Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №504/1636/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1424/26

Номер справи місцевого суду: 504/1636/26

Головуючий у першій інстанції Сафарова А. Ф.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Булацевської Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Доброславського районного суду Одеської області від 04.06.2026 по адміністративному правопорушенню передбаченому частиною 1 статті 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , -

У С Т А Н О В И В:

Короткий виклад обставин справи.

Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 року, стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 гривні.

Судом першої інстанції зазначено, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 632180 від 04.04.2026 вбачається, що 04.04.2026 о 21:15 год. за адресою: Одеська область, траса М-14, 21 км, водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ Toyota Camry, н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер та у медичному закладі охорони здоров`я відмовився на ПВР 470626. Своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення заборони керування транспортними засобами з явними ознаками алкогольного сп`яніння, передбаченого п. 2.5 Правил дорожнього руху відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Короткий виклад вимог та доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно нього за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена без врахування усіх обставин справи, без належної оцінки усіх доказів по справі.

Вказує, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що ОСОБА_1 не перебував під алкогольним чи наркотичним сп`янінням, був не згоден з тим, що працівник поліції стверджував про це, при цьому відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння працівником поліції не було роз`яснено наслідки такої відмови, що добре видно на відеозаписі, який долучено до матеріалів справи та більше працівники поліції навіть і не намагались роз`яснити наслідки відмови від проходження огляду, що відображено на відеозаписі.

При цьому, ОСОБА_1 не було повністю роз`яснено належним права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, що також відображається на відеозаписі та у свою чергу є порушенням вимог статті 256 КУпАП.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису, працівники поліції спілкуються з чоловіком, не містить факту зупинки автомобіля працівниками поліції, не містить моменту складення протоколу, переривається після того як працівники поліції підійшли до службового автомобілю.

З огляду на викладене вбачається, що відеозапис не був здійснений безперервно як того вимагає пункт 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису № 1026 від 18 грудня 2018 року.

При винесені постанови від 04.06.2026 судом першої інстанції судом не було враховано всі вищеперелічені обставини, судом не було досліджено всі докази, які були долучені до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №632180 (в оскаржуваній постанові не має інформації про те, що суд досліджував відеозаписи).

При винесені постанови судом першої інстанції не враховано, що в протоколі про адміністративне правопорушення від 04.04.2026 року серії ЕПР1 №632180 в пункті 11 «додатки до протоколу» не міститься інформації про доданий до протоколу відеозапис, що є порушенням ст. 256 КУпАП та п. 8, 13 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Мінюсту України від 09.12.2020 року №4248/5 та враховуючи положення статті 266 КУпАП огляд на стан на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, який проводили поліцейські, є недійсним.

Також зазначає, під час судового провадження Доброславським районним судом Одеської області не надано можливість надати пояснення, справу розглянуто без його участі та без виклику до суду, чим було порушено його право на захист.

Явка в судове засідання

Скаржник ОСОБА_1 був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення не надходило, тому апеляційний суд вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність сторони захисту.

Позиція апеляційного суду.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною третьої статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разу незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), згідно якої огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно п. 2 розділу 3 Інструкції огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов`язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур.

Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи.

Згідно п. 6 розділу 3 Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове.

Згідно п. 8 розділу 3 Інструкції огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження — газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину зібраними в справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 632180 від 04.04.2026, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 04.04.2026, зі змісту якого вбачається, що у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння;

- відеозапис, що міститься на компакт-диску в матеріалах справи, за результатом дослідження якого знайшли підтвердження обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема встановлено, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено за місцем розташування стаціонарного блокпосту. В ході спілкування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, на що останній погодився та обрав запаковану трубку для газоаналізатора. В подальшому ОСОБА_1 повідомив, що відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, після чого йому було роз`яснено права та обов`язки.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Апеляційним судом перевіряючи мотиви з яких виходив суд першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив вірний висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 632180 від 04.04.2026, з якого слідує, що 04.04.2026 о 21:15 год. за адресою: Одеська область, траса М-14, 21 км, водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ Toyota Camry, н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер та у медичному закладі охорони здоров`я відмовився на ПВР 470626. Своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення заборони керування транспортними засобами з явними ознаками алкогольного сп`яніння, передбаченого п. 2.5 Правил дорожнього руху відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 без будь яких зауважень та пояснень щодо вказаної події. Крім того, ОСОБА_1 розписався у графі про те, що йому роз`ясненні права та обов`язки без будь яких заперечень.

- відеозаписом, що міститься в матеріалах справи, з якого вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено за місцем розташування стаціонарного блокпосту. В ході спілкування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, на що останній погодився та обрав запаковану трубку для газоаналізатора. В подальшому ОСОБА_1 повідомив, що відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, після чого йому було роз`яснено права та обов`язки. Надалі поліцейськими складено адміністративні матеріали та після чого надано ОСОБА_1 для ознайомлення. Поліцейські не чинили ОСОБА_1 перешкод для того, щоб пройти огляд на стан сп`яніння, натомість ОСОБА_1 свідомо прийняв без будь-якого тиску рішення відмовитись від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 04.04.2026, зі змісту якого вбачається, що у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння.

Сукупність вищевказаних доказів підтверджують те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та на вимогу поліцейського фактично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння та не погоджувався із твердженнями працівників поліції щодо наявності в нього ознак такого сп`яніння, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП передбачено декілька самостійних складів адміністративного правопорушення, одним із яких є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Отже, для кваліфікації дій особи за вказаною нормою у зв`язку з відмовою від огляду встановленню підлягають факт керування нею транспортним засобом, наявність у поліцейського передбачених законом підстав для проведення огляду, висловлення водієві вимоги пройти огляд у встановленому порядку та його свідома відмова від такого огляду. Встановлення фактичного перебування водія у стані алкогольного сп`яніння у цьому випадку не є обов`язковою ознакою складу правопорушення, оскільки відповідальність настає саме за відмову від проходження огляду.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , підтверджується не лише відомостями, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, а й дослідженим відеозаписом.

Із відеозапису вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції за місцем розташування стаціонарного блокпосту. Під час спілкування із працівниками поліції ОСОБА_1 сам повідомляє про те, що рухався з Херсонської області. Наведені обставини у своїй сукупності беззаперечно підтверджують, що саме ОСОБА_1 безпосередньо керував транспортним засобом до його зупинки працівниками поліції.

Під час спілкування працівниками поліції у ОСОБА_1 було виявлено ознаку алкогольного сп`яніння запах алкоголю з порожнини рота, у зв`язку із чим йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу.

Спочатку ОСОБА_1 погодився пройти огляд та особисто обрав запаковану трубку для газоаналізатора, однак надалі змінив своє рішення і прямо повідомив працівникам поліції про відмову від проходження огляду.

При цьому працівниками поліції йому також було запропоновано пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я, від чого він також відмовився.

Відмова ОСОБА_1 була висловлена ним чітко, добровільно та усвідомлено, а відеозапис не містить відомостей про застосування до нього фізичного чи психологічного примусу, введення в оману або створення працівниками поліції будь-яких перешкод для проходження огляду.

Твердження апелянта про те, що працівники поліції не роз`яснили йому наслідків відмови від проходження огляду, не відповідають фактичним обставинам справи та змісту дослідженого відеозапису.

З відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про виявлену ознаку алкогольного сп`яніння, запропонували пройти огляд як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, також повідомили, що у разі відмови від проходження на нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, а після висловленої ним відмови роз`яснили йому права та обов`язки і повідомили про складання адміністративних матеріалів за частиною першою статті 130 КУпАП.

Крім того, чинне законодавство не пов`язує наявність складу адміністративного правопорушення у виді відмови водія від проходження огляду з обов`язковим окремим усним роз`ясненням водієві розміру адміністративного стягнення чи всіх можливих правових наслідків такої відмови.

Визначальними обставинами є наявність законної вимоги працівника поліції пройти огляд та свідома відмова водія від її виконання, які в цій справі підтверджені належними і допустимими доказами.

Не заслуговують на увагу і посилання апелянта на не роз`яснення йому прав, передбачених статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.

Як убачається з відеозапису, права та обов`язки ОСОБА_1 працівниками поліції роз`яснювалися, після складання адміністративних матеріалів вони були надані йому для ознайомлення.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №632180 від 04 квітня 2026 року особисто підписаний ОСОБА_1 без будь-яких зауважень щодо його змісту, процедури складання, не роз`яснення прав або застосування до нього примусу.

Окремо ОСОБА_1 поставив підпис у відповідній графі протоколу про роз`яснення йому прав та обов`язків.

