Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №932/1176/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5036/26 Справа № 932/1176/26 Суддя у 1-й інстанції - Салькова В.С. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді – Макарова М.О.,

суддів – Петешенкової М.Ю., Никифоряка Л.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 13 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2026 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра через підсистему «Електронний суд» із позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів, у якому позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 3 000 000,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 13 лютого 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 передано до Печерського районного суду міста Києва для розгляду за підсудністю.

Ухвала суду мотивована тим, що всі дії від імені позивача, який перебуває на тимчасово окупованій території України, вчиняє його представник – адвокат Чумак Р.В., який здійснює свою діяльність в м. Києві, а також відповідач у справі – АТ «Державний ощадний банк України», розташований у м. Києві по вул. Госпітальній, 12Г, тому підстав для звернення з цим позовом до Шевченківського районного суду міста Дніпра немає. Отже, питання про територіальну підсудність цієї справи має вирішуватися з урахуванням правил, визначених у ст. 27 ЦПК України. Зокрема, відповідно до вимог ч. 2 цієї статті позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник позивача Чумак Р.В. звернувся до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» з апеляційною скаргою, посилаючись на незаконність вказаної ухвали суду, яка постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим просив її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів скарги представник скаржника посилається на те, що частиною 5 статті 28 ЦПК України визначено: позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов до одного з декількох визначених у законі судів. Оскільки позивач зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 , ця справа підсудна Костянтинівському міськрайонному суду Донецької області, територіальна підсудність судових справ якого змінена рішенням ВРП від 10 жовтня 2024 року шляхом її передачі з 21 жовтня 2024 року до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська (наразі — Шевченківського районного суду міста Дніпра).

Отже, звертаючись до Шевченківського районного суду міста Дніпра з вказаним позовом, позивач посилався саме на альтернативну підсудність. Тому під час подання позовної заяви позивачем було дотримано правил альтернативної підсудності, визначених у ч. 5 ст. 28 ЦПК України. З огляду на це, суд першої інстанції безпідставно передав дану справу до Печерського районного суду міста Києва, чим порушив норми процесуального права, передбачені ч. 5 ст. 28 ЦПК України.

23 березня 2026 року від представника відповідача – Дем`янова І.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відзив обґрунтовано тим, що позивачем обрано підсудність за місцезнаходженням юридичної особи, з діяльності якої виник спір, а саме Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Оскільки зареєстрованою адресою відповідача, АТ «Ощадбанк» як юридичної особи, є: м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12Г, вказана справа не належить до територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду міста Дніпра, а підсудна Печерському районному суду міста Києва. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що правила підсудності цієї справи мають загальний характер, передбачений ч. 2 ст. 27 ЦПК України. У зв`язку з наведеним представник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справі для розгляду іншому суду розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 13 лютого 2026 року у справі підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з даними паспорта зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_2 . Загальновідомим є факт, що зазначена територія є тимчасово окупованою територією України з 2014 року.

Позивач із 26 червня 2017 року взятий на облік як внутрішньо переміщена особа у Костянтинівській громаді Краматорського району (раніше - Костянтинівський район) Донецької області. Ця територія наразі належить до територій активних бойових дій, що також є загальновідомим фактом.

Оскільки позивач перебуває на тимчасово окупованій території України, всі дії від його імені вчиняє представник – адвокат Чумак Р.В., який здійснює свою діяльність в м. Києві, а також відповідач у справі – АТ «Державний ощадний банк України» розташований у м. Києві по вул. Госпітальній, 12Г, підстави для звернення з даним позовом до Шевченківського районного суду міста Дніпра відсутні.

Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю до іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що питання територіальної підсудності цієї справи має вирішуватися за загальними правилами з урахуванням правил статті 27 ЦПК України. Відповідно до вказаної норми позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Підстави та порядок передачі справи з одного суду до іншого визначено статтею 31 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розглядання іншому суду у разі її належності до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, неможливості утворення нового складу суду після задоволення відводів чи з інших підстав, а також у випадку ліквідації або припинення роботи суду, який розглядав справу.

Правила територіальної юрисдикції (підсудності) регламентовані параграфом 3 глави 2 розділу І ЦПК України, процесуальні норми якого встановлюють вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 26), правила альтернативної підсудності (стаття 28), підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (стаття 29), а також правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Разом з тим категорії справ, підсудність в яких може визначатись за вибором позивача, визначені у ст. 28 ЦПК України.

За змістом ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Отже, позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Тобто законодавець передбачив юридичну можливість для особи, яка звертається до суду із позовом про захист прав споживачів, обрати на власний розсуд якими правилами територіальної підсудності керуватися при зверненні до суду за захистом своїх порушених прав. У процесуальному законодавстві запроваджено для такої категорії справ правило альтернативної підсудності, що надає право саме позивачу обирати уповноважений суд з-поміж тих, що визначені або загальними правилами підсудності цивільних справ, або спеціальним правилом альтернативної підсудності.

Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (ч. 16 ст. 28 ЦПК України).

З урахуванням зазначеного та відповідно до положень щодо альтернативної підсудності право вибору суду, до якого він бажає звернутися, належить саме позивачу.

Оскільки предметом позову є захист прав споживачів, позивач скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ч. 5 ст. 28 ЦПК України, та пред`явив позов за правилами альтернативної підсудності до Шевченківського районного суду міста Дніпра — за своїм місцем проживання чи перебування як споживача, що підтверджується чинною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Так, на виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, з метою визначення підсудності справи, суд через підсистему «Електронний суд» сформував запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця реєстрації відповідача.

Як вбачається з отриманої судом відповіді № 23344892 від 13 лютого 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, особу відповідача — ОСОБА_1 — за вказаними параметрами не знайдено.

Водночас з 2016 року в Україні діє Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб, створена згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 646 «Про затвердження Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб».

У зв`язку з цим судом через підсистему «Електронний суд» зроблено запит до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери для отримання відомостей про відповідача ОСОБА_1 як внутрішньо переміщену особу.

Згідно з відповіддю на запит № 2334892 від 13 лютого 2026 року ОСОБА_1 перебуває на обліку як ВПО з 26 червня 2017 року за фактичною адресою проживання: АДРЕСА_3 . У вказаній відповіді зазначено, що статус довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є «діючою». Зазначена адреса належить до територіальної юрисдикції Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.

Разом з цим рішенням Вищої ради правосуддя від 21 жовтня 2024 року було змінено територіальну підсудність судових справ Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.

За змістом абзацу 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону).

Частиною першою статті 5 Закону визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, зі змінами, регулює як механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, так і облік даних про внутрішньо переміщених осіб, включених до Єдиної інформаційної бази, у тому числі, містить дані про фактичне місце проживання/перебування таких особи, які по суті являють собою реєстрацію фактичного місця проживання/перебування цих особи у зв`язку із тимчасовою окупацією частини території України, на якій була проведена реєстрація місця проживання/перебування осіб до їх переселення до інших регіонів країни.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 «Про деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» прийнятий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), згідно з пунктом 4 якого визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

На період тимчасової окупації територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя положення частини першої статті 4 Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні не поширюється на осіб, місце проживання яких зареєстроване у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

Особа, місце проживання якої зареєстроване у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки.

Відомості про зареєстроване місце проживання такої особи у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, вносяться до реєстру територіальної громади, яка здійснила відповідну реєстраційну дію за межами тимчасово окупованої території може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки.

З огляду на викладене, переселенці, які покинули домівки внаслідок бойових дій та окупації місць їх постійного проживання, можуть звертатися з позовами до судів в районах тимчасового перебування. Якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як внутрішньо переміщена особа, то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.

Отже, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача при визначенні підсудності розгляду справ за ч. 1 ст. 27 ЦПК України (ч. 5 ст. 28 ЦПК України).

Колегія суддів зазначає, що позивач у цій категорії справ дійсно має право вибору між декількома судами в порядку альтернативної підсудності, про що правильно вказав представник апелянта. Така альтернативність визначена ч. 5 ст. 28 ЦПК України саме для позовів про захист прав споживачів, які можуть пред`являтися також за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання чи перебування позивача. Звернувшись до Шевченківського районного суду міста Дніпра, позивач скористався саме цим процесуальним правом.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Статтею 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 серпня 2024 року у справі №607/5535/22, стаття 28 ЦПК України встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред`явлений в одному з двох і більше судів. Суд не має право обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19 (провадження № 61-21991св19) зазначено, що тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить про те, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України). Право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Передаючи справу за підсудністю іншому суду, суд першої інстанції, не з`ясувавши процесуальну альтернативу пред`явлення позивачем цього позову за нормою ч. 5 ст. 28 ЦПК України, що визначає альтернативну підсудність розгляду справ з таким предметом позову за місцем проживання позивача, підсудність якого змінена з Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області на Шевченківський районний суд міста Дніпра, та при цьому не взявши до уваги чинну довідку ВПО як підтвердження зареєстрованого місця проживання позивача, дійшов помилкового висновку про передачу цієї справи за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі ст. 379 ЦПК України, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 381 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 13 лютого 2026 року задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 13 лютого 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 13 серпня 2026 року

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

Л.П. Никифоряк