Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №595/1047/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1047/26

Провадження № 2-а/595/115/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026

м. Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області

В складі

головуючого судді Содомори Р.О.,

при секретарі Присташ П.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бучач справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення №R625921 від 13 липня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17000 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 13 липня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 винесено постанову № R625921, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф в розмірі 17000 гривень. Зі змісту оскаржуваної постанови № R625921 від 13 липня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з тих підстав, що він нібито «по теперішній час не проходив військово-лікарську комісію з метою визначення ступеня придатності до військової служби». Водночас оскаржувана постанова містить істотні внутрішні суперечності щодо правової кваліфікації діяння. У заголовку постанови зазначено, що вона винесена у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, тоді як в описовій та резолютивній частинах зазначено, що ОСОБА_1 нібито вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП. Крім того, оскаржувана постанова є необґрунтованою та винесеною без належного встановлення фактичних обставин справи, оскільки в ній не зазначено, коли саме позивачу було вручено або направлено повістку для прибуття до ТЦК та СП з метою проходження ВЛК, коли саме йому було сформовано або видано направлення на проходження військово-лікарської комісії, яким способом таке направлення було вручено або надіслано, який його реєстраційний номер та дата, до якого закладу охорони здоров`я позивач мав прибути, з якої дати мав розпочати проходження медичного огляду та у який строк його завершити. Позивач не отримував повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою проходження ВЛК, не отримував належним чином оформленого направлення на проходження військово-лікарської комісії, не був повідомлений про дату, час, місце та строк проходження такого медичного огляду, а тому в його діях відсутні вина та об`єктивна сторона адміністративного правопорушення. Зазначає, що сам собою факт відсутності в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про проходження ВЛК не може автоматично свідчити про вчинення адміністративного правопорушення, якщо відповідач не довів, що позивачу було належним чином доведено конкретний обов`язок пройти ВЛК у визначений строк. Згідно з пунктом 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію. Водночас наведена норма не встановлює автоматичного обов`язку особи самостійно з`явитися для проходження ВЛК без належного виклику, без рішення уповноваженої посадової особи та без оформленого направлення. Відповідно до пункту 74 Порядку № 560 військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, за рішенням керівника районного або міського ТЦК та СП видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Таке направлення повинно містити реєстраційний номер і дату, персональні дані особи, мету та дату початку медичного огляду, назву установи або закладу охорони здоров`я та його поштову адресу. Згідно з пунктом 74-1 Порядку № 560 у разі роздрукування направлення воно реєструється в журналі реєстрації направлень на ВЛК та видається військовозобов`язаному під особистий підпис. Під час вручення такого направлення особі мають бути доведені вимоги законодавства щодо відповідальності за ухилення від проходження медичного огляду та строк завершення такого огляду. Однак в оскаржуваній постанові відповідач не зазначив і не підтвердив жодними доказами, що стосовно позивача існувало рішення керівника ТЦК та СП про направлення його на ВЛК, що таке направлення було сформовано, зареєстровано, вручено під особистий підпис або надіслано у передбачений законодавством спосіб, а також що позивачу було доведено дату початку, строк проходження ВЛК та правові наслідки непроходження медичного огляду. За таких обставин відсутні підстави вважати, що у позивача виник конкретний, належним чином доведений до нього обов`язок пройти військово-лікарську комісію у визначений строк. Невстановлення відповідачем дати, способу та доказів вручення направлення на ВЛК виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за непроходження такого огляду. Оскільки відповідачем не доведено факту належного виклику позивача, вручення або надсилання йому направлення на ВЛК, визначення конкретної дати початку та строку проходження медичного огляду, а також наявності вини позивача у невиконанні такого обов`язку, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення. На підставі наведеного просить скасувати постанову №R625921 від 13.07.2026, а провадження у справі закрити.

30 липня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач самостійно подав заяву через електронний кабінет військовозобов`язаного в додатку «Резерв+» про визнання вчинення правопорушення, згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності 10.07.2026. Керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 в межах повноважень розглянуто справу про адміністративне правопорушення та встановлено, що позивач не оновлював свої персональні та військово-облікові дані, в тому числі дані щодо результатів медичних оглядів, та не проходив медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби, чим допустив порушення правил військового обліку та законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не пройшов/відмовився від проходження ВЛК. Зазначає, що позивач самостійно без зовнішнього тиску чи примусу, подав заяву через власний електронний кабінет в додатку «Резерв+». З урахуванням поданої позивачем заяви про не оспорювання правопорушення, 13.07.2026 було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Шляхом інформаційної взаємодії між АІКС «Оберіг» та додатку «Резерв+» вказана постанова була направлена до особистого електронного кабінету позивача. Таким чином, постанова № R625921 від 13.07.2026 винесена на законних підставах та не підлягає скасуванню. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

