Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №159/4802/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/4802/26

Провадження № 2-а/159/114/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

45008, м. Ковель, вул. Незалежності, 15, тел.: (03352) 5-90-66,

e-mail:inbox@kv.vl.court.gov.ua, веб-адреса: http://court.gov.ua/sud0306/

______________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 рокум.Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Смалюха Р.Я.,

за участю:

секретаря судового засідання – Клевецької О.М.,

позивача – не з`явився,

відповідачів – не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 ОСОБА_1 (далі – позивач або ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач або ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 серії № R638184 від 16.07.2026 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (далі- оскаржувана постанова) та накладено штраф у розмірі 17000 грн, яку він вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що перебуваючи за кордоном, він отримав сповіщення у мобільному застосунку «Резерв+» про те, що 15.07.2026 року відповідач звернувся до Національної поліції з метою його доставки для складення протоколу у зв`язку з тим, що він нібито «відмовився від проходження ВЛК». При цьому жодної повістки про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач взагалі не отримував, що свідчить про істотне порушення встановленої законом процедури притягнення його до відповідальності.

Крім того, позивач вказує, що згідно з висновком ВЛК від 30.05.2025 року (відповідно до Наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.10.2024 року) його було визнано непридатним до військової служби. Його військово-облікові документи мали бути направлені до м. Львова для підтвердження непридатності з подальшим виключенням з військового обліку за станом здоров`я, однак рішення ВЛК Західного регіону станом на момент звернення до суду він так і не отримав.

Позивач зазначає, що 16.07.2026 року у мобільному застосунку «Резерв+» він вимушено погодився із винесеною постановою про накладення стягнення виключно з тих причин, що це був єдиний для нього вихід, аби безперешкодно повернутися назад в Україну.

Позов просить задовольнити, оскаржувану постанову скасувати.

ІНФОРМАЦІЯ_4 позовні вимоги не визнав у повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими, безпідставними та навів такі заперечення проти позову:

Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12.02.2025 року № 4235-IX громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними, зобов`язані були самостійно (без додаткового надсилання повісток) звернутися до ТЦК та СП або через «Резерв+» для проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до 5 червня 2025 року. Позивач цей обов`язок проігнорував, чим допустив порушення правил військового обліку.

Зокрема, відповідач вказує, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру «Оберіг», позивач проходив медичний огляд 30.05.2025 року, за результатом якого його визнано непридатним. Відповідно до вимог законодавства, він мав обов`язок повторно звернутися для проходження чергового медичного огляду, проте доказів такого звернення не надав, чим вчинив правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Крім того, відповідач посилається на норми статті 279-9 КУпАП, якими передбачено спрощений порядок притягнення до відповідальності за вчинення порушень в особливий період, якщо особа не оспорює порушення та подає відповідну заяву через електронний кабінет («Резерв+») про притягнення її за її відсутності. 16.07.2026 року позивачем через застосунок «Резерв+» добровільно подано заяву про неоспорення допущеного порушення щодо непроходження ВЛК та надання згоди на притягнення до відповідальності за його відсутності.

На підставі отриманої електронної заяви позивача та за результатами перевірки його облікових даних у системі «Оберіг», відповідачем 16.07.2026 року було правомірно винесено постанову серії № R638184 про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідач наголошує, що оскільки позивач самостійно ініціював процедуру спрощеного притягнення до відповідальності, його посилання на неотримання повісток є абсолютно безпідставними, оскільки законність постанови повністю підтверджується його власною електронною заявою-згодою, де він усвідомлював свій обов`язок та факт його порушення

03.08.2026 ухвалою суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), поновив пропущений позивачем строк на звернення до адміністративного суду, витребував у відповідача докази, справу призначив до судового розгляду на 12.08.2026.

10.08.2026 представник ІНФОРМАЦІЯ_3 подав до суду відзив на позовну заяву та витребувані судом документи.

У судове засідання 12.08.2026 учасники справи не прибули, хоча належно були повідомлені про час, дату і місце його проведення, позивач 11.08.2026 подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, однак не з`явилися, суд вважає з можливе розглянути справу по суті за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи, але всі учасники справи не з`явилися в судове засідання (хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду), суд має право розглянути справу у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідків чи експертів.

З наявних матеріалів справи видно, що виклик свідків учасниками не заявлявся, експертизи не проводились, а тому суд постановив розглянути справу у письмовому провадженні.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі ухвалення рішення без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 250 КАС України).

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи суд встановив такі обставини.

Копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 від 30.01.2002 підтверджується, що позивач є громадянином України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У заяві ОСОБА_1 від 16.07.2026 року, на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач повідомляє, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: він не пройшов / відмовився проходити військово-лікарську комісію (ВЛК). Заявник повністю визнає факт вчинення правопорушення та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 підтверджується, що 16.07.2026 року позивач звернувся із заявою, у якій визнав порушення, що полягає у непроходженні / відмові від проходження військово-лікарської комісії (ВЛК); 16.07.2026 прийнято постанову № R638184, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; також міститься інформація що позивач сплатив штраф в розмірі 8500,00 грн протягом пільгового періоду.

У постанові у справі про адміністративне правопорушення № R638184 від 16.07.2026, прийнятої начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов ВЛК або відмовився від її проходження, чим порушив вимоги п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення «Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Вказаними діями позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. У постанові визначено пільговий період сплати штрафу до 05.08.2026 року, протягом якого розмір штрафу (зі знижкою 50%) становить 8500,00 грн.

