Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №624/507/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 624/507/26

провадження № 22-ц/818/4866/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Ільченко Ірини Валентинівни на ухвалу Кегичівського районного суду Харківської області від 05 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Павлоградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Златопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства, –

в с т а н о в и в :

У травні 2026 року позивач ОСОБА_1 , в особі свого представника Ільченко І.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства, в якому просив визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та внести зміни до актових записів про народження дітей, зазначивши його батьком дітей та змінивши їх прізвище на « ОСОБА_5 ».

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 05 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 було визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Ільченко І.В. просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства та порушення судом норм процесуального права, а також на порушення прав позивача на доступ до правосуддя.

В обґрунтування апеляційних вимог, представник позивача зазначає, що подана позивачем позовна заява, з урахуванням заяви про усунення недоліків, в якій позивач виклав обставини, які перешкоджають йому в досудовому порядку врегулювати спір, відповідає всім вимогам ст.175 ЦПК України, а тому у суду були відсутні підстави для повернення заяви. Вважає, що суд, фактично, вдався до оцінки доказів для вирішення спору та наявності можливості врегулювання спору в досудовому порядку, пославшись на відсутність письмової відмови органів РАЦС у встановленні батьківства позивача. Натомість, як зазначає позивач, суд проігнорував його доводи про те, що відповідачка відмовилась подавати спільну заяву до органів РАЦС, що унеможливлює встановлення батьківства і стало підставою для звернення до суду із позовом. Як зазначає апелянт, на виконання вимог ухвали, суду надано заяву, в якій повідомлено, що позивач позбавлений можливості встановити батьківство дітей в позасудовому порядку, оскільки відповідачка ОСОБА_2 є громадянкою російської федерації, посвідка на тимчасове проживання на території України видана їй 08.02.2021 року, втратила чинність у 2022 році, а відповідачка відмовилась подавати заяву про видачу їй посвідки на тимчасове проживання на новий строк, у зв`язку з чим, на теперішній час вона є іноземкою, яка не має законних підстав на проживання в Україні, а отже, і не може подати спільну заяву про визнання батьківства, відповідно до вимог п.2.1, п.2.5., п.2.12 розділу ІІ Правил. На всі неодноразові прохання позивача подати документи для видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні та звернутися зі спільною заявою до органів РАЦС для встановлення батьківства, відповідачка відмовляється, посилаючись на воєнний стан та побоювання, що її примусово видворять з країни і заберуть дітей, таким чином створюючи перешкоди у встановленні батьківства. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду, оскільки позасудовим порядком встановлення батьківства він скористатись не має можливості.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість повернення позовної заяви позивачу як не поданої, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Визнаючи позовну заяву ОСОБА_1 такою, що не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, встановленої ухвалою суду від 28.05.2026 року та не надано доказів його звернення до органу реєстрації актів цивільного стану з заявою про визнання батьківства та відповідне рішення щодо розгляду його заяви в позасудовому порядку.

Таких висновків суд першої інстанції дійшов з огляду на те, що позовна заява ухвалою суду від 28.05.2026 року була залишена без руху, а позивачу було встановлено строк для усунення вказаних в ній недоліків, а саме – надання доказів вирішення спору в позасудовому порядку та звернення позивача до органу реєстрації актів цивільного стану з заявою про визнання батьківства, а також відповідне рішення щодо розгляду його заяви, з огляду на те, що позивачем в позовній заяві не викладено обставин, які перешкоджають визнанню батьківства в позасудовий спосіб, а також обставин, які б свідчили про існування спору про право, зокрема, спору про батьківство, а в позовній заяві не викладено, ким не визнається, чи оспорюється право позивача на батьківство, що перешкоджає реалізації права на батьківство без звернення до суду, та чи взагалі реалізував позивач право на досудове вирішення вказаного питання.

Вказана ухвала суду від 28.05.2026 року була доставлена представнику позивача, в його електронний кабінет – 29.05.2026 року о 04:05:38 год

01.06.2026 представником позивача – ОСОБА_6 було подано заяву про усунення недоліків, в якій повідомлено про неможливість позивача встановити батьківство у позасудовому порядку з тих обставин, що відповідачка ОСОБА_2 на прохання позивача, відмовляється звернутися зі спільною заявою для встановлення батьківства до органів ДРАЦС, оскільки є громадянкою російської федерації і посвідка на тимчасове проживання на території України, яка видана їй 08.02.2021, втратила чинність у 2022 році, і відповідачка відмовилась подати заяву на видачу їй посвідки на тимчасове проживання на новий строк, у зв`язку з чим, на теперішній час вона є іноземкою, яка не має законних підстав для перебування в Україні, а отже, і не може подати спільну заяву про визнання батьківства, відповідно до вимог п.2.1,п.2.5, п.2.12. розділу ІІ Правил, чим створює перешкоди у встановленні батьківства позивача.

Розглянувши заяву про усунення недоліків, суддя встановив, що недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі суду від 28.05.2026 позивачем в повному обсязі не усунені, внаслідок чого, судом визнано позовну заяву неподаною та повернуто позивачу.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право кожного на розгляд його справи судом передбачено також п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позовна заява за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 175 ЦПК України.

Відповідно до п. 5, п. 6 ч. 3 ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Частинною 3 ст. 185 ЦПК України, визначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Частиною 4 статті 185 ЦПК України визначені інші випадки повернення заяви, зокрема, зазначеної в пункті 7 частини 4 статті 185 ЦПК України, якщо до заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Звертаючись з позовною заявою, позивач зазначав, що з відповідачкою ОСОБА_7 ) вони проживали разом однією сім`єю з 2014 року та ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син – ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_5 – син ОСОБА_8 . Відомості про дітей, встановити батьківство яких він просить в своїй позовній заяві, зазначені в актових записах про народження дітей відповідно до вимог ст.135 СК України, за вказівкою матері. В 2017 році сторони зареєстрували шлюб. Відповідно до довідки Кегичівської сильради №21-36/8/266 від 03.11.2025, неповнолітні діти, батьківство яких просить встановити позивач, проживають разом зі своїми батьками – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в с.Новоіванівка. У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є рідними дітьми позивача, він має бажання встановити батьківство щодо них та внести зміни до актових записів про їх народження, щоб мати взаємні права та обов`язки.

В заяві про усунення недоліків позивач, посилаючись на те, що відповідачка, не заперечуючи його батьківства, відмовляється звертатись до органів РАЦС зі спільною заявою. При цьому, можливість врегулювання вказаного питання передбачено лише за спільною заявою батька та матері.

Оскільки мати дітей відмовляється, незалежно від причин, звертатися до органів РАЦС, то право позивача може бути захищено лише у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що подана представником ОСОБА_1 позовна заява, за формою та змістом, відповідає вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України.

Висновки суду про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху та її повернення позивачу, є помилковими.

З урахуванням вказаного, ухвала суду підлягає скасуванню, з поверненням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Ільченко Ірини Валентинівни - задовольнити.

Ухвалу Кегичівського районного суду Харківської області від 05 червня 2026 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова