Додаткове рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №947/8603/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-з/813/422/26

Справа № 947/8603/24

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи заяву адвоката Руднівої Світлани Віталіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткової постанови у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2024 року до Київського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, у якій просив стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування моральної шкоди 3 000 000 грн.

Позовна заява вмотивована тим, що 20 серпня 2009 року слідчим з особливо важливих справ СУ ГУМВС України в Одеській області винесено постанову про порушення кримінальної справи та прийняття до свого провадження №001200900100 за фактом підроблення документів за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України.

26 березня 2012 року прокурором Одеської області в межах кримінальної справи № 01201007047 порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 (Позивача), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за ознаками злочинів, передбачених ст. 15, ч. 5 ст. 191, ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

25 квітня 2012 року ОСОБА_1 було затримано у якості підозрюваного.

27 квітня 2012 року постановою ОСОБА_1 притягнено в якості обвинуваченого

28 квітня 2012 року Приморський районний суд м. Одеси постановив відмовити у поданні начальника СУ ГУМВС у обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою у зв`язку з недостатньою кількістю даних, що ОСОБА_8 має намір скриватися від органів слідства і продовжувати злочину діяльність в разі перебування на волі. Замість цього ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

10 січня 2019 року вироком Київського районного суду м. Одеси у справі №1512/11353/2012, який залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2021 року, позивача визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за статтею 15, частиною п`ятою статті 191, частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 28, статтею 32, частиною другою статті 366 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаних злочинів; запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасовано.

Постановою Верховного Суду від 09 липня 2021 року у відкритті касаційного провадження щодо перегляду вироку Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2019 року та ухвали Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2021 року відмовлено.ї

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ НП в Одеській області, Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, ГУ МВС України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди задоволено. Стягнено з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 3 000 000 грн. Стягнено з Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 по 20355,84 грн судових витрат, з кожного.

Постановою Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2026 року апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2025 року змінено в частині моральної шкоди, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди з 3 000 000 гривень до 1 000 000 гривень. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2025 року скасовано в частині розподілу судових витрат. Постановлено нове судове рішення. Стягнено з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення психологічного експертного дослідження у розмірі 40711,68 гривень.

07 серпня 2026 року до Одеського апеляційного суду від адвоката Руднівої С.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заяву про ухвалення додаткового рішення необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

До заяви про ухвалення додаткової постанови долучено:

1) договір про надання правової допомоги від 27 жовтня 2025 року, з якого вбачається, що Адвокатське бюро «НАН» (ЄДРПОУ 4152771) в особі директора Нана Дмитра Миколайовича, що діє на підставі Статуту, далі «АДВОКАТСЬКЕ БЮРО», та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області 02.08.2004, РНОКПП НОМЕР_2 , в подальшому «КЛІЄНТ», з іншої сторони, уклали цей договір про наступне:

4.1. КЛІЄНТ оплачує вартість послуг (гонорар) АДВОКАТСЬКОГО БЮРО у відповідності із умовами даного Договору.

4.2. Вартість та порядок оплати послуг визначається окремим Додатком який є невід`ємною частиною даного Договору.

4.3. При виконанні умов даного Договору АДВОКАТСЬКЕ БЮРО у зв`язку із виконанням доручень КЛІЄНТА (поїздки, відрядження, оплати судового збору та інші витрати) може понести додаткові витрати. Витрати повинні бути попередньо узгоджені з КЛІЄНТОМ. Витрати може взяти на себе КЛІЄНТ до настання такої необхідності, або компенсувати їх АДВОКАТСЬКОМУ БЮРО, якщо така компенсація була узгоджена АДВОКАТСЬКИМ БЮРО.

4.4. За результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг або характер наданої АДВОКАТСЬКИМ БЮРО правової допомоги і її вартість. Акт надсилається КЛІЄНТУ АДВОКАТСЬКИМ БЮРО факсимільним зв`язком/електронною поштою/поштою/за допомогою програмних комплексів або вручається особисто. На письмову вимогу КЛІЄНТА, АДВОКАТСЬКЕ БЮРО може надавати Акти, в яких буде вказано перелік наданої правничої допомоги із ідентифікацією;

2) додаткову угоду №2 від 05 серпня 2026 року до Договору № 304/19 про надання правничої допомоги від «27» жовтня 2025 року, з якої вбачається, що У зв`язку з виниклою потребою в наданні правової допомоги, між сторонами укладається Додаткова угода, на підставі якої Адвокатське бюро зобов`язується надати наступні послуги клієнту:

- Ознайомлення з апеляційною скаргою Одеської обласної прокуратури та правовий аналіз;

- Написання відзиву на апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури

- Участь у судовому засіданні

Загальна вартість послуг 19200 гривень;

3) акт наданих послуг № 2 від 05.08.2026 до Додаткової угоди №2 до Договору №304/19 про надання правничої допомоги від «27» жовтня 2025 року про наступне:

Адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв наступні послуги:

- Ознайомлення з апеляційною скаргою Одеської обласної прокуратури та правовий аналіз;

- Написання відзиву на апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури

- Участь у судовому засіданні

Загальна вартість послуг 19200 гривень.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ст. 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За правилами оцінки доказів, встановлених ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19, від 12 травня 2021 року у справі №873/79/20).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

– має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);

– з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій–п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі №910/615/14 (№910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі №910/11903/23.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, пункту 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв статті 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює понесені позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача з покладенням на останнього обов`язку відшкодувати такі витрати.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що фактично на стадії апеляційного провадження представником позивача підготовлено відзив на апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури та взято участь у судовому засіданні, яке відбулось 05 серпня 2026 року.

Щодо витраченого часу адвокатом на ознайомлення з апеляційною скаргою Одеської обласної прокуратури та правовий аналіз, то колегія суддів звертає увагу на те, що складання відзиву на апеляційну скаргу, надання правової оцінки підставам апеляційного оскарження та ознайомлення з матеріалами справи тощо, є послугами, що дублюються та фактично єскладовими одного завдання, а саме складення відзиву на апеляційну скаргу, а тому такі витрати не можуть бути стягнуті в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №758/6113/19.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що відшкодування адвокатських витрат у заявлених сумах не відповідає вищевказаним критеріям розумності, неспівмірні в повній мірі зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, колегія суддів дійшла висновку про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18000 грн, оскільки такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

У заяві про ухвалення додаткової постанови адвокат Рудніва С.В. просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу з Одеської обласної прокуратури, проте суд апеляційної інстанції з такими твердженнями заявника погодитися не може з огляду на таке.

Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з пунктом 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).

У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) зазначено, що у цивільному судочинстві зазначено, що держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави України, не є обов`язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною.

Відповідний правовий висновок також викладений у постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 495/6187/16 (провадження № 61-8385св20), від 29 червня 2022 року у справі №201/9398/20 (провадження № 61-11520св21), від 08 листопада 2023 року у справі №711/7584/21 та від 07 лютого 2024 року у справі №278/2621/21.

З огляду на викладене, ці кошти підлягають стягненню на користь позивача шляхом стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.

Крім того колегія суддів враховує те, що постановою Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2026 року апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури задоволено частково; рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2025 року змінено в частині моральної шкоди, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди з 3 000 000 гривень до 1 000 000 гривень, що становить 33,33% (1000000*100/3000000) від загальної ціни позову, а отже з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5999,4 гривень (18000*33,33/100).

Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Руднівої Світлани Віталіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткової постанови задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5999,4 гривень.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

О.С. Комлева