Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №753/15914/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15914/26

провадження № 3/753/4863/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2026 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К. В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2026 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2026 року матеріали справи передано судді Шаповаловій К.В.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 19 липня 2026 року, серія ВАД № 886568, 19 липня 2026 року о 17:00 год., за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 вчинив сімейну сварку з братом ОСОБА_2 , в ході якої ображав нецензурною лайкою, кидався в бійку, чим своїми діями завдав йому психологічного болю, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 173-2 КУпАП.

У судове засідання призначене на 12 серпня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився, від потерпілого ОСОБА_2 надійшла заява, у якій він зазначив, що не має жодних претензій до ОСОБА_1 .

Суд вживав міри щодо повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, однак останній в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомляв, заяв про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи Дарницьким районним судом м. Києва за викликом.

Також дата судового засідання відображалась на веб-сайті Дарницького районного суду м. Києва в рубриці список справ, призначених до розгляду.

Причини неявки суду не повідомлені, клопотань про відкладення розгляду суд не отримував.

При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, ОСОБА_1 мав у розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження.

У зв`язку з тим, що судом вживались заходи до виклику особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, до суду, розгляд справи відбувся у призначений день та час за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Частиною другою статті 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

До домашнього насильства недоречно відносити всі прояви непорозуміння між суб`єктами, якими охоплюється суб`єктний склад за статтею 173-2 КУпАП, що можуть супроводжуватися лайкою, образливими висловами на фоні особистого несприйняття побутової ситуації чи оцінки способу життя членів родини та інших пов`язаних між собою осіб, так само як і виявлення суб`єктивного зневажливого ставлення, прояви невихованості, нестриманості, надмірної безпідставної емоційності, зловживання нецензурними висловлюваннями у побуті та при сварці.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Ознаками психологічного насильства, зокрема, є: постійна образлива критика, маніпулювання, контроль над життям жертви; звинувачення, засудження, словесні образи; обзивання нецензурними словами, приниження; ігнорування як спосіб «покарання» (як серед дорослих, так і щодо дітей); покарання та погрози покарання, погрози життю й здоров`ю, заборона висловлювати свою думку, вільно пересуватися поза домом та спілкуватися з близькими; зняття людиною із себе відповідальності за негативний вплив на психологічний стан жертви; відмова спілкуватися, щоб змусити жертву почуватися винною, принизити її; ізолювання жертви від спілкування з друзями чи родиною, контроль над спілкуванням через прочитання особистої пошти і повідомлень у соцмережах; знецінення людини, цілковитий контроль над усіма сферами її життя.

Окремий конфлікт у сім`ї, випадкова образа, навіть повторювані сварки не можуть розцінюватися як психологічне насильство. Насильство - це свідома поведінка, використання власної переваги й контроль жертви. Це ускладнює для постраждалих ефективний захист почуттів та інтересів.

Згідно статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey) no. 33401/02 від 09.06.2009 Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що насильство в сім`ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також зазначив, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливішим є наявність ефективних механізмів їхньої реалізації.

У протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 вчинив сварку з братом, в ході якої ображав нецензурною лайкою, кидався в бійку, чим завдав йому психологічного болю.

Разом з тим, жодних доказів, того що ОСОБА_1 чинив саме насильство в сім`ї, матеріали справи не містять.

До того ж потерпілим ОСОБА_3 було подано до суду заяву, у якій він зазначив, що наразі не має жодних претензій до ОСОБА_1 .

Зокрема, відсутні достатні підтвердження наявності у ОСОБА_1 умислу на застосування домашнього насильства відносно брата у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також фактичних даних, які б дозволили визначити достеменно статус кривдника та потерпілого.

При вирішенні питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, суд враховує, що обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Конфлікт - особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Отже, самі по собі, зокрема, лише словесні образи та погрози не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Однак доказів завдання чи можливості завдання такої шкоди потерпілому матеріали справи не містять. Більше того, наслідків діяння у виді можливості завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілого не зазначено і в протоколі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає закриттю, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Керуючись статтями 221, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя К.В. Шаповалова