Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №914/1558/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1558/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючий суддя Міліціанов Р.В., судді Ржепецького В.О., Степанюк Н.Л., при секретарі Залуцькому Д.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на Рішення Господарського суду Львівської області від 06.04.2026 у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості,

за участю представників:

позивача: Горбунова О.Л.,

відповідача/апелянта: Хиря В.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.04.2026 у справі №914/1558/25, позов задоволено повністю, стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» 52 458,64 грн основного боргу, 3028,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

06.05.2026, не погодившись з Рішенням Господарського суду Львівської області, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: апеляційну скаргу прийняти до розгляду та відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі; Рішення Господарського суду Львівської області від 06 квітня 2026 року у справі № 914/1558/25 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 11.05.2026 залишено апеляційну скаргу без руху. Встановлено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Встановлено апелянту спосіб усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів доплати судового збору в сумі 3 633,60грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження без повідомлення учасників процесу.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 призначено розгляд справи на 01.07.2026.

Ухвалою суду від 09.07.2026 розгляд справи призначено на 12.08.2026.

У судове засідання 12.08.2026 прибули представники сторін та підтримали правові позиції, висловлені у процесуальних заявах по суті розгляду апеляційної скарги.

Щодо строку розгляду цієї справи, то розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад господарського судочинства (п. 10 ч. 3 ст. ст. 2 ГПК України.)

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

На підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Дане право кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року), "Зяя проти Польщі" (заява N 45751/10).

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення законних прав та інтересів сторін, повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з метою дотримання розумного строку судова колегія розглянула апеляційну скаргу у "розумний строк", тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання основного завдання господарського судочинства - справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору.

Тому, апеляційну скаргу розглянуто у межах розумного процесуального строку.

1. Короткий зміст позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між сторонами 01.01.2019 було укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №90598 шляхом подання відповідачем заяви-приєднання, з додатком №10 до нього, договором про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, згідно з яким позивач зобов`язувався надати відповідачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, а відповідач зобов`язувався оплатити її на умовах цього договору. Відповідач частково оплатив вартість послуг з розподілу електричної енергії. Окрім цього, відповідач не в повному обсязі компенсував вартість послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії згідно з договором, який є невід`ємною частиною договору про розподіл. Позивач зазначив, що попри укладення договору з ТОВ «ЕК «ІНСОЛ» 16.01.2024, фактичний перехід споживача на обслуговування новим постачальником відбувся лише з 01.02.2024, що підтверджується даними Datahub ПАТ «Укренерго». За січень 2024 відповідач передав показники обліку, на підставі яких ПАТ «Львівобленерго» визначило додатковий обсяг розподілу 8’ 582 кВт.год і виставило рахунок на суму 16’ 797,00 грн. У підсумку позивач просив стягнути з відповідача із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.11.2025 (а.с.27-28, т.3) 52 458,64 грн заборгованості (16 797,00 грн за послугу з розподілу електричної енергії та 35 661,64 грн за реактивну електричну енергію).

2. Короткий зміст оскаржуваного процесуального рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.04.2026 у справі №914/1558/25 позов задоволено повністю, стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» 52 458,64 грн основного боргу, 3028,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов`язання за договорами, проте обов`язок з оплати вартості наданих послуг відповідачем не виконано. Вказане свідчить про неналежне виконання договірних зобов`язань зі сторони відповідача. Доказів розірвання договорів або визнання їх недійсними матеріали справи не містять. Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення умов договору розрахунків за отриману електричну енергію у спірний період не провів, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 52458,64 грн.

Суд відхилив пояснення відповідача щодо відсутності обов`язку оплатити рахунок на суму 16 797,00 грн, оскільки такі доводи не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та не підтверджуються належними доказами, адже 31.01.2024 відповідач самостійно передав до системи онлайн-розрахунків "Персональний кабінет" (т.2, а. с. 11-12) показники засобів комерційного обліку, які фіксували обсяг споживаної електроенергії за січень 2024 року.

З урахуванням наданих відповідачем показників, ПАТ "Львівобленерго" у лютому 2024 року сформувало акт приймання-передачі на суму 16'797,00 грн за 8'582 кВт·год як уточнення (донарахування) вартості послуг за січень, здійсненим на підставі даних, переданих самим відповідачем. Факт передачі цих показників свідчить про визнання відповідачем користування послугою з розподілу електричної енергії саме у січні 2024.

На момент передачі показників (31.01.2024), відповідач не мав діючих договірних відносин з новим електропостачальником ТОВ "ЕК "ІНСОЛ". Відповідно до інформації, отриманої з бази даних ДП "НЕК "Укренерго" (т.2, а.с. 13-15), ТОВ "ЕК "ІНСОЛ" набуло статусу постачальника для відповідача лише з 01.02.2024. Цей факт також підтверджується актом приймання-передачі №ПЕЕ-0000153 від 11.03.2024 (т.1, а.с. 213) та рахунком на оплату № 170 від 11.03.2024 (т.1, а.с. 212), які охоплюють період постачання електроенергії лише за лютий 2024 року, а також платіжною інструкцією № 1023 від 14.03.2024 щодо його оплати (т.1, а.с. 214).

Додатково судом першої інстанції враховано, що упродовж січня 2024 відповідач перебував на постачанні електричної енергії у постачальника "останньої надії", що підтверджує споживання електричної енергії в цей період. Відтак, послуга з її розподілу також мала надаватися. Жодних доказів того, що таку послугу здійснював інший оператор системи розподілу, матеріали справи не містять. Отже, послугу з розподілу електричної енергії відповідачу у січні 2024 надавало ПАТ "Львівобленерго" на підставі чинного між сторонами договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. Сам по собі факт укладення між сторонами договору №90598/92-24 на суму 398'379,73 грн не свідчить, що саме на вказану суму відповідач фактично спожив послуги з розподілу електричної енергії впродовж січня 2024. Договір не містить жодних положень, які б обмежували право оператора системи розподілу на донарахування за фактично переданими відповідачем показниками. Суд не тлумачив п.5.3 договору з ТОВ "ЕК "Інсол" у спосіб, запропонований відповідачем, а саме: як належне врегулювання відносин щодо розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу. Зміст цього пункту лише вказує на загальний підхід до ціноутворення у межах договору з постачальником електричної енергії. Натомість, пп.7 п.5.5.5 ПРРЕЕ передбачено чіткий порядок врегулювання таких відносин: споживач зобов`язаний укласти з оператором системи розподілу окремий договір про надання послуг з розподілу електричної енергії (або у формі додатка до відповідного договору споживача). Саме в такій формі, згідно з нормативними приписами, мають виникати зобов`язання між споживачем і ОСР. На підставі аналізу цих обставин, суд вважав доведеним, що послугу з розподілу електричної енергії за січень 2024 року відповідач отримував саме від ПАТ "Львівобленерго" на суму 16’ 797,00 грн. Відповідач цієї суми не сплатив, тому позовні вимоги про стягнення 16 797,00 грн заборгованості суд задовольнив на користь позивача.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

06.05.2026, не погодившись з Рішенням Господарського суду Львівської області, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: апеляційну скаргу прийняти до розгляду та відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі; Рішення Господарського суду Львівської області від 06 квітня 2026 року у справі № 914/1558/25 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги:

- судом першої інстанції не надано належної оцінки тим обставинам, що з метою оплати послуг з розподілу електричної енергії в січні 2024 року між військовою частиною НОМЕР_1 та ПрАТ «Львівобленерго» було укладено договір від 11.03.2024 № 90598/92 - 24 на суму фактично наданих послуг в січні місяці, а саме 398 378,73 грн. Вказана сума зафіксована в рахунку ПрАТ «Львівобленерго» за січень 2024 року № 63/1. Військовою частиною здійснено оплату коштів за послуги з розподілу електричної енергії згідно отриманого рахунку в повному обсязі.

- суд не надав належної оцінки факту укладення між військовою частиною НОМЕР_1 та ПрАТ «Львівобленерго» договору з розподілу електричної енергії, оскільки такий був укладений 11 березня 2024 року на суму фактично наданих послуг в січні 2024 року. При цьому ПАТ «Львівобленерго» у лютому 2024 року сформувало акт приймання-передачі на суму 16'797,00 грн за 8'582 кВт·год, як уточнення (донарахування) вартості послуг за січень. Таким чином на момент укладення договору з розподілу електричної енергії у березні 2024 року, ПрАТ «Львівобленерго» могло надати скорегований акт приймання-передачі вартості послуг за січень.

- судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам наданим відповідачем щодо закупівлі послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії в 2023 році.

- в січні 2023 року Військовою частиною НОМЕР_1 з ПрАТ «Львівобленерго» було укладено договір № 90598/Р/6 – 23 про «Закупівлю послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії» від 16.01.2023.

- задовольняючи витрати на професійну правничу допомогу, судом першої інстанції не враховано, що військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов`язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань. військова частина НОМЕР_1 є неприбутковою державною організацією, що здійснює діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки, фінансується за рахунок бюджетних коштів. Відповідно, враховуючи обставини справи витрати на професійну правничу допомогу не підлягали задоволенню.

4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

ПрАТ «Львівобленерго» подало відзив (вх.№01-04/4690/26 від 03.06.2026) на апеляційну скаргу, у якому вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, таким, що не підлягає скасуванню. Крім того, заявив про понесення 6000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції.

Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

22.05.2006 між сторонами укладено Договір постачання електричної енергії № 63249, відповідно до п.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. У пункті 2.3.4 сторони погодили, що споживач зобов`язаний здійснювати оплату за послуги з перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 7а (7б) "Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії».

Сторони підписали додатки № 7а до договору постачання електричної енергії № 63249 від 01.03.2012 та від 12.08.2013. У подальшому 01.03.2012 сторони внесли зміни до цього договору, замінивши номер договору про постачання електричної енергії з № 63249 на № 90598 (п.1.1 додаткової угоди №2-59/12). Крім того, відповідно до укладеної між сторонами додаткової угоди від 13.08.2018 до договору № 90598 від 22.05.2006 про постачання електричної енергії, сторони погодили, що взаєморозрахунки та документообіг здійснюються через систему онлайн-розрахунків "Персональний кабінет". Згідно з умовами пунктів 5.1-5.4 цієї додаткової угоди, споживач має можливість подавати показники розрахункових засобів обліку, отримувати акти приймання-передачі, рахунки на оплату та інші документи в електронному вигляді. Отримані через систему "Персональний кабінет" документи визнаються сторонами офіційними. Рахунок, сформований у зазначеній системі, вважається наданим споживачу постачальником, а строк оплати розпочинається з наступного робочого дня після його вручення.

01.01.2019 між Приватним акціонерним товариством «Львівобленерго» (оператор) та Військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (споживач) укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах типового договору, шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання, згідно якої, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 ЦК України та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), відповідач приєднався до умов публічного договору. Додатком №10 до цього договору є договір про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії.

Відповідно до пункту 2.1 Договору про надання послуг від 01.09.2019 оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309, та Кодексу систем розподілу затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.

Відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об`єкті (об`єктах) споживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційним кодами в додатку 3 до цього договору (п.2.2 договору).

Згідно п.2.3 договору споживач оплачує розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги оператора системи згідно з додатком 4 «Порядок розрахунків».

Пунктом 3.2 договору про надання послуг від 01.01.2019 передбачено, зокрема, що дані комерційного обліку щодо обсягу електричної енергії за розрахунковий місяць зазначаються оператором системи розподілу в особистому кабінеті споживача (за умови його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим договором, у тому числі якщо оплату за цим договором забезпечує електропостачальник споживача.

Оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за цим договором здійснюється на поточний рахунок оператора. Тариф (ціна) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та терміни оплати послуги визначаються в додатку 4 «Порядок розрахунків» (пункти 5.2 та 5.3 договору про надання послуг від 01.01.2019).

Пунктами 5.2 та 5.4 договору по надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії (додаток №10) передбачено, що споживачем та оператором системи оформляється акт про прийняття-передавання наданої послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії. Термін оплати рахунків зазначається на платіжному повідомленні та не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунків споживачем.

Сторонами також укладено наступні договори: про закупівлю послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії №90598/Р/6-23 від 16.01.2023 та додаткову угоду до нього від 29.09.2023 (гранична ціна договору 68'974,64 грн); №90598/р/392-23 від 23.10.2023 та додаткову угоду до нього від 26.12.2023 (гранична ціна договору 38'083,53 грн); № 90598/3/11-24 від 16.01.2024 (гранична ціна договору 125'000,00 грн); №90598/3/35-25 від 28.01.2025 (гранична ціна договору 120'000,00 грн) про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії: укладений у 2023 (діяв до 31.12.2023). Відповідно до п.3.1 договору, його гранична ціна встановлена у сумі 240'057,09 грн.; №90598/92-24 від 11.03.2024 (діяв до 31.01.2024). Згідно з п.3.1 цього договору, його гранична ціна встановлена у сумі 398'379,73 грн.

На виконання укладеного договору позивач долучив до матеріалів справи акти приймання-передачі послуг на загальну суму 415'176,73 грн, зокрема: акт від 31.01.2024 на суму 398'379,73 грн та акт від 29.02.2024 на суму 16'797,00 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату: за січень 2024 № 63/1 на суму 398’ 379,73 грн; за лютий 2024 № 721/1 на суму 415’ 176,73 грн, з яких 398’ 379,73 грн заборгованість за січень 2024, 16’ 797,00 грн – донарахування; за березень 2024 № 59/1 на суму 415’ 176,73 грн та за квітень 2024 № 479/1 на суму 16’ 797,00 грн.

Відповідач сплатив частину вартості послуг у сумі 398’ 379,73 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1450 від 09.04.2024.

