Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №947/30222/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5116/26

Справа № 947/30222/25

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних

справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Карташова О.Ю., Драгомерецького М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут»

на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 січня 2026 року

у цивільній справі за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» про ухвалення додаткового рішення з вирішення питання про розподіл судових витрат понесених позивачем у справі за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату внесків на витрати з управління багатоквартирним будинком, інфляційних витрат та трьох відсотків річних

встановив:

14 серпня 2025 року ОСББ «Добробут», в інтересах якого діяла адвокат

Коротченко Д.С., звернулося до суду з вказаним вище позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість зі сплати внесків на витрати з управління багатоквартирним будинком за період з 01 жовтня 2021 року по 31 липня 2025 року у розмірі 20895,95 грн, інфляційні втрати – 3061,95 грн та 3% річних – 808,98 грн, а також судові витрати.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Добробут» заборгованість зі сплати внесків з утримання будинку і прибудинкової території та наданих послуг з вивезення сміття за період з 01 жовтня 2021 року по 31 липня 2025 року у загальному розмірі 20895,95 грн, інфляційні втрати нараховані на суму заборгованості за періоди з 01 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року та з 01 січня 2024 року по 31 липня 2025 року у розмірі 3061,95 грн, три відсотки річних нараховані за періоди з 01 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року та з 01 січня 2024 року по 31 липня 2025 року у розмірі 808, 98 грн, що в загальному розмірі становить 24766,88 грн та судовий збір за подання позову в сумі 2422,40 грн.

23 грудня 2025 року ОСББ «Добробут», в інтересах якого діяла адвокат

Коротченко Д.С., звернулася із заявою про ухвалення додаткового рішення суду у якій просила поновити строк для звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення суду та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Добробут» витрати на правничу допомогу у розмірі 12000 грн, витрати на копіювання в сумі 350 грн та на відправку позову з додатками у розмірі 50 грн.

Заява обґрунтована тим, що 08 серпня 2025 року між ОСББ «Добробут» та Адвокатським бюро «Бороган» укладено договір про надання правничої допомоги, згідно п. 2.1. якого Адвокатське Бюро на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання усіма законними методами та способами надати клієнту наступної правову допомоги представництві інтересів клієнта за позовом клієнта до власника(ів) квартири АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків та платежів на витрати з управління багатоквартирним будинком та прибудинковою територією.

Згідно п.4.1. Договору про надання правничої допомоги від 08 серпня 2025, за надання правничої допомоги, яка є предметом Договору, згідно пункту 2.1 цього Договору, Адвокатському бюро клієнт сплачує винагороду у розмірі 12000 грн.

11 серпня 2025 року ОСББ «Добробут» та Адвокатським бюро «Бороган» підписали акт приймання-передачі виконаної роботи до Договору про надання правничої допомоги від 08.08.2025 (надалі - «Акт»).

Згідно Акту, у відповідності до вимог пунктів 2.1., 4.1 договору про надання правничої допомоги від 08.08.2025, АБ виконані, а клієнтом прийняті наступні роботи: усна консультація, вивчення документів, вивчення сталої судової практики в подібних правовідносинах, формування правової позиції, складання та подання позовної заяви, участь в майбутніх судових засіданнях.

Всього за виконану роботу клієнт, протягом 5-ти робочих днів після надходження (стягнення) коштів з відповідача зобов`язується сплатити АБ винагороду у розмірі

12 000 грн.

У клієнта відсутні претензії до якості виконаних робіт.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 січня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Добробут» у відшкодування понесених судових витрат, у загальному розмірі 400 грн, що складаються з: витрат на копіювання документів – 350 грн; витрат зі скерування копій поданих до суду документів засобами поштового зв`язку відповідачеві – 50 грн. У задоволенні вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 12000 грн відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСББ «Добробут», в інтересах якого діє адвокат

Коротченко Д.С., просить скасувати додаткове рішення Київського районного суду

м. Одеси від 30 січня 2026 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції в розмірі 12000 грн.

За доводами апеляційної скарги до позову будо одночасно подано, як ордер, так і договір про надання правничої допомоги, який також є підтвердженням повноважень на представництво інтересів позивача у даній справі.