ОСОБА_1 не був позбавлений можливості надати письмові пояснення, викласти зауваження до змісту протоколу, зазначити про незгоду з діями працівників поліції або відмовитися від підписання протоколу із зазначенням відповідних мотивів, однак таким правом на місці події не скористався.

Сам по собі підпис особи у протоколі не може бути єдиним доказом її винуватості, однак у цій справі він оцінюється у сукупності з відеозаписом події, направленням на огляд та іншими матеріалами справи і додатково підтверджує, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом складених щодо нього документів та не висловлював зауважень до процедури їх оформлення.

Твердження апеляційної скарги про те, що відеозапис не містить факту зупинки транспортного засобу та не дає можливості встановити, чи керував ним ОСОБА_1 , спростовуються безпосереднім змістом цього відеозапису.

На відеозаписі зафіксовано транспортний засіб, зупинений на стаціонарному блокпосту, спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 як із водієм цього транспортного засобу, повідомлення останнього про маршрут його руху з Херсонської області, виявлення працівниками поліції ознаки алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти огляд, початкову згоду ОСОБА_1 на його проходження, вибір ним запакованої трубки для газоаналізатора та подальшу відмову від проходження огляду.

Таким чином, відеозапис у взаємозв`язку з протоколом про адміністративне правопорушення містить достатні відомості для встановлення факту керування транспортним засобом, законності вимоги працівників поліції пройти огляд та свідомої відмови ОСОБА_1 від такого огляду.

Посилання апелянта на те, що відеозапис нібито є неповним або переривається, також не спростовують установлених обставин.

Досліджений судом відеозапис відображає всі юридично значимі обставини інкримінованого правопорушення та дає можливість послідовно встановити перебіг подій: зупинку транспортного засобу на блокпосту, особу водія, наявність у нього ознаки алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти огляд на місці та в закладі охорони здоров`я, відмову від проходження огляду, роз`яснення прав та складання адміністративних матеріалів.

Апелянтом не зазначено, які конкретні істотні обставини залишилися поза межами відеофіксації, яким чином це вплинуло на достовірність зафіксованих подій та які відомості відеозапису були змінені, спотворені або не відповідають дійсності.

Матеріали справи не містять даних про втручання у відеозапис, його монтаж, пошкодження носія або невідповідність зафіксованих на ньому подій іншим доказам.

Навпаки, зміст відеозапису узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та направленням на огляд, а тому підстав ставити під сумнів його належність, допустимість і достовірність апеляційним судом не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що в пункті 11 протоколу про адміністративне правопорушення не зазначено про долучення відеозапису, не відповідають змісту складеного протоколу та не свідчать про істотне порушення встановленої процедури.

У пункті 10 протоколу «Технічний засіб відеозапису» зазначено ідентифікаційні відомості портативного відеореєстратора - ПВР 470626. Отже, у протоколі прямо зафіксовано факт застосування працівниками поліції технічного засобу відеозапису та зазначено конкретний пристрій, за допомогою якого здійснювалася відеофіксація.

Відповідний відеозапис фактично долучено до матеріалів справи на електронному носії, він був доступний для дослідження судом та перевірений апеляційним судом. Тому вимогу щодо долучення матеріалів відеозапису до протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції дотримано.

Саме по собі зазначення відомостей про відеореєстратор у пункті 10, а не повторне їх зазначення у пункті 11 протоколу, не змінює змісту зафіксованої події, не перешкоджає ідентифікації технічного засобу та не позбавляє особу можливості ознайомитися з відеозаписом або заперечувати його зміст.

Необґрунтованими є також твердження про те, що суд першої інстанції не дослідив долучений до матеріалів справи відеозапис.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції послався на відеозапис як на доказ винуватості ОСОБА_1 , навів установлені за результатами його дослідження обставини та оцінив його у сукупності з протоколом про адміністративне правопорушення і направленням на огляд.

Відсутність у постанові дослівного відтворення всього змісту відеозапису не свідчить про те, що цей доказ не досліджувався, оскільки суд зобов`язаний викласти встановлені на його підставі юридично значимі обставини, а не здійснювати повну текстову розшифровку відеоматеріалу.

Доводи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на захист у зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції без його участі є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Як убачається з матеріалів провадження, адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 надійшли до Доброславського районного суду Одеської області 16 квітня 2026 року.

27 квітня 2026 року ОСОБА_1 особисто звернувся до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення її розгляду.

