Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №914/197/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/197/26

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Ржепецький В. О. (суддя-доповідач), Степанюк Н. Л., Міліціанов Р. В.

розглянув в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КІОС» (вх. ЗАГС 01-05/1847/26 від 09.06.2026)

на рішення Господарського суду Львівської області (суддя Стороженко О.Ф.) від 13.05.2026

у справі №914/197/26

за позовом: Фізичної особи-підприємця Шпирни Юлії Олександрівни, Київська область, Бучанський район, с. Гостомель

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КІОС», м. Львів

про стягнення боргу в сумі 40 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

08.06.2026 через систему «Електронний суд» до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «КІОС» до фізичної особи – підприємця Шпирної Юлії Олександрівни про стягнення боргу в сумі 40 000,00 грн.

Ухвалою суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КІОС» на рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2026 у справі № 914/197/26 та постановив розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/197/26 розподілено до розгляду головуючому судді Ржепецькому В.О., введено до складу судової колегії суддів: Міліціанова Р.В., Іванчук С.В.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 12.08.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого до складу судової колегії введено суддю: Степанюк Н. Л.

Фізичною особою – підприємцем Шпирною Юлією Олександрівної до Господарського суду Львівської області подано позовну заяву з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІОС» боргу в сумі 40 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав грошове зобов`язання щодо оплати послуг, наданих на підставі договору № 105-АВ від 01.08.2025, що підтверджується актом надання послуг від 04.09.2025. У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати наданих послуг позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі вартості наданих послуг.

Господарський суд Львівської області рішенням від 13.05.2026 позов задовольнив повністю. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІОС» на користь Фізичної особи-підприємця Шпирни Юлії Олександрівни борг у сумі 40 000, 00 грн та судовий збір у сумі 3328,00 грн.

Вказане рішення мотивоване тим, що між сторонами 04.09.2025 підписано (електронними цифровими підписами) акт наданих послуг, відповідно до якого виконавцем надано послуги з підбору персоналу (одного кандидата), вартість яких складає 40 000,00грн. Жодних зауважень щодо наданих (виконавцем) послуг замовником не заявлялось. Проте, грошове зобов`язання з оплати послуг замовником не виконано. Невиконання відповідачем грошового зобов`язання зумовило пред`явленню позивачем, згідно з умовами п.7.2-7.4 договору, претензії ( № 2 від 24.10.2025) з вимогою оплатити вартість наданих і прийнятих замовником послуг у сумі 40 000,00 грн. Судом встановлено, що відповідач ухилився від виконання договірного зобов`язання щодо врегулювання спору (передбаченого умовами п.7.1-7.4 Договору), так як відповідь на претензію не надав.

Суд встановив, що враховуючи недобросовісну поведінка відповідача та факт підписання ним (без застережень) акту наданих послуг, у нього, згідно з умовами п. 2.3.8 договору, виник обов`язок з оплати вартості послуг позивача в сумі 40 000,00 грн. Відповідно до ст. 525, 526, 598, 599, 901, 903 ЦК України та умов договору суд дійшов висновку про допущене порушення грошового зобов`язання (з оплати вартості послуг), тому вимога позивача про стягнення боргу в сумі 40 000,00грн – повністю обґрунтована, що зумовлює наявність підстав для її задоволення.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «КІОС» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2026 у справі № 914/197/26 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Шпирни Юлії Олександрівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІОС» про стягнення 40 000, 00 грн боргу відмовити повністю. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

В апеляційній скарзі апелянт покликається на такі обставини: суд першої інстанції проігнорував те, що для виникнення обов`язку з оплати необхідна наявність двох юридичних фактів одночасно підписання акту та фактичний вихід особи на роботу; суд неправильно застосував норми матеріального прав та неповно дослідив обставини справи, оскільки, керуючись виключно положеннями п. 2.3.8 договору, дійшов помилкового висновку щодо правових наслідків підписання акту.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України сторонами подано не було.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Частиною 13 ст. 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи зазначене та те, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення в сумі 40 000, 00 грн, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З огляду на вказане, ухвалою суду від 15.06.2026 Західний апеляційний господарський суд призначив справу № 914/197/26 до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, між Фізичною особою – підприємцем Шпирною Юлією Олександрівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «КІОС» було укладено договір № 105-АВ про надання послуг з пошуку та підбору персоналу згідно з п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з підбору персоналу відповідно до вимог, зазначених у заявці ( додатку), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник – прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 1.2 під послугами з підбору персоналу розуміються:

- складання профілю вакансії на підставі вимог замовника;

- пошук, оцінка та попередній відбір кандидатів;

- проведення відеоінтерв`ю та надання інформації про кандидатів замовнику;

- організація співбесід між замовником та кандидатами;

- надання консультаційних послуг, пов`язаних із підбором.

Згідно з п. 1.3 з метою запобігання суперечкам сторони домовились, що кандидат вважається представленим виконавцем, якщо: його раніше не було запрошено замовником на співбесіду і на момент представлення він не перебував із замовником у активній комунікації. У такому разі замовник зобов`язується провести повну оплату послуг виконавцем відповідно до умов договору.

У розділі 2 договору погоджено права та обов`язки сторін. Так, виконавець зобов`язується:

- надавати послуги з підбору персоналу відповідно до вимог заявки (додатку) (п.2.1.1);

- провести комплекс заходів із залучення та оцінки кандидатів, включаючи (п.2.1.2):

· розміщення вакансій, пошук по базах даних;

· аналіз резюме, інтерв`ю, оцінку, перевірку рекомендацій;

· комунікацію з кандидатами на всіх етапах підбору;

· підготовку звіту: резюме, інтерв`ю, висновок та рекомендації.

Виконавець, упродовж трьох днів з моменту прийняття кандидата на роботу (або отримання інформації про працевлаштування), подає замовнику акт наданих послуг (п. 2.1.5) Пунктом 2.2 виконавець має право. Вимагати від замовника своєчасної оплати послуг відповідно до умов цього договору ( п. 2.2.1).

У свою чергу замовник зобов`язується, надавати виконавцю повну та достовірну інформацію про вакансію (п. 2.3.1). Дотримуватися встановленого порядку взаємодії, включаючи ( п. 2.3.2):

- надання зворотного зв`язку по кожному кандидату – не пізніше 2 (двох) робочих днів з моменту отримання інформації про кандидата;

- проведення співбесід – не пізніше 4 ( чотирьох) робочих днів з моменту отримання резюме;

- протягом 1 ( одного) робочого дня після проведення співбесід повідомляти виконавця рішення про працевлаштування або про відмову по кожному кандидату.

Підписувати акт виконаних робіт або направляти мотивовану відмову протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту його отримання ( п. 2.3.7). Оплачувати послуги виконавця протягом 3 ( трьох) банківських днів після підписання акту (п. 2.3.8).

Розділом 3 та п. 3.5 вказано що протягом 3 ( трьох) календарних днів після виходу кандидата на роботу виконавець надає замовнику акт виконаних робіт (наданих послуг) у двох примірниках. Замовник зобов`язується протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання підписати акт або надати мотивовану відмову. У разі ненадання підписаного акту або відмови у встановлений строк, акт вважається підписаним, а послуга – наданою. Обидва примірника мають однакову юридичну силу.

Відповідно до п. 5.1 цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання взаємних зобов`язань та завершенню всіх розрахунків.

Пункт 7.3 передбачає, що претензія направляється у письмовій формі за підписом уповноваженої особи замовника (виконавця) протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців з моменту, коли сторони дізналися про факт порушення іншою стороною виконання свої зобов`язань за договором. Підписана уповноваженою особою претензія (відповідь на претензію) може бути передана електронною поштою та/або за допомогою месенджерів з використанням номера мобільного телефону, зазначеного в цьому договорі. Термін претензійного врегулювання спорів – 10 (десять) робочих днів з моменту отримання претензій стороною ( п. 7.4).

Невід`ємною частиною договору є додаток № 1 "Заявка на підбір персоналу № 1", у якому сторони погодили умови роботи та вимоги до кандидата, зокрема:

- позивач мав здійснити пошук та підбір кандидатів на посаду "менеджер ЗЕД з продажу паливної гранули та агропродукції";

- вартість послуг виконавця за 1 (одного) співробітника: 40 000,00 грн;

- визначено основні посадові обов`язки вакансії.

04.09.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю та фізичною особою – підприємцем Шпирною Юлією Олександрівною про виконання послуг з підбору персоналу складено Акт надання послуг № INV-01279, який підписано уповноваженими представниками обох сторін, що учасниками провадження не спростовується.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу претензію з вимогою про оплату наданих послуг.

Однак відповідач залишив зазначену претензію без відповіді, а також не виконав свого обов`язку щодо оплати вартості наданих позивачем послуг.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як підтверджується матеріалами справи, між Фізичною особою – підприємцем Шпирною Юлією Олександрівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «КІОС» 01.08.2025 було укладено договір № 105 - АВ про надання послуг з пошуку та підбору персоналу, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати в інтересах замовника роботи з пошуку та підбору кандидатів на вакантні посади, що відповідають вимогам замовника, визначеним у заявці на підбір персоналу, а замовник зобов`язується прийняти таку роботу та оплатити її відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання його сторонами. Згідно зі ст. 6 та 627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, принципів розумності та справедливості. Зміст договору, відповідно до ст. 628 ЦК України, складається з умов, погоджених сторонами, а також обов`язкових умов, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та неповно дослідив обставини справи, оскільки, пославшись виключно на положення пункту 2.3.7 договору, дійшов помилкового висновку щодо правових наслідків підписання акта надання послуг.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з цим доводом, оскільки він суперечить змісту договору № 150-АВ у сукупності його положень.

