Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №607/281/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.07.2026 Справа №607/281/26 Провадження №3/607/4088/2026

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дуда О.О., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

за ч.ч.1, 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Тернопільським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області направлено в суд матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками ч.ч.1, 2 ст. 173-2 КУпАП.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №744144 від 01.01.2026, 01.01.2026 о 13:20 год гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_3 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї колишньої співмешканки гр. ОСОБА_2 , словесно її ображав, принижував, погрожував та наніс стусана по голові рукою в присутності малолітнього сина гр. ОСОБА_3 2018 р.н., чим завдав шкоди його здоров`ю психічного характеру та порушив пункт 2 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за що відповідальність передбачена ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №744144 від 01.01.2026, ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Окрім того, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №744143 від 01.01.2026, 01.01.2026 о 13:20 год гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_3 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно колишньої співмешканки гр. ОСОБА_2 , а саме словесно ображав, принижував, погрожував та наніс стусан рукою по голові, чим завдав шкоди її здоров`ю психічного та фізичного характеру та порушив п.3, 14, 17 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №744143 від 01.01.2026, ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

В судовому засіданні представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Молень Р. Б., вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 173-2 КУпАП, заперечив та просить закрити провадження по справі у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Згідно з письмовими поясненнями, вказав, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.05.2026 р. у справі №607/281/26 (далі - постанові від 26.05.2026 р.) матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч.ч.1,2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - направлено до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області. Матеріали справи №607/281/26 були повернені після доопрацювання Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області та надійшли до суду 22.06.2026 р. за вхідним №42672/26вх. Після ознайомлення з доопрацьованими матеріалами справи, ОСОБА_1 вважає за необхідне подати пояснення, для правильного вирішення справи. Щодо не усунення недоліків, зазначених у постанові суду від 26.05.2026 року. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.05.2026 року матеріали справи були повернуті до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області для належного оформлення та усунення недоліків, які унеможливлювали всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи. Підставою для повернення матеріалів стало те, що відомості, викладені у протоколах про адміністративне правопорушення серії ВАД №744143 та ВАД №744144 від 01.01.2026 року, суперечили поясненням потерпілої ОСОБА_2 та іншим матеріалам справи щодо місця вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення. Разом із тим, після повторного надходження матеріалів до суду зазначені недоліки усунуті не були. Єдиною процесуальною дією, яку фактично здійснили працівники поліції після повернення матеріалів судом, стало відібрання 18.06.2026 року додаткових письмових пояснень у ОСОБА_2 . При цьому у зазначених поясненнях потерпіла повідомила, що подія відбулася у коридорі на сходовій клітці першого поверху будинку АДРЕСА_4 , толі як у протоколах про адміністративне правопорушення ВАД №744143 та ВАД №744144 місцем вчинення правопорушення і надалі зазначено квартиру АДРЕСА_5 . Таким чином, матеріали справи після їх доопрацювання містять взаємовиключні відомості щодо однієї з основних ознак об`єктивної сторони адміністративного правопорушення — місця його вчинення. Більше того, працівники поліції не внесли жодних змін до протоколів про адміністративне правопорушення, не усунули недоліків, на які прямо вказав суд у постанові від 26.05.2026 року. Фактично вимоги суду були невраховані. Саме по собі повторне відібрання пояснень лише у потерпілої особи не може вважатися налетим виконанням постанови суду про усунення недоліків матеріалів справи, оскільки не усуває суперечностей між доказами та не виправляє недоліків протоколів про адміністративне правопорушення. Щодо відсутності об`єктивної сторони адміністративного правопорушення. У даній справі органом поліції не встановлено достовірного місця, де нібито відбулося адміністративне правопорушення. Протоколи про адміністративне правопорушення містять одну адресу, тоді як потерпіла після повернення матеріалів судом повідомляє про інше місце події. Водночас працівники поліції не усунули ці суперечності, не встановили фактичних обставин події та не привели протоколи у відповідність до фактичних даних. За таких обставин об`єктивна сторона адміністративного правопорушення належними та допустимими доказами не підтверджена. Щодо відсутності суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення. Обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, є наявність вини особи, яка проявляється в умисному вчиненні дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, спрямованих на заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи. Разом із тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 діяв умисно з метою заподіяння шкоди фізичному чи психологічному здоров`ю ОСОБА_2 або ОСОБА_3 . Як вбачається із матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалий час існує конфлікт, пов`язаний із участю батька у вихованні сина та визначенням місця його проживання. Саме зазначений конфлікт став причиною словесної суперечки, яка виникла 01.01.2026 року. Наявність сімейного спору між батьками дитини сама по собі не свідчить про вчинення домашнього насильства та не може автоматично бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1,2 ст. 173-2 КУпАП. Органом поліції не встановлено мотиву дій ОСОБА_1 , не наведено жодного доказу того, що його поведінка була спрямована саме на заподіяння шкоди потерпілим або створення загрози їх фізичному чи психічному здоров?ю. Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Щодо неповноти зібраних доказів та порушення принципу об`єктивного з`ясування обставин справи. Після повернення матеріалів судом на доопрацювання працівники поліції фактично обмежилися повторним відібранням пояснень лише у ОСОБА_2 , не усунувши недоліків, зазначених у постанові суду від 26.05.2026 року. При цьому не було відібрано додаткових пояснень у ОСОБА_1 , не опитано свідка ОСОБА_5 , який безпосередньо перебував у квартирі під час події та міг повідомити суду обставини конфлікту, не встановлено інших можливих очевидців, не усунуто суперечності щодо місця вчинення події, не здобуто будь-яких нових об`єктивних доказів. Більше того, наявні у матеріалах справи докази містять істотні суперечності між собою щодо місця події, механізму її розвитку та фактичних обставин конфлікту, однак працівниками поліції жодних заходів для усунення цих суперечностей не вжито. За таких обставин матеріали справи не встановлюють наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Щодо відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 . Разом з тим матеріали справи не містять сукупності доказів, які б беззаперечно підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП. Єдиною підставою для складання протоколів про адміністративне правопорушення фактично стали пояснення потерпілої особи, які протягом розгляду справи неодноразово змінювалися та містять істотні суперечності, зокрема щодо місця вчинення події. При цьому органом поліції не забезпечено отримання жодних інших доказів, які б підтверджували викладені потерпілою обставини. Як вже зазначалося вище, працівниками поліції: не опитано свідка ОСОБА_5 , який безпосередньо перебував на місці події; не опитано інших можливих очевидців; не усунуто суперечностей між поясненнями потерпілої та змістом протоколів; не зібрано інших об`єктивних доказів, які підтверджували факт домашнього насильства. За таких обставин висновок про винуватість особи не може ґрунтуватися виключно на поясненні особи, яка перебуває у конфлікті із ОСОБА_1 . Підсумовуючи викладене, матеріали справи після їх повернення на доопрацювання постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.05.2026 року не були приведені у відповідність до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та не усувають недоліків, на які прямо вказав суд. Працівниками Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області фактично не виконано вимоги постанови суду, оскільки не усунуто суперечності щодо місця вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення, не проведено повного та всебічного з`ясування всіх обставин події, не допитано свідків, не здобуто нових об`єктивних доказів та не усунуто суперечності між наявними доказами. Натомість до матеріалів справи було долучено лише повторні пояснення потерпілої особи, які не усувають недоліків, встановлених судом, а навпаки містять нові розбіжності із відомостями, викладеними у протоколах про адміністративне правопорушення. Таким чином, матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б у своїй сукупності беззаперечно підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених чч.1,2 ст. 173-2 КУпАП. Наявні у справі докази є суперечливими, неузгодженими між собою та не дають можливості встановити всі елементи складу адміністративного правопорушення. За таких обставин вина ОСОБА_1 не може вважатися доведеною за стандартом доказування «поза розумним сумнівом», а всі сумніви щодо доведеності його вини, відповідно до статті 62 Конституції України, практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, повинні тлумачитися на його користь. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на викладене, враховуючи відсутність належних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, не усунення органом поліції недоліків, встановлених постановою суду від 26.05.2026 року, а також недоведеність об`єктивної та суб`єктивної сторін складу адміністративного правопорушення, прошу суд врахувати наведені пояснення під час розгляду справи та закрити провадження у справі №607/281/26 на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУПАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

Представник потерпілої ОСОБА_2 – адвокат Черничинець С. П. в судовому засіданні, просить притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.ч.1, 2 ст. 173-2 КУпАП.

З`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з положеннями ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстава для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Диспозиція ч.2 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Відповідно до пунктів 3, 14, 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно норм вказаного Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно норм вказаного Закону, фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне цього.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При розгляді справи суд також враховує, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП і не може бути перекладено на суд. Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, які отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як у цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 вказала, що колишній співмешканець ОСОБА_1 перебуваючи за адресою АДРЕСА_6 , в коридорі на сходовій клітці першого поверху, вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.

Водночас протоколами про адміністративне правопорушення серії ВАД № 744144 від 01.01.2026 та серії ВАД № 744143 від 01.01.2026 не підтверджуються фактичні обставини, на які посилається потерпіла ОСОБА_2 , оскільки зазначені протоколи містять відомості про вчинення адміністративного правопорушення 01.01.2026 за вказаною адресою АДРЕСА_3 . Отже, твердження потерпілої не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.05.2026 року матеріали справи були повернуті до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області для належного оформлення та усунення недоліків, які унеможливлювали всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи. Підставою для повернення матеріалів стало те, що як вбачається із письмових пояснень ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 , які надані разом із протоколом про адміністративне правопорушення, такі суперечать у частині місця вчинення інкримінованих ОСОБА_1 адміністративних правопорушень - зокрема, потерпіла вказує на те, що таке мало місце у квартирі АДРЕСА_7 . При цьому, у судовому засіданні потерпіла вказала, що адміністративне правопорушення вчинено поза межами квартири АДРЕСА_7 .

Разом із тим, після повторного надходження матеріалів до суду зазначені недоліки усунуті не були.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджуються фактичні обставини викладені у протоколах про адміністративне правопорушення, щодо місця фактичного вчинення адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч.1, 2 ст. 173-2 КУпАП, у діяннях ОСОБА_1 не підтверджується доказами у справі.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

За даних обставин, вважаю, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності слід закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.9, 12, 173-2, 247, 251, 252, 256, 283, 284, 287, 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.ч.1, 2 ст. 173-2 КУпАП – закрити, у зв`язку з наявністю обставин, передбачених п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч.1, 2 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя Дуда О.О.