Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №159/5166/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/5166/26

Провадження № 2-о/159/181/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого судді Окостень І.В.,

з участю секретаря судового засідання Конашук М.А.,

розглянув справу № 159/5166/26,

учасники справи:

заявник — ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

вимоги заяви: про видачу обмежувального припису,

представники учасників справи:

представник заявника — адвокат Талашко Інна Миколаївна,

в с т а н о в и в:

12.08.2026 заявник звернулася із указаною заявою, на обґрунтування якої зазначила, що вона у період з 07.04.2023 до 02.04.2024 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільний син, а також її дочка ОСОБА_4 , 2014 року народження, проживають разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Після припинення шлюбу ОСОБА_2 систематично вчиняє дії, що містять ознаки психологічного домашнього насильства, які проявляються у конфліктах, образах, погрозах, залякуванні, переслідуванні та іншому психологічному тиску на заявника. Така поведінка ОСОБА_2 викликає у заявника обґрунтовані побоювання за власну безпеку та безпеку дітей, спричиняє емоційну невпевненість і постійне відчуття небезпеки. У червні 2026 року він притягувався судом до відповідальності за вчинення домашнього насильства.

З огляду на викладене заявник просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на 6 місяців — заборонити йому:

- перебувати у місці проживання ОСОБА_1 та її дітей за адресою: АДРЕСА_1 ,

- наближатися на відстань менше 300 метрів до місця проживання ОСОБА_1 та її дітей за адресою: АДРЕСА_1 ,

- наближатися на відстань менше 300 метрів до місця роботи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (готель Рівер парк),

- особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею,

- вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто чи через третіх осіб.

- заборонити публікувати фотографії, відеоролики з зображенням ОСОБА_1 та згадувати її прізвище, ім`я, по батькові (яке може ідентифікувати її) в соцмережах (тік ток, фейсбук, інстаграм та інших).

В судовому засіданні заявник та її представник підтримали заяву.

Заявник пояснила, що ОСОБА_2 систематично упродовж тривалого часу застосовує до неї психологічне та фізичне насильство, вона неодноразово зверталася із відповідними заявами у поліцію. ОСОБА_2 постійно переслідує її за місцем проживання та роботи, наразі систематично приходить за місцем її роботи у кафе, принижує і ображає в присутності сторонніх осіб. Також приходить додому, здіймає шум і галас, лякає дітей. Через його поведінку син не бажає з ним спілкуватися, боїться його. У соціальних мережах створює і поширює фото, відео з її зображенням, що має принизливий характер.

Заінтересована особа ОСОБА_2 заперечив проти задоволення заяви. Надав суду пояснення про те, що заявник своєю поведінкою провокує його до вчинення фізичного насильства щодо неї. Він поживає на одній вулиці з нею, проходить повз її будинок, коли йде до магазину. В кафе, де вона працює, харчується він і його діти від першого шлюбу. Визнав ті обставини, що ображає заявника за місцем її роботи, публікує образливі відео із зображенням заявника. На його думку, причиною конфлікту є подружня зрада заявника, зважаючи на це він має право на вчинення таких дій.

Суд заслухав пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідив подані докази та прийшов до висновку про часткове задоволення заяви.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.04.2023, рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02.04.2024 у справі №159/7294/23 шлюб між сторонами розірвано.

Сторони мають спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як пояснили сторони, фактично у шлюбних відносинах до укладення шлюбу вони перебували упродовж семи років. Заявник ОСОБА_1 має дитину від першого шлюбу, яка разом із сином ОСОБА_5 проживає із нею.

Заінтересована особа ОСОБА_2 разом із дітьми від першого шлюбу проживає окремо від заявника, через кілька будинків на одній вулиці із заявником.

За повідомленням поліції від 07.08.2026 щодо ОСОБА_2 складено два протоколи про адміністративні правопорушення від 15.06.2026 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, один від 19.06.2026 за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП. Протоколи направлені до суду для розгляду.

За клопотанням заявника суд дослідив матеріали судової справи № 159/3889/26, провадження № 3/159/1501/26, за вказаними фактами адміністративних правопорушень. У цій справі об`єднано два протоколи та притягнуто ОСОБА_2 за те, що 15.06.2026 року вчинив стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру, а саме умисні дії, які полягали в образах нецензурною лайкою, висловлюванні погроз, погрозах нанесення тілесних ушкоджень, внаслідок чого була завдана шкода її психологічному здоров`ю (ч. 1 ст. 173-2 КУпАП), а також за те, що такі дії було вчинено у присутності неповнолітніх дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (ч. 2 ст. 173-2 КУпАП).

З листа начальника управління поліції Ковельського РУП від 29.072026 вбачається, що ОСОБА_1 зверталася із заявами 04.07.2026 і 08.07.2026 щодо неправомірних дій ОСОБА_2 ; ознак кримінального правопорушення за ст. 129 КК України (погроза вбивством) не встановлено.

Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного хворого 29.07.2026 ОСОБА_1 зверталася у медичних заклад зі скаргами на незадовільний стан здоров`я, що викликаний постійними стресами.

Заявник ОСОБА_1 та її неповнолітні діти ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_8 , зареєстровані і проживають за адресою: АДРЕСА_1 (довідка ЦНАП виконавчого комітету Ковельської міської ради від 08.07.2026 №3606).

Відповідно до довідки, виданої ФОП ОСОБА_9 , №01/08 від 13.08.2026, заявник ОСОБА_1 працює у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , на посаді касира з 07.07.2023.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини за заявою у цій справі, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 14 та 17 ч. 1 ст. Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

У п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Згідно з ч. 3 іч. 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків — це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Таким чином, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.

Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису суд надає оцінку встановленим обставинам та доказам у справі.

Так, заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 є суб`єктами, на яких поширюється дія законодавства про домашнє насильство. Насильство, вчинене ОСОБА_2 , має системний і доведений характер, що завдає психологічних страждань заявнику. Факти вчинення домашнього насильства кривдником підтверджені судовим рішенням у справі № 159/3889/26, та визнані самим ОСОБА_2 .

Після подій 15.06.2026, за фактами яких ОСОБА_2 було притягнуто до відповідальності, заявник повторно зверталася до поліції 04.07.2026 та 08.07.2026 щодо неправомірних дій кривдника. Відсутність ознак кримінального злочину за ст. 129 КК України не спростовує фактів психологічного тиску та переслідувань.

Сам ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив вчинення ним образливих і принизливих дій щодо ОСОБА_1 . На це суд зазначає, що жодні дії заявника, включаючи особисте життя чи образи, не можуть бути виправданням для насильства. Така поведінка є свідченням того, що ОСОБА_2 не розуміє протиправності своїх дій, і доводить, що без судової заборони він може продовжувати тиск і переслідування заявника.

Фактичне проживання сторін на одній вулиці, а також відвідування заінтересованою собою закладу харчування, де працює заявник, підвищує ризик нових конфліктів.

Досліджені судом докази, а також пояснення ОСОБА_2 , підтверджують те, що він публікує образливі відео та фото із зображенням заявника у соцмережах. Це виключає сумніви щодо необхідності встановлення заборони публікацій із зображенням заявника у соціальних мережах.

Наведені обставини у сукупності підтверджують наявність обґрунтованих ризиків вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо заявника та доводять необхідність видачі обмежувального припису шляхом встановлення декількох заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов`язків, зокрема, встановлених п. п. 1, 4, 5, 6 ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Оскільки ОСОБА_2 використовує соціальні мережі як інструмент для вчинення психологічного насильства, встановлення заборони на публікацію будь-яких матеріалів із зображенням або персональними даними ОСОБА_1 є необхідним заходом для протидії психологічному насильству.

Стосовно вимог заяви про встановлення ОСОБА_2 заборони наближатися до дітей заявника суд зазначає наступне.

У матеріалах справи немає доказів того, що ОСОБА_2 вчиняв фізичне, психологічне чи економічне насильство стосовно свого сина ОСОБА_5 чи дочки заявника. Діти заявника, в тому числі спільний син, не були очевидцями подій, що мали місце 15.06.2026.

Відповідно до ст. 141 та ст. 153 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками та окреме проживання не впливають на обсяг їхніх прав щодо дитини. Батько, який проживає окремо від дитини, має повне право на особисте спілкування з нею. ОСОБА_2 не позбавлений батьківських прав, його права не обмежені в судовому порядку. Повна заборона наближатися до сина порушуватиме право батька на виховання дитини та право самого малолітнього сина на батьківське піклування.

Твердження заявника про те, що дитина боїться батька, що він створює небезпеку для дитини, не підтверджені відповідними доказами.

Зважаючи на встановлені обставини, зокрема тривалість конфлікту між сторонами (за матеріалами справи має місце з червня 2026 року), максимальний строк обмежувального припису є надмірним.

Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 43, 44, 258-260, 353, 354, 350-1,350-5,350-6 ЦПК України, Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»,

у х в а л и в:

Заяву задовольнити.

Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком на 3 (три) місяці, та визначити такі тимчасові обмеження його прав:

- заборонити перебувати у місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ,

- заборонити наближатися на відстань менше 300 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та до місця її роботи за адресою: АДРЕСА_2 , кафе «Бакер стріт»,

- заборонити особисто, через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею,

- заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто чи через третіх осіб;

- заборонити публікувати через мережу Інтернет у соціальних мережах будь-які матеріали із зображенням або персональними даними ОСОБА_1 .

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

Учасники справи:

заявник — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

заінтересована особа — ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 13.08.2026.

Головуючий:І.В.Окостень