Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №734/5294/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/5294/25 Головуючий у 1 інстанції Бараненко С. М.

Провадження № 33/4823/709/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суду складі: судді Мазура С.А.,

за участі:представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності захисника Зінченка П.Л. (в режимі відеоконференції),

розглянувши апеляційну скаргу захисника Зінченка П.Л., подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 липня 2026 року,

встановив:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючогоза адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп судового збору.

Місцевим судом встановлено, що 30.11.2025 року,о 22 год 34 хв, ОСОБА_1 у с. Кіпті, на 97 км автодороги М-01,керував транспортним засобом «ВАЗ-11183», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду у встановленому порядку на стан наркотичного сп`яніння у лікаря наркологавідмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі – ПДР) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившисьіз рішенням суду, захисником Зінченком П.С. подано апеляційну скаргу, в якій він проситьпостанову місцевого суду скасувати та постановити нову, якою провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що постанова не відповідає вимогам законодавства та поза увагою суду залишились процесуальні порушення, допущені поліцейськими під час складання матеріалів. Зокрема, провокування водія до відмови від огляду. Вважає суд безпідставно встановив доведеним наявність ознак у водія та його відмову від запропонованого огляду, залишивши поза увагою, що ключовий момент розмови поліцейських, в ході якої вони спровокували водія до відмови, не зафіксовано на відео і така доказова прогалина не може бути усунена іншими технічними матеріалами. Тому такий сумнів суд мав розцінити на користь ОСОБА_1 , а не покласти в основу рішення про визнання його винуватим, не з`ясувавши повно та об`єктивно зміст розмови, причини первинної згоди водія та формування відповіді про відмову.

В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтвердив захисник, тому суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності, що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП.

Дослідивши апеляційну скаргу, вислухавши захисника, якийпідтримав вимоги поданої апеляційної скарги, пояснивши, що його підзахисного спровокували на відмову від проходження огляду, пригрозивши створити проблеми у разі не відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння,просив задовольнитиапеляційну скаргу із викладених підстав,перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Місцевий суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не дотримався цих вимог у повній мірі.

Так, згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність за даною статтею настає, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто, однією з ознак складу правопорушення є відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку, тому орган, який складає матеріали справи про адміністративне правопорушення повинен довести даний факт.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та як установив суд І інстанції, водій ОСОБА_1 у с. Кіпті, на 97 км автодороги М-01, керував транспортним засобом «ВАЗ-11183», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду у встановленому порядку на стан наркотичного сп`яніння у лікаря нарколога відмовився.

Так, згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан наркотичного сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

З наявного в матеріалах відеозапису вбачається, що водія зупинили за порушення ПДР, які полягали в тому, що не здійснив зупинку на знак «СТОП-контроль». У подальшому поліцейський, встановивши ознаки наркотичного сп`яніння, неодноразово поцікавившись у водія про вживання наркотичних або лікарських препаратів, на що отримав негативну відповідь, запропоновував пройти огляд у лікаря нарколога, на що водій без вагань одразу погодився.

Однак поліцейський, який вів розмову та на нагрудну камеру якого здійснено відеозапис, що є предметом розгляду суду, відійшов за автомобіль водія, де знаходився певний час, вочевидь умисно випустивши із зони відеозйомки водія та інших поліцейських, які вели з ним розмову, яка не зафіксована не відео. Більше цього, після його повернення, на нагрудну камеру поліцейського продовжився запис, під час якого зафіксовано знову пропозицію водію пройти огляд у лікаря нарколога, роз`яснюючи, що навіть якщо протягом місяця він вживав щось із заборонених препаратів, то таке вочевидь дасть позитивний результат при проходженні експрес-тесту на наркотичне сп`яніння, після чого водій вдругебез вагань, чітко і ясно надав відповідь про свою згоду на проходження огляду в лікарні. Водночас, поліцейський грубо порушуючи вимоги Інструкції № 1452/735, замість забезпечення проведення огляду, знову відійшов від водія та певний час стояв за його автомобілем, коли інші поліцейські повторновели спілкування з водієм, яке не зафіксовано на відео. Через певний час поліцейський знову підійшов до водія, при цьому від іншого поліцейського надійшло питання щодо відмови від огляду, на що водій відповів, що відмовляється, за цим послідувало оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП.

Отже, такі дії поліцейських, як двічі ігнорування згоди водія на проходження огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння та готовність слідувати до лікаря-нарколога, завуальовані спонукання його до відмови від проходження огляду під виглядом добровільності відмови, що вбачається із частин розмов, зафіксованих на відео та за своїми ознаками наближається до поняття провокації, визначеного у рішенні ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви», як втручання правоохоронних органів у спосіб, що створює або посилює умови для вчинення правопорушення, яке особа інакше не вчинила б, і є нічим іншим як провокацією.

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті наявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).

При цьому основні вимоги щодо справедливого розгляду справи, визначені в ст. 6 Конвенції, відносяться до всіх видів злочинів, від легких до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.

Статтею 1 КУпАП визначено, що завданням цього Кодексу, серед інших, є запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.

Отже, встановлюючи відповідно до ст. 251 КУпАП наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним у матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає, що належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у справі відсутні та матеріалами справи не підтверджено поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 мав ознаки наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку. Оскільки відповідно до змісту ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому постанову суду необхідно скасувати, а провадження на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки у даному випадку мало місце поліцейське підбурювання, що порушує п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому провадження у цій справі слід закрити.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Зінченка П.Л. задовольнити.

Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 14липня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – скасувати та закрити провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяС. А. Мазур