Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №522/2838/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1211/26

Номер справи місцевого суду: 522/2838/26

Головуючий у першій інстанції Дерус А. В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Булацевської Я.В., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Дігуляра Василя Васильовича, який діє в інтересах громадянки Грузії ОСОБА_1 по адміністративному правопорушенню передбаченому ст. 122-4, 124 КУпАП стосовно громадянки Грузії ОСОБА_1 у відкритому судовому засіданні на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2026 року,-

У С Т А Н О В И В:

Короткий виклад обставин справи

15.02.2026 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 591951, про те, що 28.01.2026 року, о 18:52 год., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «KIA SPORTAGE», н/з НОМЕР_1 , за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, № 1Б, не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «FORD MUSTANG MACH-T», н/з НОМЕР_2 , під керування водія ОСОБА_2 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Крім того, 15.02.2026 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 591953, про те, що 28.01.2026 року, о 18:52 год., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «KIA SPORTAGE», н/з НОМЕР_1 , за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, № 1Б, не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «FORD MUSTANG MACH-T», н/з НОМЕР_2 , після чого залишив місце події.

Оскаржуваною постановою провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП, номер справи № 522/2838/26, провадження № 3/522/1765/26, об`єднати зі справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 122-4 КУпАП, номер справи № 522/2838/26, провадження № 3/522/1764/26. Після об`єднання справ, присвоїно об`єднаній справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, єдиний номер справи № 522/2838/26, провадження № 3/522/1764/26. Накладено на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. На підставі п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати на користь держави в сумі 665 гривень 60 копійок.

Короткий виклад вимог та доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаною постановою адвокат Дігуляр Василь Васильович подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Приморського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2026 року змінити в частині стягнення, пом`якштити вид стягнення та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн, в іншій частині постанову залишити без змін.

Разом з апеляційною скаргою заявили клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2026, в обґрунтування якого зазначали, що у період ухвалення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 перебувала у медичному закладі на лікуванні, про що надала відповідні докази, копію оскаржуваної постанови отримала лише 15.05.2026 року, про що свідчить її власноручний напис на заяві про видачу копії постанови (а.с.24).

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції при визначенні покарання не врахував, що ОСОБА_1 щиро каялась .

Зазначали, що остання не мала наміру покидати місце ДТП, так як взагалі не відчула контакту транспортного засобу під її керуванням з іншим транспортним засобом та вважала подряпини на автомобілях малозначними.

Посилались на те, що у наслідок встановлених обставин ДТП нікому не заподіяно матеріальних збитків.

Також вважали, що судом не було враховано, що ОСОБА_1 є громадянкою Грузії, яка постійно проживає на території України на законних підставах (посвідка на постійне місце проживання), а право керування транспортними засобами має для неї істотне значення, так як остання періодично здійснює поїздки власним транспортним засобом до близьких родичів, які проживають на території Грузії, підтримує постійні сімейні зв`язки та допомагає родині. В умовах воєнного стану можливість самостійного пересування транспортним засобом має для неї особливе значення, оскільки забезпечує безпечне пересування, мобільність, можливість оперативного виїзду, а також підтримання сімейних та родинних зв`язків.

Також зазначали, що матеріали справи не містять жодних відомостей про порушення Правил дорожнього руху, в тому числі такі відомості відсутні в ЄРДР, зловживання процесуальними правами або інших обставин, які б свідчили про необхідність застосування найбільш суворого адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік

Вважали, що у зв`язку з вищевикладеним та те, що остання визнає свою вину у вчиненні правопорушення та обтяжуючих обставин матеріали справи не містять.

Явка в судове засідання

Сторона захисту була сповіщена належним чином про дату, час і місце судового засідання, до судового засідання від адвоката Дігуляра В.В. надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі, від ОСОБА_1 жодних клопотань не надходило, а тому апеляційний суд вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності сторони захисту.

Позиція апеляційного суду

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Щодо клопотання про поновлення строку

Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Оскаржувана постанова Приморського районного суду м. Одеси ухвалена 09 квітня 2026 року.

Матеріали справи не містять відомостей про доставлення стороні захисту копії постанови.

Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримала в суді першої інстанції лише 15.05.2026 року.

З апеляційною скаргою звернувся адвокат Дігуляр В.В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» через суд першої інстанції 23.05.2026 року

Враховуючи, що у межах строку на апеляційне оскарження стороні захисту вчасно не була направлена копія постанови, з метою забезпечення права учасників справи на доступ до правосуддя та перегляд справи судом вищого рівня, що є складовою права на справедливий суд, апеляційний суд, вважає можливим поновити скаржнику строк на апеляційне оскарження постанови від 09.04.2026 року стосовно ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає за необхідне поновити стороні захисту строк на апеляційне оскарження та забезпечити право на доступ до правосуддя, що передбачено вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції виходив з того, що однією з підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

А також, що підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП є залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується порушення п 13.1, п 2.10.а ПДР України.

У п.13.1 Правил дорожнього руху закріплено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Відповідно до п. 2.10.а Правил дорожнього руху, передбачено: у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Суд звертає увагу, що в п.13.1 та 2.10.а Правил дорожнього руху передбачено дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу, а також бути у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядається одним і тим же органом (посадової особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчують подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст..122-4 КУпАП підтверджується належними та допустимими доказами у відповідності до ст.251 КУпАП, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 591951 від 15.02.2026;

-схемою місця ДТП ;

-письмовими поясненнями ОСОБА_2 ;

-письмовими поясненням ОСОБА_1 ;

-рапортом поліцейського (а.с.6);

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 591953 від 15.02.2026;

Зазначені докази були досліджені судом першої інстанції, яким була дана відповідна оцінка суддею, який обґрунтовано визнав їх допустимими, достовірними і достатніми для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушеннь, передбачених ст. 124 та ст..122-4 КУпАП.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди сторони захисту із призначеним покаранням, які апеляційний суд вважає необґрунтованими належними доказами, так як ОСОБА_1 окрім вчинення ДТП, через невиконання вимог п.13.1 ПДР України залишила місця події, чим вчинила друге правопорушення передбачене п. 2.10.а ПДР України. Інших доказів в обґрунтування пом`якшуючих обставин стороною захисту до матеріалів справи не долучено, а тому такі доводи слід залишити без задоволення.

Посилання сторони захисту, що судом не було враховано, що ОСОБА_1 є громадянкою Грузії, яка постійно проживає на території України на законних підставах (посвідка на постійне місце проживання), а право керування транспортними засобами має для неї істотне значення, так як остання періодично здійснює поїздки власним транспортним засобом до близьких родичів, які проживають на території Грузії, підтримує постійні сімейні зв`язки та допомагає родині. В умовах воєнного стану можливість самостійного пересування транспортним засобом має для неї особливе значення, оскільки забезпечує безпечне пересування, мобільність, можливість оперативного виїзду, а також підтримання сімейних та родинних зв`язків, апеляційний суд вважає безпідставними, так як в обґрунтування таких доводів жодних доказів не долучено, а тому апеляційний суд позбавлений можливості їх задовольнити.

Доводи апеляційної скарги, що матеріали справи не містять жодних відомостей про порушення Правил дорожнього руху, в тому числі такі відомості відсутні в ЄРДР, зловживання процесуальними правами або інших обставин, які б свідчили про необхідність застосування найбільш суворого адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, апеляційний суд вважає не слушними, так як визнання вини не є безумовною підставою для зменшення виду покарання.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що у зв`язку з вищевикладеним та те, що остання визнає свою вину у вчиненні правопорушення та обтяжуючих обставин матеріали справи не містять, апеляційний суд вважає не спроможними, так як відсутність обтяжуючих обставин стороною захисту трактується помилково, а долучені докази стороною захисту, щодо відшкодування збитків внаслідок ДТП страховою компанією, не свідчать, що у потерпілої сторони відсутні претензії до ОСОБА_1 матеріального та морального характеру.

Стороною захисту не надано доказів, що саме ОСОБА_1 відшкодувала заподіяну шкоду, інших доказів в обґрунтування пом`якшення покарання стороною захисту до матеріалів справи також не долучено, а тому апеляційний суд позбавлений можливості задовольнити такі доводи.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п. 1.3 ПДР).

Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).

Досліджені та перевірені судом обставини, поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Отже, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Доводи ж апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди ОСОБА_1 з призначеним покарання постановою суду.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.

З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляції мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Клопотання адвоката Дігуляра Василя Васильовича, який діє в інтересах громадянки Грузії ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2026 року – задовольнити та поновити строк на її оскарження .

Апеляційну скаргу адвоката Дігуляра Василя Васильовича, який діє в інтересах громадянки Грузії ОСОБА_1 –залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2026 року –залишити без змін

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький