Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №491/54/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1640/26

Справа № 491/54/25

Головуючий у першій інстанції Надєр Л. М.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання – Шахової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 30 вересня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

встановив:

У січні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом, у якому просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 11 вересня 2013 року у справі з 1/3 частини доходу платника аліментів до 3 000 грн, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили.

Позов обґрунтовано тим, з 28 квітня 2012 року до 23 січня 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 11 вересня 2013 року у справі №491/1039/13-ц з позивача стягнуто на користь відповідача аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку позивача щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 серпня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач вказує, що на даний час він проходить військову службу у Збройних Силах України, перебуває у шлюбі, має на утриманні ще двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та мати пенсіонерку з інвалідністю ІІІ групи безстроково. Крім того позивач вимушений купляти собі засоби для участі у бойових діях, що мають велику вартість, а тому його матеріальне становище значно погіршилось та він не має можливості сплачувати 1/3 частину з усіх видів доходів в якості аліментів на одну дитину від першого шлюбу.

Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 30 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні вказаного вище позову.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що вважає призвело до помилкового висновку суду про відмову в задоволенні його позову з підстав наведених в оскаржуваному рішенні, просить скасувати рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 30 вересня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Скаржник також зауважує, що зміна його сімейного стану як платника аліментів, зокрема, народження дітей у новому шлюбі, є самостійною підставою для зменшення розміру аліментів.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Смірнова Н.А., заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , зауважує про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 30 вересня 2025 року, яке просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивачка також зазначила, що ключова увага при розгляді таких категорій справ надається питанню саме фінансової спроможності платника аліментів утримувати всіх дітей. За обставинами ж цієї справи, позивач має можливість виконувати свій обов`язок щодо утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначеному судом розмірі, не зазнаючи при цьому погіршення свого матеріального становища.

19.05.2026 року представник позивачки адвокат Смірнова Н.А. звернулась до суду із заявою про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення за доводами скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення скаржника за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає вказаним вимогам.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач є платником аліментів, то звернення до суду із цим позовом, предметом якого фактично є зміна способу стягнення аліментів, суперечить вимогам абз. 2 ч.3 ст.181 СК України.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , зважаючи на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що з 28 квітня 2012 року по 23 січня 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 11 вересня 2013 року у справі №491/1039/13-ц з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку позивача щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 серпня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.

З 18 липня 2017 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі, від якого подружжя має двох малолітніх дітей сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

22 червня 2022 року на підставі Указу Презедента України від 24.02.2022 року №65/2022 ОСОБА_1 , призвано на військову службу під час мобілізації.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Предметом позову є матеріально – правова вимога позивача до відповідача щодо якої вона просить ухвалити рішення, а підставою – обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Так, обставини якими обґрунтовано позов зводяться до зміни сімейного, матеріального стану позивача як платника аліментів за вказаним вище судовим рішенням, що є підставою для зменшення розміру аліментів, водночас предметом позову є зміна способу їх присудження, зокрема, у частці від заробітку ОСОБА_1 на заявлений останнім розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі( ч.3 ст. 181 СК України).

Право вимагати зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Зазначене також роз`яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".

Відповідно до абз. 2 ч.3 ст. 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Таким чином абз. 2 ч.3 ст. 181 СК України визначено порядок звернення до суду "заявою про зміну способу стягнення аліментів та імперативно визначено, що таке право надано одержувачу аліментів.

Дійсно чинне національне законодавство не містить імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Проте, як слушно зауважено судом першої інстанції, саме стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі.

У свою чергу, платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, але може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Підсумовуючи наведене вище та ураховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" №2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2), колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 оскільки останній не заявляв вимог про зменшення розміру аліментів, який визначений відповідним судовим рішенням.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" №2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з вказаних вище підстав.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.

Порушень судом норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, чи стали підставою для обов`язкового скасування оскаржуваного рішення апеляційним судом не встановлено.

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення судом справи.

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 30 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді О.Ю. Карташов

М.В. Назарова