покарання, передбаченого санкцією ч.4 ст.191 КК України, суд виходить з усталеної судової практики, з урахуванням п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно з якою Позбавлення права керувати транспортними засобами може бути призначене судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа вже позбавлена такого права в порядку адміністративного стягнення. Однак суд не вправі призначити це покарання особі, яка не має права керувати транспортними засобами.

Також суд враховує й п.21 Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", відповідно до якого у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК ( 2341-14 ) необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Приймаючи вказане рішення суд поряд з обставинами скоєного обвинуваченим злочину, який вчинено з необережності особою, поведінкою обвинуваченого після вчинення злочину, відсутністю в матеріалах кримінального провадження даних про системний характер порушення обвинуваченим вимог ПДР України, враховує і те, що грубе порушення обвинуваченим правил безпеки дорожнього руху призвело до незворотних наслідків у виді смерті людини, а тому доходить висновку про доцільність застосування до обвинуваченого додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

При цьому суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 працює водієм, втім враховує, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є їх роботою, джерелом засобів для існування тощо. Ці обставини потребують врахування з точки зору більш виваженого підходу до аспектів призначення покарання, однак не вказують на неможливість застосування такого додаткового покарання.

За таких обставин, посилання сторони захисту на те, що для обвинуваченого керування транспортним засобом є єдиним джерелом для існування, не може бути достатньою підставою для не застосування до нього додаткового покарання.

На переконання суду, призначення в даному випадку додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами покликане запобігти можливому вчиненню обвинуваченим кримінальних правопорушень, зокрема проти безпеки руху, у майбутньому і сприятиме його виправленню та перевихованню, як учасника дорожнього руху.

7. Рішення про порядок відбування обвинуваченим ОСОБА_6 призначеного основного покарання.

Приймаючи рішення про порядок відбування обвинуваченим ОСОБА_6 призначеного основного покарання суд враховує те, що положення ст.75 КК України наділяють суд дискреційними повноваженнями при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років визначити, належним чином врахувавши тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини кримінального провадження, чи можливе виправлення засудженого шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Із урахуванням ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення, обставин даного кримінального провадження, особи винного, який щиро розкаявся, що свідчить про усвідомлення ним протиправності своїх вчинків, добровільно відшкодував завдані збитки, беручи до уваги наявність цих пом`якшуючих покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, враховуючи також особу обвинуваченого, який є учасником бойових дій, позитивно характеризується за місцем роботи, його вік, суд вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії, покласти на нього передбачені ст.76 КК України обов`язки, які на думку суду будуть необхідні і достатні для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З метою додержання принципу співмірності та індивідуалізації покарання у даному випадку, на думку суду, можливо досягти мети заходу примусу без ізоляції обвинуваченого ОСОБА_6 від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою впродовж іспитового строку, який буде достатнім для того, щоб останній довів своє виправлення, а покладення на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України дозволить здійснювати контроль за поведінкою обвинуваченого.

На думку суду, таке покарання (основне та додаткове) та звільнення від відбування основного покарання з випробуванням є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Окремо суд враховує й позицію щодо покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , висловлену потерпілою ОСОБА_8 , яка просила обрати обвинуваченому покарання, не пов`язане із позбавленням волі, тобто застосувати положення ст.75 КК України, яка підлягає врахуванню в сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст.65 КК України.

8. Вирішення заявленого потерпілою ОСОБА_8 цивільного позову.

У даному кримінальному провадженні потерпіла ОСОБА_8 звернулась до суду із цивільним позовом до ОСОБА_9 , треті особи ОСОБА_6 , Моторне (транспортне) страхове бюро України (ЄДРПОУ 21647131), акціонерне товариство "Страхова компанія "ББС ІНШУРАНС" про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у якому просить стягнути з ОСОБА_9 (особи, працівником якої (водієм), є обвинувачений ОСОБА_6 , що виконував своїх трудові (службові) обов`язки на час настання ДТП 04.11.2025 року) моральну шкоду, яку оцінює у 1000000грн.

Провадження за вказаним цивільним позовом слід закрити у зв`язку із відмовою позивача ОСОБА_8 від позову згідно з її заявою від 23.07.2026 року про відмову від позову.

У зазначеній вище заяві від 23.07.2026 року потерпіла вказала, що обвинуваченим ОСОБА_6 16.07.2026 року повністю відшкодовано завдану їй моральну шкоду, спричинену смертю її чоловіка ОСОБА_10 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.11.2025 року, у погодженій сумі 800000грн., а також ствердила відсутність претензій майнового та/або фінансового характеру до ОСОБА_16 та ОСОБА_9 .

9. Мотиви прийняття рішення щодо застосованих заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до вимог ч.4 ст.174 КПК України, після набрання вироком законної сили слід скасувати арешт у частині заборони відчуження, розпорядження, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.11.2025 у справі №607/23375/25 (провадження №1-кс/607/6660/2025) на майно, а саме:

- сідловий тягач марки та моделі «MAN TGX 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп марки та моделі «FRUEHAUF DJDSF3», реєстраційний номер НОМЕР_4 , які належать ОСОБА_9 .

Також, у судових дебатах захисник обвинуваченого ОСОБА_6 просить повернути заставодавцю заставу у кримінальному провадженні, внесену за обвинуваченого ОСОБА_6 .

У відповідності до положень частини 11 статті 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Водночас, із урахуванням відсутності в матеріалах судового провадження усіх необхідних для повернення застави відомостей, зокрема, щодо заставодавця, відповідного платіжного документу про внесення коштів, як заставу за обвинуваченого, суд не знаходить на даний час підстав для вирішення питання про повернення заставодавцю внесеної за обвинуваченого ОСОБА_6 застави.

При цьому слід зазначити, що не вирішення при ухваленні вироку питання щодо повернення заставодавцю внесеної за обвинуваченого застави не позбавляє їх можливості у подальшому звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення внесеної за обвинуваченого ОСОБА_6 у межах даного кримінального провадження застави.

10. Вирішення питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні у порядку ч.9 ст.100 КПК України.

При вирішенні питання про долю речових доказів у даному кримінальному провадженні суд керується положеннями ст.100 КПК України.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- сідловий тягач марки та моделі «MAN TGX 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 , слід залишити у володінні ОСОБА_9 ;

- напівпричіп марки та моделі «FRUEHAUF DJDSF3», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_9 , слід залишити у володінні ОСОБА_9 .

11. Вирішення питання щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

На підставі ч.2 ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 в користь держави процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні:

- судової інженерно-транспортної експертизи від 08.12.2025 року №СЕ-19/120-25/14297-ІТ у розмірі 3565,60грн.;

- судової інженерно-транспортної експертизи від 05.12.2025 року №СЕ-19/120-25/14309-ІТ у розмірі 4457грн.;

- судової інженерно-транспортної експертизи від 16.12.2025 року №СЕ-19/120-25/15641-ІТ у розмірі 3565,60грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 1000грн. на користь третьої особи за цивільним позовом ОСОБА_8 - Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131), які викладені у поясненнях третьої особи (Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) щодо цивільного позову від 21.04.2026 року, суд відзначає наступне.

Так, згідно з ст.118 КПК України, процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно з ч.1 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Крім цього, заявником не надано суду розрахунок наданих послуг з їх детальним описом виконавцем за додатковою угодою №235 від 11.03.2026 року до договору про надання послуг у сфері права №2/4/2003 від 21.12.2022 року – адвокатом ОСОБА_17 , вартість яких заявником заявлена у розмірі 1000грн., а також документів, що свідчать про оплату гонорару.

За таких обставин, відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 1000грн. на користь третьої особи за цивільним позовом ОСОБА_8 - Моторного (транспортного) бюро України (ЄДРПОУ 21647131).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.100, 124, 174, 369, 370, 374 КПК України, ст. ст. 50, 65, 66, 67, 72, 75, 286 КК України, суд, –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_6 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 2 (два) роки.

Згідно з п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_6 покласти на орган пробації за місцем проживання засудженого.

Закрити провадження за цивільним позовом потерпілої ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , треті особи ОСОБА_6 , Моторне (транспортне) страхове бюро України (ЄДРПОУ 21647131), акціонерне товариство "Страхова компанія "ББС ІНШУРАНС" про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - у зв`язку із відмовою позивача ОСОБА_8 від позову.

Після набрання вироком законної сили скасувати арешт у частині заборони відчуження, розпорядження, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.11.2025 у справі №607/23375/25 (провадження №1-кс/607/6660/2025) на майно, а саме:

- сідловий тягач марки та моделі «MAN TGX 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп марки та моделі «FRUEHAUF DJDSF3», реєстраційний номер НОМЕР_4 , які належать ОСОБА_9 .

Речові докази у кримінальному провадженні:

- сідловий тягач марки та моделі «MAN TGX 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 , - залишити у володінні ОСОБА_9 ;

- напівпричіп марки та моделі «FRUEHAUF DJDSF3», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_9 , - залишити у володінні ОСОБА_9 .

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 в користь держави процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні:

- судової інженерно-транспортної експертизи від 08.12.2025 року №СЕ-19/120-25/14297-ІТ у розмірі 3565,60грн.;

- судової інженерно-транспортної експертизи від 05.12.2025 року №СЕ-19/120-25/14309-ІТ у розмірі 4457грн.;

- судової інженерно-транспортної експертизи від 16.12.2025 року №СЕ-19/120-25/15641-ІТ у розмірі 3565,60грн.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддя ОСОБА_1