Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №909/1241/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/1241/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючий суддя Міліціанов Р.В., судді Ржепецький В.О., Степанюк Н.Л., при секретарі Залуцькому Д.Т., розглянувши апеляційну скаргу Благодійної організації Благодійний фонд "Авто Янгол Калуш" на Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2026 у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо", м. Київ,

до Благодійної організації Благодійний фонд "Авто Янгол Калуш", м. Ужгород

про стягнення 621 938,45 грн - завданої матеріальної шкоди та стягнення судового збору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2026 у справі №909/1241/25 у задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Вусо" на користь Благодійної організації Благодійний фонд "Авто Янгол Калуш" - 8 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

03.06.2026, не погодившись з Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області, Благодійна організація Благодійний фонд "Авто Янгол Калуш" звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: змінити Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2026р. в частині розміру стягнення судових витрат та ухвалити судове рішення, яким стягнути з ПрАТ «Страхова компанія Вусо» на користь апелянта витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 420,00 грн.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження, розгляд скарги призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.07.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 розгляд справи відкладено на 12.08.2026.

У судове засідання 12.08.2026 представники сторін не прибули.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені з дотриманням норм ГПК України шляхом доставляння ухвали суду від 09.07.2026 року до електронного кабінету представника позивача та відповідача.

На підставі ч. 7 ст. 242 ГПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Враховуючи належне та завчасне повідомлення учасників справи, судом розглянуто апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Щодо строку розгляду цієї справи, то розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад господарського судочинства (п. 10 ч. 3 ст. ст. 2 ГПК України.)

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

На підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Дане право кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року), "Зяя проти Польщі" (заява N 45751/10).

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення законних прав та інтересів сторін, повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з метою дотримання розумного строку судова колегія розглянула апеляційну скаргу у "розумний строк", тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання основного завдання господарського судочинства - справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору.

1. Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваного рішення.

Позиція позивача зводиться до того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась за участю автомобілів Mercedes-Benz Actros, д.р.н. НОМЕР_1 та Toyota Rav4, д.р.н. НОМЕР_2 , водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом Toyota Rav4, що, як стверджує позивач, належав відповідачу, притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху (постанова Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30.04.2025, що винесена у справі №159/2407/25), а відтак, відповідач повинен відшкодувати виплачену, як страхове відшкодування, на підставі страхового акту (платіжна інструкцією №32188 від 20.05.2025) суму в заявленому до стягнення розмірі.

На момент ДТП автомобіль Mercedes-Benz Actros був застрахований у позивача на підставі генерального договору №3439055-02-10-00 добровільного страхування наземного транспорту та страхування цивільної відповідальності власника наземного транспорту від 11.04.2017, укладеного з ТОВ "ОТП Лізинг". Внаслідок пошкодження транспортного засобу Mercedes-Benz Actros вартість його відновлювального ремонту, згідно рахунку СТО №0000006195 від 19.05.2025, акту виконаних робіт №2025004950 від 30.05.2025, склала 621 938,45 грн, які власне позивач виплатив як страхове відшкодування.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2026 у справі №909/1241/25 у задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Вусо" на користь Благодійної організації Благодійний фонд "Авто Янгол Калуш" - 8 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Місцевий господарський суд встановив, що транспортний засіб Toyota Rav4 (Toyota Rav4 (VIN N НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_2 ), яким під час дорожньо-транспортної пригоди керував ОСОБА_1 , передано відповідачем як гуманітарна допомога на безоплатній основі для виконання функціональних обов`язків працівникам ГУНП в Івано-Франківській області (акт приймання-передачі гуманітарної (благодійної) допомоги від 12.07.2024), закріплено за поліцейським БПОП (стрілецький) ГУНП в Івано-Франківській області, зокрема, ОСОБА_1 , інспектором взводу №2 роти №1 (лист ГУНП в Івано-Франківській області від 08.12.2025 за №228173-2025).

24.11.2025 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (наказ ГУНП в області №615о/с від 24.11.2025).

На момент вчинення ДТП (15.04.2025) фактичним володільцем та користувачем вказаного транспортного засобу був відповідний підрозділ поліції, а ОСОБА_1 перебував у службових відносинах із ГУНП в Івано-Франківській області.

За відсутності належних та допустимих доказів наявності обставин, за яких у відповідача виникав би обов`язок відшкодувати шкоду у заявленому до стягненні розмірі, суд встановив, що позов є безпідставним.

При вирішенні питання про визначення розміру відшкодування судових витрат місцевий господарський суд врахував вимоги з ст. 129 ГПК України, якою обумовлено те, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача, а також - позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 07.11.2019, 08.04.2020, що винесені у справах №905/1795/18 та № 922/2685/19, згідно яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору; зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, позиції Європейського суду, що викладені у відповідних рішеннях (рішення у справі "East/West Alliance Limited» проти України" та у справі "Лавентс проти Латвії"), щодо необхідності при визначенні суми відшкодування, виходити з конкретних обставин справи, критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, того, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом відповідача робіт (складання відзиву на позов та участь в режимі відеоконференції в чотирьох судових засіданнях тривалістю в сукупності 46 хв. (протоколи судових засідань).

У підсумку суд першої інстанції, з урахуванням клопотання позивача від 28.04.2026, зменшив розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката до 8 000,00 грн, решту судових витрат - залишив за відповідачем.

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись з Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області, Благодійна організація Благодійний фонд "Авто Янгол Калуш" звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: змінити Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2026р. в частині розміру стягнення судових витрат та ухвалити судове рішення, яким стягнути з ПрАТ «Страхова компанія Вусо», на користь апелянта судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 420,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- рішення місцевого суду оскаржується виключно в частині суми стягнення судових витрат з Позивача,

- підстав для зменшення зазначених витрат з 50 420,00 грн. до 8 000,00 грн. не було,

- суд першої інстанції фактично своїм рішенням безпідставно втрутився у відносини адвоката та клієнта та повернув відповідачу 16% від суми, що була витрачена та сплачена ним для захисту своїх прав та протидії безпідставному позову,

- суд першої інстанції оскаржуваним рішенням безпідставно дав право позивачу можливість не нести відповідальність за свої необґрунтовані претензії та залишив Відповідача в ситуації, де він не може повернути витрачені для захисту своїх права ресурси,

- суд першої інстанції порушив ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивачем подано відзиву на апеляційну скаргу (вх.№ 01-04/5292/26 від 22.06.2026), в якому просить залишити без змін рішення місцевого господарського суду.

Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).

4. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

Межі перегляду рішення суду першої інстанції стосуються перевірки правомірності розподілу судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

5. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи оскарження рішення суду в частині судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, апеляційним судом досліджено докази, що підтверджують понесені відповідачем/апелянтом судові витрати.

У відзиві на позов (вх.№19325/25 від 25.11.2025, а.с.149-150, т.1) Благодійною організацією Благодійний фонд "Авто Янгол Калуш" зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок сум судових витрат, який поніс та очікує понести відповідач, становить 70 000,00 грн.

Крім того, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено:

- Ордер про правову допомогу від 21.11.2025 №2050642 – а.с. 151, т.1;

- Заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 18.04.2026 з додатками на загальну суму 50 420,00 грн (а.с.196-197, т.1);

- Договір про надання правничої допомоги від 20.11.2025 (а.с.199, т.1);

- Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 02.04.2026 на суму 36000,00 грн (а.с.200, т.1);

- Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 23.01.2026 на суму 6000,00 грн (а.с.200, т.1);

- Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 21.11.2025 на суму 8420,00 грн (а.с.201, т.1);

- Банківські виписки про рух коштів по банківському рахунку (а.с.202-203. т.1);

- Детальний опис робіт, виконаних адвокатом по справі №909/1241/25 (а.с.203, т.1).

Позивач подав клопотання (вх.№7837/26 від 28.04.2026) про неспівмірність понесених відповідачем судових витрат та про відмову у задоволенні заяви повністю.

6. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Предметом спірних правовідносин є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції норм процесуального права, якими врегульовано питання відшкодування/зменшення витрат на правову допомогу.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно з статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Водночас, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.01.2022 року №911/2737/17 виснував, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Умовами договору про надання правничої допомоги від 20.11.2025 адвокат Коротя Р.О. та БО БФ «Авто Янгол Калуш» погодили фіксовану суму гонорару – 50 420,00 грн (пункт 8 договору).

Акти приймання передачі правової допомоги від 21.11.2025, від 23.01.2026 та від 02.04.2026 на загальну суму 50 420,00 грн підписані двома сторонами договору (клієнтом та адвокатом).

Трьома виписками з банківських рахунків підтверджується виплата відповідачем адвокату суми 50 420,00 грн правової допомоги.

Як зазначено у Детальному описі виконаних адвокатом робіт, оскільки гонорар в договорі про надання правової допомоги визначений у фіксованому розмірі, відповідно в описі не деталізується час, витрачений на вчинення дій з надання правничої допомоги, що відповідає позиції, визначеній у постанові ВП ВС від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У Детальному описі узагальнено зазначено про те, що адвокатом були здійснені наступні дії: попередня консультація з клієнтом, аналіз позовної заяви з додатками, аналіз законодавства щодо предмету судового розгляду, аналіз судової практики з подібних правовідносин, підготовка та подання відзиву на позов, подання необхідних адвокатських запитів, отримання відповідей та подання їх до суду, участь у судових засіданнях, подання необхідних заяв з процесуальних питань.

Аналізуючи матеріали справи та подані докази, колегія суддів зауважує, що фактично представник відповідача брав участь у чотирьох судових засідання по справі (від 11.02.2026, 19.03.2026, 23.04.2026, 20.05.2026).

Відповідач подав відзив на позов з додатками на 7 арк., заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції на 4 арк, заперечення на заяву про закриття провадження з додатками на 3 арк, заяву про стягнення витрат на правничу допомогу з додатками – на 9 арк.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 906/432/19 відмітив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Колегія суддів зазначає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи вказане питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Колегія суддів звертає увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Наведена правова позиція викладена у постанові ОП КГС у складі ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 виснувала про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

При цьому, частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в Постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.

При винесення оскаржуваного рішення в частині судових витрат місцевий суд правомірно врахував, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом відповідача робіт (складання відзиву на позов та участь в режимі відеоконференції в чотирьох судових засіданнях тривалістю в сукупності 46 хв. (протоколи судових засідань), тому місцевий суд з урахуванням клопотання позивача від 28.04.2026, керуючись критеріями визначеними ч. 4 ст. 126 ГПК України правомірно зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідача до 8 000,00 грн, решту - залишив за відповідачем.

Додатково колегія суддів зауважує, що обсяг правничої допомоги у формі: попередньої консультації з клієнтом, аналізу позовної заяви з додатками, аналізу законодавства щодо предмету судового розгляду, аналізу судової практики з подібних правовідносин - охоплюються змістом правничої допомоги з підготовки відзиву на позов.

Обсяг складених процесуальних документів є незначним, предмет спору та його складність не може вимірюватись виключно ціною позову.

Тому, суд апеляційної інстанції погоджується, що визначена відповідачем до стягнення сума професійної правничої допомоги в розмірі 50 240.00 грн є надмірною, не узгоджується з обсягом виконаної адвокатом роботи, що підпадає під виключні, визначені Великою Палатою Верховного Суду випадку, які надають суду достатню дискрецію для зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції також критично оцінює доводи апеляційної скарги в частині доводів про те, що суд першої інстанції безпідставно дав право позивачу можливість не нести відповідальність за свої необґрунтовані претензії та залишив Відповідача в ситуації, де він не може повернути витрачені для захисту своїх права ресурси.

Оскільки, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу не є мірою відповідальності та не може виступати каральною санкцією для іншого учасника судового процесу.

Відповідні твердження апелянта ґрунтуються на невірному розумінні правової природи та підстав відшкодування судових витрат.

З урахуванням викладеного, враховуючи дискреційність наданих місцевому суду повноважень щодо зменшення розміру правової допомоги, з урахуванням принципів співмірності, розумності та обґрунтованості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідача до 8 000,00 грн.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Судом апеляційної інстанції не встановлено визначених ст. 277 ГПК України обставин, тому апеляційну скаргу Благодійної організації Благодійний фонд "Авто Янгол Калуш" слід залишити без задоволення, Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2026 у справі № 909/1241/25 - залишити без змін.

8. Розподіл судових витрат.

Оскільки за розгляд апеляційної скарги на додаткове судове рішення не передбачено ставки судового збору, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 232-240, 242, 269, 270, 273, 275-277, 281-289 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Благодійної організації Благодійний фонд "Авто Янгол Калуш" на Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2026 у справі №909/1241/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2026 у справі № 909/1241/25 - залишити без змін.

3. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності – засобами поштового зв`язку.

4. Матеріали справи у п`ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення – 12.08.2026.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).

Повна постанова складена 14.08.2026.

Головуючий суддя Міліціанов Р.В.

Суддя Ржепецький В.О.

Суддя Степанюк Н.Л.