Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №592/21253/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м.Суми

Справа №592/21253/25

Номер провадження 22-ц/816/2445/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Сидоренко А. П. (суддя-доповідач),

суддів - Сізова Д. В. , Щербаченко М. В.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

у присутності представника позивача Пєхтєрєва Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Пєхтєрєва Дмитра Васильовича на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 травня 2026 року, ухвалене в м. Суми в складі судді Корольової Г.Ю. у цивільній справі № 592/21253/25 за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, третя особа: державний нотаріус Сумської державної нотаріальної контори Охріменко Олена Іванівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, повний текст рішення виготовлено 14 травня 2026 року, -

в с т а н о в и в:

30 грудня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Пєхтєрєва Д.В. звернувся до суду з позовом до Сумської міської ради, третя особа: державний нотаріус Сумської державної нотаріальної контори Охріменко О.І. про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В обґрунтування позову позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 47 років у місті Суми Сумської області померла його дружина ОСОБА_2 , з якою він перебував у зареєстрованому шлюбі з 18 липня 2024 року. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка з кадастровим номером №5910136600:21:015:0014. Право власності спадкодавиці на зазначене нерухоме майно підтверджується договором купівлі-продажу від 29 вересня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Борох Л.В. та зареєстрованим у реєстрі за №1141.

Позивач вказував, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , однак фактично постійно проживав разом із дружиною за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначав, що є єдиним спадкоємцем померлої, оскільки інших спадкоємців за заповітом чи за законом немає.

Після смерті дружини позивач звернувся до державного нотаріуса Сумської міської державної нотаріальної контори Охрименко О.І. із заявою про прийняття спадщини, однак отримав відмову у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини та роз`яснення щодо можливості звернення до суду із заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивач вважав, що фактично прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав разом із померлою дружиною за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, зазначав, що ще у листопаді 2025 року звертався до нотаріуса, однак через значну чергу був записаний на прийом лише на кінець грудня 2025 року.

Також позивач посилався на те, що після смерті дружини перебував у тяжкому емоційному стані, переживав душевні страждання, пов`язані з її втратою, був зайнятий організацією поховання та облаштуванням місця поховання, що вплинуло на своєчасність звернення до нотаріуса.

Позивач зазначав, що строк пропущено незначно, оскільки шестимісячний строк спливав 19 листопада 2025 року, а із заявою до нотаріуса він звернувся 24 грудня 2025 року.

Посилаючись на вказані обставини та правові висновки Верховного Суду щодо оцінки незначного пропуску строку, просив встановити йому додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті дружини ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Пєхтєрєва Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неврахування висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував незначний строк пропуску для прийняття спадщини, оскільки шестимісячний строк сплив 19 листопада 2025 року, а до нотаріуса він звернувся 24 грудня 2025 року.

Посилається на правові висновки Верховного Суду у справах № 681/203/17-ц, № 953/8112/20, № 756/9379/15-ц та № 758/13293/18, відповідно до яких незначний проміжок часу між закінченням строку для прийняття спадщини та зверненням із відповідною заявою може бути врахований судом разом з іншими обставинами при вирішенні питання про визначення додаткового строку.

Зазначає, що причинами пропуску строку були обставини, пов`язані зі смертю його батька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав у Грузії, неможливістю виїхати на поховання через обмеження воєнного стану, а також тривалим захворюванням хребта у період липня–листопада 2025 року та проходженням реабілітації з 11 серпня 2025 року по 29 серпня 2025 року і з 10 листопада 2025 року по 28 листопада 2025 року.

Крім того, посилається на те, що після смерті дружини здійснив її поховання, поніс витрати у сумі 21 051 грн, погасив кредитні зобов`язання спадкодавиці, зокрема сплатив 26 травня 2025 року ТОВ «ІЗІ Кредит» 49452 грн, та продовжує оплачувати житлово-комунальні послуги й утримання належного їй будинку.

Вважає, що зазначені обставини у сукупності підтверджують поважність причин пропуску строку, однак суд першої інстанції не надав їм належної оцінки та безпідставно відмовив у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.

Також зазначає, що відмова у задоволенні позову порушує його спадкові права та може призвести до переходу спадкового майна у власність територіальної громади як відумерлої спадщини.

26 червня 2026 року від представника відповідача Сумської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми — без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Відповідач зазначає, що посилання позивача на помилкове переконання у прийнятті спадщини внаслідок фактичного проживання зі спадкодавицею не є поважною причиною пропуску строку, оскільки необізнаність щодо порядку прийняття спадщини не звільняє спадкоємця від дотримання вимог закону.

Також вказує, що посилання на неможливість своєчасного звернення до нотаріуса через чергу не підтверджено належними доказами. Крім того, законодавство передбачає можливість подання заяви про прийняття спадщини поштовим відправленням, а в умовах воєнного стану спадкова справа може бути заведена будь-яким нотаріусом України.

Заперечує щодо посилань позивача на душевні страждання у зв`язку зі смертю дружини, оскільки такі переживання самі по собі не є об`єктивними та непереборними труднощами для прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц).

Щодо стану здоров`я позивача зазначає, що сам факт лікування не є безумовною підставою для визначення додаткового строку (постанова Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі № 953/15603/20). При цьому пояснення представника позивача щодо його наміру поїхати на поховання батька до Грузії та рекомендації щодо дозованої ходьби не підтверджують неможливості звернення до нотаріуса у встановлений строк.

Вважає, що наведені позивачем обставини не свідчать про наявність об`єктивних, непереборних та істотних труднощів, які перешкоджали своєчасному прийняттю спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлялись належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам законодавства оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 11).

Після її смерті відкрилася спадщина на майно, до складу якого входять житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка з кадастровим номером №5910136600:21:015:0014, що підтверджується інформацією з Реєстру нерухомого майна. Право власності на зазначене майно підтверджується договором купівлі-продажу від 29 вересня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Борох Л.В. та зареєстрованим у реєстрі за № 1141 (а.с. 15-23).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 18 липня 2024 року (а.с. 10).

Згідно з матеріалами спадкової справи № 498/2025, спадкова справа була заведена після смерті ОСОБА_2 за зверненням АТ «Ідея Банк» із претензією як кредитора до спадкоємців. Після спливу шестимісячного строку з дня смерті ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини або про відмову від її прийняття до нотаріуса не надходили.

Позивач звернувся 24 грудня 2025 року до державного нотаріуса Сумської міської державної нотаріальної контори Охріменко О.І. із заявою про прийняття спадщини.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 24 грудня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів наявності об`єктивних, непереборних та істотних труднощів, які перешкоджали йому своєчасно подати заяву про прийняття спадщини.

Суд зазначив, що посилання позивача на помилкове переконання у фактичному прийнятті спадщини через спільне проживання зі спадкодавицею не є поважною причиною пропуску строку. Також не визнано такими причинами посилання на чергу до нотаріуса, душевні переживання у зв`язку зі смертю дружини та батька, а також стан здоров`я, оскільки наведені обставини не підтверджують неможливість звернення до нотаріуса у встановлений законом строк.

Суд першої інстанції врахував, що позивач мав можливість подати заяву про прийняття спадщини поштовим відправленням або через іншого нотаріуса, у тому числі в умовах воєнного стану, а надані медичні документи не свідчать про абсолютну неможливість пересування чи вчинення необхідних дій.

Крім того, суд не взяв до уваги посилання позивача на судову практику щодо незначного строку пропуску, оскільки у наведених справах наявні інші обставини, зокрема пов`язані із карантинними обмеженнями.

Враховуючи відсутність доказів поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого її оголошено померлою.

Згідно зі статтею 1222 ЦК України право на спадкування виникає в день відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно разом зі спадкодавцем, зобов`язаний подати нотаріусу або в населених пунктах, де немає нотаріуса, уповноваженій на це посадовій особі органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Отже, право на спадкування виникає з дня відкриття спадщини, а спадкоємець, який на момент відкриття спадщини не проживав постійно разом зі спадкодавцем, повинен реалізувати своє право шляхом подання заяви про прийняття спадщини нотаріусу у встановлений законом шестимісячний строк. Неподання такої заяви у зазначений строк тягне правові наслідки, визначені спадковим законодавством України.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Крім того, як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкове майно, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини можуть визнаватися, зокрема: тривала хвороба спадкоємця; велика відстань між місцем його постійного проживання та місцем відкриття спадщини; складні умови праці, пов`язані з тривалими, у тому числі закордонними, відрядженнями; перебування на строковій військовій службі; необізнаність спадкоємця про наявність заповіту тощо. При цьому поважними визнаються лише причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 і послідовно підтриманий та застосований Верховним Судом, зокрема у постановах Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17.10.2019 у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30.01.2020 у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31.01.2020 у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та в інших рішеннях.

При вирішенні питання про визначення додаткового строку для прийняття спадщини суд повинен встановити, чи були у спадкоємця перешкоди для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини та чи виникли ці перешкоди з поважних причин.

Якщо суд не визнає заявлені спадкоємцем обставини поважними, то він відмовляє у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23) зазначила, що якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як то: юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Апеляційний суд враховує, що за обставинами цієї справи днем відкриття спадщини є 19 травня 2025 року. Відтак шестимісячний строк для її прийняття спливав 19 листопада 2025 року.

Матеріали справи свідчать, що до спливу встановленого статтею 1270 ЦК України шестимісячного строку позивач до нотаріуса не звертався. Із заявою про заведення спадкової справи після смерті дружини він звернувся лише 24 грудня 2025 року, тобто після закінчення строку, встановленого законом для прийняття спадщини.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що позивач не вчинив у встановлений законом строк дій, необхідних для прийняття спадщини шляхом подання відповідної заяви нотаріусу.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги як підставу для задоволення позовних вимог посилання позивача щодо перенесеного ним стресу та душевних хвилювань.

Надані позивачем медичні документи щодо стану здоров`я позивача (а.с. 92-96) не підтверджують обставини наявності об`єктивних перешкод у зверненні із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини у 6-місячний строк з дня відкриття спадщини.

Факт перебування на лікуванні в закладі охорони здоров`я у всіх випадках не може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку. Важливими у цьому аспекті є тривалість стаціонарного лікування та ступінь захворювання.

У постанові від 13 квітня 2022 року у справі № 373/118/20 (провадження № 61-20156св21) Верховний Суд дійшов висновку, що нетривале перебування позивача на амбулаторному, а не стаціонарному лікуванні не є у розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України тими перешкодами, які унеможливлювали звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини як за місцем знаходження спірного майна, так і за місцем свого проживання.

Також не можна визнати об`єктивною перешкодою і твердження позивача про вжиття ним заходів щодо поїздки на похорон батька, який помер в Грузії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки такі обставини не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Враховуючи тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, а також встановлені судом обставини, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки позивачем не доведено існування об`єктивних та неподоланних перешкод для прийняття ним спадщини, а отже ним не доведено, що пропуск зазначеного строку відбувся з поважних причин.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Посилання апеляційної скарги на те, що після смерті дружини позивач здійснив її поховання, поніс витрати на поховання, погасив кредитні зобов`язання спадкодавиці та продовжував сплачувати житлово-комунальні послуги за належне їй нерухоме майно, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Зазначені обставини не свідчать про існування об`єктивних, непереборних та істотних труднощів, які перешкоджали позивачу у встановлений законом шестимісячний строк звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Крім того, наведені дії можуть бути оцінені як докази фактичних відносин позивача зі спадкодавицею або його ставлення до спадкового майна, однак не є підставою для визначення додаткового строку, передбаченого статтею 1272 ЦК України.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах № 681/203/17-ц від 17 жовтня 2018 року, №953/8112/20 від 12 жовтня 2021 року, № 756/9379/15-ц від 07 квітня 2020 року, №758/13293/18 від 16 серпня 2023 року, оскільки тривалість пропущеного позивачем строку звернення з заявою про прийняття спадщини має оцінюватися судом у сукупності з наявністю поважних причини, пов`язаних з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини, чого у зазначеній справі не доведено належними та допустимими доказами.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, належної правової оцінки судом обставин справи та не впливають на правильність ухваленого рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу представника позивача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, тому відсутні підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Пєхтєрєхва Дмитра Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 серпня 2026 року.

Головуючий - А. П. Сидоренко

Судді: Д. В. Сізов

М. В. Щербаченко