Вирок від 13 серпня 2026 р. у справі №294/95/26 — Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

Іменем України

294/95/26

1-кп/290/248/26

14.08.26

14 серпня 2026 рокуселище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді — ОСОБА_1

за участі: секретаря судового засідання — ОСОБА_2

прокурора — ОСОБА_3

захисника — адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого — ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань селища Романів Житомирської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.01.2026 за № 12026060630000005, щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Волосівка Чуднівського району Житомирської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, працюючого слюсарем-ремонтником 5 розряду ТОВ «Галіївський маслозавод», одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України, —

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Чуднівського районного суду Житомирської області від 01.05.2025 у справі № 294/7/25, яка набрала законної сили 13.05.2025, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Однак у ОСОБА_5 , який достовірно знав про наявність вказаної постанови суду, що набрала законної сили 13.05.2025, та був ознайомлений з нею, отримавши її 07.05.2025 поштовим зв`язком, виник умисел, спрямований на її невиконання.

Реалізуючи цей умисел, з метою невиконання постанови суду від 01.05.2025 в частині позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 05.01.2026 близько 17 год 00 хв по вул. Садовій в с. Бейзимівка Житомирського району Житомирської області керував транспортним засобом — автомобілем марки «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Своїми умисними діями, які виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, розкаявся у вчиненому, дав показання, які повністю узгоджуються зі змістом обвинувачення, пояснив, що усвідомлює протиправність своїх дій, шкодує про скоєне та запевнив суд, що надалі не керуватиме транспортними засобами до відновлення відповідного права.

За клопотанням сторони обвинувачення, за згодою учасників судового провадження, оскільки обвинувачений беззастережно визнав фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, не оспорював їх, а позиція його є добровільною і послідовною, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз`яснивши сторонам наслідки такої згоди, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Виходячи з наведеного, суд вважає вину обвинуваченого доведеною повністю та кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 382 КК України як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 382 КК України настає за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню. Об`єктивна сторона цього кримінального правопорушення полягає, зокрема, в ігноруванні судового рішення, яке набрало законної сили, а суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 керував транспортним засобом, достовірно знаючи про наявність постанови суду, якою він позбавлений права керування транспортними засобами, та не виконав цю постанову, що свідчить про умисне ухилення від її виконання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 своїми протиправними та винними діями вчинив, за встановлених судом обставин, суспільно небезпечне діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Щодо призначення покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, керуючись статтями 65, 50 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, з урахуванням положень ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, вчиненим з прямим умислом. Санкція частини 1 статті 382 КК України передбачає покарання у виді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, судом встановлено таке.

ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з дружиною та двома дітьми у власному будинку, який перебуває у задовільному стані; проблем із житлом не має. Має середню спеціальну освіту, у 2012 році закінчив Любарський професійний ліцей, отримав кваліфікацію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, водія автотранспортних засобів. З жовтня 2023 року офіційно працевлаштований у ТОВ «Галіївський маслозавод», де послідовно підвищував кваліфікаційний розряд (з 3-го до 5-го), за місцем роботи характеризується виключно позитивно — як відповідальний, комунікабельний, ввічливий, неконфліктний, уважний до деталей, зібраний та дисциплінований працівник. За місцем проживання, згідно з довідкою-характеристикою Волосівського старостинського округу Вільшанської сільської ради, ОСОБА_5 характеризується задовільно, користується повагою серед односельчан, є працелюбним та ввічливим, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався. На обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, згідно з повідомленням КНП «Чуднівська лікарня» Чуднівської міської ради.

Обвинувачений одружений, на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей — син, 2021 року народження, та дочка дружини, 2016 року народження, які фактично перебувають на його утриманні та вихованні як члени його сім`ї.

Особливого значення суд надає тому факту, що ОСОБА_5 , 26.02.2022, тобто з перших днів широкомасштабного збройного вторгнення Російської Федерації в Україну, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» та відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», був призваний на військову службу під час мобілізації та проходив її до 03.06.2023, коли був звільнений у запас за сімейними обставинами (наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 03.06.2023 № 156). Тобто обвинувачений понад рік із перших днів повномасштабної збройної агресії проти України особисто, безпосередньо став на захист держави, виконуючи свій конституційний обов`язок в умовах воєнного стану, а станом на час вчинення інкримінованого діяння перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних як особа, що має відстрочку від призову (бронь), що підтверджується інформацією ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.01.2026 № 3/76. Суд враховує цю обставину як таку, що суттєво і позитивно характеризує особу обвинуваченого, свідчить про його громадянську позицію, готовність виконувати покладені на нього державою обов`язки та зважує її на користь обвинуваченого при вирішенні питання про вид і міру покарання.

Раніше ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності не притягувався, судимостей не має; притягнення до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом обмежувалося одним випадком, який і став підставою постанови від 01.05.2025.

Обставини, що пом`якшують покарання.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: щире каяття та визнання своєї вини у повному обсязі — ОСОБА_5 з перших слів досудового розслідування та в судовому засіданні беззастережно визнав факт керування транспортним засобом попри чинну постанову суду про позбавлення такого права, не намагався уникнути відповідальності чи применшити свою роль у вчиненому, послідовно висловлював жаль з приводу скоєного; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення — обвинувачений добровільно надав вичерпні пояснення під час допитів як свідка, так і підозрюваного, не чинив жодних перешкод досудовому розслідуванню, що прямо зазначено і в обвинувальному акті; судимості не має, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, що покладає на обвинуваченого підвищену соціальну та матеріальну відповідальність за їх виховання й утримання, а відтак — і додаткову вагу при вирішенні питання про доцільність ізоляції обвинуваченого від суспільства; проходження обвинуваченим військової служби за призовом під час мобілізації з перших днів широкомасштабного вторгнення (з 26.02.2022 по 03.06.2023), що хоча й прямо не передбачено у переліку ст. 66 КК України, однак, з огляду на відкритість цього переліку (ч. 2 ст. 66 КК України), враховується судом як обставина, що пом`якшує покарання та характеризує особу обвинуваченого з надзвичайно позитивної сторони.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено, що також підтверджується висновками досудової доповіді, складеної Житомирським районним сектором № 7 філії ДУ «Центр пробації» у Житомирській області від 29.07.2026.

Суд враховує висновки досудової доповіді, згідно з якою ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінені як середні, водночас орган пробації дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі на певний строк за умови реалізації доступних програм та послуг пробації, зазначивши, що у разі ухвалення судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням доцільним є покладення на нього відповідних обов`язків згідно з ч. 3 ст. 76 КК України. Суд зважає, що досудова доповідь відповідно до ч. 5 ст. 314-1 КПК України не є доказом винуватості та не може підміняти власну оцінку суду, однак є джерелом формалізованої інформації про особу, яка обґрунтовано береться до уваги при визначенні міри відповідальності.

Щодо доводів прокурора про призначення покарання у виді трьох років позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням і встановленням дворічного іспитового строку.

У судових дебатах прокурор просив призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Суд не погоджується із запропонованою прокурором мірою покарання, вважає її явно надмірною, такою, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого діяння та особі обвинуваченого, а тому виходить за межі покарання, необхідного й достатнього для досягнення цілей, визначених ст. 50 КК України, з таких підстав.

По-перше, відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, при цьому більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Санкція ч. 1 ст. 382 КК України передбачає позбавлення волі на строк до трьох років як максимальну, а не єдино можливу міру покарання; призначення покарання, максимально наближеного до верхньої межі санкції (3 роки з 3 максимально можливих), припустиме лише за наявності обставин, які підвищують суспільну небезпеку вчиненого та (або) свідчать про стійку антисоціальну спрямованість особи винного, — чого в даній справі не встановлено.

По-друге, ОСОБА_5 є особою, яка, повністю визнала вину, щиро розкаялася, активно сприяла розслідуванню, характеризується виключно позитивно за місцем роботи та проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей та проходив військову службу за мобілізацією з перших днів повномасштабного вторгнення. Жодна з обставин, що обтяжують покарання за ст. 67 КК України, у справі не встановлена. За таких обставин призначення покарання, максимально наближеного до верхньої межі санкції статті, було б явно неспівмірним ступеню суспільної небезпеки вчиненого та особі обвинуваченого, суперечило б принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, закріпленим у ст. 65 КК України.

По-третє, запропонований прокурором дворічний іспитовий строк також не є обґрунтованим і не узгоджується з наведеними вище пом`якшуючими обставинами. Іспитовий строк за змістом ст. 75 КК України встановлюється в межах від одного до трьох років і покликаний забезпечити контроль за поведінкою засудженого протягом періоду, необхідного та достатнього для перевірки його виправлення. З огляду на позитивну поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування, повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння слідству, відсутність обтяжуючих обставин, стабільне соціальне середовище (наявність сім`ї, стабільної роботи, позитивних характеристик), а також висновок органу пробації про середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, суд вважає, що мінімальний, встановлений законом однорічний іспитовий строк є повністю достатнім для досягнення мети випробування та для здійснення пробаційного нагляду за обвинуваченим, тоді як подвоєння цього строку до двох років не обумовлене жодними встановленими у справі обставинами і фактично є непропорційним додатковим обтяженням, що не відповідає принципу індивідуалізації кримінальної відповідальності.

Таким чином, суд дійшов переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також таким, що відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 (один) рік, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 3 ст. 76 КК України.

Обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення та давали б підстави для застосування ст. 69 КК України, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для призначення покарання, більш м`якого, ніж передбачено законом, відсутні; водночас відсутні й підстави для призначення покарання, наближеного до максимальної межі санкції статті, як про це просив прокурор.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Заходи забезпечення кримінального провадження та арешт на майно не застосовувалися.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Підстав для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу, зважаючи на відсутність відповідних клопотань, суд не вбачає.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст.ст. 65, 66, 75, 76 КК України, ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі пунктів 1, 2 частини першої статті 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 :

— періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

— повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до частини першої статті 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_5 не застосовувати.

Речовий доказ у кримінальному провадженні — оптичний диск з відеозаписом з портативної відеокамери поліцейського СРПП ВП № 2 Житомирського РУП № 1 — залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, вирок суду першої інстанції в цій частині оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

СуддяОСОБА_6