Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №147/611/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 147/611/26

Провадження № 33/801/872/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Мудрак А. М.

Доповідач: Оніщук В. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Дудіна Леоніда Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 17 липня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 17 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

У постанові суду зазначено, що 09 березня 2026 року близько 23 год 17 хв в с-щі Тростянець на вул. Б. Хмельницького водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Reno Clio» реєстраційний номер НОМЕР_1 , при цьому перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний запис відеозапису, а саме на нагрудний персональний відеореєстратор Моtоrоlа VВ400V3 номер 798755, від керування відсторонений, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду, 21 липня 2026 року захисник Редька В. В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції та винесення її за неповного дослідження обставин справи, просив постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У апеляційній скарзі зазначено, що судом першої інстанції прямо встановлено, що в направленні на огляд водія до КНП «Тростянецька лікарня» зазначено час його видачі — «09 березня 2026 року 23 год 15 хв», тоді як із дослідженого судом відеозапису вбачається, що це направлення фактично складалося поліцейським у період часу з 23 год 32 хв по 23 год 35 хв 09 березня 2026 року.

Тобто суд достеменно з`ясував, що офіційний документ, який є одним із чотирьох доказів, покладених в основу обвинувачення, містить недостовірні відомості про час його складення – розбіжність становить понад 17 хвилин, а зазначений у ньому час передує навіть інкримінованому часу керування транспортним засобом (23 год 17 хв).

Установивши цю обставину, суд, замість того щоб оцінити доказ на предмет достовірності й допустимості в порядку ст. ст. 251, 252 КУпАП, використав відеозапис для «виправлення» дефекту процесуального документа на користь органу, який склав протокол, і визнав доводи захисту «безпідставним». Такий підхід є неприпустимим із двох причин.

По-перше, за змістом ст. 251 КУпАП доказами є фактичні дані, встановлені у визначеному законом порядку. Документ, у якому час учинення процесуальної дії зазначено недостовірно, не може вважатися таким, що складений у визначеному законом порядку, а відтак не є допустимим доказом. Суд не наділений повноваженнями усувати дефекти доказів обвинувачення.

По-друге, встановивши розбіжність між змістом документа та об`єктивними даними відеозапису, суд зобов`язаний був поширити сумнів у достовірності на всю сукупність складених того ж вечора тим самим поліцейським матеріалів, а не лише на один епізод. Замість цього суд обмежився вибірковою оцінкою, чим порушив вимогу ст. 252 КУпАП про всебічне, повне й об`єктивне дослідження всіх обставин справи в їх сукупності. Фактично суд першої інстанції перебрав на себе функцію обвинувача, самостійно відшукавши пояснення на користь версії поліції.

Матеріали справи не містять жодних даних про те, що ОСОБА_1 було доставлено до КНП «Тростянецька лікарня», що поліцейський забезпечив проведення огляду в цьому закладі, або що ОСОБА_1 відмовився від огляду саме в закладі охорони здоров`я. Із самого змісту оскаржуваної постанови вбачається протилежне: заповнивши бланк направлення о 23 год 32 хв по 23 год 35 хв, поліцейський уже о 23 год 37 хв зачитав зміст протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Тобто процедуру було припинено на місці зупинки, а передбачений законом обов`язковий етап — огляд у закладі охорони здоров`я – взагалі не розпочинався.

За таких обставин «встановлений порядок огляду реалізовано не було, відмова від огляду в розумінні диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП не сформувалася. Суд першої інстанції цим доводам жодної оцінки не надав, обмежившись цитуванням ст. 266 КУпАП без перевірки її фактичного дотримання.

ОСОБА_1 акт огляду не вручався, згоди з результатами огляду він не висловлював, а поліцейський її не з`ясовував. Ці обставини судом першої інстанції не спростовані – навпаки, суд визнав їх такими, що «не впливають на висновки суду щодо доведеності вини».

Названі поліцейським причини зупинки не знайшли підтвердження в жодному документі, а складені постанови стосуються інших складів правопорушень. Це свідчить, що законна підстава зупинки відсутня, а версія про «ознаки ДТП» і «відсутність поліса» є post factum обґрунтуванням.

Ознаки сп`яніння «з`явилися» через вісім хвилин безпосереднього контакту із водієм і безпосередньо після повідомлення останньому про накладення стягнення. Ані показань спеціального технічного засобу, ані висновку лікаря в матеріалах справи немає.

Суд першої інстанції відхилив наведену захистом судову практику з мотивів того, що «чинним законодавством не передбачено обов`язку суду першої інстанції застосовувати практику апеляційних судів у справах про адміністративні правопорушення». Такий підхід є формальним. Наведена захистом практика стосується тлумачення тих самих норм - ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», ст. ст. 251, 252, 266 КУпАП і Порядку № 1103, – тож суд був зобов`язаний або врахувати відповідне тлумачення, або навести мотиви, чому в цій справі норми слід тлумачити інакше. Жодних таких мотивів постанова не містить. Крім того, поза увагою суду залишився правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17, щодо необхідності доведення законності підстав зупинення транспортного засобу, тоді як згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Окрім того оскаржувана постанова не відповідає нормативно обов`язковому стандарту вмотивованості.

У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, адвокат Дудін Л. В. апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема, пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп`яніння.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Із аналізу вказаних норм слідує, що підставою для проведення огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у такому стані на основі виявлених ознак сп`яніння.

Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Згідно із вимогами пункту 7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За частиною 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.

Відповідно до протоколу від 09 березня 2026 року серії ЕПР1 № 610879, 09 березня 2026 року близько 23 год 17 хв в с-щі Тростянець по вул. Б. Хмельницького водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Reno Clio», д. н. з. НОМЕР_1 , при цьому перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний запис відеозапису, а саме на нагрудний персональний відеореєстратор Моtоrоlа VВ400V3 номер 798755. Від керування відсторонений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від надання пояснень та підпису у протоколі ОСОБА_1 відмовився (а. с. 2).

Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 09 березня 2026 року ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився (а. с. 3).

У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що 09 березня 2026 року ОСОБА_1 був направлений на огляд до закладу охорони здоров`я КНП «Тростянецька лікарня». Від проходження огляду відмовився (а. с. 4).

До матеріалів справи також долучені відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано, як о 23 год 10 хв працівники поліції переслідують автомобіль «Reno Clio», д. н. з. НОМЕР_1 , та наздоганяють його. З-за керма автомобіля виходить ОСОБА_1 .

Поліцейський представляється, повідомляє про відеофіксацію події та запитує ОСОБА_1 куди і звідки він прямує. Той відповідає, що їде додому з корпоратива. Поліцейський запитує чому автомобіль ОСОБА_1 має ознаки дорожньо-транспортної пригоди. ОСОБА_1 відповідає, що автомобіль було пошкоджено давно.

Поліцейський просить ОСОБА_1 пред`явити посвідчення водія, документи на автомобіль. Невідома особа жіночої статі, яка була пасажиркою керованого ОСОБА_1 автомобіля, запитує причину зупинки. Поліцейський повідомляє, що причин для зупинки дві: ознаки ДТП на автомобілі та відсутність полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Після перевірки документів, поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що на нього буде винесено постанову через відсутність полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а також за те, що під час зупинки працівниками поліції водій не увімкнув світлову аварійну сигналізацію, та роз`яснює ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

У цей час невідома особа жіночої статі, яка була пасажиркою керованого ОСОБА_1 автомобіля, повідомляє поліцейським, що це вона була за кермом, на що поліцейський відповідає, що подія фіксувалася від моменту зупинки і водієм був саме ОСОБА_1 , що зафіксовано на відеозаписі.

О 23 год 18 хв поліцейський пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на ста сп`яніння, той погоджується та просить вимкнути камеру. Поліцейський відмовляється.

О 23 год 21 хв поліцейський знову пропонує ОСОБА_1 пройти огляд, однак він відмовляється. Поліцейський роз`яснює, що за відмову від проходження огляду на ОСОБА_1 буде складено протокол за ст. 130 КУпАП. Після цього ОСОБА_1 та пасажирка його авто починають сперечатися із поліцейським.

О 23 год 24 хв поліцейський знову пропонує пройти огляд на стан сп`яніння. ОСОБА_1 просить забезпечити йому два свідка, на що поліцейський відповідає, що ведеться відеофіксація. ОСОБА_1 говорить, що цього недостатньо.

Після цього працівники поліції починають складати адміністративні матеріали.

О 23 год 37 хв поліцейський ознайомлює ОСОБА_1 зі складеною постановою за ч. 1 ст. 126 КУпАП та ч. 2 ст. 122 КУпАП. Від підпису у постанові ОСОБА_1 відмовляється, про що поліцейський робить відповідні відмітки.

О 23 год 39 хв поліцейський ознайомлює ОСОБА_1 зі складеним протоколом за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від надання пояснень, підпису у протоколі ОСОБА_1 відмовляється, про що поліцейський робить відповідні відмітки. Після цього ОСОБА_1 знову починає сперечатися із поліцейськими, зневажливо висловлюватися на їх адресу.

Поліцейський відсторонює ОСОБА_1 від керування автомобілем, просить знайти тверезого водія.

Відтак доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Як встановлено із наявних у матеріалах справи відеозаписів, після встановлення особи ОСОБА_1 та виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння поліцейські неодноразово пропонували йому пройти відповідний огляд.

За таких обставин, апеляційний суд виснує, що ОСОБА_1 був зобов`язаний пройти огляд на стан сп`яніння, проте такі законні вимоги поліцейських були проігноровані ОСОБА_1 у категоричній формі.

Натомість він просив поліцейських припинити відеофіксацію події, неодноразово звертав увагу на місце своєї роботи та вступав у суперечки із працівниками поліції.

Додані до матеріалів справи відеозаписи є повними та суцільними, на них послідовно відображені події від моменту виявлення поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та його подальшої зупинки до ознайомлення ОСОБА_1 зі складеними постановою за ч. 1 ст. 126 КУпАП, ч. 2 ст. 122 КУпАП та протоколом за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежності направлення на огляд до медичного закладу як доказу апеляційний суд до уваги не бере, оскільки у ньому зазначено, що медичний огляд не проводився у зв`язку із відмовою ОСОБА_1 від його проходження.

Апеляційний суд відхиляє доводи захисника про те, що матеріали справи не містять жодних даних про те, що поліцейський забезпечив проведення огляду в закладі охорони здоров`я або що ОСОБА_1 відмовився від огляду саме в закладі охорони здоров`я, адже відмова ОСОБА_1 від проходження огляду була категоричною, а повноважень на примусове доставлення водія до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння працівники поліції не мають.

Таким чином, твердження адвоката, що процедуру було припинено на місці зупинки, а передбачений законом обов`язковий етап – огляд у закладі охорони здоров`я – взагалі не розпочинався, не відповідають обставинам справи.

Також на відеозаписі чітко зафіксовано, що від надання пояснень, підписів у протоколі та отримання копій і екземплярів будь-яких адміністративних матеріалів ОСОБА_1 відмовився, а тому доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 акт огляду не вручався, згоди з результатами огляду він не висловлював, і поліцейський її не з`ясовував, не заслуговують на увагу.

Безпідставними є доводи скарги про відсутність причин для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки на відеозаписі зафіксовано пошкодження автомобіля та спущене колесо, що і слугувало причиною зупинки, відтак твердження захисника про відхилення судом першої інстанції наведеної захистом судової практики є необґрунтованими.

Твердження сторони захисту про те, що ознаки сп`яніння «з`явилися» через вісім хвилин безпосереднього спілкування із водієм і безпосередньо після повідомлення останньому про накладення стягнення, не ґрунтуються на вимогах закону, адже ані КУпАП, ані Інструкцією не встановлено строку, протягом якого поліцейський у ході спілкування із водієм зобов`язаний виявити у нього ознаки сп`яніння.

Зважаючи на встановлене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, а його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними.

У рішенні по справі «О’ Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.

Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Дудіна Леоніда Володимировича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 17 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду В. В. Оніщук