Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №145/1282/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 145/1282/26

Провадження № 33/801/885/2026

Категорія: 304

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванець В. Д.

Доповідач: Медвецький С. К.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. О., за участю секретаря судового засідання Сербової А. В., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, неодруженого, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією, кухара їдальні взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 17220 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

На підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 10 липня 2026 року о 21:00 год патрулем ІНФОРМАЦІЯ_2 спільно з командуванням військової частини НОМЕР_1 його він був зупинений на території підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини та порушення координації рухів.

Від проходження огляду з використанням спеціального технічного засобу ОСОБА_1 відмовився, після чого погодився на проведення медичного огляду у закладі охорони здоров`я.

У ході медичного огляду, проведеного 10 липня 2026 року о 21:55 год у КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР», встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння середнього ступеня, результат тестування становив 2,22 проміле та 2,15 проміле.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 перебував на території підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 в стані алкогольного сп`яніння, а відтак вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 17220 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, неповне дослідження обставин справи, порушення його права на захист та неправильне застосування норм КУпАП, просить постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року змінити постанову в частині стягнення та мінімізувати штраф з урахуванням статусу добровольця, інвалідності ІІІ групи, наявності контузій та неповнолітньої дитини на утриманні.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , якого, на його думку, не було належним чином повідомлено про дату та час судового засідання, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості особисто брати участь у розгляді справи, надати пояснення та реалізувати право на захист;

у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 17220 КУпАП, оскільки на момент фіксації перебування у стані сп`яніння він перебував поза межами розташування військової частини та у позаслужбовий час, не виконував обов`язків військової служби та не перебував у добовому наряді;

матеріали справи містять недостовірні та неповні відомості, надані командуванням військової частини, зокрема щодо його сімейного стану, військового звання та обставин проходження служби, що перешкодило суду першої інстанції належним чином оцінити його особу та врахувати обставини, які мають значення для вирішення справи;

судом не враховано стан здоров`я ОСОБА_1 , наявність у нього бойових травм, інвалідності ІІІ групи та психоемоційного розладу, а також те, що на момент складання матеріалів про адміністративне правопорушення він перебував у стані глибокого стресу та психологічного виснаження, що, на його думку, вплинуло на його здатність усвідомлювати юридичні наслідки своїх дій та надавати пояснення;

призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн не відповідає вимогам ст. 33 КУпАП та є надмірним з огляду на його майновий і сімейний стан, наявність інвалідності внаслідок війни, утримання дружини та малолітньої дитини, а також значні витрати на лікування та реабілітацію після отриманих поранень.

Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 1 Розділу I ЗУ «Про оборону України», особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Згідно абз. 7 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Статтею 266-1 КУпАП визначено порядок огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Так, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Під час проведення огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Також порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 12 січня 2024 року №32 передбачено два види огляду: посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно із п. 3 Порядку огляду підлягають військовослужбовці/військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Пунктом п. 7 Порядку передбачено, що у разі встановлення факту перебування у стані сп`яніння результати огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду на стан сп`яніння.

Згідно з ч. 1 ст. 172-20 КУпАП відповідальність настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відповідальність настає за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Як слідує з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 143 від 23 травня 2026 року солдата ОСОБА_1 призначено на посаду кухара їдальні взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до протоколу № ОДВ/567 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, від 11 липня 2026 року, 10 липня 2026 року о 21:00 год патрулем ІНФОРМАЦІЯ_2 спільно з командуванням військової частини НОМЕР_1 виявлено солдата ОСОБА_1 , який перебував на території підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запахом алкоголю з ротової порожнини та порушенням координації рухів.

У подальшому начальником патруля ІНФОРМАЦІЯ_2 запропоновано солдату ОСОБА_1 добровільно пройти тест з використанням спеціального технічного засобу газоаналізатору АлКонт U8300, на що військовослужбовець відмовився.

Після цього начальником патруля ІНФОРМАЦІЯ_2 запропоновано ОСОБА_1 пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, якому надано право на проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, на що він погодився.

Відповідно до висновку КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР» щодо результатів медичного огляду та лабораторних досліджень з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції від 10 липня 2026 року № 0980, результат огляду на стан сп`яніння позитивний, результат тесту: алкотест 6820 – 2,22 проміле, алкотест 6820 – 2,15 проміле.

Зазначені обставини також зафіксовані на спеціальний технічний засіб відеозапису.

Таким чином, військовослужбовець солдат ОСОБА_1 у порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в умовах особливого періоду перебував в стані алкогольного сп`яніння на території тимчасового місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , тобто вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

У протоколі ОСОБА_1 зазначив: «Я, ОСОБА_1 , вживав алкогольні напої, та, в подальшому, перебував на території підрозділу в/ч НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. В скоєному правопорушенні свою провину визнаю».

Протокол підписаний ОСОБА_1 та особою, яка його склала.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 17220 КУпАП.

Винуватість ОСОБА_1 підтверджується наявними у матеріалах справи доказами у їх сукупності, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та належним чином не повідомив його про дату, час і місце розгляду справи, апеляційний суд відхиляє.

Так, у матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлень. 20 липня 2026 року на зазначений у заяві номер телефону було надіслано повідомлення про дату, місце й час розгляду справи, отримання якого підтверджено.

Крім того, у матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності, у якій він зазначив, що з протоколом згоден та провину визнає.

Отже, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи та власноруч висловив згоду на її розгляд за його відсутності, а тому підстав вважати, що його право на захист було порушено, апеляційним переглядом не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення з тих підстав, що він перебував поза межами розташування військової частини, у позаслужбовий час, не виконував обов`язків військової служби та не перебував у добовому наряді також є необґрунтованими.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 10 липня 2026 року о 21:00 год перебував саме на території підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , де його було виявлено з явними ознаками алкогольного сп`яніння.

При цьому для кваліфікації дій за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП у даному випадку має значення встановлений законом факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на території військової частини в умовах особливого періоду.

Посилання апелянта на те, що він не перебував у добовому наряді та не виконував обов`язків військової служби, не спростовують встановленого факту його перебування на території підрозділу військової частини у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, вказані доводи не дають підстав для висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про недостовірність та неповноту відомостей, що містяться в матеріалах справи, зокрема щодо сімейного стану, військового звання та обставин проходження військової служби ОСОБА_1 також не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Зазначені заявником відомості не спростовують ні факту перебування ОСОБА_1 на території підрозділу військової частини НОМЕР_1 , ні факту перебування його у стані алкогольного сп`яніння, який підтверджений висновком медичного огляду та іншими доказами у справі.

При цьому факт проходження ОСОБА_1 військової служби підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 143 від 23 травня 2026 року, відповідно до якого його призначено на посаду кухара їдальні взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Посилання заявника на стан його здоров`я, наявність бойових травм, інвалідності ІІІ групи, психоемоційного розладу та перебування на момент складання матеріалів у стані стресу та психологічного виснаження також не спростовують факту вчинення ним адміністративного правопорушення.

Матеріали справи не містять доказів того, що зазначений стан ОСОБА_1 позбавляв його можливості усвідомлювати характер своїх дій або впливав на достовірність результатів проведеного медичного огляду.

Крім того, у матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності, у якій він зазначив, що з протоколом згоден та провину визнає.

Отже, ці доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про невідповідність призначеного адміністративного стягнення вимогам ст. 33 КУпАП та його надмірність з огляду на майновий і сімейний стан апелянта апеляційний суд також відхиляє.

Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Як слідує з постанови суду першої інстанції, при визначенні виду та розміру адміністративного стягнення суд врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, щире каяття як обставину, що пом`якшує відповідальність, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, а також вчинення правопорушення в умовах воєнного стану.

Адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн призначено судом першої інстанції в межах санкції ч. 3 ст. 17220 КУпАП.

Посилання заявника на його майновий та сімейний стан, інвалідність внаслідок війни, утримання дружини та малолітньої дитини, а також витрати на лікування та реабілітацію не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо виду та розміру накладеного адміністративного стягнення.

Зважаючи на це, підстав для зміни накладеного адміністративного стягнення апеляційний суд не вбачає.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд виснує, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Отже, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду С. К. Медвецький