Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №302/685/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/685/26

Провадження № 2/302/450/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

10 серпня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.,

за участю секретаря судового засідання Куруц В.І.,

представника позивача адвоката Рішко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Міжгір`я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , діючи через представника – адвоката Рішко Сергія Івановича, звернулася до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Обґрунтовуючи позов зазначила, що 30.12.2013 року рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області по справі № 302/1414/13-ц змінено розмір аліментів, визначений рішеннями суду від 04.03.2010 року у справі №2-163/2010 р., від 01.07.2010 року у справі №2-947/2010 р., від 03.04.2012 року у справі №7 06/520/12 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в сумі 500 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 03.12.2013 року і до досягнення дітьми повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 досяг повноліття. На даний час неповнолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 продовжують проживати з позивачкою. Як свідчить наданий Міжгірським відділом ДВС у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 15.05.2026 року №6325/19.5-38, станом на 30.04.2026 року сукупна заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь Позивачки становить 213 783,50 грн, у 2026 році щомісячний розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей становить 3 512,00 грн, тобто по 50% прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років на кожну дитину. Позивачка наголошує, що на сьогоднішній день сума стягуваних з Відповідача аліментів на утримання спільних неповнолітніх дітей, яка була визначена у рішення суду від 30.12.2013 року є недостатньою для належного матеріального забезпечення двох неповнолітніх дітей та підлягає збільшенню згідно статті 192 СК України у зв`язку із зміною матеріального стану позивачки, а також наявністю інших об`єктивних обставин. З кожним роком позивачці стає все складніше забезпечувати всі потреби задля гармонійного фізичного та духовного розвитку дітей сторін на необхідному та належному рівні. У зв`язку із зростанням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в останніх змінились потреби і для забезпечення їх фізичного, культурного, духовного розвитку необхідні значні кошти. Вищевикладені обставини свідчать про те, що з часу ухвалення Міжгірським районним судом Закарпатської області рішення від 30.12.2013 року у справі №302/1414/13-ц матеріальне становище ОСОБА_2 значно покращилося. Він є молодий за віком, здоровий, офіційно працевлаштований, регулярно отримує заробітну плату, інших утриманців, окрім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не має. Відповідно він має можливість сплачувати аліменти на утримання дітей у більшому розмірі. Це дає підстави Позивачці для звернення до суду із позовом про збільшення розміру аліментів на утримання дітей у твердій грошовій сумі до 7875,00 грн щомісячно на кожну дитину, що дозволить Відповідачу брати паритетну участь в утриманні дітей на рівні із Позивачкою, а дітям забезпечити належний рівень для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

08.01.2025 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Кіселевич О.М. подано відзив на позовну заяву, згідно якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав. Звертаючись до суду із позовом про збільшення розміру аліментів отримувач аліментів, повинен довести те, що після визначення судом відповідного розміру аліментів, відбулись змінив його матеріальному або сімейному стані або в матеріальному чи сімейному стані платника аліментів, погіршився стан його здоров`я чи поліпшення здоров`я платника аліментів або існують інші обставини, визначені в Сімейному кодексі України, які свідчать про необхідність зміни розміру аліментів. Разом з тим, у справах за позовом стягувача аліментів про збільшення розміру аліментів, він має довести обставини, які б свідчили про те, що матеріальний стан платника аліментів з часу присудження аліментів значно покращився. Такі обставини доводяться шляхом порівняльного аналізу документів про доходи, які мав платник аліментів на час ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів та документів про доходи, які він має на час розгляду справи про збільшення розміру аліментів. Враховуючи матеріальне становище ОСОБА_2 , який на даний час офіційно не працевлаштований та отримує нерегулярний, мінливий дохід, орієнтовно 3000-4000 грн. в місяць (тимчасові різноробочі підробітки), а отже стягнення 7875,00 грн. щомісячно на кожну дитину ( що разом складає 15750 грн. в місяць) покладається на нього непомірний тягар у фінансову плані, тому просить суд присудити стягнути з відповідача в суму 1756,00 грн. на кожну дитину щомісчно.

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Рішко С.І. при розгляді справи поданий позов підтримав в повному обсязі, просить такий задовольнити з наведених підстав у позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Кіселевич О.М. в судове засідання не з`явився, проте 04.08.2026 ним подана заява про розгляд справи у відсутності відповідача та його як представника, просить суд в задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у сумі 1756,00 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з дати пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Сторони по справі мають спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ). Неповнолітні діти мають постійне місце проживання разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30 грудня 2013 року було змінено розмір аліментів, визначений рішенням цього ж суду від 04.03.2010 та стягнуто з відповідача на користь відповідачки на утримання неповнолітніх дітей по 500 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 03.12.2013 до досягнення ними повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, відповідач сплачував на користь позивачки аліменти на утримання дітей відповідно до рішення суду, проте без врахування положень абз. 2 ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, відповідно до яких не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Внаслідок часткової сплати аліментів, відповідач має заборгованість, розмір якої згідно з розрахунком станом на 30.04.2026 склав 213 783,50 грн.

