Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №487/4468/21 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/4468/21

Провадження №1-кп/487/134/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді – ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 , прокурора – ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві клопотання прокурора про оголошення особи у міжнародний розшук та обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021152030000620 від 10.05.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2026 до суду від Окружної прокуратури міста Миколаєва надійшло клопотання про оголошення особи у міжнародний розшук та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуває у державному розшуку та за фактом його розшуку у провадженні Миколаївського районного управління поліції ГУ НП в Миколаївській області перебуває оперативно - розшукова справа категорії «Розшук» № 0322125 від 21.07.2022. На теперішній час розшукуваний перебуває в державному розшуку. Під час здійснення оперативно-розшукових заходів встановлено, що ОСОБА_4 21.02.2022 виїхав за межі території України через пункт пропуску «Шегіни» у напрямку Республіки Польща, та до теперішнього часу на територію України не повертався..

Враховуючи, що місце знаходження обвинуваченого ОСОБА_4 на даний час не встановлено, останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років. Крім цього, обвинувачений з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності виїхав за межі України, що дає достатні підстави вважати, що він у подальшому, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному проваджені, перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, та свідчить про неможливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання, просила суд його задовольнити.

Суд, заслухавши прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.

Відповідно до ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовується в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

ЄСПЛ наголосив, що пунктом 3 статті 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. Зокрема, ЄСПЛ послався на практику застосування статті 5 Конвенції у рішення «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства». У вказаних рішеннях ЄСПЛ констатував, що основною метою статті 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи. ЄСПЛ підкреслив, що саме на національні судові органи покладається обов`язок дотримання розумності строків досудового тримання під вартою та встановлення існування вказаного суспільного інтересу з одночасним врахуванням принципу презумпції невинуватості.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).

Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Положенням ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Положення ч. 2 ст. 177 КПК України передбачають, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

В провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за № 12021152030000620 від 10.05.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою суду від 15.07.2021, за участю обвинуваченого ОСОБА_4 , кримінальне провадження призначено до судового розгляду на 26.07.2021.

Обвинувачений в жодне судове засідання не з`являвся, про день та час слухання справи повідомлялась належним чином за місцем його проживання, про причини неявки суду не повідомлено, заяви про відкладення слухання справи до суду не надходило.

Ухвалами суду неодноразово до обвинуваченого було застосовано примусові приводи, які правоохоронними органами не виконувались, з повідомленням, що обвинувачений відсутній за місцем проживання, місце його знаходження невідомо.

Ухвалою суду від 11.07.2022 за клопотанням сторони обвинувачення оголошено у розшук обвинуваченого ОСОБА_4 та провадження у справі зупинено.

На виконання вище зазначеного судового рішення, у провадженні Миколаївського районного управління поліції ГУ НП в Миколаївській області перебуває оперативно – розшукова справа категорії «Розшук» № 0322125 від 21.07.2022.

Обґрунтовуючи необхідність оголошення обвинуваченого ОСОБА_4 у міжнародний розшук та обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор звертає свою увагу, зокрема, на те, що останній перетнув кордон 21.02.2022 та до теперішнього часу до України не повертався з метою уникнення від кримінальної відповідальності з огляду на суворість покарання, яке йому загрожує,оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а тому, вважає, що заявлені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, існують. При цьому, проведення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження обвинуваченого можливе тільки у рамках міжнародного сповіщення Генерального секретаріату Інтерполу або запиту про правову допомогу у кримінальному провадженні щодо осіб, які розшукуються органами правопорядку України, для досягнення цілі міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу.

Суд вважає, що прокурором не доведена необхідність оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук з метою встановлення його місця знаходження, як і наявність заявлених ризиків, передбачених п.1, п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки до клопотання стороною обвинувачення не додано жодного належного доказу в підтвердження посилань, щодо перебування обвинуваченого за кордоном та необхідності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Наданий в судовому засіданні прокурором рапорт та інформація МРУП в Миколаївській області від 04.05.2026 не можуть вважатись належними доказами в підтвердження обґрунтування клопотання та на підтвердження перетину кордону обвинуваченим.

Так, згідно ч. 1 ст. 335 КПК України, якщо обвинувачений ухилився від явки до суду, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

Під ухиленням від суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника. Особою, яка ухиляється від суду, визнається відома цим органам особа як така, що скоїла певний злочин і вчинила дії з метою переховування місця свого перебування від суду.

Належною процедурою стосовно обвинуваченого, який перебуває за кордоном, є його притягнення до кримінальної відповідальності заочно або шляхом екстрадиції в Україну.

Норми КПК України не містить визначення терміну «міжнародний розшук», при цьому таке поняття використовується в цьому кодексі як обов`язкова підстава для здійснення спеціального досудового розслідування чи провадження (in absentia) (ч. 5 ст. 139, 297-1, 297-4, 323 КПК України). Зважаючи на це у даному випадку застосуванню підлягають загальні положення ст. 9 КПК України, відповідно до вимог якої, закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу.

З системного аналізу норм КПК України, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні» та інших відомчих нормативно-правових актів, можна дійти висновку, що законодавство передбачає три види розшуку: 1) внутрішньодержавний (національний) розшук; 2) міждержавний розшук; 3) міжнародний розшук.

Внутрішньодержавний (національний) розшук осіб направлений на розшук осіб, які вчинили кримінальне правопорушення на території України. Такий розшук може здійснюватися шляхом проведення уповноваженими суб`єктами відповідних ОРЗ, слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій у межах ОРС або кримінального провадження.

Міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що заснований на нормах національного і міжнародного права та здійснюються поза межами держави - ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав, силами правоохоронних запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол.

Розшук особи в Україні та міжнародний розшук особи відрізняється як за територією, на якій здійснюється даний розшук, так і за суб`єктами, які його здійснюють.

Згідно приписів розділу IV Інструкції «Про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол», затвердженої спільним наказом від 17.08.2020 № 613/380/93/222/414/510/2801/5, для публікації в базі даних Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну необхідною умовою є наявність обраного розшукуваній особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У свою чергу Міжнародною організацією кримінальної поліції Інтерпол звернено увагу на те, що підтвердженням оголошення особи в міжнародний розшук є не наявність внесених відомостей в базу даних Інтерпол, а прийняте процесуальне рішення ініціатором розшуку, зокрема на стадії досудового розслідування - постанова органу досудового розслідування про оголошення особи в міжнародний розшук, а на стадії судового розгляду-відповідна ухвала суду.

Таким чином, аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами в місцях можливого перебування розшукуваних. При цьому, міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що заснований на нормах національного і міжнародного права та здійснюються поза межами держави-ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав, силами правоохоронних запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол.

Розшук особи в Україні та міжнародний розшук особи відрізняється як за територією, на якій здійснюється даний розшук так і суб`єктами, які його здійснюють. Прийняття судом ухвали про оголошення особи у розшук, шляхом задіяння міжнародного співробітництва є єдиним способом реалізації та виконання цього рішення суду та встановлення точного місцезнаходження обвинуваченої за кордоном.

На підставі викладеного, суд вважає, що прокурором не доведена необхідність оголошення обвинуваченого ОСОБА_4 у міжнародний розшук, так як його місце знаходження не було встановлено внаслідок розшукових заходів органами поліції України, крім того, з урахуванням того, що останній перебував у розшуку, провадження у справі було зупинено, судові засідання тривалий час не призначались, а тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4 був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, оскільки такі дії можливі тільки після відновлення провадження у справі.

Що стосується обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, обвинуваченого, його захисника, крім випадків передбачених ч.6 ст.193 КПК.

Згідно ч.6 ст.193 КПК слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Отже, законодавець визначив, що участь обвинуваченого під час розгляду клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу є обов`язковою, за виключенням випадків, передбачених ч.6 ст.193 КПК.

У зв`язку з чим, перед зверненням до суду із клопотанням про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, за відсутності обвинуваченого, на підставі ч.6 ст.193 КПК, прокурор має надати докази перебування обвинуваченого у міжнародному розшуку.

Тому, прокурор спочатку має звернутися із клопотанням про оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук та довести вказані обставини (або існування інших обставин передбачених ч.6 ст.193 КПК), та після оголошення обвинуваченого ОСОБА_4 у міжнародний розшук, має право звертатися із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою в порядку ч.6 ст.193 КПК.

Тому, ініціюючи питання щодо розгляду клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності останнього, прокурором не було долучено доказів перебування обвинуваченого у міжнародному розшуку чи наявності інших підстав, передбачених ч.6 ст.193 КПК.

Тримання особи під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише за наявності обґрунтованої підозри та ризиків, визначених ст. 177 КПК України. За відсутності законних підстав для притягнення до відповідальності, обмеження свободи є порушенням прав людини.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про оголошення ОСОБА_4 у міжнародний розшук та обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід залишити без задоволення.

У зв`язку з чим, кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 слід зупинити, оскільки осатаній перебуває у розшуку згідно ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.07.2022.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 68, 122, 177, 193, 335, 575 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про оголошення особи у міжнародний розшук та обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021152030000620 від 10.05.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України - залишити без задоволення.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК – зупинити до його розшуку, оголошеного ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.07.2022.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а особам, які не були присутні під час оголошення протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1