Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №127/10805/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/10805/26

Провадження № 22-ц/801/1884/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 рокуСправа № 127/10805/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Голоти Л.О., Панасюка О.С., секретар Кахно О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2026 року, постановлену суддею Романюк Л.Ф. в м. Вінниці, повний текст ухвали складено 11 червня 2026 року, в цивільній справі за поданням Виконавчого комітету Вінницької міської ради як органу опіки та піклування в інтересах недієздатної особи ОСОБА_2 , за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про можливість призначення опікуном та звільнення від повноважень опікуна,

встановив:

У квітні 2026 року виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся до суду із поданням, в якому просив:

- звільнити ОСОБА_4 від повноважень опікуна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 грудня 2008 року (справа №2-0-305/08) визнаний недієздатним;

- призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 грудня 2008 року (справа №2-0-305/08) визнаний недієздатним.

Подання мотивоване тим, що до виконавчого комітету Вінницької міської ради, як органу опіки та піклування, 17 березня 2026 року звернулися ОСОБА_1 з заявою про надання Вінницькому міському суду подання про можливість призначення його опікуном ОСОБА_2 , якого було визнано судом недієздатним, та ОСОБА_4 із заявою про звільнення його від повноважень опікуна.

ОСОБА_1 , як рідна особа - син, подав заяву про призначення його опікуном батька, визнаного судом недієздатним, оскільки може здійснювати опіку над ним.

Інші члени родини не виявили бажання та не подали заяв про призначення їх опікунами, а надали згоду на призначення саме ОСОБА_1 опікуном.

При розгляді звернення виконавчим комітетом Вінницької міської ради, як органом опіки та піклування не встановлено обставин, які відповідно до норм чинного законодавства унеможливлюють призначення ОСОБА_1 опікуном, а також обставин, які вказують на те, що поведінка ОСОБА_1 суперечить інтересам ОСОБА_2 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2026 року у задоволенні подання відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги та призначити його опікуном ОСОБА_2 ..

У скарзі зазначає, що неможливо здійснювати опіку ОСОБА_4 на відстані понад 11 000 км. Наявність підстав для заміни опікуна доводиться матеріалами справи. У даній справі суддя мала заявити самовідвід через те, що за заявою його брата було відкрито дисциплінарну справу, а тому ухвала суду є упередженою. Судом залишено поза увагою заяви кожного із членів сім`ї щодо неможливості призначення їх опікуном. Судом не враховано судову практику у вказаній категорії справ.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 грудня 2008 року у справі №2-о-305/08 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним з 09 квітня 1985 року (а.с.5-6).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2021 року звільнено ОСОБА_5 від повноважень опікуна та призначено ОСОБА_3 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7-8).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2022 року ОСОБА_2 призначено ще одного опікуна – ОСОБА_4 (а.с.9-10).

13 січня 2026 року ОСОБА_4 звернувся до виконавчого комітету Вінницької міської ради, як органу опіки та піклування, із заявою, в якій просив у зв`язку з неможливістю подальшого виконання обов`язків опікуна з сімейних обставин звільнити його від виконання обов`язків опікуна над ОСОБА_2 та призначити опікуном його брата – ОСОБА_1 . Щодо призначення ОСОБА_1 опікуном не заперечує, спору між близькими родичами з цього питання не має. Підтримує його призначення та вважає, що він може належним чином виконувати обов`язки опікуна (а.с.14).

До вказаної заяви додав, в тому числі, копію документу, виданого Федеративною Республікою Бразилія 13 листопада 2022 року, який надає право на перебування у вказаній державі (а.с.18-19).

17 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Вінницької міської ради із заявою, в якій просив підготувати подання до Вінницького міського суду Вінницької області про можливість призначення його опікуном батька ОСОБА_2 , який за рішенням суду визнаний недієздатним. З правами та обов`язками опікуна ознайомлений (а.с.4).

Дружина ОСОБА_1 – ОСОБА_6 надала згоду на призначення її чоловіка опікуном ОСОБА_2 .. Зазначила, що вона не має змоги бути опікуном, оскільки має на утриманні трьох малолітніх дітей (а.с.46).

Також встановлено, що 22 лютого 2026 року ОСОБА_7 подала виконавчому комітету Вінницької міської ради заяву, в якій зазначила, що є донькою ОСОБА_2 .. Повідомила, що не заперечує проти призначення її брата ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .. Вона не має можливості виконувати обов`язки опікуна у зв`язку із постійним проживанням у місті Києві та трудовою зайнятістю, що унеможливлює забезпечення постійного належного догляду за підопічним. Заперечень щодо його кандидатури не має, спору між близькими родичами з цього питання не має. Вважає, що він може належним чином виконувати обов`язки опікуна (а.с.39).

23 лютого 2026 року ОСОБА_8 подала виконавчому комітету Вінницької міської ради заяву, в якій зазначила, що є донькою ОСОБА_2 .. Повідомила, що не заперечує проти призначення її брата ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .. Вона не має змоги бути опікуном, оскільки має на утриманні двох малолітніх дітей віком 3 та 9 років. Заперечень щодо його кандидатури не має, спору між близькими родичами з цього питання не має. Вважає, що він може належним чином виконувати обов`язки опікуна (а.с.42).

25 лютого 2026 року ОСОБА_3 подав виконавчому комітету Вінницької міської ради заяву, в якій зазначив, що є сином ОСОБА_2 та призначений його опікуном. У зв`язку з необхідністю належного забезпечення опіки та потребою у допомозі при виконанні обов`язків опікуна не заперечує проти звільнення ОСОБА_4 від обов`язків опікуна та призначення опікуном ОСОБА_1 . Самостійне виконання обов`язків опікуна є для нього ускладненими у зв`язку з трудовою зайнятістю, частими службовими відрядженнями та сімейними обставинами, що обмежують можливість забезпечувати постійний належний догляд і повноцінне виконання обов`язків опікуна. Заперечень щодо його кандидатури не має, спору між близькими родичами з цього питання не має. Вважає, що він може належним чином виконувати обов`язки опікуна (а.с.30).

25 лютого 2026 року ОСОБА_9 подав виконавчому комітету Вінницької міської ради заяву, в якій зазначив, що є сином ОСОБА_2 і щодо призначення його брата ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 не заперечує. Не має можливості взяти на себе обов`язки опікуна у зв`язку із станом здоров`я, а саме наявністю інвалідності з дитинства ІІ групи та хронічними захворюваннями опорно-рухового апарату, що істотно обмежують його можливість здійснювати належний догляд та виконувати обов`язки опікуна. Заперечень щодо його кандидатури не має, спору між близькими родичами з цього питання не має. Вважає, що він може належним чином виконувати обов`язки опікуна (а.с.35).

01 березня 2026 року ОСОБА_5 подала виконавчому комітету Вінницької міської ради заяву, в якій зазначила, що є дружиною ОСОБА_2 і щодо призначення її сина ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 не заперечує. Вказала, що потребує допомоги, оскільки має сина з інвалідністю з дитинства і не може впоратися та повноцінно представляти інтереси у судах, які відбуваються у Львівській області. Заперечень щодо його кандидатури не має, спору між близькими родичами з цього питання не має. Вважає, що він може належним чином виконувати обов`язки опікуна (а.с.33).

З Акту обстеження побутових умов проживання особи, яка потребує опіки від 23 березня 2026 року, складеного працівниками Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування слідує, що ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1 , разом з дружиною ОСОБА_5 та двома синами ОСОБА_9 та ОСОБА_3 у приватному будинку. Умови проживання задовільні (а.с.52).

ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_2 з дружиною ОСОБА_10 та трьома дочками, що підтверджується Актом обстеження побутових умов проживання особи, яка потребує опіки від 23 березня 2026 року, складеного працівниками Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування (а.с.53).

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка (частина перша статті 41 ЦК України).

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

За змістом частини першої статті 60 ЦК України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ЦК України, суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця. Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку.

За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або соціального захисту (частина третя статті 75 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 300 ЦПК України суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 5.1. Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року №34/166/131/88 передбачено, що опікуни та піклувальники на їх прохання можуть бути звільнені від виконання своїх обов`язків, якщо орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного визнає, що дане прохання викликане поважною причиною.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для звільнення ОСОБА_4 від повноважень опікуна над недієздатним ОСОБА_2 та призначення опікуном іншого сина — ОСОБА_1 , взяв до уваги, що починаючи з травня 2022 року інтереси недієздатного забезпечувалися двома опікунами одночасно.

Звертаючись із поданням до суду, орган опіки та піклування послався на заяву ОСОБА_4 про неможливість подальшого виконання ним обов`язків опікуна у зв`язку з проживанням у Федеративній Республіці Бразилія та необхідністю догляду за власним батьком. Разом із тим, суд вважав, що сам факт перебування особи за межами України не є безумовною та достатньою підставою для припинення повноважень опікуна.

Належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 фактично припинив здійснювати опіку, неналежно виконує свої обов`язки або його подальше перебування у статусі опікуна порушує права підопічного, матеріали справи не містять.

Не надано суду й доказів погіршення стану здоров`я недієздатного, виникнення додаткових потреб у догляді або обставин, які б свідчили про необхідність термінової заміни чинного опікуна.

Більше того, з подання органу опіки та піклування та матеріалів справи не вбачається проведення будь-якої перевірки фактичного виконання ОСОБА_4 своїх обов`язків, оцінки умов проживання підопічного, з`ясування його реальних потреб або встановлення конкретних порушень з боку чинного опікуна.

Фактично єдиною підставою для подання стало волевиявлення самого ОСОБА_4 та пропозиція призначити на його місце іншого сина — ОСОБА_1 .

Суд звернув увагу на те, що у недієздатного ОСОБА_2 наявне широке коло близьких родичів, які перебувають у сімейних відносинах із підопічним, а саме дружина та декілька повнолітніх дітей. Дружина недієздатного проживає разом із ним, а тому саме вона в першу чергу є особою, яка щоденно забезпечує його побутові потреби та має можливість здійснювати фактичний догляд. У недієздатного також є доньки, однак будь-яких даних про неможливість їх участі у забезпеченні догляду або розгляду їх кандидатур органом опіки та піклування матеріали справи не містять.

Водночас подання органу опіки та піклування спрямоване виключно на заміну одного сина іншим сином без наведення переконливих причин, чому саме така заміна є необхідною для захисту інтересів підопічного та чому не можуть бути залучені інші близькі родичі.

Оцінюючи подання в сукупності з усіма встановленими обставинами, суд прийшов до висновку, що органом опіки та піклування не доведено існування реальної потреби у звільненні чинного опікуна та призначенні замість нього іншого сина недієздатного.

Надані матеріали не містять доказів неналежного виконання ОСОБА_4 обов`язків опікуна, не підтверджують неможливості подальшого здійснення ним опіки, не свідчать про порушення прав підопічного та не доводять, що запропонована заміна обумовлена виключно інтересами недієздатної особи.

За відсутності належного обґрунтування необхідності такої заміни та з урахуванням того, що встановлені обставини дають підстави вважати, що ініційована зміна опікуна не переслідує самостійну мету покращення захисту прав підопічного, а має ознаки використання механізму опіки для досягнення інших правових наслідків, не пов`язаних із завданнями цього інституту, суд не вбачав підстав для задоволення подання.

З такими висновками погоджується і апеляційний суд.

За змістом ч. 1 ст. 367, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про те, що неможливо здійснювати опіку ОСОБА_4 , який проживає в Бразилії, на відставні понад 11 000 км.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_4 призначено опікуном ОСОБА_2 на підставі рішення суду від 17 травня 2022 травня.

До заяви про звільнення від виконання обов`язків опікуна ОСОБА_4 було додано копію документу, виданого Федеративною Республікою Бразилія 13 листопада 2022 року, що підтверджує його право на проживання у вказаній державі.

Жодних документів, які підтверджують факт знаходження (проживання) ОСОБА_4 на постійній основі за кордоном до заяви не додано і в матеріалах справи такі відсутні.

Апеляційний суд звертає увагу, що у ОСОБА_2 є інший опікун – ОСОБА_3 ..

ОСОБА_1 стверджує, що його матері, яка проживає разом із батьком, та іншому опікуну (Радомиру-Всеволоду) важко впоратися з батьком, а інші члени родини не мають наміру та бажання.

Разом з тим, питання про звільнення ОСОБА_3 від повноважень опікуна через неможливість виконання своїх обов`язків не ставиться.

Обставина не призначення ОСОБА_1 опікуном його батька не позбавляє його можливості піклуватися про батька на рівні з іншими родичами, тобто виконувати обов`язки, які покладаються на нього, як на сина, Сімейним кодексом України.

Твердження ОСОБА_1 про неврахування судом обставин справи є голослівними і спростовуються змістом оскаржуваної ухвали, в якій судом наведено мотиви незадоволення подання виконавчого комітету Вінницької міської ради про звільнення від повноважень опікуна та призначення іншого опікуна.

Апеляційний суд, проаналізувавши матеріали подання, встановив обставини, які стверджують про формальність такого питання, як призначення ще одного опікуна.

ОСОБА_4 , відповідно до змісту рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2022 року, виявив бажання бути опікуном свого батька.

ОСОБА_4 є громадянином України та одружився в Україні з громадянкою Федеративної Республіки Бразилія.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_11 .

При розгляді справи за поданням виконавчого комітету Вінницької міської ради по призначення опікуна ОСОБА_4 , у судовому засіданні останній подання підтримав, просив призначити його опікуном.

Разом з тим, у своїй заяві від 13 січня 2026 року про звільнення від виконання обов`язків опікуна, яка за незрозумілих та невідомих обставин подана ним органу опіки та піклування (це при тому, що зі слів заявника він проживає у Федеративній Республіці Бразилія), ОСОБА_4 стверджує про неможливість подальшого виконання обов`язків опікуна лише з сімейних обставин.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що доказів того, що ОСОБА_4 проживає на постійній основі у Федеративній Республіці Бразилія не має.

Також встановлено, що крім ОСОБА_4 у 2014 році опікуном було призначено ОСОБА_3 .

Разом з тим, відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2014 року (в описовій частині) згадується, що ОСОБА_3 зареєстрований та проживає разом з батьком ( АДРЕСА_1 ).

У даній справі міститься Витяг з реєстру територіальної громади від 03 березня 2026 року, в якому вказується, що за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 був зареєстрований до 24 жовтня 2018 року. Це також підтверджується Інформаційною довідкою з реєстру Вінницької міської територіальної громади від 18 квітня 2026 року, наданою на запит суду.

Інформація, яка міститься в згаданому реєстрі відрізняється від інформації, викладеній в Акті обстеження побутових умов проживання особи, яка потребує опіки від 23 березня 2026 року.

Сам факт неодноразової заміни одних опікунів на інших та неодноразові відмови зазначених опікунів від виконання обов`язків опікуна без відповідної на те мотивації ставить під сумнів реальність такого подання.

Про відсутність (через недоведеність) реальної потреби у звільненні від повноважень опікуна та призначенні іншого опікуна говориться у висновку суду першої інстанції, який відображений в рішенні.

Апеляційний суд вважає, що виконавчим комітетом Вінницької міської ради не обґрунтована необіхдінсть призначення ще одного опікуна недієздатній особі. Подання ґрунтується лише на волевиявленні (бажанні) членів родини без відповідної та належної мотивації, яку виконавчий комітет Вінницької міської ради не встановив.

Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 вже був опікуном ОСОБА_2 , але сам відмовився від виконання обов`язків опікуна (ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2014 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_5 про звільнення її від обов`язків опікуна та призначення опікуна ОСОБА_3 ). У матеріалах справи відсутнє судове рішення, в якому можна було б побачити причини відмови від виконання ним обов`язків опікуна.

Відповідно до п.3.2. згаданих Правил опіки та піклування, опікунами не можуть бути особи, які, зокрема, раніше були опікунами та з їх вини опіку було припинено.

Крім цього, скаржник вважає, що головуючий суддя у даній справі мав заявити самовідвід через те, що його за заявою його брата ( ОСОБА_9 ) відкрито дисциплінарну справу, однак вказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки скаржник не зазначає, яка норма закону зобов`язує суддю заявити самовідвід із зазначених підстав.

ОСОБА_1 не був позбавлений можливості заявити судді Романюк Л.Ф. відвід, чого ним зроблено не було.

Крім того, ОСОБА_1 у поданій ним до суду першої інстанції заяві (як і інші заінтересовані особи) зазначив, що складу суду, який розглядає справи, довіряє, відводів не має (а.с.106,107).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно застосовано норми процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції відповідно до положень ст. 375 ЦПК України – без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення..

Повний текст постанови складено 14 серпня 2026 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді Л.О. Голота

О.С. Панасюк