Вирок від 27 липня 2026 р. у справі №752/28230/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/28230/25

Провадження №: 1-кп/752/1546/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, №62024080200000891 від 18.07.2024 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець рф, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживаючий

за адресою:

АДРЕСА_1 , раніше несудимий

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4 ,

захисник - ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на тимчасово окупованій території України (далі - ТОТУ) в Автономній Республіці Крим, точне місце знаходження досудовим розслідуванням не встановлене, розуміючи факт окупації Автономної Республіки Крим збройними силами РФ, достовірно знаючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи проросійсько налаштованим, маючи стійкий, виниклий за невстановлених досудовим розслідуванням обставин умисел, направлений на участь у проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території та у добровільному обранні до незаконних органів місцевого самоврядування, створених на тимчасово окупованій території, добровільно виявив бажання обратись депутатом т.зв. «Бахчисарайської міської ради Республіки Крим».

Після чого, з його згоди, був висунутий, як кандидат у депутати по одномандатному виборчому округу № 2.

У подальшому, ОСОБА_3 , у період з червня 2024 року по 08.09.2024, перебуваючи на ТОТУ м. Бахчисарай, АР Крим, діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч врегульованим чинним законодавством України суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, здійснював передвиборчу компанію як кандидат у депутати т.зв. «Бахчисарайської міської ради Республіки Крим».

Відповідно до рішення «територіальної виборчої комісії Бахчисарайського району Республіки Крим» від 10.09.2024 № 176/1643-2, ОСОБА_3 обрано депутатом «Бахчисарайської міської ради Республіки Крим» третього скликання.

Надалі, ОСОБА_3 , перебуваючи на ТОТ АР Крим у м. Бахчисарай, за результатами виборів, рішенням «територіальної виборчої комісії Бахчисарайського району Республіки Крим» від 16.09.2024 № 178/1670-2, зареєстрований депутатом «Бахчисарайської міської ради Республіки Крим» третього скликання, яка розташована за адресою: АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 14.

Отже, своїми діями ОСОБА_3 довів до кінця свій злочинний умисел, направлений на участь у проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території та на добровільне обрання до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України - колабораційна діяльність, тобто добровільне обрання до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, а також участь громадянина України у проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_3 з таких підстав.

Згідно ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia).

Так, на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09.10.2025 у межах даного провадження проводилось спеціальне досудове.

Встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_3 , а також повістки про виклик до слідчого неодноразово у встановлений законом спосіб шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери були направлені ОСОБА_3 .

Постановою старшого слідчого-криміналіста з відділу слідчого управління (з дислокацією у м. Києві) Головного управління СБ України в АР Крим від 18.07.2025 підозрюваного ОСОБА_3 оголошено у розшук.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судові засідання не прибув, будучи належним чином повідомленою в спосіб, передбачений вимогами КПК України, шляхом публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур`єр»), а також шляхом розміщення відповідної інформації на офіційних сайтах Офісу Генерального прокурора та Голосіївського районного суду міста Києва, повідомленим про розгляд справи. Жодних клопотань, заяв, скарг не подавав, у зв`язку з чим, на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 04.05.2026 судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_3 в порядку спеціального судового провадження (in absentia), з обов`язковою участю захисника.

Суд вважає, що стороною обвинувачення, а також судом здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, а ОСОБА_3 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, мав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики до слідчого, прокурора та суду.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про обізнаність ОСОБА_3 про розпочате кримінальне провадження, здійснення свого права постати перед українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд розцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості. Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Враховуючи, що у кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), судом досліджено, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_3 як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Суд, розглянувши справу в межах пред`явленого обвинувачення, вважає, що тимчасова окупація з боку рф частини території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20.02.2014, а також анексія з боку рф цієї частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами рф, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення злочинів, внаслідок яких були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а, відтак, ці факти не потребують окремого судового доведення.

Так, постановою ради федерації федеральних зборів рф «Про використання Збройних Сил російської федерації на території України» від 01.03.2014 № 48-СФ за результатами звернення президента рф, виходячи з інтересів безпеки життя громадян рф, особового складу військового контингенту зс рф, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду президенту рф на використання зс рф на території України.

06.03.2014 Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014 від 07.03.2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14.03.2014 визнана неконституційною.

11.03.2014 Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14.03.2014 № 296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона визнана неконституційною.

Постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.

17.03.2014 представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є «Державна рада Республіки Крим».

18.03.2014 «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між рф та «Республікою Крим» про прийняття до рф «Республіки Крим» та утворення у складі рф нових суб`єктів, який вже 19.03.2014 рішенням конституційного суду рф визнаний таким, що відповідає конституції рф, 20.03.2014 його ратифікувала більшістю голосів держдума рф, а 21.03.2014 - рада федерації федеральних зборів рф, відтак, цей «Договір» набрав чинності 21.03.2014 року.

21.03.2014 прийнятий закон рф № 6-ФКЗ, яким прийнято до рф «Республіку Крим» та утворені в складі рф нові суб`єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до рф з дати підписання «Договору» (ст. 1 Закону РФ № 6-ФКЗ).

11.04.2014 «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта рф.

Верховною Радою України 15.04.2014 прийнято Закон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів зс рф на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку рф.

Крім того, Верховною Радою України 21.04.2015 прийнято постанову № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку рф на території АР Крим 20.02.2014, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27.03.2014 № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16.03.2014, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.

Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19.12.2016 № 71/205 та від 19.12.2017 № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17.12.2018, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22.12.2018 послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку рф внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.

Вказані та інші аналогічні за оцінками вказаних подій резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Закон України №1207-VII, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішення у справі.

На підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, стороною обвинувачення надано і досліджені судом такі докази:

- витяг з Державної міграційної служби України про особу ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- акт огляду з відкритих джерел від 06.11.2024 відповідно до якого на Яндекс диску розміщена інформація про проведення виборів 08 вересня 2024 року на ТОТ АР Крим в органи місцевого самоврядування (Бахчисарайської міської ради) та 01.10.2024 відбулася друга сесія Бахчисарайської міської ради, на якій прийнято рішення про закріплення депутатів т.зв «Бахчисарайского городского совета Республики Крым 3-го созыва» за виборчими округами міста Бахчисарая, де ОСОБА_3 закріплений за округом № 2;

- лист начальнику слідчого управління ГУ СБ України в АР Крим щодо виконання доручення слідчого, а саме: здійснення розшуку підозрюваного та інших слідчих заходів щодо ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, співробітником УСБ України у Львівській обл.;

- ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 09.10.2025 якої було задоволено клопотання старшого слідчого-криміналіста про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_3 ;

- протокол огляду інтернет-видань від 23.06.2025, а саме: за інтернет адресою «Уряду Республіки Крим» міститься вкладка під назвою «Конституція Республіки Крим» а також текст т.зв. «Закону Республіки Крим № 16-3РК від 05.06.2014 «Про структуру та найменування органів місцевого самоврядування в Республіці Крим, чисельності, строках повноважень та даті проведення виборів депутатів представницьких органів муніципальних утворень першого скликання в Республіці Крим». Відповідно до якої Бахчисарайська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, яке обирається безпосередньо населенням. Термін повноважень Міської ради - 5 років;

- протокол огляду інтернет-видань від 12.02.2025, а саме: за інтернет адресою «Правительство Бахчисарая» міститься вкладка під назвою «Список депутатов Бахчисарайского совета 3-го созыва», де серед списку за №2 встановлено ОСОБА_3 , депутата від 2 округу. Також зазначено на зображені №14 списки членів представницьких органів влад від т.зв. Уряду міста Бахчисарая, серед зазначених осіб встановлено ОСОБА_3 ;

- протокол огляду інтернет-видань від 23.06.2025, а саме: за інтернет адресою «Избирательной комиссии Республики Крым», де серед списку обраних т.зв. «депутатів Бахчисарайської міської ради Республіки Крим третього скликання за одномандатними виборчими округами» встановлено, що за одномандатним виборчим округом №2 депутатом обрано ОСОБА_3 ;

- протокол огляду речей та документів від 23.06.2025, а саме: за інтернет адресою «Избирательной комиссии Республики Крым», міститься Рішення т.зв. « Територіальної виборчої комісії Бахчисарайського району Республіки Крим» №178/1670-2 від 16.09.2024 «Про реєстрацію депутатів Бахчисарайської міської ради Республіки Крим третього скликання» встановлено, що за одномандатним виборчим округом №2 зареєстровано депутатом ОСОБА_3 ;

- протокол огляду інтернет-видань від 24.06.2025, а саме: за посиланням на соціальну мережу «Вконтакте» на сторінку ОСОБА_3 у вкладці «подробнее» встановлена інформація, що ОСОБА_3 являється т.зв. «депутатом Бахчисарайської міської ради Республіки Крим», контактний номер телефону та дата народження 11 червня, місто проживання Бахчисарай, а також передвиборчий буклет кандидата в т.зв. «депутати Бахчисарайської міської ради по одномандатному виборчому округу №2» та зображено особу за зовнішністю схожу на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- протокол огляду інтернет-видань від 24.06.2025, а саме: за посиланням на соціальну мережу «Вконтакте» на сторінці ОСОБА_3 встановлена публікація, що являється т.зв. «депутат Бахчисарайської міської ради Республіки Крим третього скликання» ОСОБА_3 здійснює прийом громадян;

- висновок № 102/1 судового експерта ОСОБА_6 від 20.02.2025 який зазначає, що на дослідженому електронному файлі « ОСОБА_3 - депутат городского совета.pdf» та в електронному файлі «Довідка ОСОБА_3 » (яка надана Державною міграційною службою України про особу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) із зображенням наданим як порівняльний матеріал, зображена одна й та сама особа;

- лист начальнику 2 відділу слідчого управління ГУ СБ України в АР Крим щодо виконання доручення слідчого, відповідно до якої було проведено слідчі заходи та встановлено наступне: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНП НОМЕР_2 , уродженця рф, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий Бахчисарайським РВ ГУ МВС України в АРК, використовує мобільний термінал з абонентським номером НОМЕР_4 . Відомості про перетинання державного кордону України ОСОБА_3 , у період з 01.01.2022 по 17.02.2025 в базі даних не виявлено. Разом з тим, ОСОБА_3 на сайті «Избиратель депутат» зображений як депутат фракції «ЕДИНАЯ РОССИЯ» де розміщена його фотографія, дата народження ОСОБА_3 , місце праці, посада, а також інформацію про освіту, контактний телефон, соціальні мережі;

- протокол огляду інтернет-видань від 18.06.2025, а саме: за посиланням на соціальну мережу «Вконтакте» на сторінці ОСОБА_3 встановлені зображення фотографії, дату народження користувача вказаної сторінки, місце проживання та інформацію про освіту, а також те, що останній є депутатом т.зв. «Бахчисарайского городского совета Республики Крым», фотографія т.зв. «УДОСТОВЕРЕНИЕ», де вказано, що ОСОБА_3 є зареєстрованим кандидатом в депутати т.зв. «Бахчисарайского городского совета Республики Крым третього созыва, выдвинутым по одномандатному избирательному округу №2»;

- повідомлення Державної прикордонної служби України Головного центру обробки спеціальної інформації від 15.02.2025, з якого встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.01.2022 по 17.02.2025 в Базі даних « Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або вихали з такої території» не виявлено;

- відповідь Офісу Президента України від 07.02.2025 про те, що матеріали щодо припинення громадянства ОСОБА_3 згідно із поданими заявами або внаслідок втрати громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства в установленому законодавством порядку не надходили;

- вимога ДІАЗ МВС про судимість ОСОБА_3 ;

- лист ДМС України про отримання паспорту громадянина України ОСОБА_3 та паспорту громадянина України для виїзду за кордон та місце його реєстрації.

Крім того, судом досліджені матеріали справи, які підтверджують заходи, які були вжиті щодо повідомлення обвинуваченої про вчинення стосовно нього процесуальних дій та забезпечення останній правами на захист, а саме: дані щодо публікації повісток про виклик обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на сайті Офісу Генерального прокурора, в газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті судової влади.

Прокурором також долучено у судовому засіданні процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, на підтвердження законності вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Враховуючи приписи ст. 4 Конституції України, ст. 2, 17-20 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», дотримуючись проголошеного в Україні визнання права громадянина України на зміну громадянства у встановленому порядку, ОСОБА_3 по теперішній час залишається громадянином України незалежно від місця його проживання. Через оголошену ОСОБА_3 межах даного провадження підозру у вчиненні злочину не допускається і його вихід з громадянства України.

Усі перераховані джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані достовірними доказами обвинувачення. Незгода сторони захисту з наданими стороною обвинувачення доказами у кримінальному провадженні не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання доказів недопустимими, а є лише способом захисту. З огляду на наведене, доводи сторони захисту не спростовують провину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, за встановлених судом обставин.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 , за ч. 5 ст. 111-1 КК України, як колабораційну діяльність, тобто добровільне обрання до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, а також участь громадянина України у проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території.

Порушень процесуального закону щодо руху кримінального провадження, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу судом не виявлено.

Відповідно до ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, за обставин, встановлених судом.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо призначення покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його суспільну небезпеку в умовах повномасштабного вторгнення та ведення війни Російської Федерації проти України, суть кримінально-карного діяння, який посягає на захист життєво важливих інтересів суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави. Також приймається до уваги особа винної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, на обліку у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває, вік, соціальна активність, а також характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, відсутність обставини, які пом`якшують покарання.

У контексті тяжкості вчиненого обвинуваченою злочину, судом до уваги береться й загальна обстановка на території Автономної Республіки Крим, в якій вимушено опинилися громадяни України внаслідок збройної агресії з боку Російської Федерації, швидкоплинність за якої відбулася повна окупація цієї території України та подальша незаконна анексія іноземною державою.

Так, відповідно до ст. 66 та 67 КК України обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином; а також дані про його особу, який раніше не судимий.

Санкцією ч. 5 ст. 111-1 КК України передбачено конфіскацію майна або без такої.

Вимогами ч. 2 ст. 59 КК України передбачено, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, того, що сторона обвинувачення наполягає на застосуванні конфіскації майна, суд вважає, що покарання у виді позбавленні волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із державною службою і місцевим самоврядуванням та з конфіскацією майна буде справедливим, необхідним й достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_3 , нових злочинів та відповідатиме вимогам ст. 65 КК України, оскільки останній вчинив кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.

Призначаючи покарання, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченої положень ст. 69 КК України та враховує при цьому, що метою покарання має стати перевиховання та виправлення, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази відсутні.

У порядку ст. 124 КПК України на обвинуваченого покладаються документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, що складаються з вартості проведеного дослідження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124, ч. 3 ст. 323, ст. 369-371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із державною службою і місцевим самоврядуванням на строк 12 (дванадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна на користь держави.

Строк відбування покарання, призначеного ОСОБА_3 , рахувати з дня його фактичного затримання під час приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком суду законної сили - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати на залучення експерта, що складаються з вартості проведеного експертного дослідження за висновком від 20.02.2025 № 102/1 в сумі 9359,70 грн. (дев`ять тисяч триста п`ятдесят дев`ять гривень) грн 70 коп.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору.

Інформація про вирок суду опубліковується у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

Суддя ОСОБА_1