Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №766/2151/26 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/2151/26

Номер провадження: 33/819/72/26

Головуючий у першій інстанції: Рябцева М.С.

Доповідач: Калініна О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року Херсонський апеляційний суд у складі судді Калініної О.В., при секретарі Литвиненко Т.О., Вершини І.О., за участю ОСОБА_1 , прокурора Осауленка О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 11 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 172-6 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 11 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

На вказану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.

Вказує, що постанова суду не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. Суд першої інстанції проігнорував базові принципи судочинства, презумпцію невинуватості, вдався до визнання його винним на підставі припущень сторони обвинувачення. За відсутності умислу в його діях, який є обов`язковим елементом для правової кваліфікації діянь за ч. 4 ст.172-6 КУпАП суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність складу правопорушення. Вважає помилковим висновок суду про наявність умислу в його діях.

Зазначає, що суд не надав належної оцінки грубим процесуальним порушенням, допущеним стороною обвинувачення.

Всупереч імперативному припису ст. 254 КУпАП про те, що протокол у разі його оформлення складається не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи , яка вчинила правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення щодо нього було складено лише 20.02.2026 року, незважаючи на те, що згідно довідки НАЗК вбачала в його діях наявність складу адміністративного правопорушення не пізніше 02.02.2026 року. Доказова база сторони обвинувачення по суті ґрунтується виключно на довідці НАЗК, нових доказів зібрано не було.

Вважає маніпулятивною позицію обвинувачення про те, що правопорушення виявлено у день складання протоколу .

Апелянт також посилається на те, що в основу постанови покладено документи, які містять вказівку на ймовірність штучно зроблених розрахунків вартості майна, які не були об`єктивно оцінені судом, не було спростовано аргументи, що містяться у його письмових поясненнях. Зазначає, що єдиним доказом обвинувачення є довідка НАЗК, яка містить висновок про те, що вартість квартири «могла становити» 1113901,82 грн., що є припущенням. Зазначає, що судом проігноровано фактичну вартість об`єкта при придбанні у 2015 році (63760 грн.). Дана інформація завжди була наявна у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і НАЗК під час повної перевірки декларації мало безперешкодний доступ до цієї інформації.

Вважає, що вартість нерухомого майна була штучно завищена НАЗК з метою досягнення порогу у 150 прожиткових мінімумів для формальної кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Вказує, що висновки суду не відповідають стандарту доказування «поза розумним сумнівом» та принципам, викладеним у рішенні ЄСПЛ у справі «Коробов проти України».

У поданих запереченнях на апеляційну скаргу прокурор просить залишити постанову Херсонського міського суду від 11.03.2026 року без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 подав письмові пояснення, в яких на спростування заперечень прокурора на апеляційну скаргу зазначив, що факт його обізнаності про наявність у дружини у власності квартири , а також про попередження на веб-сайті НАЗК під час заповнення декларації про відповідальність за достовірність поданої інформації самі по собі не виключають фактор неуважності( ненавмисної поведінки) та не є беззаперечними доказами наявності прямого умислу, який є обов`язковим елементом складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Посилання прокурора на роз`яснення Комітету Верховної Ради України як на обґрунтування моменту виявлення правопорушення саме в день складення протоколу вважає помилковим , так як такі роз`яснення не мають обов`язкового характеру. Момент виявлення правопорушення у кожному конкретному випадку має визначатися індивідуально, в залежності від зібраних конкретних доказів у справі. День складання довідки НАЗК слід вважати днем виявлення правопорушення. Згадка у довідці НАЗК про можливу вартість квартири суперечить самій меті декларування доходів- подання інформації про реальну, фактичну , а не можливу вартість майна, що підтверджує , що обвинувачення побудоване виключно на припущенні. Внаслідок штучного « збільшення» вартості незадекларованого майна у сторони обвинувачення з`явилися підстави створити враження формальної наявності складу адміністративного правопорушення. У матеріалах справи є копія нотаріально посвідченого договору, що містить дійсну вартість квартири, яка і має зазначатися в декларації. У сторони обвинувачення є широкі повноваження в частині доступу до усіх реєстрів, витребування інформації з метою з`ясування реальної вартості квартири. Всі сумніви у доведеності винуватості мають тлумачитися на його користь. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а за формальної наявності , на думку суду, складу адміністративного правопорушення- закрити справу за малозначністю, адже суттєвої шкоди охоронюваним законом суспільним інтересам і факту незаконного збагачення не встановлено.

ОСОБА_1 підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.

Прокурор заперечив проти задоволення апеляційних вимог ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи , вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та дослідивши безпосередньо наявні у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в межах ч. 7 ст. 294 КУпАП , апеляційний суд враховує наступне.