Зазначене свідчить, що він був достовірно обізнаний як про наявність судового провадження щодо нього, так і про суд, у провадженні якого перебувала справа, та мав можливість реалізувати передбачені статтею 268 КУпАП процесуальні права.

Призначене на 04 травня 2026 року судове засідання судом першої інстанції було відкладено на 04 червня 2026 року, тобто подане ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи фактично було задоволено.

Про нову дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлено шляхом направлення відповідного листа на зазначену ним електронну адресу.

Крім того, судом на адресу місця проживання ОСОБА_1 було направлено судову повістку, та матеріали справи містять поштовий конверт та зворотне повідомлення, відповідно до яких поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також з підсистеми Електронний суд, вбачається, що ОСОБА_1 отримав повістку на судове засідання призначене на 04.06.2026 до електронного кабінету 08.05.2026 о 09:26.

Однак на вказане судове засідання не з`явився та протягом місяця будь яких пояснень не надав.

Отже, суд першої інстанції вжив усіх залежних від нього та доступних заходів для завчасного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи як засобами поштового зв`язку, так і шляхом направлення повідомлення на його електронну адресу та в кабінет електронного суду.

Повернення поштового відправлення з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою не свідчить про невиконання судом обов`язку щодо повідомлення особи, оскільки суд направив повістку за наявною у матеріалах справи адресою та додатково використав електронний спосіб зв`язку.

При цьому ОСОБА_1 , будучи достовірно обізнаним про розгляд справи та самостійно звернувшись до суду із заявою про ознайомлення з її матеріалами й відкладення судового засідання, повинен був із розумною сумлінністю цікавитися подальшим рухом відомого йому судового провадження.

Від дня подання ОСОБА_1 заяви 27 квітня 2026 року до розгляду справи 04 червня 2026 року минуло більше одного місяця, протягом якого він мав об`єктивну можливість ознайомитися з матеріалами справи, надати письмові пояснення та докази, заявити клопотання, скористатися правовою допомогою захисника або особисто прибути в судове засідання.

Водночас матеріали справи не містять відомостей про те, що після повідомлення про перенесення розгляду справи на 04 червня 2026 року ОСОБА_1 повторно звертався до суду із клопотанням про відкладення судового засідання, повідомляв про поважні причини неможливості явки або надавав докази існування об`єктивних перешкод для участі в розгляді справи.

Апелянтом також не зазначено, які саме пояснення, докази чи клопотання, що могли вплинути на правильність вирішення справи, він був позбавлений можливості надати суду першої інстанції.

Таким чином, сама по собі відсутність ОСОБА_1 у судовому засіданні за встановлених обставин не свідчить про порушення його права на захист, оскільки він був обізнаний про судове провадження, суд задовольнив його первісне клопотання про відкладення розгляду справи, повідомив про нову дату судового засідання та направив судову повістку за відомою адресою місця проживання.

За таких обставин суд першої інстанції мав правові підстави розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , а наведені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про допущення судом істотного порушення процесуальних прав особи, яке могло б бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 виклав усі свої заперечення щодо складених адміністративних матеріалів, змісту відеозапису та дій працівників поліції.

Наведені доводи у повному обсязі перевірені апеляційним судом, а матеріали справи повторно досліджені в межах апеляційного перегляду.

При цьому апелянтом не зазначено, які саме докази, пояснення чи клопотання, здатні вплинути на висновки щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, він був позбавлений можливості подати, та не наведено обставин, які спростовували б зафіксовану на відеозаписі свідому відмову від проходження огляду.

Отже, сукупністю належних, допустимих, достовірних і взаємопов`язаних доказів підтверджено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції на стаціонарному блокпосту, мав ознаку алкогольного сп`яніння у виді запаху алкоголю з порожнини рота, отримав законну пропозицію пройти огляд на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я, однак свідомо відмовився від проходження такого огляду.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують установлених судом обставин, не ставлять під сумнів належність і допустимість зібраних доказів та фактично зводяться до намагання надати подіям іншу оцінку, відмінну від тієї, яку обґрунтовано надав суд першої інстанції.

Досліджені та перевірені апеляційним судом докази у своїй сукупності поза розумним сумнівом підтверджують винуватість ОСОБА_1 у відмові як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п. 1.3 ПДР).

Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).

Досліджені та перевірені судом обставини, поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Отже, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Доводи ж апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди ОСОБА_1 зі складенням щодо нього протоколу та ухваленням постанови судом.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.

З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляції мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Доброславського районного суду Одеської області від 04.06.2026 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький