Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №351/2094/13-ц — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 351/2094/13-ц

Провадження № 22-ц/4808/1523/26

Головуючий у 1 інстанції МАРТИНЮК В. І.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,

суддів: Луганської В.М., Максюти І.О.,

секретаря Гудяк Х.М.,

з участю: представника Лазаренко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Собка Василя Мар`яновича на ухвалу Снятинського районного суду, постановлену головуючим суддею Мартинюком В.І. 10 червня 2026 року за заявою адвоката Собка Василя Мар`яновича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 351/2094/13-ц за позовом ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 04.11.2013 задоволено позов ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку на користь позивача заборгованості за кредитним договором в сумі 1 957 297,83 грн. Однак під час ухвалення рішення судом не вирішено питання щодо забезпечення позову, яким було накладено арешт на все майно ОСОБА_4 , спадкоємцем якої є ОСОБА_1 . У зв`язку з цим заявниця не може оформити право власності на спадкове майно.

Представник заявниці зазначив, що у 2020–2023 роках у Снятинському районному суді розглядалася справа №351/2139/20 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 як спадкоємця ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням суду від 08.06.2023 у задоволенні позову відмовлено, а постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30.10.2023 провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору. Крім того, ухвалами Снятинського районного суду від 24.10.2024 та 20.11.2024 у справах №351/2054/15-ц та №351/2154/13-ц відповідно виконавчі листи визнано такими, що не підлягають виконанню.

Також 21.09.2023 ТОВ «Інком-Фінанс» відступило ОСОБА_1 права вимоги за кредитними та іпотечними договорами, укладеними щодо боргових зобов`язань ОСОБА_4 перед АТ «Райффайзен Банк Аваль». Внаслідок цього заявниця набула статусу кредитора, а відповідні боргові зобов`язання перед банком та його правонаступниками вважаються погашеними.

Рішенням Снятинського районного суду від 16.11.2023 у справі №351/2734/23 ОСОБА_1 визначено додатковий строк для прийняття спадщини, однак оформленню спадкового майна перешкоджає накладений арешт. У зв`язку з цим представник заявниці просить ухвалити додаткове рішення у справі №351/2094/13-ц та скасувати арешт, накладений ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03.02.2014.

Ухвалою Снятинського районного суду від 10 червня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви адвоката Собка В.М., в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у справі № 351/2094/13-ц за позовом ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу.

Не погодившись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає оскаржену ухвалу такою, що порушує права скаржника як спадкоємця відповідачки ОСОБА_4 . Вказує, що рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 04.11.2013 задоволено позов ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку на користь позивача заборгованості за кредитним договором в сумі 1 957 297,83 грн. Однак судом першої інстанції не було вирішено питання про забезпечення позову, оскільки ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2014 року у справі № 351/2094/13-ц накладено арешт на все майно ОСОБА_4 , спадкоємицею якої є апелянт. У зв`язку з цим ОСОБА_1 позбавлена можливості оформити право власності на спадкове майно, яке заповіла їй мати.

Вказує, що 09 серпня 2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Форінт» укладено договір відступлення прав вимоги № 140/11/210, у зв`язку з чим ухвалою Снятинського районного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 351/2054/15-ц АТ «Райффайзен Банк Аваль» замінено на його правонаступника - ТОВ «ФК «Форінт».

У період з 2020 року по 08 червня 2023 року на розгляді Снятинського районного суду перебувала справа № 351/2139/20 за позовом ТОВ «ФК «Форінт» до апелянтки, як спадкоємця боржника, про звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто на спадкове майно, що об`єктивно унеможливлювало оформлення права власності на нього. Рішенням Снятинського районного суду від 08 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено, а постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року провадження у цій справі закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Крім того, ухвалами Снятинського районного суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 351/2054/15-ц та від 20 листопада 2024 року у справі № 351/2154/13-ц виконавчі листи, видані відповідно 30 березня 2017 року та 18 грудня 2013 року, визнано такими, що не підлягають виконанню.

21 вересня 2023 року ТОВ «Інком-Фінанс», до якого перейшло право вимоги за борговими зобов`язаннями ОСОБА_4 перед АТ «Райффайзен Банк Аваль», відступило на користь апелянтки права вимоги за Генеральними кредитними угодами № 93 від 29 липня 2008 року та № 94 від 30 липня 2008 року і укладеними в їх межах кредитними та іпотечними договорами. Таким чином, з 21 вересня 2023 року апелянтка набула статусу кредитора за вказаними зобов`язаннями та договорами їх забезпечення, у зв`язку з чим боргові зобов`язання перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» та його правонаступниками вважаються погашеними. Саме з цих підстав постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року провадження у справі № 351/2139/20 закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Рішенням Снятинського районного суду від 16 листопада 2023 року у справі №351/2734/23 ОСОБА_1 визначено додатковий строк для прийняття спадщини. Водночас оформленню права власності на спадкове майно перешкоджає арешт, накладений ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2014 року у справі №351/2094/13-ц.

Скаржник зазначає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не було вирішено питання щодо скасування заходів забезпечення позову, хоча спір щодо стягнення заборгованості фактично припинив існувати, а виконавчі документи визнано такими, що не підлягають виконанню. Отже, подальше збереження арешту спадкового майна не має правових підстав та перешкоджає апелянту реалізувати своє право на спадщину.

Просить оскаржену ухвалу скасувати. Ухвалити додаткове рішення у справі № 351/2094/13-ц, яким скасувати арешт, накладений ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2014 року.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник банку та відповідачі в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про час і місце розгляду справи. Враховуючи належне повідомлення учасників справи, колегія суддів відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи в зв`язку із їх неявкою не вбачає.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Собко В.М. в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав.

Вислухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 351/2094/13-ц, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказана заява не містить підстав для ухвалення додаткового рішення, передбачених ст. 270 ЦПК України. Крім того, ОСОБА_1 не була учасником справи №351/2094/13-ц, що позбавляє її права звернутися із заявою про ухвалення додаткового рішення у цій справі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Отже, процесуальний інститут додаткового судового рішення дає можливість виправити помилки суду, спричинені недотриманням вимог судового рішення, зокрема, щодо наявності в ньому відповіді на всі заявлені вимоги позивача, вирішення питання про судові витрати.

З наведеного слідує, що додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного рішення, яким вирішено спір по суті заявлених позовних вимог за результатами судового розгляду справи, а не прийняття додаткових судових рішень.

Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених нормою статті 270 ЦПК України, воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Суд не вправі під виглядом додаткового рішення змінити зміст рішення або вирішити нові питання, що не досліджувалися в судовому засіданні.

Водночас додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом.

Як правильно встановив суд першої інстанції, подана представником ОСОБА_1 заява не містить передбачених статтею 270 ЦПК України підстав для ухвалення додаткового рішення. Заявниця фактично просить скасувати арешт майна, накладений ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2014 року в порядку забезпечення позову. Разом з тим питання скасування заходів забезпечення позову не є позовною вимогою, щодо якої може бути ухвалено додаткове рішення.

Крім того, ОСОБА_1 не була учасницею справи № 351/2094/13-ц. Тому посилання в апеляційній скарзі на те, що вона є спадкоємицею ОСОБА_4 та набула її процесуальних прав, не свідчить про наявність передбачених статтею 270 ЦПК України підстав для ухвалення додаткового рішення у цій справі.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381 – 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Собка Василя Мар`яновича залишити без задоволення, а ухвалу Снятинського районного суду від 10 червня 2026 року – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Луганська

І.О. Максюта

Повне судове рішення складено 14 серпня 2026 року.