Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №607/8155/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 Справа №607/8155/26 Провадження №1-кп/607/1427/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря с/з ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі кримінальне провадження №12026211040000219 від 03.02.2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у смт. Вишнівець, Збаразького району, Тернопільської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Встановлені судом обставини кримінального правопорушення.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 лютого 2025 року у справі №607/28117/24, яка набрала законної сили 05 березня 2025 року, яка залишена Тернопільським апеляційним судом без змін, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУПАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Відповідно до ч.1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судові рішення що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

24.12.2025 у ОСОБА_4 винник злочинний умисел на умисне невиконання вищевказаної постанови суду, що набрала законної сили.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 достовірно знаючи про те, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 лютого 2025 року, яка набрала законної сили 05 березня 2025 року, яка залишена Тернопільським апеляційним судом без змін, його притягнуто до адміністративної відповідальності та призначено покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, маючи реальну можливість її виконувати, діючи умисно, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», усвідомлюючи, що протягом 1 року він зобов`язаний утриматися від керування транспортними засобами, з метою невиконання постанови суду, керував 24.12.2025 транспортним засобом.

Так, 24.12.2025 року близько 15:45 год, ОСОБА_4 керував транспортним засобом марки Renault Zoe, p.н. НОМЕР_1 , та рухався по вул.Купчинського,14, де за порушення Правил Дорожнього Руху був зупинений працівниками Управління Патрульної Поліції Департаменту Патрульної Поліції в Тернопільській області та в ході проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення працівниками поліції відносно ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №549618 за ч.5 ст.126 КУпАП та постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.01.2026 у справі № 607/195/25, яка набрала законної сили 23.01.2026 ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст. 126 КУПАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

За таких обставин, вказаними діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

2. Висловлена обвинуваченим ОСОБА_4 безпосередньо у судовому засіданні позиція з приводу пред`явленого йому обвинувачення у даному кримінальному провадженні.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, визнав повністю, за викладених в обвинувальному акті обставин, щиро розкаявся.

3. Вирішення питання щодо проведення судового розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України у відповідності до приписів ч.3 ст.349 КПК України. Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту цих обставин, з`ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд дійшов переконання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

4. Мотиви призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 .

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він народився у смт. Вишнівець, Збаразького району, Тернопільської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання характеризується позитивно, українець, громадянин України, із середньою освітою, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікаря-нарколога чи лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, яке у відповідності до положень ст.12 КК України класифікуються як нетяжкий злочин (ч.1 ст.382 КК України), особу винного, його вік, сімейний стан, та стан здоров`я, соціальні зв`язки, зокрема те, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, а батько обвинуваченого ОСОБА_4 – ОСОБА_6 є учасником бойових дій, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Також, при призначенні покарання суд враховує відомості квитанції до платіжної інструкції №ННВС-РССО-ЕМР2-7В91 від 23.07.2026 року, зі змісту якої вбачається те, що ОСОБА_4 23.07.2026 року о 22 год. 34 хв. перераховано грошові кошти від ОСОБА_4 у сумі 2000 гривень на підтримку ЗСУ.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно з ч.1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, та беззаперечне визнання вини у скоєному.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.

З огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах санкції статті обвинувачення, а саме: за ч.1 ст.382 КК України – у виді штрафу, оскільки саме таке покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.349, 369, 370, 374 КПК України, ст.ст.50, 65, 66, 67, 382 КК України, суд, –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддя ОСОБА_1