Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №145/609/24 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 145/609/24

Провадження № 22-ц/801/1872/2026

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 рокуСправа № 145/609/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Голоти Л.О., Панасюка О.С., секретар Кахно О.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 04 червня 2026 року про відмову в забезпеченні позову, постановлену суддею Копиловою Л.В., в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , Відкритого акціонерного товариства «Гніванський кар`єр» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Максименко Любов Антонівна,

встановив:

22 березня 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1 , звернулися до суду із позовом, в якому просили визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 29 липня 2022 року, а саме квартири АДРЕСА_1 , укладений між Відкритим акціонерним товариством «Гніванський кар`єр» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Максименко Л.А. за реєстровим №548.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. 29 липня 2022 року між ВАТ «Гніванський кар?єр» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу вказаної вище квартири. Проте позивачі вважають, що вказаний правочин суперечить нормам актів цивільного законодавства, оскільки укладений від імені продавця особою, без необхідного обсягу повноважень (дієздатності), а тому є недійсним.

ВАТ «Гніванський кар?єр» (100% акцій) належить ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і після якого 10 березня 2022 року заведена спадкова справа.

ОСОБА_4 був батьком, зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_2 . Іншими спадкоємцями за законом також є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Протоколом №1/2022 від 29 березня 2022 року Наглядової ради ВАТ «Гніванський кар?єр» (у складі Берещук О.П., ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 ) прийнято рішення на підставі пункту 7.3.2. та 7.4.5 Статуту ВАТ «Гніванський кар?єр» припинити повноваження директора ОСОБА_4 у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначено новим директором строком на три роки ОСОБА_5 ..

Позивачі вважають, що приватний нотаріус при посвідченні договору купівлі-продажу квартири та перевірці повноважень представника продавця повинен був установити відсутність необхідного обсягу дієздатності, оскільки всупереч пункту 7.3.9. Статуту ВАТ «Гніванський кар?єр» та ч. 11 ст. 53 Закону України «Про акціонерні товариства», рішення про призначення директора ВАТ «Гніванський кар?єр» приймалося чотирма, а не мінімально п?ятьма членами наглядової ради, а тому є нікчемним.

03 червня 2026 року від законного представника позивачів ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 згідно договору-купівлі-продажу квартири від 29 липня 2022 року, який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Максименко Л.А. за реєстровим №548.

В обґрунтування заяви зазначено, що малолітні позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_2 в особі їх матері, як законного представника, звернулися до суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_4 . Інші спадкоємці незаконно заволоділи контролем над управління ВАТ «Гніванський кар`єр» та планомірно незаконно виводять майно із власності підприємства. Ставлячи свої інтереси вище норм закону, користуючись тим, що опонентами є малолітні особи, які не можуть себе самостійно захистити, вирішили штучно зменшити кількість та вартість спадкового майна, яке знаходиться у власності підприємства. Таким чином, після оформлення спадкових прав на корпоративні права позивачам сумарно буде належати по 1/3 корпоративних прав ВАТ «Гніванський кар`єр», однак до того часу усе майно буде незаконно продано, чим буде завдано шкоди правам та інтересам позивачів. Дії ОСОБА_5 спрямовані виключно на зменшення активів підприємства у кількості та вартості, щоб таким чином знецінити вартість корпоративних прав, адже їх вартість формується виключно за результатами аудиту вартості майна підприємства. Незаконно отримавши повноваження директора, ОСОБА_5 активно оголює активи підприємства, що малолітнім дітям залишити підприємство без будь-якого майна. Таким чином, для збереження майна підприємства, корпоративні права якого належать малолітнім позивачам, доцільно накласти арешт на предмет договору купівлі-продажу, який оспорюється.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 04 червня 2026 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_11 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та винести нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

У скарзі зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки та не звернув уваги на те, що предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, а відтак є ризик того, що відповідач може відчужити її на інших осіб, що у свою чергу унеможливить виконання рішення суду. Позовні вимоги позивача стосуються фактично оспорювання права власності на квартиру, власником якої згідно договору купівлі-продажу від 29 липня 2022 року є ОСОБА_3 , яка в свою чергу придбала її у ВАТ «Гніванський кар`єр» за 606 500,00 грн, що в еквіваленті на час продажу становило близько 15 000 доларів США. З аналізу ринку нерухомості у відкритих джерелах видно, що середня вартість двокімнатних квартир по м.Гнівань Вінницької області становить від 30 000 до 50 000 доларів США, що більш ніж вдвічі перевищує вартість, за яку було відчужено спірну квартиру. Враховуючи суть та характер позовних вимог, ймовірність відчуження відповідачкою ОСОБА_3 спірної квартири, що може утруднити або зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову, заявник просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на зазначену квартиру. Оскільки арешт майна не передбачає вилучення цього майна з володіння та користування особою, відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

У судове засідання, призначене на 11 серпня 2026 року, учасники справи не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, відповідно до якої неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів прийшла до висновку про розгляд заяви у відсутність належно повідомлених учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Тож, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ВАТ «Гніванський кар`єр» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 29 липня 2022 року, а саме квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ВАТ «Гніванський кар`єр» та ОСОБА_3 ..

На переконання позивачів, спір між сторонами виник з приводу неправомірного відчуження ВАТ «Гніванський кар`єр» та набуття ОСОБА_3 майна, яке належало на праві власності підприємству та увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 ..

Обґрунтовуючи вимоги заяви про забезпечення позову заявник посилалася на те, що вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на предмет оспорюваного договору купівлі-продажу є необхідним для збереження майна підприємства, яке увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 та на яке претендують неповнолітні позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_2 ..

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що заявником у порушення вимог закону до заяви про забезпечення позову не додано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Матеріали позову не містять достатніх доказів того, що відповідачі по справі намагаються чи будуть намагатись уникнути виконання можливого рішення позову у разі його задоволення позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Крім того, судом зазначено, що заявник не надав пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Апеляційний суд, зважаючи на підстави заявленого позову, його обґрунтування порушенням прав позивачів внаслідок незаконного відчуження ВАТ «Гніванський кар`єр» на користь ОСОБА_3 спадкового майна, право на яке у них виникло, що свідчить про наявність існуючого між сторонами спору, та беручи до уваги мотиви заяви про забезпечення позову, дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову.

Застосування виду забезпечення позову, який просить вжити позивач – накладення арешту на квартиру є адекватним, оскільки його невжиття може призвести до відчуження спірного нерухомого майна на користь інших осіб під час вирішення спору по суті, що, в свою чергу, у разі задоволення позову призведе до обмеження прав позивачів на ефективний судовий захист.

При цьому апеляційний суд бере до уваги, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_2 є спадкоємцями після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , який був власником ВАТ «Гніванський кар`єр» (як стверджується у позові).

29 липня 2022 року ВАТ «Гніванський кар`єр» відчужило на користь ОСОБА_3 квартиру, яка належала продавцю на праві власності.

Тобто новий директор ВАТ «Гніванський кар`єр», після відкриття спадщини і до спливу строку для прийняття спадщини, вчинив дії на відчуження майна, яке належало товариству і на майно якого претендують позивачі у даній справі.

Відтак, висновок суду першої інстанції про ненадання доказів того, що відповідачі намагаються чи будуть намагатися уникнути виконання можливого рішення позову у разі задоволення позову, є недоречним.

Крім того, з процесуальних законів, а також висновків Верховного Суду у різних постановах з аналогічних питань не вбачається необхідність, як обов`язок, надавати такі докази.

А також є зрозумілим, що в даній ситуації позивач не може надати такі докази.

На думку колегії суддів, припущення позивача про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист її прав (інтересів) є вмотивованим, а відтак заява про забезпечення позову такою, що підлягає задоволенню.

Обраний апеляційним судом вид забезпечення позову є адекватним, пропорційним, співмірним до позовних вимог і не буде надмірним тягарем для відповідача, не призведе до невиправданого обмеження його майнових прав, оскільки арештоване майно фактично перебуватиме у володінні власника, а обмежується лише можливість власника розпоряджатися ним.

Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими і в разі вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом.

Що стосується зустрічного забезпечення, про що зазначив суд першої інстанції, то відсутність пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 04 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 14 серпня 2026 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді Л.О. Голота

О.С. Панасюк