Відповідно до відомостей облікової картки військовозобов`язаного, позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 з 29.12.2004 року в картотеці вільних залишків (особи, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації). Зафіксовано, що він пройшов ВЛК 30.05.2025 року у ІНФОРМАЦІЯ_6 , за результатами якої згідно з редакцією Наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.10.2024 року був визнаний непридатним до військової служби. Даний факт також підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яка надана відповідачем.

Окрім цього, в інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів міститься запис про те, що 06.05.2026 року Регіональна ВЛК міста Львова не затвердила постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 , щодо ОСОБА_1 , що було оформлено свідоцтвом про хворобу. Причинами незатвердження вказано некоректно сформульований клініко-експертний діагноз та необґрунтовано встановлений ступінь придатності до військової служби. Регіональною комісією рекомендовано проходження повторного обстеження та медичного огляду у ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Скріншотами з мобільного додатка «Резерв ID» вбачається, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 та дійсно пройшов ВЛК 30.05.2025 року. Водночас міститься інформація, що ІНФОРМАЦІЯ_7 звернувся до органів поліції з метою здійснення доставлення позивача для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Причиною звернення зазначено те, що особа не пройшла ВЛК або відмовилася від її проходження.

Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено та проводиться загальна мобілізація, яка неодноразово продовжувалась і триває станом на сьогоднішній день.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває станом на сьогоднішній день.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє особливий період.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник з приводу рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, є адміністративним правопорушенням, яке тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма КУпАП є бланкетною. Тому, для того щоб настала відповідальність за нею, необхідно встановити які конкретно діяння вчинила особа та які конкретні положення закону про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вони порушують, а також чи винувата особа у їх вчиненні. Диспозиція цієї норми не передбачає обов`язкову наявність умислу, а тому таке порушення може бути вчинене і з необережності.

Лише підтвердження усіх зазначених вище обставин може мати наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 та 211 КУпАП, а від їх імені відповідні повноваження здійснюють керівники ТЦК та СП. Аналогічне повноваження керівника ТЦК та СП прямо визначене пунктом 12 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 № 154.

Згідно з пунктом 7 зазначеного Положення обласні, міські та інші визначені Положенням ТЦК та СП можуть мати статус юридичної особи публічного права, тоді як районні ТЦК та СП є їх відокремленими підрозділами. Водночас Положення не ставить повноваження керівника ТЦК та СП щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення у залежність від наявності у відповідного ТЦК та СП статусу юридичної особи.

Отже, з огляду на положення статті 235 КУпАП та пункту 12 Положення № 154, розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною третьою статті 210 КУпАП, належить до повноважень керівника відповідного ТЦК та СП.

А тому, начальник ІНФОРМАЦІЯ_8 наділений повноваженнями розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладати за їх вчинення адміністративні стягнення.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення «Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду".

Отже, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби, яким також був визнаний позивач постановою ВЛК від 34.12.2001, зобов`язані були до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Невиконання цього обов`язку без поважних причин буде порушенням п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення «Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» та становитиме склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Суд встановив, що в заяві від 16.07.2026 року на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач повідомляє, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: він не пройшов або відмовився проходити військово-лікарську комісію. Заявник повністю визнає факт вчинення правопорушення та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Даний факт також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Водночас, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Після подання заяви про визнання винуватості начальник ТЦК та СП повинен перевірити, чи наявне адміністративне правопорушення.

Подання заяви позивачем не свідчить, що правопорушення вчинене, якщо матеріалами справи доводиться протилежне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до відомостей облікової картки позивача, останній пройшов ВЛК 30.05.2025 року у ІНФОРМАЦІЯ_6 , за результатами якої згідно з редакцією Наказу Міністерства оборони України № 402, в редакції від 14.10.2024 року, був визнаний непридатним до військової служби.

Цей факт також підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та скріншотами з мобільного додатка «Резерв ID», відповідно до яких позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 та дійсно пройшов ВЛК 30.05.2025 року.

Тобто, позивач виконав обов`язок пройти ВЛК до 05.06.2025 року.

Те, що постанова ВЛК від 30.05.2025 року (свідоцтво про хворобу) 06.05.2026 року не була затверджена Регіональною ВЛК міста Львова у зв`язку з некоректно сформульованим клініко-експертним діагнозом та необґрунтовано встановленим ступенем придатності до військової служби, не свідчить про те, що позивач на виконання вимог закону та не пройшов ВЛК до 05.06.2025 року.

Рекомендація Регіональної комісії щодо проходження повторного обстеження та медичного огляду у ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 не скасовує факту виконання позивачем обов`язку з`явитися та пройти медичний огляд у встановлений законом строк.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач виконав обов`язок встановлений п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення «Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» та пройшов до 5 червня 2025 року повторний медичний огляд.

Отже, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Доказів вчинення позивачем правопорушення, матеріали справи не містять. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови.

Виходячи з мотивів наведених вище, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята не на підставі вимог закону, що є порушенням ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 6 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку,застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП є протиправною, а тому позовні вимоги слід задовольнити повністю, постанову про адміністративне правопорушення № R638184 від 16.07.2026 належить скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 665,60 грн необхідно стягнути в його користь з відповідача.

Керуючись статтями 242-246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R638184 від 16.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне найменування сторін та інших учасників процесу:

Позивач – ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ).

Повне судове рішення складено 14.08.2026.

Суддя Р.Я. Смалюх