Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №447/2687/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №3/447/902/26

Справа №447/2687/26

П О С Т А Н О В А

13.08.2026 Суддя Миколаївського районного суду Львівської області Павлів В.Р., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 718406 від 13.07.2026, 13.07.2026 року о 14 год. 00 хв. у м. Новий Розділ на пр. Шевченка, 34, гр. ОСОБА_1 керував електричним кріслом колісним з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна кольору шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер Алкотест 6820 та у медичному закладі водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання прибув ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши норми чинного законодавства України та надані докази, суддя дійшов висновку про відсутність у діях гр. ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.

Мотиви та правова оцінка судді.

Щодо правового статусу особи як учасника дорожнього руху та технічних характеристик засобу пересування.

Відповідно до абзацу 48 пункту 1.10 Правил дорожнього руху України (постанова КМУ № 1306) та статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасником дорожнього руху визнається особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному. Таким чином, суддя враховує, що гр. ОСОБА_1 , рухаючись вулицею на електричному кріслі колісному, є учасником дорожнього руху в розумінні ПДР України.

Пункт 1.10 ПДР України розмежовує категорії учасників дорожнього руху та визначає: «крісло колісне - спеціально сконструйований колісний засіб з електроприводом або без нього для пересування осіб з інвалідністю»; «водій - особа, яка керує транспортним засобом», при цьому особа, яка рухається в кріслі колісному, окремо виділена як самостійна категорія і водієм не є; «механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна, за винятком транспортних засобів з електродвигуном потужністю не більше 3 кВт». Спеціальний правовий статус та обов`язки осіб, які рухаються в кріслах колісних, окремо визначені в Розділі 4-1 ПДР України.

Згідно з наданою технічною документацією (інструкція виробника Enjoycare Technology, модель EML49A-D), засіб пересування ОСОБА_1 обладнаний електродвигуном потужністю 1,4 кВт та має конструктивну швидкість до 15 км/год. Оскільки потужність двигуна є меншою за встановлену ПДР межу 3 кВт, вказаний засіб не належить до механічних транспортних засобів, а є спеціальним засобом реабілітації для пересування особи з інвалідністю.

Щодо співвідношення понять «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» і меж застосування ст. 130 КУпАП (усунення прогалини у попередній редакції мотивування).

Суд звертає увагу, що поняття «транспортний засіб», яке вживається у Законі України «Про дорожній рух» та у диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є ширшим за поняття «механічний транспортний засіб». Встановлення того, що крісло колісне ОСОБА_1 не є механічним транспортним засобом, саме по собі не виключає автоматично застосування ст. 130 КУпАП, якщо законодавство прямо поширює обов`язок проходити огляд на стан сп`яніння на осіб, які рухаються в кріслах колісних, як на окрему категорію учасників дорожнього руху. Тому необхідним є окремий аналіз змісту обов`язків, встановлених ПДР саме для цієї категорії осіб, а не лише встановлення факту, що засіб не є механічним транспортним засобом.

Розділ 4-1 ПДР України «Права і обов`язки осіб, які рухаються в кріслах колісних» встановлює вичерпний перелік обов`язків цієї категорії учасників дорожнього руху (зокрема щодо руху тротуаром, узбіччям чи крайньою смугою проїзної частини, використання засобів видимості в темну пору доби тощо). Дослідивши зміст Розділу 4-1 ПДР України, суддя встановив, що жодна з його норм не покладає на особу, яка рухається в кріслі колісному, обов`язку проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та не містить відсилання до пункту 2.5 ПДР України чи до аналогічного за змістом обов`язку. Такий обов`язок передбачений виключно пунктом 2.5 Розділу 2 ПДР України «Обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів», суб`єктом якого є виключно водій механічного транспортного засобу.

З огляду на встановлене - що (а) засіб пересування ОСОБА_1 не є механічним транспортним засобом, (б) сам він має самостійний статус «особи, яка рухається в кріслі колісному», відмінний від статусу водія, і (в) обов`язок проходити огляд на стан сп`яніння, порушення якого йому інкримінується, покладений ПДР України виключно на водіїв механічних транспортних засобів і відсутній у переліку обов`язків Розділу 4-1 ПДР, — суддя доходить висновку, що гр. ОСОБА_1 об`єктивно не міг бути суб`єктом порушення п. 2.5 ПДР України, а отже, і суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, диспозиція якої в цій частині є бланкетною та відсилає саме до обов`язку, встановленого п. 2.5 ПДР України (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 668/2604/15-к).

Щодо меж застосування закону про адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 62 Конституції України та статті 7 КУпАП, ніхто не може відповідати за діяння, які на момент їх вчинення не були визнані законом як правопорушення. В адміністративно-деліктному праві не допускається застосування закону за аналогією або розширювальне тлумачення норм на шкоду особі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 199/1406/16-ц; рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» щодо застосування принципу правової визначеності при притягненні до відповідальності). Відсутність у КУпАП спеціальної норми про адміністративну відповідальність осіб, які рухаються в кріслах колісних, за керування засобом реабілітації у стані сп`яніння або за відмову від проходження огляду не дає підстав органу поліції чи суду застосовувати до такої особи статтю 130 КУпАП шляхом розширювального тлумачення поняття «водій» чи поняття «транспортний засіб».

Суддя зазначає, що встановлена цією постановою прогалина у законодавчому регулюванні - відсутність обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння для осіб, які рухаються в кріслах колісних, та відсутність відповідної адміністративної відповідальності за керування такими засобами у стані сп`яніння - є питанням, вирішення якого належить до дискреції законодавця, а не суду. Суд не наділений повноваженнями усувати таку прогалину шляхом поширення на цю категорію осіб відповідальності, встановленої для водіїв механічних транспортних засобів, оскільки це суперечило б принципу законності, закріпленому у статті 7 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 247 ч. 1 п. 1, 283, 284 КУпАП, суддя,-

постановив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Павлів В. Р.