Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №753/5128/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5128/26

провадження № 2/753/8139/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого судді Котенко Р. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року до Дарницького районного суду м. Києва від ОСОБА_1 надійшла позовна заява до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, в якій остання просить суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 20 000,00 грн, щомісячно, починаючи з дати пред`явлення позовної заяви до суду і до досягнення повноліття дитини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 19 квітня 2017 року позивачка з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2026 року шлюб між сторонами було розірвано. На сьогоднішній день дитина проживає разом з матір`ю, яка самостійно забезпечує щоденні потреби дитини. Домовленості між батьками про участь в утриманні дитини не досягнуто. Позивачка зазначає, що у сина діагностовані серйозні порушення здоров`я, а саме: бронхіальна астма, гіпертрофія аденоїдів, кілеподібна деформація грудної клітини, плосковальгусна установка обох стоп, хронічний тиковий розлад і ряд інших, які призводять до додаткових щомісячних витрат. Крім того, позивака вказує, що також змушена нести додаткові витрати, пов`язані з доглядом за своїм батьком, який є особою з інвалідністю І групи, та потребує стороннього догляду. Позивачка також вказує, що відповідач офіційно декларує мінімальний дохід, однак фактично його матеріальний стан є значно кращим, виходячи з того, що він є співзасновником та директором ТОВ "Київ-продукт", співзасновником ТОВ "Юкрейн Імпорт", є аспірантом кафедри Економіки та підприємництва КНЕУ ім. Вадима Гетьмана, є співвласником зареєстрованих торговельних марок: "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_7", заявником торговельних марок, що перебувають у процесі державної реєстрації: "ІНФОРМАЦІЯ_5", "ІНФОРМАЦІЯ_6", є власником автомобіля E-TRON 55 AUDI, 2019 року випуску, що придбаний ним у 2025 році. Крім того, під час перебування сторін у шлюбі відповідач придбавав квартири, оформлюючи їх на свого батька. Таким чином, офіційно задекларований мінімальний дохід відповідача не відображає його реальне матеріальне становище, рівень доходів та можливостей щодо належного утримання дитини. За таких обставин визначення розміру аліментів у частці від офіційного доходу відповідача не забезпечить належного рівня утримання дитини та створить можливість для штучного заниження розміру аліментів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено на суддю Котенко Р. В.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

31 березня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з нього на користь позивачки аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000,00 грн, щомісячно, починаючи з дати пред`явлення позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Відзив обгрунтований тим, що в період спільного проживання сторони ніколи не витрачали на утримання сина більше 7 000,00 грн в місяць, крім купівлі раз на півроку ліків АСІТ, вартістю 19 000 грн. Відповідач зазначає, що має основне місце роботи як аспірант кафедри Економіки та підприємництва КНЕУ ім. Вадима Гетьмана, де отримує заробітну плату у розмірі 8 023,00 грн. Крім того, він є директором підприємства (кондитерського цеху) ТОВ "Київ-продукт", де отримує заробітну плату у розмірі 10 083,34 грн. Також він отримує дивідендний дохід від володіння підприємством ТОВ "Київ-продукт" у розмірі 250 000 грн на рік. Відповідач дійсно є співвласником торгових марок ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_7, а також заявником торгових марок ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6, однак зазначені об`єкти інтелектуальної власності маловідомі і не використовуються у господарській діяльності з метою отримання прибутку та фактично не приносять жодного доходу. Будь-які ліцензійні договори, договори передачі прав чи інші угоди щодо їх комерційного використання не укладалися, відповідно жодних виплат або роялті він не отримує. Щодо майна належного його батьку, відповідач зазначає, що позивачка безпідставно пов`язує майно батька з його матеріальним становищем, так як вказане майно належить виключно його батькові та не має жодного відношення до доходів чи майнового стану відповідача. Щодо придбання відповідачем автомобіля Audi E-TRON 55, зазначає, що зазначений транспортний засіб придбаний виключно за кошти, отримані від продажу попереднього автомобіля, який перебував у його власності та був відчужений, а, отже, придбання автомобіля не є отриманням нового доходу. Крім того, відповідач просить суд при ухвалені рішення у справі врахувати, що на його утриманні є ще одна неповнолітня дитина - донька від першого шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Донька навчається в КПІ ім. Сікорського на контрактній формі, вартість освіти становить 68 000 грн і такі витрати відповідач несе самостійно. Відповідач також просив врахувати, що він має ряд хронічних захворювань, які потребують періодичного лікування.

06 квітня 2026 року від позивачки до суду надійшла відповідь на відзив, у якій остання заперечує проти доводів відповідача. Зокрема, позивачка вказує, що твердження відповідача про те, що витрати на дитину не перевищували 7 000 грн на місяць, є недостовірними та не підтверджені доказами. У свою ж чергу позивачкою надано докази, що дитина має ряд хронічних захворювань, що потребують системного лікування. Крім того, зазначені витрати включають лікування, медикаменти, обстеження, навчання, харчування, одяг, розвиток, та є постійними та значними, а не епізодичними. Позивачка також зазначає, що наявність у відповідача іншої дитини не звільняє його від обов`язку забезпечити належний рівень утримання кожної дитини, а відсутність стягнення аліментів на іншу дитину є результатом домовленості, а не відсутності витрат. Наданий відповідачем договір про спільне виховання дитини, укладений у попередньому шлюбі, не є належним доказом та не має жодного правового значення для вирішення даного спору. Крім того, відповідач посилається на значні витрати, пов`язані з оплатою навчання його доньки, як на підставу для зменшення розміру аліментів. Разом з тим, такі доводи є необґрунтованими з огляду на те, що ці витрати здійснюються відповідачем самостійно та у повному обсязі, що свідчить про наявність у нього достатніх фінансових можливостей, що спростовує його доводи про обмежений матеріальний стан та підтверджує можливість сплати аліментів у заявленому позивачем розмірі. Позивачка звертає увагу суду, що відповідач намагається показати меншим свій фактичний дохід за справжній, посилаючись на невисоку заробітну плату, відсутність доходу від торгових марок, складний стан бізнесу, але при цьому сам у відзиві підтверджує отримання дивідендів у розмірі 250 000 грн на рік, здійснення фінансових операцій через підприємство, наявність корпоративних прав та бізнес-активів. Щодо придбання транспортного засобу, позивачка зазначає, що сам по собі факт посилання на «заміщення» одного транспортного засобу іншим не спростовує наявності у Відповідача значних фінансових ресурсів. Продаж попереднього автомобіля лише пояснює джерело частини коштів, але жодним чином не підтверджує, що цих коштів було достатньо для придбання значно дорожчого транспортного засобу. Позивачка також вказує, що надані відповідачем медичні документи та платіжні підтвердження не доводять факту здійснення реального, необхідного та цільового лікування. З огляду на зазначене, просила суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

01 травня 2026 року від позивачки до суду надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 гривень.

Від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до вищевикладеного, розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Суд, в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 19 квітня 2017 року позивачка з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2026 року у цивільній справі № 753/25944/25.

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 09 серпня 2017 року Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (актовий запис № 2183).

Дитина проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , що встановлено з витягів з реєстру територіальної громади міста Києва № 2026/002417974 від 15.02.2026 та № 2026/003582266 від 06.03.2026 року.

З матеріалів справи встановлено, що сину сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діагностовані порушення здоров`я, а саме: бронхіальна астма, гіпертрофія аденоїдів ІІ ступеня, інший алегрічний риніт, кільоподібна грудна клітка, плосковальгусна установка обох стоп, хронічний тиковий розлад, ксероз шкіри, хронічний слизовий середній отит, що підтверджується виписками з лікарень, консультативними висновками спеціалістів та довідками про результати аналізів в період з січня 2023 року по грудень 2025 року.

У зв`язку із зазначеними діагнозами дитині рекомендований періодичний медичний огляд, контроль аналізів, медикаментозне лікування, масажі, ЛФК та плавання. Позивачем долучені до позовної заяви відповідні квитанції та виписки про оплату ліків та масажів дитині.

Доводи позивачки про те, що на її утриманні знаходиться батько - ОСОБА_5 , який є особою з інвалідністю І групи, суд до уваги не бере, адже матеріали справи не мають доказів, які б підтверджували родинні зв`язки між позивачкою та вказаною особою.

Щодо визначення майнового стану відповідача, позивачкою долучені до позовної заяви витяги з сайту You Control від березня 2026 року, з яких судом встановлено, що ОСОБА_2 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙН ІМОРТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ПРОДУКТ", з часткою у 50% у кожному з підприємств. При цьому відповідач є директором ТОВ "КИЇВ-ПРОДУКТ".

Відповідач у свою чергу не оспорював вказану обставину та надав суду протокол № 6 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ПРОДУКТ" від 05 березня 2026 року, відповідно до пункту 3 якого було прийнято рішення про виплату дивідендів учаснику Товариства - ОСОБА_6 у розмірі 250 000,00 гривень.

Судом також встановлено, що відповідач володіє правами на результат інтелектуальної діяльності, а саме: він є співвласником торгових марок ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також заявником торгових марок ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6, на що відповідач також не заперечував.

Крім того, відповідач у 2025 році придбав автомобіль Audi E-TRON 55, 2019 року виписку, номер реєстрації НОМЕР_2 . Зазначене підтверджується полісом № 227569158 про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортного засобів, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Перша" та ОСОБА_2 від 05 березня 2025 року.

Крім того, на підтвердження фінансового стану відповідача, позивачкою долучено до матеріалів справи квитанції про здійснення платіжних операцій на видачу готівки в період з серпня 2024 року по грудень 2025 року у загальному розмірі 464 516,98 грн, отримувачем яких є ОСОБА_2 .

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу від 12 березня 2026 року у період з серпня 2025 року по січень 2026 року дохід відповідача складався із заробітної плати в ТОВ " КИЇІВ-ПРОДУКТ", стипендії КНЕУ ім. В. Гетьмана, дивідендів ТОВ "Інжур" та додаткового блага від АТ "Універсал Банк" та "Сенс Банк" та у загальному розмірі за вказаний період склав 126 455,41 грн.

Судом встановлено, що відповідач у справі також є батьком неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 06 травня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції (актовий запис № 1179).

Між батьками ОСОБА_4 14 вересня 2015 року був укладений договір про участь у вихованні дитини, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О. І. за реєстровим № 1035, відповідно до пункту 4 якого участь в утриманні і вихованні дитини батьки беруть спільно, за взаємною згодою.

Однак, суд звертає увагу, що даним договором не визначено поняття аліментів та не вказаний їх розмір, який батько повинен сплачувати на утримання дитини, не покладені відповідні обов`язки щодо утримання дитини батьками. Водночас пунктом 3 договору визначено, що дитина буде проживати з матір`ю та батьком почергово, на потижневій основі, що безумовно передбачає понесення відповідачем певних витрат на утримання доньки під час її проживання з відповідачем.

На підтвердження утримання доньки відповідачем, зокрема, свідчить договір № 3100/25д-135 про надання платної освітньої послуги від 11.08.2025 та платіжні квитанції від 26.08.2025 та 11.03.2026 про оплату навчання.

З вказаного Договору встановлено, що замовником послуги є ОСОБА_2 , а здобувачем освіти в Національному технічному університеті України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" є ОСОБА_4 . Згідно з п. 2 розділу ІІІ вказаного договору вартість платної освітньої послуги за рік навчання становить 67 600,00 грн. Відповідно до вказаних вище квитанцій ОСОБА_2 в період з серпня 2025 року по березень 2026 року було сплачено за навчання доньки 42 600,00 грн.

Крім того, згідно з долученими до справи консультативними висновками за період 2022-2024 роки відповідачу діагностовано бронхіальну астму, мігрень з аурою офтальмоплегічної форми та компресію нервових корінців та сплетінь при ураженнях міжхребцевого диска. На підтвердження витрат відповідача на лікування матеріали справи містять платіжну інструкцію від 04.03.2026 про оплату масажу та виписки із сайту "Tabletki.ua" про викупленені броні електронних замовлень ліків.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст.51 Конституції України).

Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно зі ст.ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст.ст. 81,89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги, що відповідач визнає частково вимоги позивача та просить стягнути з нього аліменти на утримання сина у розмірі 10 000,00 грн.

Також, суд враховує, що відповідач має стабільний дохід у формі заробітної плати та стипендії як аспірант вищого навчального закладу. При цьому відповідач є власником корпоративних прав у Товаристві з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙН ІМОРТ" та Товаристві з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ПРОДУКТ", що має наслідком отримання доходу у формі дивідендів.

Беручи до уваги доводи відповідача, що автомобіль E-TRON 55 AUDI був ним придбаний за кошти від продажу автомобіля Mercedens-Benz, суд вважає, що сама наявність у власності сторони транспортного засобу вказаної марки та моделі свідчить про спроможність відповідача обслуговувати та утримувати цей автомобіль, що є показником відповідного матеріального становища відповідача.

Крім того, суд бере до уваги ряд захворювань, які діагностовані ОСОБА_8 , що потребує додаткових витрат на забезпечення її лікування та профілактики.

При визначенні розміру аліментів суд також враховує наявність у відповідача другої неповнолітньої дитини, яка перебуває на його утриманні, що встановлено та доведено належними та допустимим доказамиОСОБА_9.

Разом з тим, суд критично ставиться до доводів відповідача про наявність в у нього ряд хронічних захворювань, які потребують періодичного лікування, так як ця обставина не була належним чином доведена останнім.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач, визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі, не надала суду ані розрахунок щомісячних витрат на утримання дитини, ані достатніх доказів, які свідчили б, що щомісячні витрати на дитину співрозмірні з тим розміром аліментів, який вона просить стягнути з відповідача.

Будь-які інші обставини, що мають істотне значення для визначення розміру аліментів судом не встановлено і, враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 12 000,00 гривень щомісячно.

Суд вважає, що сплата відповідачем аліментів у такому розмірі відповідає вимогам законодавства та забезпечить потреби дитини, належні умови її проживання та розвитку. Крім того, стягнення аліментів у вказаному розмірі не порушить прав відповідача, суттєво не вплине на інтереси іншої дитини відповідача, яка перебуває на його утриманні, та забезпечить рівність батьків в утриманні дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Враховуючи, що позов подано до суду 09 березня 2026 року, саме з цієї дати позивачка має право на стягнення аліментів.

Крім того, суд роз`яснює сторонам у справі, що згідно зі ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328 грн 00 коп.

Згідно з пунктом третім частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що позов задоволено у повному обсязі, однак позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову з вимогою про стягнення аліментів на дитину, за результатами розгляду справи судом, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави у розмірі 1 331,20 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягненняь з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат стороною позивача надані:

- копія договору про надання правової допомоги № 30/03 від 30.03.2026, укладений між позивачем та Адвокатським бюро "Дзенка Сергія" (далі - Договір);

- копія акту приймання-передачі наданих послуг від 28.04.2026 з детальним описом наданих послуг, загальна вартість яких складає 11 000,00 грн.

05 травня 2026 року від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 2 000 гривень, так як розмір правничої допомоги у сумі 11 000,00 грн є завищеним, необґрунтованим та неспівмірним зі складністю цієї справи. Крім того, відповідач просив суд при прийнятті рішення щодо розподілу судових витрат врахувати практику Верховного Суду та ЄСПЛ, а також конкретні обставини справи, зокрема: позицію відповідача щодо часткового визнання позову в сумі 10 000,00 грн щомісячно, вжиття відповідачем дій щодо мирного врегулювання спору, свідоме та відповідальне ставлення відповідача до свого обов`язку по утриманню дитини, що проявляється у добровільній регулярній сплаті аліментів на утримання сина, неспівмірність заявленої позивачкою суми у розмірі 11 000 грн зі складністю цієї справи, відомості про те, що позивачка є практикуючим юристом та адвокатом, а тому має реальну можливість самостійно представляти свої інтереси у суді без залучення стороннього адвоката.

06 травня 2026 року від позивачки до суду надійшло заперечення на клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Позивачка зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу є реальними, документально підтвердженими та неминучими. У свою ж чергу відповідач не довів, що будь-яка із зазначених дій не виконувалась адвокатом чи не була необхідною, а також не надав жодного доказу, який би свідчив про інший (менший) розмір ринкової вартості таких послуг. Крім того, посилання відповідача на те, що позивач є адвокатом - є безпідставним та дискримінаційним, так як законодавством не обмежено право особи, незалежно від її професії, користуватися правничою допомогою. Зауважує, що посилання відповідача на часткове визнання позову та інші обставини не впливають на обсяг фактично наданої правничої допомоги. Більше того, саме необхідність реагування на відзив відповідача зумовила додатковий обсяг роботи Адвокатському бюро. У зв`язку із зазначеним, вважає, що розмір витрат є обґрунтованим, а вартість послуг в 11 000,00 грн відповідає обсягу виконаних робіт, часу, витраченому Адвокатським бюро, середньоринковій вартості правничої допомоги.

Згідно із ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу і сформувала висновок, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (пункт 144 постанови від 26 червня 2024 рок у справі № 686/5757/23; пункт 188 постанови від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19; пункт 119 постанови 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Також Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц, від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

За висновком Великої Палати Верховного Суду критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 189 постанови від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19; пункт 145 постанови від 26 червня 2024 рок у справі № 686/5757/23; пункт 179 постанови від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22).

Як вбачається з акту приймання-передачі наданих послуг від 28.04.2026 за Договором адвокатським бюро були надані такі послуги:

- ознайомлення з матеріалами справи, включаючи вивчення позовної заяви, доданих документів, аналіз доказів та встановлення фактичних обставин - 2 години, вартість послуг - 2 000,00 грн;

- правовий аналіз відзиву відповідача, оцінка наданих у ньому доводів, збір та систематизація доказів для підготовки відповіді на відзив, аналіз норм чинного законодавства та судової практики, формування правової позиції клієнта, підготовка та складання відповіді на відзив - 7 годин, вартість послуг - 7 000,00 грн;

- підготовка та складання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (включаючи аналіз норм процесуального законодавства та релевантної практики щодо розподілу судових витрат) - 2 години, вартість послуг - 2 000,00 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд погоджується з доводами позивача про те, що кожна особа може користуватися професійною правовою допомогою незалежно від свого фаху та спеціальності.

Разом з тим, суд вважає обгрунтованими доводи відповідача щодо завищеного розміру витрат на правову допомогу та їх неспівмірністюзі складністю цієї справи.

Такі всиновки суду грунтуються на тому, що категорія справи, яка відноситься до малозначних справ, є нескладною, судова практика у цій категорії є усталеною, позов складався самою позивачкою.

Необгрунтованим, на думку суду, є витрачений адвокатом час на аналіз відзиву на позов та складання відповіді на відзив, що, відповідно, вплинуло на розмір вартості послуг адвоката.

Крім того, суд вважає необгрунтованим час, витрачений на складання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та вартість послуг за її складання, оскільки складання такої заяви не потребує особливих знань адвоката, та є по суті стандартною, форма якої може використовуватись адвокатом у кожній цивільній справі.

Отже, з урахуванням визнання клопотання відповідача про зменшення судових витрат позивача на професійну правничу допомогу обгрунтованим та беручи до уваги часткове задоволення позову, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12-13, 76-81, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 354, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 12 000,00 гривень, щомісячно, починаючи з 09 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 гривень.

Рішення в частині стягнення суми платежу в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Суддя Р. В. Котенко