Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №308/10977/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/10977/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2026 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення із ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , за матеріалами протоколу складеного заступником начальника відділення з морально-психологічного забезпечення ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання, АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 204-1 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ006536Е вбачається, що ОСОБА_2 вчинила адміністративне правопорушення 20.07.2026 о 10:50, у міжнародному пункті пропуску через ДКУ для автомобільного сполучення «Чоп(Тиса)» (територія Чопської ТГ Ужгородського р-ну Закарпатської обл.) прикордонним нарядом "Перевірка документів" була виявлена та затримана гр. України ОСОБА_3 під час спроби незаконного перетинання державного кордону України, а саме: на паспортний контроль надала паспорт гр. Німеччини для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , в ході перевірки було встановлено, що особа є гр. України, що підтверджується інформацією згідно відомостей із "Форма-1". Своїми діями порушила вимоги ст. 12 ЗУ "Про державний кордон України" від 04.11.1991р., ст. 2 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в`їзду громадян України» та п. 2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених ПКМУ №57 від 27.01.1995 року, тобто вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 204-1 ч. 1 КУпАП

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату та час розгляду справи повідомлялася належним чином, інформація щодо розгляду справи розміщені на веб-сайті Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за посиланням: https://ug.zk.court.gov.ua/sud0712/gromadyanam//, згідно протоколу про адміністративне правопорушення йому відомо що розгляд справи буде відбуватися в Ужгородському міськрайонному суді, смс повідомлення із повісткою про виклик ї до суду доставлено у мобільному додатку Viber на її мобільний номер телефону.

Окрім того, у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 про розгляд справи без її участі, зазначає, що вину визнає.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП України.

Дослідивши матеріали справи, доходжу до наступного висновку:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення у вину ОСОБА_2 , ставить те, що вона вчинила адміністративне правопорушення 20.07.2026 о 10:50, у міжнародному пункті пропуску через ДКУ для автомобільного сполучення «Чоп(Тиса)» (територія Чопської ТГ Ужгородського р-ну Закарпатської обл.) прикордонним нарядом "Перевірка документів" була виявлена та затримана гр. України ОСОБА_3 під час спроби незаконного перетинання державного кордону України, а саме: на паспортний контроль надала паспорт гр. Німеччини для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , в ході перевірки було встановлено, що особа є гр. України, що підтверджується інформацією згідно відомостей із "Форма-1". Своїми діями порушила вимоги ст. 12 ЗУ "Про державний кордон України" від 04.11.1991р., ст. 2 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в`їзду громадян України» та п. 2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених ПКМУ №57 від 27.01.1995 року, тобто вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 204-1 ч. 1 КУпАП.

При цьому згідно її пояснень, вона вказує що вона завжди заїжджала на німецькому паспорті, так як більшість свого свідомого життя провела в Німеччині ніколи не мала проблем із цим.

Згідно Інформації про особу (витяг що міститься в матеріалах справи) Державної міграційної служби України, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона є громадянко України, має паспорт громадянина України Номер НОМЕР_2 від 28ю01.2020 який дійсний до 28.01.2030.

Відповідно до ч.1 ст. 204-1 КУпАП, передбачено відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади –

Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в України громадян України» документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну). Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.

Пунктом 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затв. ПКМУ №57 від 27.01.1995 року, передбачено, що перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; проїзний документ дитини; посвідчення особи моряка;посвідчення члена екіпажу. У разі коли громадянин, який постійно проживає в Україні, втратив зазначені документи (далі - паспортні документи) за межами України або якщо строк дії таких документів закінчився під час перебування громадянина за межами України, або встановлено, що вони є недійсними з інших причин, документом, що дає право на в`їзд в Україну, є посвідчення особи на повернення в Україну, яке видається дипломатичним представництвом або консульською установою України за кордоном.

Згідно п.1 ч.1 статті 2 Закону України «Про громадянство» законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах: єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Таким чином, з огляду на вказане вважаю, що вина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення; протоколом про адміністративне затримання; протоколом особистого огляду, рапортами співробітників ДПСУ; інформацією про особу ДМСУ.

Обставини, зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, знайшли підтвердження сукупністю належних та допустимих доказів, зібраних службовою особою, що склала протокол, дані з яких узгоджуються між собою.

Таким чином, повно, всебічно, дослідивши надані докази з точку зору їх належності, допустимості та достатності, суд, з врахуванням критерію "поза розумним сумнівом" доходить висновку, що вина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 повністю доведена у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд бере до уваги вимоги ст.ст. 23, 33 КУпАП, відповідно до яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, а також необхідність врахування при вирішенні питання про накладення стягнення характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Крім того, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 16.10.2008 року в справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року) вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Враховуючи фактичні обставини справи, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого адмінправопорушення те, що ОСОБА_2 , вперше притягається до адміністративної відповідальності, відомості про протилежне суду не надано, під час розгляду справи судом не встановлено обставин, що відповідно до вимог ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність за вчинення адмінправопорушення, враховуючи ступінь вини правопорушника, а отже вважаю за можливе призначити мінімальне стягнення передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що буде достатньо для забезпечення виховного впливу на порушника та запобігання вчиненню нових правопорушень як ним, так і іншими особами.

На підставі ст.40-1 КУпАП з правопорушника слід стягнути судовий збір на користь держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 23, 24-1,33, 40-1, 265, 268, 280, 283-285 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн (три тисячі чотириста гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.).

Відповідно до ч.1 ст. 307 та ч.2 ст. 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути винесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Строк звернення постанови для виконання – три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош