Вирок від 16 липня 2026 р. у справі №757/14913/25-к — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14913/25-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.07.2026 Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

законного представника

потерпілого ОСОБА_6 ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12025100060000236, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.02.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, одруженого, з вищою освітою, працює на посаді охоронця в товаристві з обмеженою відповідальністю «Едемо», раніше не судимого, місце проживання зареєстроване та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 систематично в період часу з 30.07.2024 по 05.12.2024, перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклої особистої агресії, безпричинно, цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправний характер та суспільно-небезпечні наслідки своїх дій, умисно вчиняв щодо осіб, з якими перебуває у сімейних відносинах домашнє насильство, а саме: психологічне й фізичне насильство щодо дружини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та психологічне наситво щодо малоліто сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що погіршило якість життя потерпілих та призвело до їх емоційної залежності і психологічних страждань, зокрема:

- 30.07.2024 приблизно о 00 год. 05 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , умисно вчинив домашнє психологічне та фізичне насильство щодо своєї дружини ОСОБА_5 , а саме: штовхнув, словесно ображав, погрожував в присутності малолітнього сина ОСОБА_6 ;

- 09.09.2024 приблизно о 16 год. 20 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , умисно вчинив домашнє психологічне та фізичне насильство щодо свого малолітнього сина ОСОБА_6 , а саме: словесно ображав, штовхав та хватав за руки;

- 22.10.2024 приблизно о 21 год. 20 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , умисно вчинив домашнє психологічне та фізичне насильство щодо своєї дружини ОСОБА_5 , а саме: словесно ображав, погрожував та завдавав ударів по обличчю і голові в присутності малолітнього сина ОСОБА_6 ;

- 27.10.2024 приблизно о 21 год. 20 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , умисно вчинив домашнє психологічне та фізичне насильство щодо своєї дружини ОСОБА_5 , а саме: ображав, погрожував, завдавав ударів кулаками по обличчю та голові;

- 05.12.2024 приблизно о 23 год. 36 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , умисно вчинив домашнє психологічне та фізичне насильство щодо своєї дружини ОСОБА_5 , а саме: бив руками по голові, словесно ображав в присутності малолітнього сина ОСОБА_6 .

Внаслідок психотравмуючих сімейних обставин (дій ОСОБА_4 ) у ОСОБА_5 та малолітнього ОСОБА_6 виник комплекс негативних психоемоційних змін у вигляді сталої психоемоційної напруги з підвищеною тривожністю, погіршеним настроєм, страхом за безпеку. У ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , внаслідок дій ОСОБА_4 , сформувалися післястресові негативні психоемоційні переживання, які погіршили їх соціальне функціонування, стан здоров?я, викликали негативні очікування та переживання, істотно знизили якість життя.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та щиро розкаявся, викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення не оспорював та повністю із ними погодився, підтвердив в наданих суду показаннях.

Так, ОСОБА_4 зазначив, що з 30.07.2024 по 05.12.2024 проживав разом із потерпілою ОСОБА_5 , яка є його дружиною, старшим сином ОСОБА_8 та малолітнім сином ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 . Вказав, що причиною вчинення ним домашнього насильства був збуджений емоційний стан, пов`язаний із війною, після чого він більше року отримував психологічну допомогу, ініціювавши цей процес самостійно, після чого у нього змінилися сімейні цінності. Зазначив, що з того часу не вчиняв домашнього насильства, продовжує проживати зі своєю сім`єю, до вчиненого кримінального правопорушення ставиться критично, вину визнає в повному обсязі, щиро розкаюється у вчинених діяннях та шкодує про вчинене.

З урахуванням визнання обвинуваченим винуватості, прокурором запропоновано порядок дослідження доказів у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 вважав недоцільним у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України досліджувати інші докази стосовно фактичних обставин вчиненого ним діяння. Розуміє, що в такому випадку буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Потерпіла ОСОБА_5 та законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_6 , - ОСОБА_7 не заперечували проти вказаного порядку дослідження доказів у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Судом встановлено, що обвинувачений, потерпіла, законний представник потерпілого та прокурор не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, з урахуванням чого суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, визнав можливим і доцільним провести судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, провівши допит обвинуваченого та потерпілої ОСОБА_5 , дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, з метою визначення вірної кваліфікації діяння, та визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 вказала, що обвинувачений є емоційною людиною та звик самостійно ухвалювати рішення, через що й відбувалося домашнє насильство з його боку. На даний час вона та обвинувачений знайшли спільну мову, доходять до компромісів та їхнє сімейне життя покращилось. Після 05.12.2024 жодного факту домашнього насильства з боку обвинуваченого більше не було, а тому її та малолітнього ОСОБА_6 психоемоційний стан покращився., останній відвідував психолого та психіатра, почав більше спілкуватися з обвинуваченим. Також зазначила, що малолітнього ОСОБА_6 знято з індивідуально-профілактичного обліку служби у справах дітей та сім`ї у зв`язку з покращенням ситуації в сім`ї. Підтвердила, що ОСОБА_4 дійсно звертався за психологічною допомогою, яку отримував протягом тривалого часу, та вказане позитивно позначилось на його стані та поведінці, на відносинах в родині.

Прокурор ОСОБА_3 просила визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, призначити обвинуваченому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік з покладенням визначених ч. 2 ст. 59-1 КК України обов`язків та на підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати відносно обвинуваченого обмежувальний захід, направивши його для проходження програми для кривдників до Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб на строк 3 місяці. Також просила вирішити питання речових доказів у порядку ст. 100 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_5 просила суворо не карати обвинуваченого.

Представник малолітнього ОСОБА_6 , - ОСОБА_7 підтримала позицію прокурора. Підтвердила, що малолітнього ОСОБА_6 знято з індивідуально-профілактичного обліку служби у справах дітей та сім`ї у зв`язку з покращенням ситуації в сім`ї. Вважала, що виправлення ОСОБА_4 можливе без його ізоляції від суспільства, та наразі вже є очевидні позитивні зміни.

Обвинувачений ОСОБА_4 погодився із позицією прокурора.

Суд враховує, що домашнє насильство є системою взаємопов`язаних дій, які полягають у вчиненні систематичних дій (не менше трьох) і полягають у вчиненні фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Суд не вважає, що врахування епізодів домашнього насильства, за які особу було притягнуто до адміністративної відповідальності поряд із іншим (іншими) епізодами домашнього насильства є порушенням принципу nonbis inidem. Доведення ознаки систематичності у складі домашнього насильства полягає у констатації того, що відповідні дії становлять систему, тобто є послідовними та повторюваними. Якщо мали місце факти притягнення особи за вчинення домашнього насильства до адміністративної відповідальності, однак вона знову вчинює акт домашнього насильства і кількість окремих фактів домашнього насильства сукупно вчинено щонайменше тричі, то є підстави для кримінально правової оцінки таких дій за ст. 126-1 КК України (постанова Верховного Суду від 04.04.2024у справі №7 55/4894/22).

Окрім того, Верховний Суд зазначив, що систематичність характеризується як кількісним критерієм (багаторазовість періодично здійснюваних дій), так і якісним, яким є взаємозв`язок, внутрішня єдність, що утворює наполегливу протиправну поведінку винуватої особи стосовно певного потерпілого чи потерпілих. Той факт, що особу раніше притягували до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, не виключає наявності в її діях складу кримінального правопорушення, якщо вона продовжує вчиняти домашнє насильство, кількість епізодів яких загалом не менше трьох і ці систематичні дії потягли наслідки, визначені ст. 126-1 КК.

Натомість систематичність як ознака кримінально-караного діяння означає повторюваність тотожних чи схожих дій чи бездіяльності, кожне з яких само по собі може створювати враження незначного, але їх вчинення у своїй сукупності досягають того рівня якості, коли у цілому діяння набувають ознак кримінального правопорушення, призводячи до наслідків, визначених диспозицією ст. 126-1 КК (фізичні або психологічні страждання, розлади здоров`я, втрата працездатності, емоційна залежність або погіршення якості життя)(постанова Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 585/3184/20).

З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та його дії за встановлених судом обставин кваліфікує за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство тобто умисне систематичне психологічне й фізичне насильства щодо осіб, з якими перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілих.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

В постанові від 03.08.2022 у справі № 415/299/20 Верховний Суд дійшов до висновку, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст. 66, ст. 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України на момент вчинення правопорушення та на момент ухвалення вироку є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд враховує повне визнання обвинуваченим своєї вини, його щире каяття.

При цьому каяття ОСОБА_4 є дійсно щирим, що проявляється у його дієвості. Так, обвинувачений, до прийняття судом рішення у справі, добровільно звернувся за психологічною допомогою, працював із власною поведінкою, що дало позитивні зміни в його поведінці та родинних відносинах, які підтверджують як потерпіла ОСОБА_5 , так і представник неповнолітнього ОСОБА_6 .

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання та реєстрації, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно працевлаштований, за місцем проживання характеризується негативно, під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, раніше не судимий. Зі слів обвинуваченого, що підтвердили потерпіла та законний представник потерпілого, обвинувачений після 05.12.2024 добровільно звернувся за отриманням психологічної допомоги з метою зміни своєю поведінки та сімейних цінностей.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, позицію прокурора, потерпілої та законного представника потерпілого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді пробаційного нагляду в межах санкції ст. 126-1 КК України.

Відповідно до приписів п. 5 ч. 1, ч. 3 ст. 91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки, зокрема, направлення для проходження програми для кривдників. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом обвинуваченому ОСОБА_4 призначено покарання, не пов`язане із позбавленням волі, суд вважає за необхідне в інтересах потерпілих застосувати відносно ОСОБА_4 обмежувальний захід, поклавши на нього обов`язок проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме меті покарання, і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся, процесуальні витрати відсутні.

Питання речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На стадії досудового розслідування та судового розгляду запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався, підстави для його застосування до набрання вироком законної сили - відсутні.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374, 376, 381-382 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно приписів п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати відносно ОСОБА_4 обмежувальний захід, поклавши обов`язок проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці, направивши ОСОБА_4 до Печерського районного у місті Києві Центру соціальних служб.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 49-2 КВК України, строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня його постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації, після набрання вироком законної сили.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід до ОСОБА_4 не застосовувати.

Речові докази:

-флеш-накопичував об`ємом пам`яті 64 GB, на якому міститься один відео-файл з камери безперервної фіксації, розташованої в приміщенні відділення захисту та соціально-пс ихологічно підтримки у процесі правосуддя дітей, які постраждали або стали свідка насильства (модель Барнахус) Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за адресою: м. Київ, проспект Червоної калини, буд. 28В, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся, речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його оголошення, у разі неподання на нього апеляційної скарги.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його оголошення через Печерський районний суд м. Києва.

Копію вироку вручити учасникам кримінального провадження після його оголошення.

Суддя ОСОБА_1