Позивачка стверджує, що мінімальний розмір аліментів, який сплачує відповідач не дозволяє нормально забезпечувати потреби дітей, а обмежені кошти на їх утримання порушують законні інтереси неповнолітніх на нормальний фізичний, духовний, моральний і соціальний розвиток. Вважає, що сплата відповідачем аліментів у розмірі 7 875 грн на кожну дитину щомісячно забезпечить його паритетну участь в утриманні спільних неповнолітніх дітей.

З показань свідка ОСОБА_6 слідує, що її дочка ОСОБА_1 (позивачка в справі) була змушена виїхати за кордон на заробітки для забезпечення проживання неповнолітніх дітей, які на час її відсутності проживають із нею. На даний час на повноцінне утримання двох неповнолітніх дітей необхідно біля 30 000 гривень на місяць. Мати неповнолітніх дітей ОСОБА_1 щомісяця надсилає кошти на забезпечення потреб дітей не менше 10 000 чеських крон, а іноді й 15 000 ч.к. або й більше. ОСОБА_2 тривалий час проживає у Празі в Чеській Республіці. Він працює на будівництві та нормально забезпечений матеріально. Кошти на утримання неповнолітніх дітей відповідач надсилає тільки в розмірі, визначеному судом у виді аліментів. Внуки на канікули їдуть до матері в Чеську республіку, де їх іноді навідує ОСОБА_2 . ОСОБА_6 відомо що аліменти відповідач платив у розмірі 3512 грн.

Неповнолітній свідок ОСОБА_4 , в присутності законного представника – баби ОСОБА_6 в судовому засіданні надав показання, з яких слідує, що його батько – відповідач ОСОБА_2 тривалий час перебуває закордоном. В 2025 році він з братом їздив до матері в Чеську Республіку в м.Брно і тоді його батько ОСОБА_2 приїздив до них з м.Прага. ОСОБА_2 розказував неповнолітньому ОСОБА_4 , про те, що нормально заробляє й добре забезпечений. Ніяких коштів на утримання, одягу, продуктів харчування чи інших подарунків ОСОБА_2 неповнолітнім дітям не надавав.

З`ясувавши фактичні обставини справи, суд доходить таких висновків.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Сімейного кодексу України.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (стаття 150 Сімейного кодексу України).

Такий принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини ґрунтується на нормах Конституції України, які проголошують, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (ст.21), громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст.24).

За частинами 1 та 2 статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст.18 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991року), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Отже, обов`язок батьків з утримання своїх дітей виникає незалежно від факту реєстрації шлюбу, наявності між ними фактичних шлюбних відносин або спільного проживання. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним.

Відповідно до ч. 1 в 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка ОСОБА_1 вказує, що внаслідок зростання цін на всі види товарів, які є необхідними для належного забезпечення життя та розвитку дітей, витрати на утримання дітей з грудня 2013 року зросли в кілька разів. Так, середньомісячні витрати позивачки для належного утримання однієї дитини складають орієнтовно 15000,00 грн, в тому числі витрати на: одяг та взуття – біля 3000,00 грн; харчування – біля 4000,00 грн; здоров`я та гігієна – 2500,00 грн; освіта, розвиток та дозвілля – 4000,00 грн; інше – 1500,00 грн. З показань свідка ОСОБА_6 слідує, що позивачка щомісячно витрачає на утримання дітей 10 000-15 000 чеських крон, що на дату судового розгляду за курсом НБУ становить 21 273,00- 31 909,50 грн. Тобто ОСОБА_1 щомісячно витрачає 10636,5 - 15954,75 грн на утримання на кожну дитину.

Статтею 192 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України в справі №143цс13 від 05.02.2014, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні (постанова Верховного Суду по справі № 303/369/20 (провадження № 61-17250св20) від 29 січня 2021 року).

Аналогічна позиція викладена в пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Враховуючи зміст ст. 181 і 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Розмір аліментів може бути переглянути у зв`язку зі зміною матеріального становища як отримувача так і платника аліментів, зокрема, як у випадку його покращення так і погіршення.

Положеннями ст. 192 СК України зміна вказаних факторів визначена як підстава для перегляду раніше визначеного розміру аліментів.

Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв`язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо.

При визначенні розміру аліментів на теперішній час суд враховує вимоги ст.182, 192 СК України, не залишаючи поза увагою те, що ріст та фізичний розвиток дітей, який не є статичним і змінюється, потребує матеріальних затрат при придбанні відповідного одягу та взуття, а також продуктів харчування, шкільного приладдя, тощо.

Щодо доводів позивачки про те, що відповідач ОСОБА_2 проживає та офіційно працює в Чеській Республіці, його доходи є значно вищими ніж середня заробітна плата по Хустському районі Закарпатської області, та становлять не менше 22 400 чеських крон на місяць та за даними опублікованими на офіційному сайті Міністерства праці та соціальних справ Чеської Республіки за посиланням https://mpsv.gov.cz/o-mpsv, місячна мінімальна заробітна плата на 2026 рік за тижневий робочий час 40 годин оголошена у розмірі 22 400 чеських крон, а погодинна мінімальна заробітна плата 134,40 чеських крон. Відповідно до офіційного курсу Національного Банку України станом на 23.05.2026 року розмір мінімальної заробітної плати в Чеській Республіці в гривнях становить 22 400,00 х 2,1118 = 47 304,32 грн.

Суд бере до уваги надані свідками показання про тривале проживання відповідача в Чеській Республіці, його працевлаштування, що може свідчити про наявність стабільного й регулярного заробітку.

Водночас суд, при оцінці відповідних доводів сторони позивача, зауважує про відсутність інших доказів, які б підтверджували факт офіційного працевлаштування й отримання доходів відповідачем. Висновок суду про отримання ОСОБА_2 доходів і їх розмір не може базуватись на припущеннях.

Отже , при визначенні розміру аліментів, які необхідні для забезпечення потреб дітей на теперішній час, суд враховує їх вікову категорію та звичайні потреби, особу платника аліментів, а також те, що стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно зі становищем одержувача аліментів.

При цьому, вирішуючи питання про збільшення розміру аліментів, судом також взято до уваги, що обов`язок утримувати двох неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття покладено на обох батьків в рівній мірі, також суд враховує розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, те, що відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, здоровий, молодий за віком, тому суд вважає, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу, а неповнолітні діти потребують такої допомоги. Також суд бере до уваги паритетність обов`язків батьків щодо утримання неповнолітніх дітей.

Проаналізувавши надані докази у їх сукупності та позиції сторін у справі, враховуючи в першу чергу якнайкраще забезпечення інтересів дітей суд бере до уваги, що спільні діти сторін проживають разом із позивачкою і остання несе більші витрати на їх утримання. Зважаючи на обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 та зміни розміру аліментів, виходячи з закріплених ч.9 ст.7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності регулювання сімейних відносин відповідно до моральних засад суспільства.

На переконання суду, з урахуванням фактичних обставин справи, динаміки значення базового соціального стандарту, вимога позивачки ОСОБА_1 щодо розміру аліментів щомісяця у сумі по 7875,00 гривень на кожну неповнолітню дитину є надмірною.

Слід враховувати також, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин, законодавства тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах, тощо.

Стаття 81 ч.1 ЦПК України вимагає від сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, суд доходить переконання, що вимога про збільшення розміру аліментів підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідач отримує істотні доходи, які дозволяли б сплачувати аліменти в розмірі заявленому до стягнення.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Отже, визначаючись щодо розміру аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, зважаючи на реальні і розумні потреби в їх матеріальному утриманні, встановлені обставини, що мають значення у їх сукупності, враховуючи прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років, суд вважає справедливим встановлення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі по 5 000,00 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

Суд вважає, що такий розмір аліментів відповідає встановленому абз.2 ч.2 ст.182 СК України мінімальному розміру аліментів на одну дитину, вимогам Закону про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, адже такий розмір забезпечить необхідний мінімум для існування неповнолітньої дитини сторін по справі, загалом надасть можливість дотримання принципу достатнього забезпечення дитини, враховуючи обов`язок обох батьків утримувати дітей.

При цьому суд враховує ті обставини, що відповідач ОСОБА_2 є молодим за віком, здоровою та працездатною людиною, а отже не позбавлений можливості заробляти. При цьому останнім не надано доказів того, що за станом здоров`я він не має змоги працювати чи є особою з інвалідністю. Вказані обставини свідчить про можливість відповідача отримувати дохід та, відповідно, надавати матеріальну допомогу своїм дітям.

Суд відхиляє надані представником відповідача адвокатом Кісілевичем О.М. копії свідоцтва про народження та пенсійного посвідчення ОСОБА_7 , які не засвідчені належним чином. Водночас суд зауважує, що отримання особою пенсії, за відсутності інших істотних обставин, само по собі, за відсутності інших доказів, свідчить про наявність джерела доходу й спростовує потребу її в утриманні з боку інших осіб.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази незадовільного стану здоров`я або стійкої непрацездатності відповідача, а також відсутні відомості про перебування на його утриманні інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати відповідно до закону, тяжкого матеріального становища та докази на підтвердження інших обставин, які мають істотне значення при визначенні розміру аліментів, а тому виходячи з того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, та має бути не меншим 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з огляду на інтереси неповнолітніх дітей сторін, з точки зору стабільності врегулювання правовідносин між сторонами, підходячи системно до обставин справи, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити частково та збільшити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30.12.2013, стягнувши з відповідача аліменти в розмірі 5 000,00 грн на кожну дитину, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи саме з дня набрання цим рішенням законної сили.

Крім того, у відповідності до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у виді судового збору в сумі 1331,20 грн, оскільки позивачка від сплати судового збору по даній категорії справ звільнена, відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Інших судових витрат до стягнення чи повернення не заявлено та у справі немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 141, 150, 180, 181, 182, 192 Сімейного кодексу України, ст. 258,259,263,265,268,273,352,354,430, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей – задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30.12.2013 року у справі № 302/685/26.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП- НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановивши їх новий розмір у твердій грошовій сумі по 5000 грн щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі – 1331 (одна тисяча тридцять одна) гривні 20 копійок.

Визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі, підлягає індексації, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення суду складено 14.08.2026.

Суддя О. І. Повідайчик