Так, відповідно до п. 1.2. та 2.1.2 договору, до складу послуг, які виконавець зобов`язувався надати віднесено такі:

- складання профілю вакансії на підставі вимог замовника;

- пошук, оцінка та попередній відбір кандидатів;

- проведення відеоінтерв`ю та надання інформації про кандидатів замовнику;

- організація співбесід між замовником та кандидатами;

- надання консультаційних послуг, пов`язаних із підбором.

- розміщення вакансій, пошук по базах даних;

- аналіз резюме, інтерв`ю, оцінку, перевірку рекомендацій;

- комунікацію з кандидатами на всіх етапах підбору;

- підготовку звіту: резюме, інтерв`ю, висновок та рекомендації.

Правовий аналіз умов договору № 105-АВ свідчить про те, що сторони погодили порядок надання послуг, оформлення результату їх надання та умови виникнення у виконавця права на отримання оплати.

Такий висновок випливає з передбаченого договором порядку надання послуг, документального оформлення результату їх надання та визначених договором підстав для виникнення у виконавця права на оплату наданих послуг.

Так, відповідно до п 2.3.8 договору замовник зобов`язується оплатити послуги виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання акту.

Водночас, відповідно до п. 3.2. послуги виконавця вважається наданими з дати фактичного виходу на роботу до компанії замовника кандидата, представленого виконавцем.

Відповідно ж до п. 3.3. договору оплата за надані послуги здійснюється замовником у розмірі 100% (ста відсотків) від суми кандидата на роботу та підписання акту виконаних робіт.

Надаючи оцінку обставинам, з якими наведеними положеннями договору пов`язується виникнення у замовника зобов`язання зі сплати за надані послуги, колегія суддів зазначає, що така оцінка може бути надана тільки у розрізі порядку схвалення замовником результатів наданих послуг, який врегульовано п. 3.5. договору.

Пунктом 3.5. договору в свою чергу передбачено, що протягом 3 (трьох) календарних днів після виходу кандидата на роботу виконавець надає замовнику акт виконаних робіт (наданих послуг) у двох примірниках. Замовник зобов`язаний протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання підписати акт або надати мотивовану відмову. У разі ненадання підписаного акту або відмови у встановлений строк, акт вважається підписаним, а послуга- наданою.

Таким чином, відповідно до обставин справи настали дві події, передбачені п. 3.5. договору, а саме: замовником підписано Акт наданих послуг та не надано у триденний термін відмови від його підписання.

Наведені факти відповідно до п. 3.5. договору свідчать про те, що послуга вважається наданою.

В свою чергу, як зазначено вище, відповідно до п 2.3.8 договору обов`язок замовника оплатити послуги виконавця чітко та недвозначно пов`язується із фактом підписання акту наданих послуг.

За змістом частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У частині першій статті 903 ЦК України зазначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. При цьому переважно наголошується, що послуга тісно пов`язана з особою виконавця та процесом вчинення ним певних дій (здійснення діяльності) й навіть невіддільна від них, але все ж таки не збігається з такими діями (діяльністю) й існує як окреме явище - певне нематеріальне благо, що споживається в процесі вчинення відповідних дій (здійснення діяльності) виконавцем (постанова Верховного Суду від 14.04. 2022 у справі № 361/4256/19(провадження № 61-9229св20).

Суд зазначає, що для договору про надання послуг визначальним є процесуальний характер зобов`язання: виконавець повинен здійснювати певні дії, а сам факт їх виконання вже може бути підставою для оплати. Навіть якщо у результаті діяльності виникає певний результат, він не має самостійного значення та є невіддільним від процесу надання послуги.

Як встановлено вище, матеріалами справи підтверджується факт належного виконання замовником своїх зобов`язань за договором, про що свідчить підписаний відповідачем акт надання послуг.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, не вбачає підстав для її задоволення, оскільки судом першої інстанції правильно надано оцінку положенням укладеного між сторонами договору у їх сукупності та вірно застосовано саме той порядок сплати за надані послуг, який відповідає дійсним обставинам справи, зокрема, в частині, засвідченій актом від 04.09.2025.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 276, ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КІОС» - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2026 у справі №914/197/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення – 14.08.2026 року.

Головуючий суддя В.О. Ржепецький

Судді Н. Л. Степанюк

Р.В. Міліціанов