Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №398/2921/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/2921/25

провадження № 22-ц/4809/1168/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді – Дуковський О.Л., Письменний О.А.,

учасники справи:

позивач - Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград»;

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за апеляційною скаргою Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 березня 2026 року (суддя Подоляк Я.М.).

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград» (далі - ОКВП «Дніпро-Кіровоград», Постачальник) у травні 2025 року звернулось до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 84 183,50 грн, з яких: 81 524,62 грн – основний борг за період з 01 вересня 2012 року по 18 лютого 2025 року, 1 023,30 грн – 3% річних та 1 635,58 грн – інфляційні втрати за період з 01 січня 2024 року по 01 травня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01 березня 2022 року ОКВП «Дніпро-Кіровоград» та ОСОБА_1 (Споживач) за особовим рахунком № НОМЕР_1 укладено договір приєднання відповідно до індивідуального публічного договору, розміщеного на веб-сайті Постачальника, про надання населенню послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаним договором позивач зобов`язався надавати послуги з водопостачання та водовідведення та нараховувати розмір плати за отримані послуги, а відповідачка зобов`язалася сплачувати за надані послуги.

Зауважено, що за заявою відповідачки 18 лютого 2025 року позивачем було опломбовано вводи холодної води та припинено надання послуги.

Стверджується, що відповідачка не у повному обсязі та несвоєчасно сплачувала за послуги водопостачання та водовідведення, внаслідок чого виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості за період 01 вересня 2012 року до 18 лютого 2025 року складає 81 524,62 грн. На суму боргу позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати у пред`явлених до стягнення сумах.

У поданому до суду першої інстанції відзиві на позов відповідачка не погодилася із заявленою до стягнення сумою заборгованості, посилаючись на те, що позивачем безпідставно обчислювався «об`єм м3 вода/стоки за розподільним засобом обліку» у період з 01.2013 року по 05.2016 року включно у кількості 51,68 м3 в місяць та з розрахунком на 5 осіб; у період з 06.2016 року по 11.2020 року включно у кількості 38,500 м3 в місяць та з розрахунком на 5 осіб; у період з 12.2020 року по 05.2023 року включно у кількості 15,400 м3 в місяць та з розрахунку на 2 особи. Наголошує, що з 12 травня 1999 року за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована одна особа, а з 21 червня 2024 року у квартирі за вказаною адресою ніхто не проживає (а.с. 37-39).

Відповідно до відповіді на відзив позивач наполягає на обґрунтованості вимог позову. Зазначає, що у квартирі відповідачки весь час був відсутній розподільний прилад обліку (квартирний прилад обліку). З заявою про прийняття на абонентський облік відповідачка не зверталася.

Звертає увагу, що нарахування розміру плати проводилося за нормою водоспоживання в період з 01 вересня 2012 року до 01 грудня 2020 року за кількістю 5 осіб, оскільки жодних документів про зміну кількості осіб відповідачкою до ОКВП «Дніпро-Кіровоград» не надавалося. З 01 грудня 2020 року на підставі довідки КП « Житлогосп», наданої за запитом позивача, нарахування почало проводитися на 2 особи.

Вказує, що 20 грудня 2024 року відповідачка звернулася із заявою про перерахування розміру плати з посиланням на те, що у квартирі понад 10 років ніхто не проживає, однак підтверджуючих документів не надала. Відповідачкою також не було надано підтверджуючих документів про те, де проживають інші члени її сім`ї, як того вимагає Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг». За викладеного, за висновком комісії від 04 березня 2025 року відповідачці було відмовлено в проведенні перерахунку розміру плати за кількістю осіб у зв`язку з відсутністю документального підтвердження.

Вважає правомірним нарахування розміру плати за кількістю осіб по нормі водоспоживання (а.с. 49-50).

30 січня 2026 року відповідачкою до суду першої інстанції подано заяву про застосування строків позовної давності до вимог позову (а.с. 92).

У запереченнях на заяву про застосування строків позовної давності позивач просив заяву відповідачки відхилити та провести стягнення боргу відповідно до заявлених вимог, оскільки: 1) у серпні 2014 року відповідачкою проведено оплату боргу у розмірі 500,00 грн, а тому відповідно до вимог ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності перервався та почав відлік заново з 01 серпня 2014 року до 01 серпня 2017 року; 2) у період з 12 березня 2020 року по 01 липня 2023 року на території України впроваджено карантин, на строк дії якого строки позовної давності не застосовуються; 3) з 24 лютого 2022 року, у зв`язку з введеним на території України воєнного стану, строки позовної давності зупинено. При цьому, позовну заяву подано до суду 13 травня 2025 року (а.с. 94-95).

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 березня 2026 року позовні вимоги ОКВП «Дніпро-Кіровоград» задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в загальному розмірі 6370,72 грн, яка включає в себе заборгованість за основним зобов`язанням за період з травня 2022 року до 18 лютого 2025 року у розмірі 6220,97 грн, індекс інфляції в сумі 87,54 грн і 3% річних в сумі 62,21 грн за період з січня 2024 року до травня 2024 року; у іншій частині позову відмовлено; здійснено розподіл судових витрат.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є власницею квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . У відповідачки, як власника нерухомого майна, на підставі заяви-приєднання до індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення виник обов`язок з оплати наданих позивачем послуг. Однак, відповідачка свої зобов`язання щодо своєчасності плати за отримані послуги належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Врахувавши, що відповідачкою не спростовано відомості щодо кількості проживаючих у квартирі осіб, що наведені у довідці КП «Житлогосп» від 25 грудня 2020 року, суд виснував, що позивачем правомірно було здійснено нарахування вартості спожитої комунальної послуги з розрахунку на 2 особи у визначений судом до стягнення період.

Щодо заяви відповідачки про застосування строків позовної давності судом зважено на те, що останній платіж відповідачкою було здійснено у серпні 2014 року, а тому саме з цього часу для позивача почався відлік строку позовної давності для звернення до суду з позовом про захист своїх прав та інтересів, який тривав до 01 серпня 2017 року. При цьому, до суду з вказаним позовом позивач звернувся 15 травня 2025 року.

Враховуючи викладене, суд вважав, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість, яка не виходить за межі трирічного строку позовної давності звернення до суду за захистом своїх прав, тобто за період з травня 2022 року до 18 лютого 2025 року.

Суд відхилив посилання позивача на те, що термін позовної давності не може бути застосований у зв`язку з запровадженням карантину з 12 березня 2020 року та введенням воєнного стану з 24 лютого 2022 року, вказавши на те, що якщо строк позовної давності (загальний 3 роки) сплив до 12 березня 2020 року (початку карантину), карантинні зупинення та воєнний стан не поновлюють цей строк, оскільки право на позов уже було втрачено. Отже, суд зобов`язаний застосувати наслідки спливу позовної давності.

Враховуючи наведене, на переконання суду першої інстанції, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення в загальному розмірі 6220,97 грн: 1415,92 грн (707,96+707,96) вартість спожитих послуг за нормами споживання за травень, червень 2022 року; 4 243,05 грн (103,53+567,94+407,95+582,33+1259,73+294,34+855,30+97,27+74,66) вартість перерозподілу загального обсягу споживання за комерційним засобом та перерахунку по особовим рахункам; 562,00 грн - абонентське обслуговування.

Виходячи з викладеного та періоду, визначеного позивачем (з 01 січня 2024 року по 01 травня 2024 року), судом здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, що підлягають стягненню з відповідачки.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення разом з нарахуваннями 3% річних та інфляційних нарахувань в період з 01 серпня 2017 року по 18 лютого 2025 року у розмірі основного боргу 56746,45 грн, 3% річних 1023,30 грн та 1635,58 грн інфляційних нарахувань.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, порахувавши, що термін позовної давності до вимог позову сплив 01 серпня 2017 року і що стягненню підлягає заборгованість лише за період з травня 2022 року по 18 лютого 2025 року. Вважає, що суд не надав належної оцінки періоду заборгованості з 01 серпня 2017 року, коли перебіг позовної давності розпочався заново після його переривання та був зупинений з 20 квітня 2020 року у зв`язку із запровадженням карантину, а з 24 лютого 2022 року та по теперішній час – зупинений дією воєнного стану.

На переконання скаржника, термін позовної давності сплив до вимог, що утворилися станом з 01 вересня 2012 року з перериванням до 01 серпня 2017 року на суму 24778,17 грн. Водночас, з 01 серпня 2017 року відлік терміну позовної давності розпочався заново за ст. 264 ЦК України і мав би закінчитися 01 серпня 2020 року, однак у зв`язку із карантином та воєнним станом триває по теперішній час. Тому суд першої інстанції незаконно позбавив позивача права на стягнення боргу з 01 серпня 2017 року у розмірі 37350,47 грн (станом на 01 серпня 2020 року 62128,64 грн – 24778,17 грн станом на 01 серпня 2017 року).

Вважає, що місцевий суд неправильно визначив суму нарахування за період з травня 2022 року по 18 лютого 2025 року, оскільки за довідкою про нарахування розміру плати та платежів у графі 19 нарахування за вказаний період складають 56206,71 грн, а не як визначено судом - 6220,97 грн.

Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу

У поданому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідачка просила відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги з підстав, що наводились нею у суді першої інстанції (а.с. 141-143).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 04 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ухвали апеляційного суду від 21 травня 2026 року закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до наказу в. о. голови Кропивницького апеляційного суду у період з 25 травня 2026 року до 19 червня 2026 року (включно) головуючий суддя у даній справі Дьомич Л. М. перебувала у відпустці.

На підставі відповідних наказів голови Кропивницького апеляційного суду у період з 08 червня 2026 року до 03 липня 2026 року (включно) у відпустціперебувавчлен колегії з розгляду вказаної справи суддя Письменний О. А., а у період з 29 червня 2026 року по 04 серпня 2026 року (включно) - член колегії з розгляду вказаної справи суддя Дуковський О.Л.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 ОСОБА_2 03 вересня 2022 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 та змінила прізвище на ОСОБА_4 (а.с. 41).

ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 23 грудня 1999 року, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав від 13 грудня 2024 року №407971571 (а.с. 10).

Згідно з відомостями про склад осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 від 17 грудня 2024 року за вказаною адресою з 12 травня 1999 року зареєстрована власник ОСОБА_1 (а.с. 11).

У порядку інформування споживачів послуг типовий індивідуальний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 01 березня 2022 року розміщено на веб-сайті ОКВП «Дніпро-Кіровоград» (а.с. 13-14).

Відповідно до акту про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік від 21 червня 2022 року, слюсарем КВПіА ОМРППОВ ВНЦ ОКВП «Дніпро-Кіровоград» на підставі прийняття комерційного приладу обліку, наряд-завдання №255191, проведено огляд і опломбування вузла комерційного обліку питної води, що встановлений за адресою: АДРЕСА_2 в оглядовому колодязі. За результатами огляду та опломбування вузол комерційного обліку приймається на абонентський облік ОКВП «Дніпро-Кіровоград» (а.с. 15).

04 квітня 2023 року представником абонентного відділу Олександрійського ВКГ ОКВП «Дніпро-Кіровоград» на підставі наряду – завдання у присутності двох сусідів проведено обстеження водопровідних та каналізаційних систем абонента ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 , та встановлено, що за даною адресою у квартирі ніхто не проживає протягом багатьох років; де знаходиться власник не відомо, про що складено відповідний акт обстеження (а.с. 52).

Відповідно до висновку комісії у складі посадових осіб ОКВП «Дніпро-Кіровоград» щодо заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення по особовому рахунку НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , викладеному у акті від 02 травня 2023 року, вирішено з моменту встановлення комерційного приладу розподіл та перерозподіл проводити за винятком квартири АДРЕСА_3 , нарахування абонентської плати призупинити. У разі виявлення власників поновити нарахування по абонентській платі. Контроль 1 раз на квартал на проживання (а.с. 53).

Зі змісту акту-розпорядження від 21 червня 2024 року №308, затвердженого директором КП «Житлогосп», вбачається, що інженером та паспортистом вказаного комунального підприємства у присутності сусідів, що проживають у квартирі АДРЕСА_4 та квартирі АДРЕСА_5 , проведено обстеження квартири АДРЕСА_3 та встановлено, що ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_6 не проживає з 2014 року. На момент перевірки 21 червня 2024 року у квартирі ніхто не проживає (а.с. 42).

20 грудня 2024 року відповідачкою підписано заяву-приєднання до індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, відповідно до якої вказані послуги надаються до квартири АДРЕСА_6 ; кількість осіб, які фактично користуються послугами – 1. Вказана заява також містить інформацію про наявність загально-будинкового лічильника – з 01 липня 2022 року (а.с. 12).

З 18 лютого 2025 року на підставі акту №000307478 про позачергове обслуговування/взяття на облік приладу обліку води (з опломбуванням) позивачем припинено надання послуг за адресою: АДРЕСА_1 , споживач ОСОБА_1 (а.с. 54).

Згідно з актом ОКВП «Дніпро-Кіровоград» від 04 березня 2025 року №10, позивачем відмовлено відповідачці у здійснені перерахунку заборгованості за надані послуги за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 56).

24 вересня 2018 року КП «Житлогосп» видано відповідачці довідку про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з 05 вересня 2008 року разом з дітьми: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 45).

Згідно з довідкою КП «Житлогосп» від 25 грудня 2020 року №531 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані власник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 51).

Відповідно до витягів з реєстру Територіальної громади, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 20 січня 2020 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 19 березня 2020 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 (а.с. 63-64).

Згідно з довідкою про нарахування плати та розмір платежів за період з вересня 2012 року по лютий 2025 року загальний розмір заборгованості відповідачки за надані позивачем послуги складає 81 524,62 грн (а.с. 7).

Позивачем на суму боргу за періоди з 01 січня 2024 року по 01 травня 2024 року також нараховано 3% річних в сумі 1 023,30 грн та інфляційні нарахування в сумі 1 635,58грн (а.с. 6).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Виходячи з висновків суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, та вимог і доводів апеляційної скарги позивача, апеляційний суд має перевірити, за який період можливе стягнення заборгованості, яка виникла у відповідачки, у контексті застосування місцевим судом норм матеріального права, що регулюють позовну давність.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону відповідає у повній мірі.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний закономінтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний закономінтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51)).

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України).

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст.ст. 263 та 264 ЦК України.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч.ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 вказаної статті).

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (див. постанову Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17).

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 виснувала, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Апеляційним судом враховано, що відповідно до Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні» положення ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14 травня 2025 року № 4434-IX п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено. Закон № 4434-IX набрав чинності 04 вересня 2025 року.

У даній справі позивач звернувся з позовом до суду 15 травня 2025 року та заявив вимогу про стягнення з відповідачки боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01 вересня 2012 року по 18 лютого 2025 року, а також трьох процентів річних й інфляційних втрат за період з 01 січня 2024 року по 01 травня 2025 року.

Відповідачка у суді першої інстанції до ухвалення ним рішення подала письмову заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача.

З розрахунку заборгованості по особовому рахунку відповідачки вбачається, що нею у серпні 2014 року була здійснена часткова оплата заборгованості у сумі 500,25 грн. У подальшому платежів, спрямованих на погашення заборгованості нею не здійснювалося.

Отже, враховуючи обставини справи, вимоги чинного законодавства та релевантну практику суду касаційної інстанції, строк позовної давності у даній справі розпочався у зв`язку з виникненням у відповідачки заборгованості у вересні 2012 року та тривав до серпня 2014 року, а після його переривання у зв`язку з частковою сплатою заборгованості розпочався заново та тривав до серпня 2017 року.

При цьому, апеляційним судом не приймаються до уваги посилання скаржника на запровадження на території України карантину та введення воєнного стану, оскільки відповідні положення законодавства, чинного на момент звернення позивача до суду, щодо продовження та зупинення строку позовної давності застосовуються до вимог, позовна давність за якими не спливла станом на 02 квітня 2020 року, чого у даній справі встановлено не було.

Разом з тим, колегією суддів зважено на те, що за загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду, а тому право позивача на звернення до суду має обмежуватись останніми трьома роками, які передували поданню позову у справі.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано застосував наслідки спливу позовної давності до вимог позову про стягнення заборгованості за період з січня 2012 року по квітень 2022 року та підставно вважав, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість, яка не виходить за межі трирічного строку позовної давності, тобто за період з травня 2022 року до 18 лютого 2025 року.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було неправильно визначено суму нарахування за період з травня 2022 року по 18 лютого 2025 року, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Задовольняючи частково вимоги позову про стягнення заборгованості за згаданий період у загальному розмірі 6220,97 грн, суд першої інстанції виходив з правомірності здійснення нарахування вартості спожитої комунальної послуги на 2 особи у визначений судом до стягнення період та врахував вартість спожитих послуг за нормами споживання за травень, червень 2022 року, вартість перерозподілу загального обсягу споживання за комерційним засобом та перерахунку по особовим рахункам та абонентське обслуговування.

Водночас, з наявної у справі довідки про нарахування плати та розмір платежів вбачається, що позивачем було також нараховано заборгованість за липень 2022 року у сумі 4534,86 грн, за серпень 2022 року - у сумі 5033,43 грн, за вересень 2022 року – у сумі 4934,26 грн, за жовтень 2022 року – у сумі 4493,12 грн, за листопад 2022 року у сумі - 5537,74 грн, за грудень 2022 року – у сумі 7555,68 грн, за січень 2023 року – у сумі 6005,50 грн, за лютий 2023 року – у сумі 5538,61 грн, за березень 2023 року – у сумі 5969,42 грн та за квітень 2023 року – у сумі 5188,17 грн.

Вказані нарахування були здійсненні позивачем відповідно до принципу визначення та розподілу небалансу, враховуючи що розподільний прилад обліку у квартирі відповідачки встановлено не було, а розрахунок за комерційним обліком, встановленим за адресою: АДРЕСА_2 розпочався з липня 2022 року.

Водночас, підставність вказаних нарахувань позивачем не наведена та не доведена.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.ст. 76, 77 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до пп. 7 п. 45 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690, споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в`їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору.

Хоча відповідачка у визначений вище спосіб не повідомляла ОКВП «Дніпро-Кіровоград», що у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 тривалий час ніхто не проживає, однак, зазначена обставина була з`ясована самим позивачем.

Так, як убачається з акту обстеження від 04 квітня 2023 року, складеного представником абонентного відділу Олександрійського ВКГ ОКВП «Дніпро-Кіровоград» у присутності двох сусідів, було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 у квартирі ніхто не проживає протягом багатьох років; де знаходиться власник не відомо.

Відповідно до акту від 02 травня 2023 року комісія у складі посадових осіб ОКВП «Дніпро-Кіровоград» з приводу заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення по особовому рахунку НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 вирішила: з моменту встановлення комерційного приладу розподіл та перерозподіл проводити за винятком квартири АДРЕСА_3 , нарахування абонентської плати призупинити. У разі виявлення власників поновити нарахування по абонентській платі. Контроль 1 раз на квартал на проживання.

У поданій до суду першої інстанції відповіді на відзив позивач стверджував, що з 01 липня 2022 року нарахування плати за надані послуги за адресою: АДРЕСА_2 почало проводитись з урахуванням показників комерційного приладу обліку Maddalena-25 №1812004890. Однак, у період з 01 липня 2022 року до 04 квітня 2023 року, згідно акту обстеження від 04 квітня 2023 року та за висновком комісії від 23 травня 2023 року, відповідачці зроблений перерахунок та знято з нарахувань 57487,97 грн, які були нараховані за комерційним приладом обліку та в подальшому нарахування не проводилося.

Таким чином, безпідставність нарахування відповідачці заборгованості за комерційним приладом обліку за період з липня 2022 року по квітень 2023 року була визнана самим позивачем.

За викладеного, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за період з липня 2022 року по квітень 2023 року у визначеному позивачем розмірі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують відповідних обґрунтованих та правомірних висновків місцевого суду.

Оскільки визначені процесуальним законом підстави для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні, у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Обласноог комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» залишити без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 березня 2026 року, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

О. А. Письменний