Розгляд справ про адміністративні правопорушення здійснюється з дотриманням принципів диспозитивності, свободи в поданні учасниками справи суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як видно із матеріалів справи, суд дослідив докази , які були надані учасниками справи з точки зору належності , достатності для ухвалення рішення у справі відповідно до вимог ст.252 КУпАП, та повно і всебічно з`ясував обставини справи, як то передбачено ст. 280 КУпАП.

До апеляційної скарги та під час апеляційного розгляду нових доказів учасниками справи надано не було.

Як слідує із постанови суду від 11 березня 2026 року судом встановлено, що полковник ОСОБА_1 , обіймаючи посаду заступника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки - начальника сектору комплектування ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 Сухопутних військ Збройних Сил України, та відповідно до ст. 1 та п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, діючи умисно, усупереч вимогам п. 2, 7 ч. 1 ст. 46 вказаного Закону, 05.03.2025 року о 15:08 год. подав завідомо недостовірні відомості у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік на загальну суму 1503901,82 грн., що відрізняється від достовірних на суму від 150 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 4 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Проведеною повною перевіркою від 02.02.2026 року було виявлено в щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, поданої 05.03.2025 року о 15:08 год. ОСОБА_1 , будучи військовою посадовою особою Збройних Сил України, не вніс до електронної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік (далі - Декларація) наступну інформацію:

1) У розділі 3 «Об`єкти нерухомості» не зазначено квартиру загальною площею 60,6 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у власності члена сім`ї (дружини) (реєстраційний номер 247115465101) та в нього на іншому праві користування у зв`язку з фактичним проживанням. Згідно з відомостями Єдиної бази даних звітів про оцінку Фонду державного майна України вартість вказаної квартири станом на 31.12.2024 могла становити 1113901,82 гривні, чим не дотримав вимоги п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону;

2) У розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації не зазначив відомості про отриманий ним від ОСОБА_2 дохід від продажу легкового автомобіля MERCURY MARINEF у розмірі 390 000 гривень, чим не дотримав вимоги п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону.

Таким чином, суб`єкт декларування зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на загальну суму 1503901,82 грн., що становить розмір від 150 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації за 2024 рік (від 454200 грн. до 2 271000 грн.), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 172-6 КУпАП - подання завідомо недостовірних відомостей у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 172-6 КУпАП суд побудував на підставі оцінки сукупності досліджених доказів у справі, навів мотиви з яких відхилив доводи ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Як видно із постанови , суд проаналізував відомості та обставини, що містяться у:

протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 22/2026 від 20.02.2026 року;

матеріалах обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено адміністративну відповідальність, який затверджено головою НАЗК 02.02.2026;

довідці № 71/26 НАЗК від 02.02.2026 року про результати повної перевірки декларації за 2024 рік, поданої ОСОБА_1 ;

щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік;

щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік;

витязі із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.02.2022 року № 45 про прийняття на посаду ОСОБА_1 ;

довідці про нарахування та утримання грошового забезпечення ОСОБА_1 ;

довідці про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 22.01.2026 року Фонду державного майна за замовленням НАЗК, відповідно до якої оціночна вартість квартири АДРЕСА_2 , становить 1113901,82 грн.;

договорі купівлі-продажу транспортного засобу від 13.04.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 транспортний засіб MERCURY MARINEF, 2009 року випуску, держномер НОМЕР_2 за 390 000 гривень;

відомостях про проведені реєстраційні дії щодо транспортного засобу;

договорі купівлі-продажу від 21.09.2015 року квартири АДРЕСА_3 .

Суд обґрунтовано поклав в основу рішення протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 22/2026 від 20.02.2026 року, зміст якого узгоджується із вимогами ст. 255, 256 КУпАП, якому надав оцінку у сукупності з іншими доказами у справі.

Обставини , зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення об`єктивно узгоджуються із сукупністю доданих до протоколу доказів, яким суд надав належну оцінку та зміст яких навів у постанові суду.

Посилання апелянта , як на підставу для скасування оскаржуваної постанови суду , на порушення вимог ст. 254 КУпАП в частині строку складання протоколу про адміністративне правопорушення, не можна визнати обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про те, що моментом виявлення адміністративного правопорушення є момент коли НАЗК дійшло остаточного висновку про наявність складу адміністративного правопорушення , не можуть бути прийняті до уваги, зважаючи на те, що уповноваженим органом на складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.172-6 КУпАП є відповідний структурний підрозділ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України , а не НАЗК, яка надає інформацію про встановлені під час перевірки декларації факти, документи органу , уповноваженому на складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане із корупцією. Відповідно обов`язок виявлення адміністративного правопорушення, тобто встановлення всіх об`єктивних і суб`єктивних ознак відповідного адміністративного правопорушення, а також його документування, складання протоколу про адміністративне правопорушення, збирання доказів має орган (посадова особа) уповноважена складати протокол про адміністративне правопорушення, що здійснюється у присутності особи , щодо якої складається відповідний протокол.

Початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення пов`язується із днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.

Уповноважена особа складає протокол лише після того як матиме достатньо фактичних даних для висновку про наявність у діях чи бездіяльності особи складу адміністративного правопорушення, а тому саме момент встановлення всіх ознак об`єктивної та суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення і є моментом виявлення правопорушення.

Судом встановлено, що датою виявлення правопорушення є 20.02.2026 року і доводи апеляційної скарги такі висновки не спростовують.

Судом встановлено та вбачається із покладених в основу судового рішення доказів, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду заступника начальника територіального центру комплектування ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» як військова посадова особа Збройних Сил України є суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, що не спростовується в апеляційній скарзі.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі-декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

ОСОБА_1 05.03.2025 року подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік.

Згідно довідки про результати проведення повної перевірки зазначеної декларації №71/26 НАЗК дійшла висновку, що ОСОБА_1 при поданні декларації вказав недостовірні відомості ( п.п. 3.1п.3, п.п.4 п.4 розділу 3.1 цієї довідки) , які відрізняються від достовірних на загальну суму 1503901,82 грн., що становить понад 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

Згідно обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного із корупцією , затвердженого Головою НАЗК 02.02.2026 року, за результатами повної перевірки щорічної за 2024 рік декларації, поданої ОСОБА_1 , зроблено висновок , що у діях суб`єкта декларування ОСОБА_1 , який при поданні декларації вказав недостовірні відомості , що відрізняються від достовірних на загальну суму 1503901,82 грн. вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП. При поданні декларації ОСОБА_1 у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» не зазначив відомості про квартиру загальною площею 60,6 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у власності члена сім`ї (дружини) (реєстраційний номер 247115465101) та в нього на іншому праві користування у зв`язку з фактичним проживанням. Згідно з відомостями Єдиної бази даних звітів про оцінку Фонду державного майна України вартість вказаної квартири станом на 31.12.2024 могла становити 1113901,82 грн., чим не дотримав вимоги п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону; у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації не зазначив відомості про отриманий ним від ОСОБА_2 дохід від продажу легкового автомобіля MERCURY MARINEF у розмірі 390 000 грн., чим не дотримав вимоги п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону.

Вбачається, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не оспорював той факт, що вказані відомості не були ним внесені до декларації за 2024 рік, разом із тим заперечував наявність умислу на недостовірне декларування нерухомого майна та грошових коштів від реалізації майна, та посилався на те, що довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості, отримана за запитом НАЗК , не є належним доказом на підтвердження вартості квартири, і що вартість квартири зазначена у договір куплі-продажу, копію якого він надав суду.

Суд відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що в його діях не було встановлено умислу на подачу недостовірних відомостей до декларації, зваживши на те, що квартира АДРЕСА_3 належить на праві власності його дружині, про що достовірно відомо було ОСОБА_1 , який до того ж особисто користувався цією квартирою, проживаючи в ній тривалий час, тому він, як суб`єкт декларування, зобов`язаний був внести достовірні відомості до декларації.

Крім того, перед підписанням декларації особистим кваліфікованим електронним підписом ОСОБА_1 , як суб`єкт декларування, здійснює підтвердження ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки в документі. Отже ОСОБА_1 був обізнаний щодо наслідків за подання недостовірних відомостей у декларації, особисто вніс відомості до декларації про місце проживання та мав установлений законодавством 30 денний строк для внесення змін у вже подану декларацію, однак таким правом не скористався.

Такі висновки суду першої інстанції доводи апеляційної скарги не спростовують.

З досліджених судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду доказів вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний із порядком заповнення та подання декларації, на час подання декларації фактично проживав у квартирі, яка належить на праві власності його дружині, про що зазначено у декларації, отримав за договором куплі-продажу автомобіля 390000 грн., що фактично не спростовував, отже був зобов`язаний внести відповідні відомості до розділу 3 та розділу 11 Декларації за 2024 рік, проте вимог закону щодо декларування не виконав.

Обставин , які б об`єктивно перешкодили ОСОБА_1 внести відповідні відомості про зазначені об`єкти декларування до декларації за 2024 рік , апелянтом не зазначено.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги про неналежність доказів щодо обчислення розміру недостовірних відомостей, апеляційний суд враховує наступне.

