Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №909/143/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/143/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.,

Суддів Бойко С.М.,

Орищин Г.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури №15-304вих-26 від 30.04.2026 (вх. суду від 04.05.2026 № 01-05/1347/26)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2026 (повне рішення складено 13.04.2026, суддя Малєєва О.В.)

у справі № 909/143/26

за позовом: керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кучера Тараса Володимировича, м. Івано-Франківськ

про: стягнення 280 358,11 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

Керівник Окружної прокуратури міста Івано-Франківська звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до Фізичної особи-підприємця Кучера Тараса Володимировича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 280 358,11 грн за період з 01.01.2020 до 28.11.2022 за користування земельною ділянкою площею 0,2000 га з кадастровим номером 2610100000:01:011:0121, що розташована за адресою: вул. Горбачевського, м. Івано-Франківськ.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач є власником об`єкта нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2610100000:01:011:0121, загальною площею 0,2000 га, за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Горбачевського. Між позивачем та відповідачем 22.05.2012 був укладений договір оренди вказаної ділянки № 113, термін дії якого закінчився та відповідач після закінчення строку дії договору оренди продовжує використовувати земельну ділянку без правовстановлюючих документів. Зазначене, як вказав позивач, призвело до неотримання доходу від орендної плати за землю у розмірі 280 358,11 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2026 позов задоволено частково. З врахуванням ухвали про виправлення описки, Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Кучера Тараса Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Івано-Франківської міської ради (76004, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, ідентифікаційний код 33644700) 179 015,20 грн (сто сімдесят дев`ять тисяч п`ятнадцять гривень двадцять копійок) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 01.01.2020 до 28.11.2022 за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2610100000:01:011:0121. Відмовлено в позові в частині стягнення 101 342,91 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач є власником нерухомого майна, яке знаходиться по вул. Горбачевського у м. Івано-Франківську та розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 2610100000:01:011:0121, що належить територіальній громаді міста Івано-Франківська на праві власності. Відповідач здійснював користування вказаною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та не сплачував кошти за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Водночас суд вказав, що позивач здійснив нарахування безпідставно збережених коштів з 2020 року до 28.11.2022 на підставі листів-роз`яснень Головного управління Держгеокадастру, проте розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки повинен визначатись не розрахунково, а підтверджуватись доказами. Тому суд першої інстанції врахував преюдиційні обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2021 у справі № 909/502/21, де на підставі чинного на той час витягу визначено суму річної плати за 2019 рік у розмірі 96 372,49 грн.

Суд першої інстанції, беручи до уваги те, що ставка оренди становила 4 %, нормативної грошова оцінка ділянки станом на 2019 рік складала 2 409 312,25 грн, то суд застосував цей показник для розрахунку за 2020 рік та до 09.11.2021 включно.

Щодо нарахувань після 10.11.2021 та за весь 2022 рік, то місцевий господарський суд констатував, що позивач не подав належних, допустимих доказів на підтвердження нормативної грошової оцінки.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням, заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури звернувся до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2026 у справі № 909/143/26 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Прокурор стверджує, що суд першої інстанції помилково застосував преюдицію до спірних правовідносин, оскільки у справі № 909/502/21 судом не досліджувалось питання визначення нормативної грошової оцінки.

Прокурор вважає, що суд безпідставно та без належного мотивування відхилив надані прокурором листи-роз`яснення Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області. У таких листах містяться актуальні дані про вартість 1 кв. м землі за спірні роки (2020– 2022).

На думку скаржника, суд зробив передчасний висновок про відсутність доказів нормативної грошової оцінки після 10.11.2021 та за весь 2022 рік, при цьому він проігнорував, що актуальні відомості містилися безпосередньо у Державному земельному кадастрі.

Апелянт зазначає, що суд безпідставно відмовив прокурору у задоволенні клопотання про витребування офіційних витягів нормативної грошової оцінки земельної ділянки у порядку ст. 81 ГПК України. Свою відмову суд мотивував тим, що документи "ретроспективно не існують", хоча дані були в наявності в Державному земельному кадастрі. Це, на думку апелянта, призвело до неповного з`ясування обставин справи.

Прокурор також вказує, що суд першої інстанції не надав оцінки факту невідповідності коду цільового використання ділянки в ДЗК текстовій частині Класифікації видів цільового призначення земель. Таку помилку кадастровий реєстратор офіційно виправив 18.11.2025, спеціаліст підтвердив, що попередній витяг від 2023 року містив помилки й не підлягав застосуванню.

Івано-Франківська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, у якому повністю погодилась з доводами апеляційної скарги прокурора та просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2026 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задоволити позовні вимоги повністю.

Фізична особа-підприємець Кучер Тарас Володимирович відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Рух справи в суді апеляційної інстанції:

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 справу № 909/143/26 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури №15-304вих-26 від 30.04.2026 (вх. суду від 04.05.2026 № 01-05/1347/26) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2026 у справі № 909/143/26; постановлено здійснити розгляд справи № 909/143/26 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою апеляційного суду від 26.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури № 15-332ВИХ-26 від 19.05.2026 (вх.суду № 01-04/4267/26 від 21.05.2026) про витребування доказів.

У зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади судді Західного апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, керівник апарату розпорядився провести автоматизований розподіл апеляційної скарги у цій справі.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 для розгляду справи № 909/143/26 визначено такий склад суду: Бонк Т.Б. – головуючий суддя, судді Бойко С.М. та Орищин Г.Г.

Ухвалою апеляційного суду від 28.07.2026 справу № 909/143/26 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Орищин Г.В.

Згідно з встановленими судом апеляційної інстанції обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

Відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради від 29.08.2006 № 56390 надано підприємцю Кучеру Т. В. в оренду земельну ділянку площею 0,2000 га, кадастровий номер 2610100000:01:011:0121, для розміщення та обслуговування стоянки автомобілів поруч АС-2, що знаходиться за адресою: вул. Горбачевського, м. Івано-Франківськ. Надалі рішенням Івано-Франківської міської ради від 18.12.2012 № 913-31 продовжено термін оренди вказаної земельної ділянки.

22.05.2012 між Івано-Франківською міською радою та підприємцем Кучером Т. В. було укладено Договір оренди землі № 113.

Пунктом 1 Договору передбачено, що Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, для розміщення та обслуговування стоянки автомобілів кадастровий номер 2610100000:01:011:0121, яка знаходиться по вул. Горбачевського в м. Івано-Франківськ.

Відповідно до п.3 Договору зазначено, що земельна ділянка вільна від забудови.

Пунктом 4 Договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 158585,95 гривень.

Пунктом 7 Договору визначено, що договір укладено на п`ять років.

Відповідно до п. 8 Договору передбачено, що розмір орендної плати за земельну ділянку на рік становить 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки і на дату підписання складає 44378 грн ( сорок чотири тисячі триста сімдесят вісім грн 00 коп). Розмір орендної плати за земельну ділянку підлягає щорічній індексації без внесення змін до даного договору.

Пунктом 9 Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його.

Пунктом 15 Договору визначено цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до п. 16 Договору передбачено, що умови збереження стану об`єкта оренди забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Пунктом 17 Договору передбачено, що після припинення дії договору оренди «Орендар» повертає «Орендодавцеві» земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 30.12.2015 року здійснено державну реєстрацію договору оренди землі №113 від 22.05.2012 укладеного між Івано-Франківською міською радою та Кучером Т.В.

Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 розміщено незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку готовністю 3%, об`єкт житлової нерухомості, яке належить ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку 25.05.2018 року.

Відповідно до декларації № ІФ 083171574389 від 06.06.2017 про початок виконання будівельних робіт, де замовником будівництва вказано ОСОБА_2 , підрядником вказано ПФ «Галицькій двір», розпочато будівництво «Багатоквартирний житловий будинок з приміщеннями громадського призначення».

Відповідно до даних Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 10.12.2024 № 15677/5/09-19-24-05-05 ОСОБА_2 в період 2020 – 2024 років не здійснював декларування за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2610100000:01:011:0121 площею 0,2000 га по АДРЕСА_2 .

Згідно із наданої відповіді Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 19.12.2025 на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 18.11.2025 року здійснено відповідні виправлення у відомостях Державного земельного кадастру, а саме: відомостей про цільове призначення земельної ділянки та відомостей про склад угідь. До цієї відповіді долучено розрахунок вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:01:011:0121 з цільовим призначенням «Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» за вказаний період та проінформовано, що вартість 1 кв.м за вказаний період становить: 2020 рік – 1 670, 43 грн, 2021 рік (до 10.11.2021 року відповідно до Порядку №489) – 1670,43 грн, 2022 рік -428,81 грн та 2023 рік – 493,12 грн.

Відповідно до наданої відповіді Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 23.01.2026 року встановлено, що у 2020, 2021 та 2022 роках на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:01:011:0121, витяги не формувались.

Також у листі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 23.01.2026 року вказано: «Нормативно грошова оцінка розраховується автоматично на дату формування витягу. Функціонал автоматичного формування витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель не формує витяг за минулі роки. Тому відділом здійснено розрахунок вартості нормативної грошової оцінки 1 кв. м земельної ділянки, та проінформовано, що вартість 1 кв. м за вказаний період орієнтовно становить 2020 рік - 1670,43 грн; 2021 рік (до 10.11.2021 року, відповідно до Порядку № 489) 1670,43 грн, а (після 10.11.2021 року, відповідно до Постанови № 1147) - 278,41 грн; 2022 рік – 306,29 грн».

Відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради від 27.06.2019 року № 148-27, а саме Додаток 4 до Порядку передачі у власність та користування земельних ділянок комунальної власності Івано-Франківської міської територіальної громади, ставка річної оренди для земельних ділянок із цільовим призначенням 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови встановлено у розмірі 4%.

Рішення Івано-Франківської міської ради від 27.06.2019 № 148-27 набирає чинності з 01 січня 2020 року.

Як вбачається із рішення Івано-Франківської міської ради від 23.12.2021 року №472-19 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.06.2019 року №148-27», ставка річної оренди для земельних ділянок із цільовим призначенням 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови змінена (цифру « 4» замінено цифрою « 5»).

Відповідно до Додатку 3 до Порядку передачі у власність та користування земельних ділянок комунальної власності Івано-Франківської міської територіальної громади, ставка річної оренди для земельних ділянок із цільовим призначенням 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови встановлено у розмірі 5%.

Департаментом комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради надано уточнений розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності на території Івано-Франківської міської територіальної громади. Відповідно до розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності сума безпідставно збережених коштів (з урахуванням платежу в 2020 році на суму 92 546,50 грн.) становить 280 358,11 грн., а саме:

в період з 01.01.2020 по 29.02.2020 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки 3 340 860,00 грн, ставка орендної плати від НГОЗ – 4%) відповідачем безпідставно збережено 21 907,28 грн;

в період з 01.04.2020 по 31.12.2020 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки 3 340 860,00 грн, ставка орендної плати від НГОЗ – 4 %) безпідставно збережено 100 408,36 грн;

в період з 01.01.2021 по 09.11.2021 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки 3 340 860,00 грн, ставка орендної плати від НГОЗ – 4%) безпідставно збережено 114 596,07 грн;

в період з 10.11.2021 по 31.12.2022 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки 779 540,00 грн, ставка орендної плати від НГОЗ – 4%) відповідачем безпідставно збережено 4 442,31 грн;

в період з 01.01.2022 по 28.11.2022 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки 857 620,00 грн, ставка орендної плати від НГОЗ – 5%) безпідставно збережено 39 004,09 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, Івано-Франківська міська рада зверталася до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Кучера Тараса Володимировича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2021 у справі № 909/502/21 позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кучера Тараса Володимировича на користь Івано-Франківської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за період з 01.01.2019 до 31.12.2019 в сумі 91 384,98 грн.

У цій справі прокурор звернувся до суду про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі 280 358,11 грн за період з 01.01.2020 до 28.11.2022 за користування земельною ділянкою площею 0,2000 га з кадастровим номером 2610100000:01:011:0121.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, та зокрема, застосовуються до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізуються через право постійного користування або право оренди.

Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Принцип платного використання землі передбачено також статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

В такий спосіб землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Водночас згідно зі статтями 122- 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16 та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Як вбачається з інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка площею 0,2000 га з кадастровим номером 2610100000:01:011:0121 є сформованою та перебуває у комунальній власності.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 30.12.2015 року здійснено державну реєстрацію договору оренди землі №113 від 22.05.2012 укладеного між Івано-Франківською міською радою та Кучером Т.В.

Пунктом 7 Договору визначено, що договір укладено на п`ять років.

Матеріали справи не містять доказів продовження Договору на новий строк та доказів повернення земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України плата за землю – обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відмовляючи у задоволені позову у цій справі в частині стягнення 101 342,91 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю – це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження розміру нормативно-грошової оцінки позивач подав листи-роз`яснення Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, які визнані судом як неналежні докази.

При цьому в таких листах Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області вказало, що нормативно-грошова оцінка розраховується автоматично на дату формування витягу, функціонал автоматичного формування витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель не формує витяги за минулі роки, тому відділом здійснено розрахунок вартості нормативної грошової оцінки 1 кв. м земельної ділянки.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком № 489 (зі змінами та доповненнями). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу ІІ Порядку № 489).

Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн = (В * Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК України (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов`язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку № 489).

Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема, вказано: «Витяг сформовано» із зазначенням дати його формування.

Апеляційний суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, на які наголосив Верховний Суд у постанові від 06.08.2026 у справі № 918/1209/25 та у якій зазначено, що з огляду на те, що земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.29 зазначила, що убачаються помилковими висновки судів, які застосовують приписи статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" у спосіб тлумачення витягу про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки - як єдиного належного доказу на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення орендного договору.

Отже, відсутній виключний перелік доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати.

Слід зазначити, що у справі № 905/1680/20 наявність різної нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1412300000:01:018:0006 площею 0,4414 га позивач підтверджував листом Відділу у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 20 грудня 2019 року № 2067/105-19.

Місцевий суд у цій справі дійшов висновку про можливість прийняття як належних доказів у справі наданого позивачем розрахунку розміру безпідставно набутих коштів з урахуванням інформації Відділу у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Висновки місцевого суду були спростовані апеляційним судом з посиланням на те, що єдиним належним доказом при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, отриманий зацікавленою стороною в органах Держгеокадастру.

Такі висновки апеляційного суду спростовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 у пунктах 7.21 - 7.28 мотивувальної частини цієї постанови.

Також у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №646/4738/19 сформовано висновок, що за відсутності витягу з нормативно грошової оцінки у певний період щодо спірної земельної ділянки, за умови наявності у матеріалах справи інших документів, які підтверджують розмір нормативної грошової оцінки, встановлений, зокрема, відповідними органами місцевого самоврядування щодо спірної земельної ділянки, суд вправі ухвалити судове рішення у справі з урахуванням цих документів. У такому випадку, рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого можна встановити НГО земельної ділянки, є належним доказом у справі.

Слід зазначити, що ФОП Кучер Т.В. відзиву на позовну заяву як і на апеляційну скаргу не подав, власного розрахунку нормативної грошової оцінки судам не надав.

Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а згідно з пунктом 2 частини другої цієї статті учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Варто зауважити, що відповідно до статті 286.2. ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 № 560 затверджено форму Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), одним із пунктів якої передбачено внесення орендарем даних щодо нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

Отже, апеляційний суд також враховує, що чинне законодавство покладає саме на орендаря обов`язок щороку самостійно звертатись до відповідних органів за актуальними даними про нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки комунальної власності, відображати їх у звітності та сплачувати орендну плату, виходячи з такої нормативної грошової оцінки.

На підставі викладеного, враховуючи технічні особливості функціонування Державного земельного кадастру, який формує витяги автоматично виключно на дату звернення, відсутність у матеріалах справи інших доказів, які підтверджують розмір нормативної грошової оцінки, апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неналежність поданих прокурором листів-роз`яснень Головного управління Держгеокадастру та даних Виконавчого комітету Івано-франківської міської ради як доказів, що підтверджують розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:01:011:0121.

Колегія суддів вважає також помилковими посилання суду першої інстанції на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від у справі № 909/502/21 як на преюдиційну обставину, що звільняє від доказування розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас преюдиційне значення мають лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися судом, суть преюдиції полягає в недопустимості повторного розгляду судом вже встановленого факту.

Як вбачається з матеріалів справи № 909/502/21, предметом її розгляду було стягнення безпідставно збережених коштів за минулий період правовідносин, при цьому судом у зазначеній справі безпосередньо не досліджувався та не встановлювався розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки як сталий факт на майбутні періоди.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та слугують підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалення нового рішення про задоволення позову в цій частині.

На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідач як власник нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці комунальної власності, користувався земельною ділянкою на території міста Івано-Франківська площею 0,2000 га, хоча такі речові права відповідно до ст. 125, 126 ЗК України не зареєстровані ним, плата за користування землею в повному розмірі не вносилася, то відповідач, без достатньої правової підстави зберіг в себе грошові кошти за безпідставне користування земельною ділянкою у період з 01.01.2020 до 28.11.2022 у розмірі 280 358,11 гривень.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез?ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2026 у справі № 909/143/26 частковому скасуванню.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений судовий збір Івано-Франківською обласною прокуратурою при поданні апеляційної скарги, підлягає відшкодуванню скаржнику за рахунок Фізичної особи-підприємця Кучера Тараса Володимировича.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури №15-304вих-26 від 30.04.2026 (вх. суду від 04.05.2026 № 01-05/1347/26) – задоволити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2026 у справі № 909/143/26 скасувати в частині відмови у стягненні 101 342,91 грн. Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2026 у справі № 909/143/26 викласти в такій редакції:

"Позовні вимоги задоволити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кучера Тараса Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Івано-Франківської міської ради (76004, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, ідентифікаційний код 33644700) 280 358,11 грн (двісті вісімдесят тисяч триста п`ятдесят вісім грн 11 коп.) безпідставно збережених коштів.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кучера Тараса Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (76604, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11, код ЄДРПОУ 03530483) 3 364,30 грн (три тисячі триста шістдесят чотири грн 30 коп) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви."

3. Здійснити розподіл судових витрат.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кучера Тараса Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (76604, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11, код ЄДРПОУ 03530483) 4 992 грн (сотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дві грн 00 коп.) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Господарського суду Івано-Франківської області видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя Г.В. Орищин