За відомостями позивача, оплата за актом від 29.02.2024 на суму 16 797,00 грн не здійснена.

За період лютий 2023 по листопад 2025 позивач нарахував відповідачу 297'166,69 грн компенсації перетікань реактивної електричної енергії, що підтверджується актами наданих послуг: від 31.12.2022 на суму 9’ 361,43 грн; від 28.02.2023 на суму 4’ 255,56 грн; від 31.03.2023 на суму 12’ 928,92 грн; від 30.04.2023 на суму 13’ 841,63 грн; від 31.05.2023 на суму 11’ 510,44 грн; від 30.06.2023 на суму 16’ 852,70 грн; від 31.08.2023 на суму 6’ 844,33 грн; від 30.09.2023 на суму 4’ 142,36 грн; від 31.10.2023 на суму 7’ 030,39 грн; від 30.11.2023 на суму 12’ 820,92 грн; від 31.12.2023 на суму 15’ 053,49 грн.; від 31.01.2024 на суму 13’ 054,69 грн; від 29.02.2024 на суму 11’ 098,16 грн; від 31.03.2024 на суму 8’ 423,40 грн; від 30.04.2024 на суму 5’ 523,77 грн; від 31.05.2024 на суму 6’ 604,68 грн; від 30.06.2024 на суму 8’ 024,16 грн; від 31.07.2024 на суму 8’ 835,11 грн; від 31.08.2024 на суму 11’ 801,76 грн; від 30.09.2024 на суму 10’ 594,14 грн; від 31.10.2024 на суму 12’ 447,60 грн; від 30.11.2024 на суму 11’ 292,94 грн; від 31.12.2024 на суму 17’ 299,59 грн; від 31.01.2025 на суму 22’ 451,76 грн; від 28.02.2025 на суму 3’ 237,83 грн; від 31.03.2025 на суму 2’ 720,71 грн; від 30.04.2025 на суму 3'711,74 грн; від 31.05.2025 на суму 1'684,79 грн; від 30.06.2025 на суму 1'466,36 грн; від 31.07.2025 на суму 2'260,48 грн; від 31.08.2023 на суму 2'972,50 грн; від 30.09.2025 на суму 2'781,65 грн; від 31.10.2025 на суму 1'873,68 грн.

Позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату: за грудень 2022 № 300312/226894-2 на суму 9'361,43; за лютий 2023 №300302/227801-2 на суму 4’ 255,56 грн; за березень 2023 №300303/229392-2 на суму 17’ 184,48 грн; за квітень 2023 № 300304/230195-2 на суму 18’ 097,18 грн; за травень 2023 №300305/231096-2 на суму 25’ 127,42 грн; за червень 2023 №300306/231958-2 на суму 41’ 980,12 грн; за липень 2023 №300307/232780-2 на суму 54’ 343,14 грн; за серпень 2023 №612/2 на суму 61’ 187,47 грн; за вересень 2023 №1034/2 на суму 65’ 329,83 грн; за жовтень 2023 №2166/2 на суму 68’ 217,86 грн; за листопад 2023 №2829/2 на суму 45’ 645,25 грн; за грудень 2023 №2870/2 на суму 33’ 787,96 грн; за січень 2024 № 511/2 на суму 46’ 842,65 грн; за лютий 2024 №1197/2 на суму 44’ 886,12 грн; за березень 2024 № 1461/2 на суму 42’ 211,36 грн; за квітень 2024 №2157/2 на суму 47’ 735,13 грн; за травень 2024 №9719/2 на суму 40’ 392,64 грн; за червень 2024 № 18907/2 на суму 41’ 812,12 грн; за липень 2024 № 30105/2 на суму 42’ 623,07 грн; за серпень 2024 № 30711/2 на суму 45’ 589,72 грн; за вересень 2024 № 313467/2 на суму 44’ 382,10 грн; за жовтень 2024 № 31522/2 на суму 46’ 235,56 грн; за листопад 2024 № 32141/2 на суму 45’ 080,90 грн; за грудень 2024 № 32717/2 на суму 51’ 087,55 грн; за січень 2025 № 1/2 на суму 56’ 239,72 грн; за лютий 2025 № 42/2 на суму 37’ 025,79 грн; за березень 2025 № 723/2 на суму 36’ 508,67 грн; за квітень 2025 № 1726/2 на суму 37'499,70 грн; за травень 2025 № 2069/2 на суму 35'472,75 грн; за червень 2025№ 3088/2 на суму 35'254,32 грн; за липень 2025 № 3317/2 на суму 36'048,44 грн; за серпень 2025 № 4188/2 на суму 36'760,46 грн; за вересень 2025 №5955/2 на суму 36'569,61 грн та за жовтень 2025 № 6668/2 на суму 35'661,64 грн.

Рахунки та акти за період з лютого по грудень 2023 відповідач отримав особисто, що підтверджується відміткою на акті від 31.08.2023 (т.2, а.с.48). Документи за січень - квітень 2024 були скеровані відповідачу поштовим відправленням, що підтверджується описом вкладення, списком згрупованих відправлень, поштовою накладною та фіскальним чеком. Рахунки та акти за період із січня по червень 2025 відповідач повторно отримав особисто, про що зроблено відповідну відмітку від 14.08.2025 на листі позивача № 151-07-4810 від 16.07.2025 (т.2, а.с.222).

Відповідно до листа Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" №44/22-1665 від 28.08.2025, у періоди з 01 січня по 14 лютого 2023 та з 01 по 31 січня 2024 відповідач отримував електричну енергію від постачальника "останньої надії".

7. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Предметом апеляційного провадження є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції норм матеріального права, якими врегульовано питання стягнення заборгованості за спожиту неоплачену електроенергію.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.

7.1. У відповідності до ч. 30 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", електропостачальник - суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу.

Згідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно ч. 6 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку (ПРРЕЕ).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії.

Відповідно до пункту 2.1.5 ПРРЕЕ договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 ПРРЕЕ.

Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, у тому числі у формі електронного документа, підписаного з використанням електронної ідентифікації, у разі укладення договору за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації, сплата рахунка оператора системи, за відсутності заперечень оператора системи (пункт 2.1.7 ПРРЕЕ).

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору розподілу електричної енергії та договору про надання послуг з перетікань реактивної електричної енергії. Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Частинами першою та другою статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 4.33 ПРРЕЕ споживачі, які відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, зобов`язані здійснювати розрахунки за перетікання реактивної електричної енергії, вносять плату за перетікання реактивної електричної енергії на поточний рахунок оператора системи, на території здійснення ліцензованої діяльності якого приєднані електроустановки споживачів, відповідно до умов договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, який може бути додатком до договору споживача про розподіл (передачу) електричної енергії.

Підпунктом 7 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний врегулювати у порядку, визначеному Кодексом систем розподілу та цими правилами, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу шляхом укладення окремого договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії (або у формі додатка до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії).

Відповідно до пункту 5.5.14 ПРРЕЕ непобутовий споживач … зобов`язаний здійснювати компенсацію перетікань реактивної електричної енергії з метою енергозбереження та дотримання показників якості електричної енергії.

Згідно з пунктами 4.33 та 4.34 розділу IV ПРРЕЕ споживачі, які відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, зобов`язані здійснювати розрахунки за перетікання реактивної електричної енергії, вносять плату за перетікання реактивної електричної енергії на поточний рахунок оператора системи, на території здійснення ліцензованої діяльності якого приєднані електроустановки споживачів, відповідно до умов договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, який може бути додатком до договору споживача про розподіл (передачу) електричної енергії. Величина плати за перетікання реактивної електричної енергії визначається оператором системи відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, та цих правил, та зазначається у договорі про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії.

Згідно з пунктом 11.8.2 Кодексу систем розподілу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, сума оплати послуг з розподілу визначається виходячи з обсягу електричної енергії, яка була розподілена ОСР для відповідного користувача, та тарифу на розподіл електричної енергії.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Місцевим господарським судом надано вірну оцінку предмету спірних правовідносин та застосовано належні норми матеріального права, зокрема встановлено, що позивач у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов`язання за договорами, проте обов`язок з оплати вартості наданих послуг відповідачем не виконано.

Доказів розірвання договорів або визнання їх недійсними матеріали справи не містять. Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги. Місцевим судом підставно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення умов договору розрахунків за отриману електричну енергію у спірний період не провів, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 52458,64 грн, з них: 16797,00 грн за послугу з розподілу електричної енергії та 35661,64 грн за реактивну електричну енергію.

7.2. Щодо укладення сторонами договору від 11.03.2024 № 90598/92 – 24.

11.03.2024 між ПрАТ «Львівобленерго» та військовою частиною НОМЕР_1 укладено договір № 90598/92-24 про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії, яким у розділі 1 «Предмет договору» вказано:

«….1.1. Надавач послуг зобов`язується у 2024 році надати Замовникові послуги з розподілу електричної енергії, а Замовник прийняти і оплатити їх в порядку та на умовах визначених цим Договором та укладеним між Сторонами Договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

1.2. Найменування (номенклатура, асортимент) послуги: послуга з розподілу електричної енергії.. Найменування Послуг згідно з ДК 021:2015 Єдиний закупівельний словник: 65310000-9 Розподіл електричної енергії. Прогнозований обсяг закупівлі послуг з розподілу електричної енергії за цим Договором визначається на підставі обсягу заявленого Замовником відповідно до укладеного між Сторонами Договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

1.3. Обсяги закупівлі послуг з розподілу електричної енергії можуть бути зменшені залежно реального фінансування видатків та потреби в електроенергії.

1.4. При виконанні умов даного Договору, а також з усіх питань необумовлених цим Договором, Сторони керуються укладеним між ними Договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, а також Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії та Кодексом системи розподілу.

1.5. Договір укладено з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування».

1.6. Істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених частиною 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", крім випадків зміни тарифу на регулювання послугу з розподілу електричної енергії згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

1.7. Послуги з розподілу Замовнику надаються на підставі технічного договору №90598.» У розділі ІІІ «Ціна договору», пункт 3.1, вказано, що гранична ціна цього договору становить 398 379, 73 грн. Загальна вартість цього договору визначається як сума величин вартості послуг з розподілу електричної енергії у відповідних розрахункових періодах (пункт 3.3 договору). Розрахунки за цим договором проводяться замовником на умовах післяплати не пізніше 13 числа місяця, наступного за розрахунковим відповідно до виставленихнадавачем послуг рахунків, з метою своєчасної оплати за цим договором обов`язок вчасного отримання рахунків покладається на замовника (в/ч НОМЕР_1 ).За фактом надання послуги сторонами оформляється акт приймання-передачі наданих послуг (пункт 4.1).

Строк (термін) надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюється щомісячно протягом розрахункового періоду. Місце надання послуги з розподілу електричної енергії визначається точкою комерційного обліку, яка передбачена в Договорі споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. Строк надання послуги 01.01.2024-31.01.2024. (пункти 5.1-5.3 договору № 90598/92-24).

Отже, Замовник, визначив ціну договору – 398 379,73 грн самостійно та ініціював укладення договору про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії.

У випадку додатково спожитих кіловатгодин електроенергії у січні 2024 року, саме замовнику (споживачу) слід було ініціювати проходження усіх тендерних процедур щодо підписання додаткової угоди до договору № 90598/92-24, чого зроблено не було.

Матеріалами справи підтверджується споживання відповідачем у січні 2024 електроенергії, отримання відповідачем рахунків на оплату електроенергії, в порядку, передбаченому умовами укладених договорів.

31.01.2024 відповідач самостійно передав до системи онлайн-розрахунків "Персональний кабінет" (т.2, а. с. 11-12) показники засобів комерційного обліку, які фіксували обсяг споживаної електроенергії за січень 2024. З урахуванням наданих відповідачем показників, ПАТ "Львівобленерго" у лютому 2024 року сформувало акт приймання-передачі на суму 16'797,00 грн за 8'582 кВт·год як уточнення (донарахування) вартості послуг за січень, здійсненим на підставі даних, переданих самим відповідачем. Факт передачі цих показників свідчить про визнання відповідачем користування послугою з розподілу електричної енергії саме у січні 2024.

Як вірно зазначив місцевий суд, сам по собі факт укладення між сторонами договору №90598/92-24 на суму 398 379,73 грн не свідчить, що саме на вказану суму відповідач фактично спожив послуги з розподілу електричної енергії впродовж січня 2024.

Договір не містить жодних положень, які б обмежували право оператора системи розподілу на донарахування за фактично переданими відповідачем показниками.

Додатково апеляційний суд зазначає, що зміст укладеного сторонами Договору № 90598/92-24 від 11.03.2024 року не містить переліку попередніх рахунків, виставлених Постачальником, які погашаються внаслідок його виконання.

Тобто, апелянтом не доведено наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між виставленим рахунком станом на 01.02.2024 року на суму 16 797,00 грн та предметом Договору № 90598/92-24 від 11.03.2024 року.

Також відсутня згода сторін щодо остаточного визначення суми, яка підлягає сплаті за січень 2024 року або обмеження у проведенні коригування обсягів спожитої електроенергії протягом лютого 2024 року.

Відповідно до п. 4.9. ПРРЕЕ, у разі застосування порядку розрахунків плановими платежами величина планового платежу (або порядок її визначення), терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку, початок та тривалість розрахункового періоду, кількість планових періодів, що входять до складу розрахункового періоду, та їх тривалість зазначаються у комерційній пропозиції електропостачальника.

Після закінчення розрахункового періоду, обумовленого в комерційній пропозиції, здійснюється коригування обсягів оплати, що була здійснена за цей розрахунковий період, відповідно до фактичного обсягу спожитої електричної енергії протягом відповідного розрахункового періоду.

За результатами коригування перший плановий платіж наступного розрахункового періоду збільшується або зменшується на відповідну величину.

При цьому, Постачальник послуг комерційного обліку має передати адміністратору комерційного обліку фактичні дані комерційного обліку на момент зміни електропостачальника. Упродовж одного робочого дня після зміни електропостачальника адміністратор комерційного обліку надсилає отримані фактичні дані попередньому та новому електропостачальникам.

Зазначені дані є підставою для коригуючих взаєморозрахунків між споживачем та попереднім електропостачальником та початковими даними для розрахунків споживача з новим електропостачальником (п. 6.1.20 ПРРЕЕ).

Враховуючи зміну електропостачальника з лютого 2024 року, дії позивача щодо остаточного визначення обсягу та вартості послуг з розподілу електроенергії узгоджуються з положеннями п.п. 4.9., 6.1.20 ПРРЕЕ.

Крім того, за умовами укладеного сторонами Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №90598 від 01.01.2019 року та Додаткових угод:

- дані комерційного обліку щодо обсягу електричної енергії за розрахунковий місяць зазначаються оператором системи розподілу в особистому кабінеті споживача (за умови його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим договором, у тому числі якщо оплату за цим договором забезпечує електропостачальник споживача;

- споживач має можливість подавати показники розрахункових засобів обліку, отримувати акти приймання-передачі, рахунки на оплату та інші документи в електронному вигляді. Отримані через систему "Персональний кабінет" документи визнаються сторонами офіційними. Рахунок, сформований у зазначеній системі, вважається наданим споживачу постачальником, а строк оплати розпочинається з наступного робочого дня після його вручення;

- споживач оплачує розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги оператора системи згідно з додатком 4 «Порядок розрахунків»;

- термін оплати рахунків зазначається на платіжному повідомленні та не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунків споживачем .

Таким чином, підставою для виникнення зобов`язань споживача (апелянта) з оплати спожитої електроенергії є рахунок на оплату послуг, акт про прийняття-передавання наданої послуги є похідним документом.

Зі змісту долучених до справи доказів апеляційним судом встановлено, що спірний рахунок на загальну суму 415 176,73 грн (включно із скоригованою вартістю 16 797,00) виставлено станом на 01.02.2024 року, тобто за обсягами споживання у січні 2024 року.

Допущена позивачем помилка в Акті про прийняття-передавання наданої послуги, із зазначенням періоду лютого 2024 року не спростовує обставин його формування на підставі зазначеного рахунку, враховуючи повне співпадіння суми, яка підлягає оплаті.

В силу положень п. 2.3.5 ПРРЕЕ, у разі виникнення у споживача сумніву у правильності показів засобів вимірювальної техніки та/або обсягів споживання електричної енергії, на підставі яких здійснювались нарахування у пред`явленому до оплати документі, споживач подає про це заяву оператору системи/постачальнику послуг комерційного обліку, а у разі виникнення сумніву у правильності суми у пред`явленому до оплати документі щодо оплати за постачання або розподіл (передачу) електричної енергії - учаснику роздрібного ринку, який надав розрахунковий документ.

Учасник ринку протягом 5 робочих днів від дня одержання заяви перевіряє документ (рахунок) щодо оплати електричної енергії, послуг з розподілу (передачі), комерційного обліку електричної енергії, компенсації перетікань реактивної електричної енергії тощо, у разі необхідності звертається в установленому Кодексом комерційного обліку порядку щодо перевірки даних комерційного обліку.

На підставі отриманих за результатами перевірки даних комерційного обліку електропостачальник, оператор системи та постачальник послуг комерційного обліку за необхідності проводять відповідні коригування.

Спори та розбіжності, що можуть виникнути при виконанні умов цього Договору, у разі якщо вони не будуть узгоджені шляхом переговорів між Сторонами, можуть бути вирішені шляхом звернення Споживача до Центру розгляду скарг, який функціонує на підставі Положення про Центр розгляду скарг, розробленого відповідно до Примірного Положення про Центр розгляду скарг, зазначеного у додатку 19 до ПРРЕЕ (п. 11.1. ПРРЕЕ).

Відповідачем не надано доказів звернення до ПрАТ «Львівобленерго» стосовно непогодження з встановленими обсягами електроенергії, даний обсяг споживання не оскаржений та не скасований в судовому порядку, а відтак є дійсним та підлягає до застосування електропостачальником для визначення вартості спожитої електричної енергії за відповідний період.

Тобто, матеріали справи не містять дотримання апелянтом вимог п.п. 2.3.5., 11.1. ПРРЕЕ.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача спірної заборгованості.

7.3. Щодо покладених на відповідача судових витрат за результатами розгляду справи в суді першої інстанції.

У позовній заяві позивач повідомив про розрахунок суми судових витрат, понесених ПрАТ «Львівобленерго»: 3 028,00 грн судового збору та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, місцевий господарський суду, дослідивши матеріали справи та враховуючи, пов`язаність витрат із розглядом справи, її складністю, матеріально-правовою складовою, а також застосовуючи зазначені вище критерії реальності та розумності розміру заявлених витрат на оплату послуг адвоката до відшкодування, їх необхідності та обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, рівності усіх учасників, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6'000,00 грн.

Аргументи апелянта зводяться до того, що будучи установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України, відповідач може брати бюджетні зобов`язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань. Військова частина НОМЕР_1 є неприбутковою державною організацією, що здійснює діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки, фінансується за рахунок бюджетних коштів, тому в межах цієї справи витрати на професійну правничу допомогу не підлягали задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача.

Сама лише обставина фінансування військової частини за рахунок коштів державного бюджету, на яку покликається відповідач, а також його незгода з позовними вимогами та результатом вирішення спору судом, не можуть слугувати підставами для відмови позивачу у відшкодуванні понесених ним витрат на оплату послуг адвоката.

Інших доводів, які б свідчили про неспівмірність заявленого позивачем розміру витрат на професійну допомогу зазначеним у ч.4 ст.126 ГПК України критеріям, відповідачем не наведено, а судом не встановлено наявності обставин, визначених частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України.

Враховуючи наведені вище правові норми, надавши оцінку поданим позивачем доказам на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв обґрунтованості, справедливості та розумності таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про правомірне стягнення місцевим господарським судом з відповідача понесених ПАТ «Львівобленерго» витрат на правову допомогу у суді розмірі 6 000,00 грн.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Судом апеляційної інстанції не встановлено визначених ст. 277 ГПК України обставин, тому апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 слід залишити без задоволення; Рішення Господарського суду Львівської області від 06.04.2026 - залишити без змін.

9. Розподіл судових витрат.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, понесені апелянтом, залишаються за ним відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу від 03.06.2026 (вх.№01-04/4690/26) заявлено до стягнення з відповідача 6 000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного провадження.

Згідно зі статтею 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

На підтвердження доказів понесення таких витрат позивач подав:

- Ордер №1428209 від 02.06.2026,

- Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ЛС №000777 від 30.10.2017,

- Договір №26/6-1 від 02.06.2026 про надання правничої допомоги,

- Рахунок на оплату послуг №26/042 від 17.06.2026 на суму 6000,00 грн,

- Платіжна інструкція №16582 від 22.06.2026 на суму 6000,00 грн на оплату правничої допомоги за договором на підставі рахунку №26/042 від 17.06.2026.

Представник позивача на стадії апеляційного провадження подавав відзив на апеляційну скаргу з додатками на 10 арк. (вх.№01-04/4690/26), клопотання про стягнення витрат на правову допомогу (вх.№01-04/5386/26 від 24.06.2026) на 6 арк.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Водночас, за приписами частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 ГПК України.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Критерії, визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункт 29). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Верховний Суд також неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

На основі оцінки доводів позивача та усних заперечень відповідача апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості розгляду справи, обсягу вчинених та підтверджених дій адвокатом у цій справі є обґрунтованими на заявлену суму 6 000,00 грн.

Відповідна сума не є надмірною та становить розумний розмір.

Також, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, які ґрунтуються на неприбутковій діяльності апелянта, статусі бюджетної установи та відсутності бюджетних призначень на сплату судових витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки, ГПК України не містить такої підстави для звільнення однієї сторони від відшкодування судових витрат, як відсутність бюджетних призначень на їх виплату.

У Рішенні від 09.07.07р. №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

ЄСПЛ у рішенні в справі «Кечко проти України» зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

ЄСПЛ у справі «Бакалов проти України» та у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (Постанова ВП ВС у справі №911/4249/16 від 17.04.2018).

Таким чином, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції слід покласти на апелянта повністю.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 240, 242, 269, 270, 273, 275-277, 281-289 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на Рішення Господарського суду Львівської області від 06.04.2026 у справі №914/1558/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 06.04.2026 у справі №914/1558/25 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги – залишити за апелянтом.

4. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3; ідентифікаційний код 00131587) 6000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити суду першої інстанції.

6. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності – засобами поштового зв`язку.

7. Матеріали справи у п`ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення – 12.08.2026.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).

Повна постанова складена 14.08.2026.

Головуючий суддя Міліціанов Р.В.

Суддя Ржепецький В.О.

Суддя Степанюк Н.Л.