Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №712/15450/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1344/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №712/15450/25 Категорія: 310040000 Стеценко О.С.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.,

за участю секретаря Костенко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Драченка Владислава Вікторовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, виконавчий комітет Черкаської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування поданого позову зазначав, що 08 лютого 2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Черкаського міськвиконкому зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації зроблено відповідний актовий запис за № 161.

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У подальшому подружнє життя між сторонами не склалось та рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 28 травня 2021 року у справі № 712/3343/21 шлюб між подружжям розірвано.

Після розлучення сторони погодили, що з 19 квітня 2022 року неповнолітній ОСОБА_5 проживає разом з батьком – ОСОБА_1 та перебуває на його повному утриманні. Вказана обставина зафіксована рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 28 червня 2023 року у справі № 712/11140/21. Упродовж останніх чотирьох років батько з сином продовжують мешкати разом, вихованням і утриманням сина займається виключно позивач.

Матір дитини також мешкає в місті Черкаси та працює концертмейстером перших скрипок в Комунальному закладі «Черкаська обласна філармонія Черкаської обласної ради». Можливо через гастрольні тури або іншу зайнятість останній раз ОСОБА_5 бачив свою матір більше року тому, участі у вихованні сина вона не приймає та не піклується, телефонувала лише, щоб привітати з днем народження.

На думку сторони позивача, проживання малолітньої дитини разом з батьком відповідає її інтересам, оскільки тато має можливість забезпечити сину належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини, а надані разом з позовом докази беззаперечно підтверджують факт самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина.

На підставі викладеного просив суд встановити факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач вказав, що усі питання щодо виховання та утримання дитини він вирішує самостійно, без участі та підтримки з боку матері дитини.

Разом з тим, на підставі пояснень свідка судом було встановлено, що матір періодично контактує з дитиною, намагається налагодити з нею контакт, однак саме свідок не бажає спілкуватися із матір`ю.

Матеріали справи містять відомості, що відповідач ініціювала судовий спір щодо її участі у спілкуванні та вихованні дитини, сплачує своєчасно аліменти на утримання дитини. Тобто мати бере участь у вихованні дитини та її утриманні.

Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, мати дитини не є померлою, не позбавлена батьківських прав, не визнана зниклою безвісті або безвісно відсутньою, не оголошена померлою, не відбуває покарання у місцях позбавлення волі, не є тяжко хворою, внаслідок чого не може взагалі брати участь у вихованні дитини.

Її участь у вихованні хоча і є недостатньою, але указані обставини виникли внаслідок конфлікту між нею та дитиною.

Сам факт проживання дитини із батьком не свідчить про одноособове виховання та утримання дитини.

У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що відповідач позбавлена батьківських прав відносно дитини, а також відсутні інші докази, що відповідач не здатна їх виконувати в силу об`єктивних обставин.

Частота спілкування батьків з дитиною є оціночним поняттям та не може об`єктивно свідчити про ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Форма виховання (безпосередні зустрічі, телефонне спілкування, листування тощо) того з батьків, який не проживає разом з дитиною, також, на думку суду, не може слугувати підставою для визнання факту самостійного виховання одним з батьків, якщо таке спілкування чи виховання має місце. Навіть сам факт з`ясування в бесідах між батьками та дитиною питань щодо особистого життя, дозвілля, успіхів у навчанні вже свідчить про те, що відбувається певний виховний процес неповнолітнього.

Також суд вважав за необхідне зазначити, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини може мати негативні наслідки для матері дитини - оскільки ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Так, зокрема, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав.

Водночас судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач не бажає спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 – адвокат Драченко В.В. оскаржив його в апеляційному порядку, вказуючи, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, тому просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на підставі пояснень свідка, яким виступав син ОСОБА_4 , судом першої інстанції встановлено, що матір періодично контактує з дитиною, намагається налагодити з нею контакт, однак саме свідок не бажає спілкуватися із матір`ю через особисті системні образи зі сторони матері.

Між сторонами відсутній конфлікт та будь-яке перешкоджання у спілкуванні дитини з матір`ю.

Примушування дитини з боку матері розмовляти з останньою проти волі дитини суперечить найкращим інтересам дитини, а сплата аліментів на утримання дитини не є автоматичною підставою вважати, що мати, яка не проживає з дитиною, бере участь у її вихованні.

Крім того, усі питання щодо виховання та утримання дитини позивач вирішує самостійно, без участі та підтримки з боку матері дитини.

Отже ОСОБА_1 , маючи достатні можливості виховати та забезпечити сина ОСОБА_6 усім, що вимагають найкращі інтереси дитини, є батьком, що одноосібно виховує дитину, а тому оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, що сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.06.2023 по справі № 712/11140/23 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у сумі 1309,00 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня пред`явлення позову 21.09.2022 і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до характеристики, наданої Черкаською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 11 Черкаської міської ради, у школі Єгор навчався з 1 по 8 клас, у навчальному процесі сина батько приймав активну участь. Після розлучення у 2021 році мати батьківські збори не відвідувала, класному керівнику відносно успіхів у навчанні та поведінки сина не телефонувала, вихованням, прийняттям рішень стосовно освіти, здоров`я та розвитку дитини з 2021 року займається батько. Родина сприяє всебічному розвитку дитини – заохочує його бажання навчатися на додаткових курсах.

Відповідно до актів опитування сусідів від 31.10.2025 №№ 1, 2 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проживають разом, вихованням дитини займається тато, матері за їх адресою проживання сусіди не бачили.

Судом досліджена виписка по банківському рахунку ОСОБА_6 , з якої вбачається систематичне перерахування коштів батьком на рахунок дитини.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, станом на 27.11.2025 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів відсутня.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулась до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні (ухвала суду від 02.12.2025 у справі № 712/16277/25).

Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного службою у справах дітей 24.11.2025, для неповнолітнього ОСОБА_4 відведена окрема кімната, де є ліжко, письмовий стіл. Батько і дитина, зі слів батька, проживають удвох.

Як вбачається з акту № 31 оцінки потреб сім`ї, складеного 23.01.2026, тривалий час дитина з мамою не спілкується, батько чинить перешкоди.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_8 зазначив, що він проживає разом із батьком з весни 2022 року, мати не приймає участі у його вихованні, намагалася зв`язатися із ним декілька разів, однак свідок не бажає спілкуватися із матір`ю.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з батьком, що сторонами не заперечується, однак вказана обставина жодним чином не підтверджує факт ухилення матері від участі у вихованні дитини.

Крім того, з пояснень дитини вбачається, що мати намагається налагодити контакт з сином. При цьому, як установлено судом, відповідач ініціювала судовий спір щодо її участі у спілкуванні та вихованні дитини, сплачує своєчасно аліменти на утримання дитини.

Тобто, відсутні підстави вважати, що дитину утримує одноосібно лише батько.

Посилання апеляційної скарги на те, що сплата аліментів на дитину не є автоматичною підставою стверджувати, що відповідач бере участь у вихованні дитини, колегія суддів вважає необґрунтованими. Колегія суддів зауважує, що обставини участі матері у вихованні дитини були встановлені, зокрема, на підставі пояснень дитини, заслуханих у суді, з яких вбачається намагання відповідача установити контакт з дитиною, а також активної позиції відповідача щодо заперечення позовних вимог ОСОБА_1 . З позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , у зв`язку з ухиленням від виконання нею обов`язків щодо виховання дитини, ОСОБА_1 не звертався.

З урахуванням наведеного, правильним є висновок суду першої інстанції, що сам факт проживання дитини з батьком не підтверджує факту самостійного виховання ним дитини.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Драченка Владислава Вікторовича - залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 серпня 2026 року.

Судді: