Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №509/661/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/855/26

Номер справи місцевого суду: 509/661/26

Головуючий у першій інстанції Спічак В. О.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Соболєвої Р.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисниці Бєжанової Анни Володимирівни

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 березня 2026 року

встановив:

Постановою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 березня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.

Судом встановлено, що 26 грудня 2025 року приблизно о 23:00 год за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, вул. Коралова, 26, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan ROGUE», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під відеофіксацію, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за яке передбачена відповідальність за ч. 1?ст.?130 КУпАП.?

Крім цього, 26 грудня 2025 року приблизно о 23:00 год за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, вул. Коралова, 26, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan ROGUE», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не витримав безпечну дистанцію, та допустив зіткнення з автомобілем «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.13.1. ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 березня 2026 року в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження у справі в цій частині на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції не надав належної правової оцінки відсутності у його діях адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, зважаючи на те, що поліцейськими порушено порядок направлення водія на огляд, оскільки правоохоронці спочатку запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я на що він погодився, а потім і на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу (алкотестера) на що він також погодився, однак після тиску і незаконного роз`яснення йому права відмовитися від проходження огляду з використанням алкотестера без роз`яснення наслідків, він відмовився від проходження огляду. Наполягає на тому, що він відмовився саме від проходження огляду з використанням алкотестера, а не від проходження огляду у закладі охорони здоров`я, що підтверджується відеозаписом, письмовими поясненнями, складеними поліцейським від його імені. Після того, як він відмовився від проходження огляду на місці події з використанням алкотестеру, поліцейський не запропонував йому пройти огляд у закладі охорони здоров`я, що є істотним порушенням порядку проходження огляду. Відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці події не була пов`язана з його бажанням уникнути відповідальність, а пов`язана з діями поліцейських, які протиправно роз`яснили йому право відмовитися від огляду. Додані до справи відеозаписи є недопустимими доказами, з огляду на те, що вони не є безперервними та не відтворюють у повному обсязі всіх подій, які відбувалися під час оформлення адміністративних матеріалів. Зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки не відповідають дійсності, оскільки він поводив себе коректно, чітко відповідав на питання, координація його рухів не була порушеною, хода була рівною і нехиткою. Пояснення ОСОБА_2 є недопустимим доказом, оскільки він є водієм іншого транспортного засобу, причетного до ДТП, тобто є заінтересованою особою, що свідчить про його упередженість. У його присутності поліцейські не складали направлення на огляд та не вручали йому цей документ, у той час як він, відповідаючи на запитання поліцейського погодився пройти огляд у медичному закладі. При надання на підпис протоколу, суть інкримінованого правопорушення була оголошена поліцейським неправильно, зі змістом протоколу він не був ознайомлений, права та обов`язки йому не роз`яснили, не надали можливості написати свої зауваження у змісті протоколу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисниця Бєжанова А.В. підтримали вимоги апеляційної скарги, надали пояснення за доводами апеляційної скарги.

Вислухавши ОСОБА_1 та його захисницю Бєжанову А.В. за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги (ч.7 ст. 294 КУпАП). Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, зважаючи на межі доводів та вимог апеляційної скарги, не є предметом апеляційного перегляду.

Постанова судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 березня 2026 року переглядається лише (виключно) в межах притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Постанова суду в оскаржуваній частині мотивована тим, що ОСОБА_1 не дотримано вимоги п.2.5 ПДР.

Однак, апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов`язок, обумовлений з`ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення.

При цьому, законодавець у положеннях ст. 7 КУпАП констатує, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року (далі-Правил), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. (ч. 3 ст. 266 КУпАП).

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).

Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Iнструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року N 1452/735 (далі - Інструкція).

Згідно п. 7 розділу I Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі - Порядок).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Згідно із пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема до одних із таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис, а також інші документи.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №551834 від 27 грудня 2025 року, складеного відносно ОСОБА_1 , правоохоронцями зафіксовано, що: «26 грудня 2025 року о 23:00 год в с. Лиманка по вул. Коралова, 26, водій керував автомобілем «Ніссан» д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей) від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі чи приладом «Драгер» відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР».

Від підписання зазначеного вище протоколу ОСОБА_1 відмовився.

З відеозаписів, доданих до матеріалів справи убачається, що під час спілкування з правоохоронцями, останні виявили у ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, причетного до ДТП, ознаки алкогольного сп`яніння у зв`язку з чим запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я на що водій погодився, відповівши: «можемо поїхати» (23:38:08 – час вказаний на відеозаписі). Після чого поліцейський запропонував водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці події за допомогою використання алкотестеру на що водій одразу погодився (23:40:58 – час вказаний на відеозаписі), однак згодом відмовився від проходження огляду у такий спосіб (23:48:19 – час вказаний на відеозаписі).

Встановивши, що ОСОБА_1 відмовився лише від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці події з використанням спеціалізованого технічного засобу (алкотестеру), водночас водій висловив згоду на проходження такого огляду у закладі охорони здоров`я, правоохоронці мали направити ОСОБА_1 для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, як то передбачено пунктом 6 Порядку, втім, як свідчить відеозапис, таких дій поліцейські не вчинили.

Зазначене у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що

ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у закладі охорони здоров`я не відповідає дійсності та спростовується відеозаписом, наданим правоохоронцями, з якого убачається, що на вимогу поліцейського ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, проте поліцейськими не вчинялися дії щодо направлення водія до медичного закладу.

Апеляційний суд звертає увагу, що згідно з положеннями частини 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти росії" ("Malafeyeva v. russia", рішення від 30 травня 2013 року, заява N 36673/04) та "Карелін проти росії" ("Karelin v. russia" заява N 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є винною у вчиненні цього правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд доходить висновку щодо наявності підстав для скасування постанови судді в оскаржуваній частині та закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, з підстав викладених вище.

За вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Отже підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП відсутні, тому вказані вище висновки судді першої інстанції є помилковими.

У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи наведене апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а оскаржувану постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 березня 2026 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладення стягнення скасуватискасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень (ст. 36 КУпАП).

З мотивувальної та резолютивної частини оскаржуваної постанови суду убачається, що при вирішенні питання про накладення стягнення, суд не у повній мірі дотримався вказаних вимог закону, оскільки визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні двох адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та ч.1 ст. 130 КУпАП, суд не визначив стягнення за кожне з цих з правопорушень окремо у межах санкції відповідної статті, а лише наклав стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП, тобто в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

З огляду на межі апеляційного перегляду, а також ураховуючи те, що судом першої інстанції фактично не накладалося стягнення на ОСОБА_1 окремо за ст. 124 КУпАП, суд апеляційної інстанції не приймає рішення у цій частині.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 березня 2026 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладення стягнення скасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративних правопорушень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.П. Лозко