При заповненні ордеру представником допушено описку в даті укладення договору про надання правничої допомоги, а саме замість правильного «08 серпня 2025 року», помилково зазначено «05 серпня 2025 року».

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи (п.4 ч.6 ст. 272 ЦПК України).

Поштова кореспонденція, надіслана апеляційним судом за зареєстрованим місцем проживання відповідачки була повернута на адресу апеляційного суду з відміткою «за відсутності адресата». Відтак, у силу вимог закону, ОСОБА_1 вважається такою, що отримала поштову кореспонденцію, надіслану судом.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_1 не скористалася.

Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними є справи у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Положеннями п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів — сумою, яка стягується.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 серпня 2026 року, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, з огляду на те, що позовні вимоги мають виключно майновий характер, та справа є малозначною в силу вимог закону, оскільки ціна позову (24766,88 грн) не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на доводи апеляційної скарги, які зводяться до незгоди скаржника з висновками суду про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, тому зважаючи на вимоги ч. 1 ст. 367 ЦПК України, предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції лише у цій частині.

Заслухавши суддю — доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах, визначених ч.1 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду в оскаржуваній частині відповідає, виходячи з

такого.

Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив із того, що подані стороною позивача докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є належними доказами понесених позивачем відповідних витрат саме в межах цієї справи саме за умовами погодженими між позивачем та його представником за договором від 05 серпня 2025 року, на підставі якого діяв представник в межах даної справи. Позивачем, на підтвердження своїх доводів і вимог про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу в межах цієї справи, в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України, не надано до суду копії договору про надання правничої допомоги №б/н від 05 серпня 2025 року, саме на підставі якого діяла – адвокат Коротченко Д.С., як представник позивача. Наданий до суду Акт приймання-передачі виконаної роботи до Договору про надання правової допомоги від 08 серпня 2025 року, який складено 11 серпня 2025 року, також не є підтвердженням наданої позивачеві правничої допомогою на підставі договору про надання правничої допомоги №б/н від 05 серпня 2025року, на підставі якого діяв представник позивача в даній справі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У частині першій статті 15 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною першою статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Під час визначення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача (пункт 2 частини другої статті 141 ЦПК України).

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на зазначене у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги може вчинятися усно у випадках:

1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);

2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правничої допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

Колегія суддів зауважує, що позивач та його адвокат Коротченко Д.С. не посилалися на те, що договір є усним.

Матеріали справи не містять договору про надання правничої допомоги, а саме договору про надання правової допомоги б/н від 05 серпня 2025 року, який зазначено в ордері (т. 1, а. с. 12), виданому на підставі цього договору, зокрема, із визначенням розміру витрат на правничу допомогу.

У акті приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правової допомоги від 08 серпня 2025 року зазначено: «у відповідності до вимог пунктів 2.1., 4.1 Договору про надання правничої допомоги від 08 серпня 2025, АДВОКАТСЬКИМ БЮРО виконані, а КЛІЄНТОМ прийняті наступні роботи: усна консультація, вивчення документів, вивчення сталої судової практики в подібних правовідносинах, формування правової позиції, складання та подання позовної заяви, участь в майбутніх судових засіданнях»

Водночас, як вже зазначалось, зміст ордеру на надання правничої (правової) допомоги свідчить, що останній видано на підставі договору б/н від 05 серпня 2025 року, а не договору від 08 серпня 2025 року.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст. 12 ЦПК України).

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої щодо відсутності доказів на підтвердження розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги, укладеного 05 серпня 2025 року між адвокатським бюро «Бороган» і позивачем на підтвердження цих витрат.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 522/17582/22, від 22 червня 2026 року у справі №719/746/25.

Як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§ § 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії", заява N 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", заява N 49684/99).

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду з якими не погоджується скаржниця.

Доказів, які б спростували правильні висновки суду, скаржником не надано.

Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст.367,374,375,382-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» залишити без задоволення.

Додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 січня 2026 рокув оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: О.Ю. Карташов

М.М. Драгомерецький