Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №750/4269/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4269/26

Провадження № 2/750/2567/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря – Левченка К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про стягнення коштів у порядку спадкування,

треті особи: Чернігівська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 ,-

в с т а н о в и в :

у квітні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Кравченка В.В. звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить стягнути недоотриману суму пенсії в сумі 292388 грн. 57 коп. у порядку спадкування.

Обґрунтовано позов тим, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі № 620/9621/21 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не нарахування та невиплати з 14.02.2021 підвищення до пенсії ОСОБА_3 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 14.02.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_3 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення в розмірі, визначеному 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Всю спадщину після її смерті, як спадкоємці за законом першої черги прийняли – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 14 березня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про поділ спадкового майна, у відповідності до якого у спадщину до ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 перейшла у тому числі невиплачена та недоотримана пенсія. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом № 2500-0401-8/65535 від 30.09.2024 повідомило позивачу, що у ОСОБА_3 є невиплачена пенсія в розмірі 292388 грн. 57 коп., яка нарахована згідно рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року, яка не входить до складу спадщини.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Відповідач відзив на позов не надіслав.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2026 року закрито підготовче провадження в справі і призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, представник надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача, вказавши, що позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, заяв чи клопотань не подала.

Представник Чернігівської районної державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явилась, надіслала заяву, в якій просила справу розглядати без її участі.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, заяв чи клопотань не подала.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року в справі № 620/9621/21 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не нарахування та невиплати з 14.02.2021 підвищення до пенсії ОСОБА_3 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 14.02.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_3 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення в розмірі, визначеному 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). (а.с. 20-22).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 05 березня 2024 року (а.с. 23).

Відповідно до копії договору про поділ спадкового майна від 14 березня 2025 року, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у спадщину до ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 перейшла у тому числі невиплачена та недоотримана пенсія (а.с.25-26).

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом повідомило позивачу, що у ОСОБА_3 є невиплачена пенсія в розмірі 292388 грн. 57 коп., яка нарахована згідно рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року, яка не входить до складу спадщини (а.с. 27).

З листа Чернігівської районної державної нотаріальної контори № 1553/02-14 від 05.12.2025 вбачається, що державний нотаріус не має можливості надати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на невиплачену пенсію, оскільки грошові виплати, згідно повідомлення ГУ ПФУ в Чернігівській області № 2500-0401-8/65535 від 30.09.2024, не входить до складу спадщини (а.с. 29-30).

Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою, в якій просила виплатити їй недоодержану за життя її матір`ю пенсію.

Листом від 13 березня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області позивача було повідомлено, що документи архівної електронної пенсійної справи ОСОБА_3 було переглянуто та проведено перерахунок пенсії з 14 лютого 2021 року на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі № 620/9621/21. Після проведеного перерахунку доплата до пенсії на виконання рішення суду за період 14 лютого 2021 року по 31 березня 2024 року відсутня (а.с. 32).

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв’язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із статтею 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі № 200/10269/19-а сформульований висновок про те, що у разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.

Так, за життя ОСОБА_3 не одержала нараховану на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі № 620/9621/21 доплату до пенсії в сумі 292388 грн. 57 коп.

Позивач, як спадкоємець померлої ОСОБА_3 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з метою отримання цих коштів, однак вони позивачу виплачені не були.

Таким чином, 30.09.2024, тобто після смерті спадкодавця, ПФУ повідомило нотаріуса про наявність невиплаченої ОСОБА_3 суми 292388 грн. 57 коп., що були нараховані їй на виконання рішення суду. Отже, це право вимоги стало закріпленим майновим активом спадкодавця, який увійшов до складу спадщини (ст. 1227 ЦК України).

За вказаних обставин, враховуючи положення законодавства, така сума коштів підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачу правничу допомогу надавав адвокат Кравченко В.В. на підставі договору про надання правничої допомоги від 23 грудня 2025 року та ордеру серії СВ № 1165170 (а.с. 12-13, 14).

Актом-розрахунком судових витрат від 08.04.2026 та квитанцією до прибуткового касового ордеру ОСОБА_1 сплачено гонорар адвокату Кравченку В.В. у сумі 8000 грн. (а.с. 39, 40).

Відповідно частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі, однак в сумі 5000 грн.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (місцезнаходження: вул. П`ятницька, 83-а, м. Чернігів, ЄДРПОУ – 21390940) про стягнення недоодержаної пенсії – задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування не отримані за життя спадкодавцем, матір`ю – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсійні виплати, згідно перерахунку за рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі № 620/9621/21, у сумі 292388 грн. 57 коп. (двісті дев`яносто дві тисячі триста вісімдесят вісім грн. 57 коп.).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 2923 грн. 89 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5000 грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 14.08.2026.

Суддя