Повна перевірка декларації НАЗК здійснюється відповідно до Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 29.01.2021 № 26/21, яким визначено які дії передбачає повна перевірка декларації та які джерела інформації використовує від час повної перевірки Національне агентство , зокрема відомості, отримані з інформаційно-комунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації ; документи та/або інформація, що надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей, а також законності джерел отриманих доходів.

Вбачається, що в матеріалах повної перевірки декларації НАЗК наявні відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, в яких наявні відомості про те, що за ОСОБА_3 зареєстроване право власності на квартиру у АДРЕСА_1 , загальною площею 60, 6 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м., кількість жилих кімнат -2. Зазначено також, перелік документів, які були подані для реєстрації : технічний паспорт виданий 11.12.2017 року, договір куплі- продажу квартири серія та номер: НАР 296512, НАР НОМЕР_3 від 21.09.2015 року, декларація про готовність об`єкта до експлуатації ХС141173402310 виданий 06.12.2017 року Управління з питань державного архітектурного- будівельного контролю Херсонської міської ради.

Відомості про вартість зазначеного об`єкта нерухомості у зазначеному Реєстрі прав власності на нерухоме майно, не вказані, всупереч твердженням апелянта.

Отримання довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 22.01.2026 року Фонду державного майна за замовленням НАЗК, відповідно до якої оціночна вартість квартири АДРЕСА_2 , становить 1113901,82 грн. для визначення розміру недостовірних відомостей узгоджується з Порядком проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та іншими нормативно правовими актами, які регулюють питання заповнення і подання декларації, проведення контролю щодо повноти заповнення декларації.

Суд першої інстанції зазначив, що у разі незгоди з результатами автоматичного визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості особа має право звернутися до суб`єкта оціночної діяльності з метою визначення ринкової вартості такого об`єкта нерухомості та врахував, що заперечуючи щодо розміру дійсності вартості незазначеної в декларації квартири, ОСОБА_1 жодного доказу на спростування вказаної вартості (висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності тощо) суду не надав.

Вбачається, що на спростування визначеного НАЗК розміру недостовірних відомостей, внесених до декларації за 2024 рік, ОСОБА_1 посилається на те, що вартість незадекларованої ним квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , має визначатися відповідно до договору куплі-продажу від 21.09.2015 року на дату її набуття.

Такі твердження апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги , оскільки як вбачається із договору куплі- продажу від 21.09.2015 року ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_4 за цим договором у власність квартиру АДРЕСА_3 , яка має загальну площу 32 кв.м., житловою площею 21,2 кв.м. кількість кімнат 2 за 64000 грн.

Разом із тим, згідно Реєстру прав власності на нерухоме майно, на праві власності за ОСОБА_3 зареєстровано квартиру у АДРЕСА_1 , загальною площею 60, 6 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м., кількість жилих кімнат -2.

Відповідно слід дійти висновку, що договір куплі-продажу від 21.09.2015 року, на який посилається апелянт , не містить відомостей про вартість квартири АДРЕСА_3 загальною площею 60, 6 кв.м. та житловою площею 37,7 кв.м.

Інших доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин, ОСОБА_1 не надано.

При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив з наведенням відповідних мотивів та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення , передбаченого ч.4ст. 172-6 КУпАП.

На час розгляду справи судом першої інстанції та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення оскаржуваною постановою від 11.03.2026 року не закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КУпАП.

Встановлення тривалості строків давності, які відносяться до компетенції законодавця, залежить від особливостей провадження у справах про адміністративні правопорушення і суспільної безпеки, складності їх виявлення та інших властивостей.

Виходячи із тлумачення положень ч. 2 ст. 38 КУпАП, яка визначає строк накладення стягнення - саме з дня вчинення ( виявлення) до дня накладення стягнення. Відповідна гранична межа пов`язується тільки з фактом накладення стягнення і не має формулювання для такої норми у вигляді «до дня набрання рішенням суду законної сили».

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 посилався на те, що інкримінованим адміністративним правопорушенням не було заподіяно суттєвої шкоди охоронюваним законом суспільним інтересам, тому просив закрити справу у зв`язку із малозначністю.

Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, а тому таке правопорушення не може бути визнане, як малозначне.

На переконання апеляційного суду, застосування положень ст. 22 КУпАП при вчиненні адміністративних правопорушень щодо порушення вимого фінансового контролю нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення та мету адміністративного стягнення визначені в ст. 1 та ст. 23 КУпАП.

Зважаючи на викладене, постанова суду щодо ОСОБА_1 з підстав, зазначених в апеляційній скарзі скасуванню не підлягає, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 11 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 172-6 КУпАП залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Копію постанови направити учасникам справи у порядку ст. 295 КУпАП.

Суддя О.В. Калініна