03 серпня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд приймає в якості письмових пояснень у справі, поданих стороною позивача в порядку ст. 44 КАС України (в даній категорії справ, відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив), згідно яких позивач не погоджується з доводами відзиву, оскільки вони не підтверджують наявності у його діях усіх обов`язкових ознак адміністративного правопорушення та не спростовують обставин, викладених у позовній заяві. Загальні посилання відповідача на статтю 65 Конституції України, дію воєнного стану, проведення загальної мобілізації та повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки не є доказами вчинення конкретного адміністративного правопорушення конкретною особою. Таким чином, відсутня подія адміністративного правопорушення. Водночас у постанові № R625921 вид порушення сформульовано як «не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК». Таке формулювання одночасно охоплює дві різні за своїм змістом форми поведінки. Непроходження медичного огляду може полягати у неприбутті до визначеного закладу, незавершенні огляду в установлений строк або інших діях чи бездіяльності. Відмова від проходження ВЛК передбачає свідоме і виражене волевиявлення особи не проходити огляд. Ці обставини не є тотожними та повинні підтверджуватися різними доказами. Однак відповідач не встановив, чи позивачу ставиться у вину саме неприбуття, незавершення огляду, відмова від отримання направлення чи безпосередня відмова від медичного огляду. Використання у постанові альтернативного формулювання свідчить, що посадова особа не встановила конкретної об`єктивної сторони правопорушення. У постанові не зазначено номера і дати направлення на ВЛК, дати прийняття керівником ТЦК та СП рішення про проходження позивачем медичного огляду, форми направлення, найменування та адреси військово-лікарської комісії, строку завершення огляду, дати і способу доведення направлення до відома позивача, а також конкретних дій, які відповідач кваліфікував як відмову. Відповідно до чинного Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівника відповідного ТЦК та СП на підставі направлення, яке може бути сформоване в електронній формі засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлене у паперовій формі. Паперове направлення підлягає реєстрації у відповідному журналі та видається військовозобов`язаному під особистий підпис. Отже, незалежно від форми направлення відповідач повинен надати докази існування рішення керівника ТЦК та СП, формування конкретного направлення, його змісту, належного доведення до відома позивача та встановлення строку завершення медичного огляду. Якщо направлення оформлювалося у паперовій формі, матеріали повинні містити його копію, відомості про реєстрацію в журналі та особистий підпис позивача про отримання. Якщо направлення формувалося в електронній формі, відповідач повинен надати саме електронне направлення або його належну копію, відомості про накладення кваліфікованого електронного підпису керівника, дату і час формування, реєстраційний номер та докази направлення або відображення такого документа в електронному кабінеті позивача. Жодного із зазначених доказів відповідач не подав. Відсутність у Реєстрі відомостей про проходження позивачем медичного огляду не доводить, що його було належним чином направлено на ВЛК і що він не виконав доведений до його відома обов`язок. Подана позивачем заява не підтверджує існування належно оформленого направлення, не доводить факту його вручення чи направлення в електронний кабінет та не замінює доказів конкретної відмови від проходження медичного огляду. Крім того, у відзиві відповідач посилається не лише на непроходження ВЛК, але й на те, що позивач нібито не оновлював персональні та військово-облікові дані. Проте в оскаржуваній постанові позивача притягнуто за непроходження або відмову від проходження ВЛК, а не за неуточнення персональних даних. Таким чином, відповідач фактично доповнює підстави оскаржуваного новими твердженнями вже після звернення позивача до суду. Якщо відповідач вважає, що на позивача поширювався спеціальний обов`язок проходження повторного медичного огляду як на особу, яка раніше була визнана обмежено придатною до військової служби, він повинен був установити та підтвердити відповідними документами, що позивач належав до визначеної законом категорії осіб, був визнаний обмежено придатним до набрання чинності відповідними змінами, не належав до встановлених законом винятків та був зобов`язаний пройти повторний огляд у конкретний строк. Проте відзив і додані до нього документи не містять попередньої постанови ВЛК про обмежену придатність позивача, дати її прийняття, доказів поширення на нього спеціального перехідного обов`язку або конкретного строку, який він нібито порушив. Отже, незалежно від того, чи відповідач пов`язує правопорушення з індивідуальним направленням на ВЛК, чи зі спеціальним обов`язком окремої категорії військовозобов`язаних пройти повторний огляд, необхідні фактичні підстави не встановлені та належними доказами не підтверджені. На підставі наведеного просить позов задовольнити повністю.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви просить суд розглядати справу без його участі, позов підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, будучи належно повідомленим про дату та час судового засідання, згідно поданого відзиву просить справу розглядати без участі представника відповідача.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, прийшов до переконання, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що 13 липня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на ОСОБА_1 винесено постанову № R625921 від 13.07.2026 про адміністративне правопорушення, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Даною постановою встановлено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 своїми діями (бездіяльністю) порушив вимоги пп.8 п.1, пп.4 п.1 правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022р., п.69 Постанови №560 від 16.05.2024р. «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», п.17-1 ст.7, ч.2 ст.9 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а саме по теперішній час не проходив військово-лікарську комісію з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210 КУпАП, на нього накладено штраф у сумі 17000 грн.

Суд встановив, що оскаржувана постанова винесена за спрощеною процедурою (без складання протоколу) на підставі електронної заяви ОСОБА_1 від 10.07.2026, поданої через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Частиною 3 статті 210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період та тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В позовній заяві представник позивача вказує, що для проходження медичного огляду позивач жодного разу жодним чином не викликався відповідачем, направлення та повістки на проходження ВЛК відповідачем позивачу не вручалось.

Дані твердження представника позивача є слушними та заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено та проводиться загальна мобілізація, яка неодноразово продовжувалась, та діє по теперішній час.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року за №2232-XII зі змінами (надалі - Закон №2232-XII).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).

Згідно ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Положеннями абз.4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: - допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; - призовники - особи, які взяті на військовий облік; - військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; - військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; - резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з п.2,4,8 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів, Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні:

- прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів;

- у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

В силу ч. 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі- Порядок №560).

Вказаний Порядок визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з підпунктом 1 пункту 27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Відповідно до пункту 28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Пунктом 69 Порядку №560 передбачено, що особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів визначає військово-лікарська експертиза, яка діє на підставі Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі- Положення №402).

Медичний огляд військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період врегульований главою 3 розділу ІІ Положення №402.

Пунктом 3.1. глави 3 розділу ІІ Положення №402 визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду. Якщо в стані здоров`я військовозобов`язаного за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров`я виникли зміни, то за направленням керівника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби (п. 3.8 глави 3розділу II Положення №402).

Так, громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд (п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (надалі Порядок).

У пункті 74 Порядку №560 зазначено, що військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку. Військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, командиром військової частини або начальником центру рекрутингу Збройних Cил видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов`язаному та резервісту під особистий підпис.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що у разі необхідності військовозобов`язаному пройти медичний огляд, центр комплектування та соціальної підтримки повинен викликати такого військовозобов`язаного повісткою та такому військовозобов`язаному повинно бути вручено відповідне направлення його на військово-лікарську комісію.

Виходячи з викладених обставин, обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів, Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, якими передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів, є встановлення факту належного оповіщення про виклик до ТЦК з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби та вручення військовослужбовцю направлення для проходження медичного огляду.

Таким чином, процедурі проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби передує виклик військовозобов`язаного до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, а саме надсилання чи вручення повістки із зазначенням, у тому числі, мети виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів, місця, дня і часу явки за викликом.

Разом з тим, будь яких належних доказів стосовно того, що районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, у встановленому законом порядку, здійснювався виклик військовозобов`язаного ОСОБА_1 , для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби відповідачем не надано.

Статтею 283 КУпАП передбачено, що за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я по батькові (за наявності), дату народження, місце проживання чи перебування, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення та прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Згідно з пунктом 11 розділу ІІ Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за №36/41381, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

З наведених вище норм можна дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний з`ясувати обставини правопорушення, встановити подію і склад адміністративного правопорушення та у винесеній постанові зазначити докази, якими підтверджується подія і склад адміністративного правопорушення.

Таким чином, опис адміністративного правопорушення без зазначення конкретних обставин правопорушення, свідчитиме про відсутність чіткого формулювання обвинувачення та є важливою умовою справедливого та об`єктивного розгляду справи, є необхідним для реалізації права на захист, на що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.

Зокрема, у рішенні від 25.07.2000 у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Згідно з постановою № R625921 від 13.07.2026 під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 , по теперішній час не проходив військово-лікарську комісію з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Натомість при винесенні постанови про накладення стягнення на ОСОБА_1 , в порушення вимог статті 280 КУпАП, не було встановлено ні дати, ні часу вчинення інкримінованого особі правопорушення, не визначено коли та яким чином органом ТЦК та СП приймалося відповідне рішення про направлення особи для проходження такого огляду та яким чином зафіксовано таку відмову військовозобов`язаного ОСОБА_1 пройти такий медичний огляд.

За вказаних обставин суд констатує, що докази направлення ОСОБА_1 на медичний огляд з дотриманням процедури, визначеної Порядком №560, в матеріалах справи відсутні, а тому факт вчинення адміністративного правопорушення, зазначений в оскаржуваній постанові, не встановлено.

Будь яких інших доказів на підтвердження правомірності дій посадової особи, яка винесла постанову, відповідачем не надано.

Також слід зазначити, що доводи представника відповідача про правомірність оскаржуваної постанови у зв`язку з тим, що позивач визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, подавши заяву про не оспорювання адміністративного правопорушення, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки сам факт визнання особою своєї вини не може бути достатнім доказом правомірності прийнятого рішення про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Згідно вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Останній у справі, що розглядається, не довів правомірності свого рішення, яке оскаржує позивач.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Крім того, позивачем сплачений судовий збір в сумі 532,48 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2РР5-Р3М7-3В4Т-НС9Х від 21.07.2026.

Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача в користь позивача сплачений судовий збір.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.8,9,10,20,47,77,90,132,139,210,211,241-246 КАС України, ст.ст.210,280,283,284 КУпАП, ст.19 Конституції України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову № R625921 від 13 липня 2026 року, прийняту начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 , якою накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грнза вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги у десяти денний строк з дня проголошення рішення суду.

Суддя: Р. О. Содомора