Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №488/3288/26 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

Справа № 488/3288/26

Провадження № 3/488/430/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2026 року суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва Головіна Т.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника потерпілого ОСОБА_2 – адвоката Білого І.А., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бериславля Бериславського району Херсонської області, громадянина України, з вищою освітою, начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , звання - підполковник, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

за ч.2 ст.172-15 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОДМ-417 від 19.06.2026 р року, підполковник ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді заступника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки - начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , який наділений організаційно-розпорядчими та/або адміністративно-господарськими функціями та є військовою службовою особою, будучи особою, яка у відповідності до своїх функціональних обов`язків відповідала за призов мобілізаційних ресурсів, оформлення направлення на ВЛК військовозобов`язаних та резервістів, контроль за проведенням ВЛК, протиправно допустив проведення процесу призову іноземця - громадянина російської федерації ОСОБА_2 , не здійснив заходи із організації законності його призову на військову службу та законності взяття його на військовий облік та направлення на військово-лікарську комісію. 16.05.2026, за результатами проведених заходів із призову військовозобов`язаних громадян, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_3 видав наказ №279 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», згідно якого ОСОБА_2 призвано на військову службу та відправлено до військової частини, який ОСОБА_1 протиправно засвідчив своїм підписом, надавши документу юридичної сили, чим ОСОБА_1 вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

ОСОБА_1 своєї провини в інкримінованому правопорушенні не визнав, просив закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. У судовому засіданні в обґрунтування своїх заперечень послався на те, що 15 травня 2026 року під час здійснення перевірки військово-облікових документів під час мобілізації ОСОБА_2 був зупинений працівниками Національної поліції України і уповноваженими представниками ІНФОРМАЦІЯ_4 та добровільно супроводжений до Миколаївського обласного об`єднаного центру мобілізації. ОСОБА_2 не мав при собі а ні військово - облікового документа, а ні жодного з документів, що посвідчують особу, в усній формі заявив, що він є громадянином Туреччини (згодом називався громадянином Грузії, ОСОБА_4 ), але жодних документів в підтвердження своїх слів також не надав.

В ході перевірки військово - облікових даних з відомостями і інформацією Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було встановлено, що ОСОБА_2 наявний в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, мав РНОКПП, але не знаходився на військовому обліку в жодному ТЦК та СП і визначений як «особа, без прив`язки до військкомату», тобто є особою, яка зобов`язана перебувати на військовому обліку. Інформація щодо громадянства або спеціального статусу ОСОБА_2 була в Реєстрі відсутня. За номером РНОКПП було виявлене здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 . ОСОБА_2 було взято на військовий облік і направлено для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби військово – лікарською комісією.

На дату прийняття оскаржуваного рішення йому не було відомо про наявність у ОСОБА_2 громадянства російської федерації. ОСОБА_2 не надавав паспорт громадянина російської федерації, чинної посвідки на тимчасове чи постійне проживання в Україні або інших документів, які б свідчили про відсутність у нього громадянства України чи підтверджували належність до громадянства іншої держави, про наявність громадянства російської федерації він не повідомляв, а у реєстрах, які доступні ТЦК та СП, були відсутні відомості про громадянство ОСОБА_2 російської федерації, за таких обставин він не мав об`єктивної можливості встановити його факт громадянства російської федерації, а тому в його діях відсутня вина у формі умислу чи необережності.

Наказ №279 від 16.05.2026 був скасований наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №280 від 16.05.2026 та втратив свою чинність.

Представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Білий І.А. у судовому засіданні вважав, що в діях ОСОБА_5 наявний склад інкримінованого йому адміністративного правопоруження, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 свідомо погодив незаконний наказ про мобілізацію ОСОБА_6 . Відсутність відомостей у реєстрах про перебування ОСОБА_6 на військовому обліку не підтверджує громадянста України. Навпаки, ОСОБА_6 не мав і не пред`явив паспорта громадянина України чи військово-облікового документа, повідомив про своє громадянство рф та пред`явив посвідку на постійне проживання, реквізити якої були внесені до довідки Реєстру в поле «паспорт громадянина України», після чого ОСОБА_6 оформлено, як військовозобов`язаного. Вертель є громадянином рф, має паспорт даної держави серії №51№5980184, на території України проживає з 1994 р. на підставі тимчасової посвідки НОМЕР_1 на постійне проживання від 25.09.2006 р. Подвійного громадянства не має, ніколи не отримував паспорт громадянина України.

15.05.2026 р. Вертель перебував у м. Миколаєві та займався особистими справами. Приблизно о 12 годині до нього підійшли працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із працівниками поліції з вимогою надання ним його військово-облікового документу, на що він відповів, що такого документу немає, оскільки є громадянином іноземної держави. Проте працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 його доводи проігнорували та незаконно доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_3 , взяли на військовий облік, направили для проходження військово-лікарської комісії, якою він був визнаний придатним для військової служби, проігнорувавши його пояснення та належно не перевіривши його належність до громадянства України, використовуючи недостовірні відомості, вчинили незаконні дії, в тому числі видавши 16.05.2026 р. наказ про його призов, відповідно до якого його було направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 , де він наразі і перебуває.

Заслухавши показання сторін, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП з наступних підстав.

Судом встановлено, що:

відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.11.2024 №285 підполковника ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки - начальником мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з обов`язками заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , затвердженими 01.03.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , він відповідає, окрім іншого, за:

- успішне виконання заходів оповіщення, призову та поставки мобілізаційних ресурсів у військові організаційні структури;

-планування роботи з накопичення військовонавчених ресурсів;

-підтримання взаємодії з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування при підготовці та проведенні мобілізації людських і транспортних ресурсів.

Також він зобов`язаний, у т.ч.:

- приймати участь у здійсненні планування, підготовки і проведення в особливий період згідно із законодавством мобілізації людських і транспортних ресурсів;

- організовувати взаємодію з органами місцевого самоврядування та іншими державними органами влади з питань оповіщення та збору військовозобов`язаних;

- організовувати оповіщення, збір, призов та поставку мобілізаційних ресурсів до військових організаційних структур під час мобілізації;

- контролювати ведення на території Корабельного району міста Миколаєва обліку підприємств, установ, організацій, а також людських ресурсів і транспортних засобів, які залучаються до виконання мобілізаційних завдань;

- оформлювати направлення на ВЛК військовозобов`язаним та резервістам за допомогою ІКС «Оберіг» у разі їх особистого прибуття (за повісткою) або у разі доставлення (супроводження) до РТЦК та СП порушників військового обліку співробітниками Національної поліції;

- щоденно здійснювати постійний контроль за проходженням медичного огляду військовозобов`язаними та резервістами, у т.ч. направленими ВЛК на додаткове медичне обстеження до визначених закладів охорони здоров`я, у т.ч. за допомогою функціоналу ІКС «Оберіг».

18.05.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_7 надійшло звернення ОСОБА_7 щодо можливих правопорушень службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 під час мобілізації її цивільного чоловіка - ОСОБА_2 , який є громадянином російської федерації, тобто іноземцем.

Відповідно до інформації Управління Державної міграційної служби України громадянину російської федерації ОСОБА_2 видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 25.09.2006.

15 травня 2026 року під час здійснення перевірки військово-облікових документів під час мобілізації ОСОБА_2 був зупинений працівниками Національної поліції України і уповноваженими представниками ІНФОРМАЦІЯ_4 та супроводжений до Миколаївського обласного об`єднаного центру мобілізації.

Як слідує з показань ОСОБА_1 , які нічим не спростовані, ОСОБА_2 не мав при собі а ні військово - облікового документа, а ні жодного з документів, що посвідчують особу.

У ході перевірки військово - облікових даних з відомостями і інформацією Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було встановлено, що ОСОБА_2 наявний в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, має РНОКПП, але не знаходиться на військовому обліку в жодному ТЦК та СП. Інформація щодо громадянства або спеціального статусу ОСОБА_2 була в Реєстрі відсутня.

Додатково була проведена перевірка відкритих даних інших реєстрів, відповідно до яких за номером РНОКПП було виявлене здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 за адресою зареєстрованого місця проживання зазначеної особи.

16.05.2026, за результатами проведених заходів із призову військовозобов`язаних громадян, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_3 видав наказ №279 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», згідно якого ОСОБА_2 призвано на військову службу та відправлено до військової частини.

Названий наказ було засвідчено ОСОБА_1 у графі «Погоджено».

Надаючи оцінку представленим доказам, суд приходить до наступних висновків:

адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП настає за недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.

З об`єктивної сторони правопорушення, передбачене ст.172-15 КУпАП, характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього. Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому обов`язково має бути встановлено, який саме службовий обов`язок не виконано або виконано неналежно, якою нормою він встановлений та у чому конкретно висловилось таке порушення.

Ч. 2 ст. 172-15 КУпАП має бланкетный характер, тобто протокол повинен містити конкретну норму, наказ, посадову інструкцію, статут чи інший нормативний акт, який встановлює відповідний обов`язок, і конкретну дію/бездіяльність особи.

Так, судом встановлено, що посадові обов`язки заступника начальника ТЦК та СП, начальника мобілізаційного відділення, передбачають організацію та контроль заходів оповіщення, збору, призову та поставки мобілізаційних ресурсів, однак самі по собі не містять прямого обов`язку щодо перевірки правових підстав для набуття іноземцем військового статусу шляхом призову, перевірки громадянства особи чи законності наказу начальника про її призов.

Поміж іншого, згідно пункту 36 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», саме командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

Окрім того, як слідує з пояснень ОСОБА_1 , які нічим не спростовані, на час прийняття наказу від 16.05.2026 №279 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період”, яким призвано іноземця на військову службу за призовом під час мобілізації, в розпорядженні РТЦК та СП були відсутні будь-які особисті документи ОСОБА_2 , зокрема паспорт, посвідка на проживання тощо.

Натомість, була наявна сформована уповноваженою особою РТЦК та СП 16.05.2026 р. довідка з Реєстру «Оберіг», яка є єдиною електронною системою, що містить дані про всіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів в Україні, і створена для ведення військового обліку в цифровому форматі та не надає можливість самостійного внесення виправлень до сформованих в даній системі даних.

Так, вказана довідка, сформована на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , має дані про його РНОКПП та в графі «Паспорт громадянина України» має відомості щодо серії, номеру, дати видачі, зокрема: НОМЕР_3 25.09.2006, виданий УМУ УМВС, в графі «Закордонний паспорт» інформація відсутня.

При цьому, до доводів представника потерпілого щодо фактів внесення співробітниками ТЦК та СП реквізитів посвідки на постійне проживання ОСОБА_6 до довідки Реєстру в поле «паспорт громадянина України», суд відноситься критично, як до таких, які не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та не підтверджені жодним доказом, отже, є голослівними.

Матеріали справи не містять доказів про наявність в розпорядженні ОСОБА_1 на час прийняття оскаржуваного рішення щодо ОСОБА_2 будь-яких інших документів, які б надавали можливість встановити його належність до громадянства іншої держави, сам ОСОБА_2 особисто таких документів не подавав, у реєстрах, які доступні ТЦК та СП, були відсутні відомості про громадянство ОСОБА_2 російської федерації.

Окремо суд звертає увагу на те, що наказ про призов під час мобілізації від 16.05.2026 р. за №279 відносно ОСОБА_2 , на час складання вищевказаних протоколів втратив чинність та не мав за собою правових наслідків, адже був скасований ОСОБА_3 у той же день.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі "Лавентес проти Латвії" та від 08.02.2011 року по справі "Берктай проти Туреччини" наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій".

Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) також визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно ст. 9, 247 КпАП Укр аїни, адміністративним правопорушенням визнається винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З аналізу представлених суду доказів, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 недбалого ставлення до виконання своїх службових обов`язків під час несення військової служби, склад інкримінованого правопорушення в його діях відсутній, а тому провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Керуючись статтями 247, 283-284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 172-15 КУпАП – закрити на підставі п. 1 статті 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Т.М. Головіна