Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №204/5191/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2041/26 Справа № 204/5191/26 Суддя у 1-й інстанції - Дружинін К. М. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю:

- секретаря судового засідання — Левковської А.В.,

- особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Атаманюка І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Атаманюка Ігоря Леонідовича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

на постанову судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 17 червня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 17 червня 2026 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

У постанові суду зазначено, що 23 квітня 2026 року о 00 годині 12 хвилин, у м.Дніпрі, вул. Зональна, буд. 19, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai sonata, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, яка не відповідає обстановці та звужені зіниці, що не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування оскаржуваної постанови як незаконної та необґрунтованої через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що у порушення вимог ч.1 ст. 285 КУпАП судом першої інстанції проголошено не повний текст оскаржуваної постанови, а лише скорочений.

З посиланням на висновки Чернігівського апеляційного суду (постанова від 26 лютого 2026 року у справі № 750/17791/25), Деснянського районного суду м. Чернігова (постанова від 22.07.2025 у справі № 750/5614/25) Хмельницького апеляційного суду (постанова № 686/25994/25), адвокат вказує, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння допустимими та достовірними доказами не підтверджено, що в свою чергу, у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є підставою, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення, а саме провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Факт складання протоколу про адміністративне правопорушення посадовою особою не є підтвердженням винуватості особи у скоєнні адміністративного правопорушення.

За таких обставин, на думку апелянта, факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є недоведеним, а протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 647678 складений 23.04.2026 щодо ОСОБА_1 - є незаконним.

Суд першої інстанції проігнорував той факт, що працівниками поліції при встановленні факту перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння не було дотримано вимог нормативно-правових актів, а саме: ст. 266 КУпАП; Постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року (зі змінами) «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.1 1.2015 року (зі змінами) «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», Наказу Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (зі змінами) про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», що в свою чергу виключає склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, за якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Не дотримання поліцейським проведення процедури встановлення факту перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння є непідтвердженням в установленому законом порядку перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння.

Адвокат зазначає, що судом першої інстанції не було проведено судового засідання у справі, не досліджено докази, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, зокрема наданого стороною захисту Висновку щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 , а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Звертає увагу апеляційного суду на висновки судів, зроблених у постановах Верховного Суду суду за результатами розгляду справ щодо порушення правил дорожнього руху, а саме:

- у постанові суду прийнятої 18.02.2020 у справі № 524/9827/16-а, суд зробив висновки, що ненадання інспектором можливості реалізувати клопотання особи про надання правової допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, є підставою для скасування Постанови у справі про адміністративне правопорушення.

- у постанові суду прийнятої 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, суд зробив висновки, що у силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

- у постанові суду прийнятої 20.05.2020 у справі № 524/5741/16-а, суд зробив висновки, що Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

- у постанові суду прийнятої 29.04.2020 у справі № 161/5372/17, суд зробив висновки, що при винесенні покарання за порушення правил дорожнього руху судді не можуть покладатися на свідчення інспектора поліції, який виніс постанову про адміністративне правопорушення.

- у постанові суду прийнятої у справі № 686/11314/17, суд зробив висновки, що працівник поліції не може вимагати у водія свідоцтво про реєстрацію автомобіля та поліс обов`якового страхування цивільно-правової відповідальності, якщо ним належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм Правил дорожнього руху.

- у постанові суду прийнятої 22.07.2025 у справі № 750/5614/25, суд зробив висновки, що вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп`яніння без фактичного встановлення цих ознак (виражене тремтіння пальці рук, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці) або взагалі за їх відсутності с необґрунтованою та безпідставною, не може породжувати у водія обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння, а відмова від огляду за таких обставин не може породжувати для водія негативних юридичних наслідків.

Захисник вказує, що інспектор УПП Гаврилова В.В. не мала доказів правопорушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, тому не мала права вимагати у водія документи на право керування транспортним засобом.

На цьому неодноразово наголошував Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду, виклавши свої правові висновки у Постановах від 19.07.2019 року у справі № 334/305/17; від 23.07.2021 року у справі № 136/651/21.

На думку апелянта, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складений поліцейським Утка С.В. був складений без застосування спеціального технічного засобу, за допомогою якого здійснюється огляд водія на стан алкогольного сп`яніння, а отже інформація, яка міститься в Акті є недостовірною, а сам Акт огляду є неналежним та не достовірним доказом.

Окрім того, Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, не містить інформації про дату, час та місце його складання.

Враховуючи, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння не підтверджено, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного захисник просить постанову Чечелівського районного суду міста Дніпра від 17.06.2026 скасувати, провадження закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Під час апеляційного перегляду справи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисник АтаманюкаІ.Л. підтримали доводи поданої апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, просили апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Додатково захисник суду вказував на те, що ОСОБА_1 незаконно зупинили під час дії комендантської години, хоча він показав поліцейським дозвіл на право пересуватися у цей час. Тільки через годину спілкування, поліцейські повідомили ОСОБА_1 про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння. При цьому відповідно до вимог ст.266 КУпАП поліцейські не заблокували автомобіль ОСОБА_1 , не відсторонили його від керування транспортним засобом та не відвезли до закладу охорони здоров`я для проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, направлення на медичний огляд не виписали. Натомість ОСОБА_1 , після цих подій, самостійно з`їздив до лікарні на пройшов медичний огляд з негативним висновком.

Оскільки патрульні поліцейські незаконно зупинили ОСОБА_1 , тому він відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння. Він поводив себе адекватно та не мав ознак наркотичного сп`яніння, але працівник патрульної поліції незаконно склали відносно нього адмінпротокол за ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому процесуальні права йому не роз`яснили та причини зупинки транспортного засобу не повідомили.

Сам ОСОБА_1 суду дав покази про те, що в ніч на 23 квітня 2026 року, приблизно о 23.45 год., він на автомобілі їхав за молоком та його зупинили працівники патрульної поліції. Він показав своє посвідчення водія, але на нього безпідставно склади адмінпротокол за ч.1 ст.130 КУпАП. Спочатку стверджував, що поліцейські йому не пропонували пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі та він не відмовлявся від проходження такого огляду. У подальшому ОСОБА_1 суду зазначив, що його відмова від проходження від медичного огляду на стан сп`яніння була обумовлена незаконними діями поліцейських. Такі дії поліцейських ним не оскаржувалися.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, які перевірені та досліджені під час апеляційного перегляду справи.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №647687 від 23.04.2026, складеного стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1), 23 квітня 2026 року о 00 годині 12 хвилин, у м. Дніпрі, вул. Зональна, буд. 19, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, яка не відповідає обстановці та звужені зіниці, що не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

У графі “свідки чи потерпілі» зазначено, що вони не залучались.

Технічний засіб відеозапису: 472221, 470305.

Вказано, що тимчасово документи не вилучались, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався.

Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, повідомлено місце розгляду справи, однак останній відмовився від підпису у протоколі.

З рапорту поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону № 3 УПП в Дніпропетровській області убачається, що 23.04.2026 приблизно о 00.12 годин за адресою: м. Дніпро, вул. Зональна, 19, згідно п. 7 ч.1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» було зупинено транспортний засіб Hyundai sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм, згідно спільного Наказу МВС та МОЗ № 1452/735 було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, яка не відповідає обстановці та звужені зіниці, що не реагують на світло. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі - КП ДБЛКПД ДОР, на що останній відмовився, чим порушивши вимогу п.п. 2.5. ПДР України.

Відносно ОСОБА_1 було складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП серії ЕПР1 № 647687. ОСОБА_1 відсторонено від подальшого керування транспортним засобом згідно вимог ст. 266 КУпАП та повідомлено про відповідальність за порушення вимоги. Подія зафіксована на нагрудні відеореєстратори № 470305, №470373, № 472221 (а.с.3).

Відповідно до копії Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 64 від 25.04.2026 КП «ДБКЛПД» ДОР, за особистою заявою, ОСОБА_1 пройшов огляд у лікаря нарколога о 01.50 годині 23.04.2026 та ознак сп`яніння у останнього не виявлено (а.с.32).

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Судом апеляційної інстанції було відтворено відеозапис під назвою “export-iwre5”, який міститься на одному DVD-R диску, долученого до матеріалів справи (а.с.4).

Так, на відеозапису з нагрудної камери працівника поліції № 472221 від 23.04.2026, тривалістю 00:13:57-00:24:34, зафіксовано, як поліцейські підійшли до зупиненого автомобіля, за кермом якого перебуває, як потім буде встановлено - ОСОБА_1 . При цьому службовий автомобіль поліцейських стоїть майже перпендикулярно до автомобіля ОСОБА_1 , перешкоджаючи його подальшому руху.

Працівник поліції привітався, представився та звертаючись до водія ОСОБА_1 : «Чого Ви розвернулись?»

ОСОБА_1 мовою оригіналу: « ОСОБА_3 за молоком еду. Могу показать удостоверение, по котором я могу ездить в комендантский час».

Водій ОСОБА_1 надав працівникам поліції посвідчення на аркуші паперу.

Працівник поліції: « ОСОБА_4 , алкоголь, нічого не вживали?»

ОСОБА_1 мовою оригіналу: «Нет. Могу еще одно удостоверение показать».

Працівник поліції: «Не потрібно. Можете будь ласка зробити подих в мою сторону?»

ОСОБА_1 зробив видих в сторону працівника поліції.

Працівник поліції: «Вчора- сьогодні нічого не вживали?»

ОСОБА_1 мовою оригіналу: «Нет».

Працівник поліції: «Чому раніше за молоком не поїхали?

ОСОБА_1 мовою оригіналу: « ОСОБА_5 «провтыкала».

Працівник поліції: «Вийдіть будь ласка з автомобіля, проведемо поверхневу перевірку на наявність заборонений речей — наркотичних, зброї, вибухівки тощо. На це рішення суду не потрібно. Це не обшук, це візуальний огляд»

ОСОБА_1 мовою оригіналу: «Это моя собственность. У вас должно быть решение суда!»

Працівник поліції: «Це візуальний огляд. Ми маємо повне право проводити його, відповідно до вимог закону».

ОСОБА_1 мовою оригіналу: «Покажите бумажку».

Працівник поліції: «Закон України «Про національну поліцію. Читайте».

ОСОБА_1 мовою оригіналу: «Я не обязан читать! Мы подождем!»

Працівник поліції: «Що зачекаємо? Закінчення комендантської години?»

ОСОБА_1 , закриваючи вікно водійських дверей та залишаючись в салоні автомобіля, мовою оригіналу: «Да».

Працівник поліції: «Покажіть будь ласка водійське посвідчення».

ОСОБА_1 мовою оригіналу: «Я тебе показал удостоверение!»

Працівник поліції: «Ви за кермом автомобіля?»

ОСОБА_1 мовою оригіналу о 00:17:15 годині: «Да, я за кермом!»

Працівник поліції: «Згідно п.2 4 ПДР надайте документи, передбачені п.2.1 ПДР, а саме посвідчення водія, документи на автомобіль та страховий поліс».

ОСОБА_1 мовою оригіналу: « ОСОБА_6 я нарушу, тогда мы о чем-то поговорим. Вы даже не представились!»

Працівник поліції: «Ми назвали себе з початку нашого спілкування».

ОСОБА_1 мовою оригіналу: «Я вам показал удостоверение! Все! Я понял».

Працівник поліції представився та надав для ознайомлення ОСОБА_1 свої документи.

ОСОБА_1 , продовжуючи перебувати в салоні автомобіля, телефонує комусь.

Далі на відеозапису видно, що на місце події під“їхав ще один автомобіль.

Працівник поліції запитав у водія, чому він сюди приїхав.

Водій мовою оригіналу: «Я к брату приехал. Вот мой брат (вказуючи на ОСОБА_1 ) У него проблем нет. Какие у него проблемы? Может он не хочет авто для осмотра давать? С какого вы бата?»

Працівник поліції: «Яка різниця? Батальйон № 3. В комендантську годину він їздить, документи для перевірки не надає».

Брат ОСОБА_1 : «Да, все правильно. Он действительно едет за молоком».

Працівник поліції: «Нехай він покаже водійське посвідчення та багажник автомобіля для огляду».

Брат ОСОБА_1 підійшов до автомобіля останнього, відкрив багажник автомобіля ОСОБА_1 .

Працівник поліції: «Чому водій не може цього зробити?»

Брат ОСОБА_1 мовою оригіналу: «Есть на то основания. Не раз вытягивали что-то из машины, занимались ерундой».

Працівник поліції, оглянувши багажник автомобіля ОСОБА_1 : «Можете закривати багажник».

ОСОБА_1 в цей час сидить в салоні свого автомобіля, закривши скло водійських дверей та сперечається з поліцейськими.

На відеозапису з нагрудної камери працівника поліції № 470305 від 23.04.2026 тривалістю 00:13:57-01:02:47 зафіксовано, крім інформації, аналогічній наведеній вище з бодікамери № 472221, наступні дані.

Працівник поліції до ОСОБА_1 : «Ви рухаєтесь в комендантську годину. Надайте будь ласка документи водія і на автомобіль».

ОСОБА_1 сидить в салоні свого автомобіля та сперечається з поліцейськими.

Брат ОСОБА_1 мовою оригіналу: «Он боксом занимался, поэтому немного агрессивный».

Працівник поліції: «Ми документи його можемо побачити?»

Брат ОСОБА_1 мовою оригіналу: «Если надо, я покажу его документы».

Працівник поліції: «Повідомте повну дату його народження».

Брат ОСОБА_1 мовою оригіналу, телефонуючи комусь: «Одну секунду».

Працівники поліції стукають у водійське вікно автомобіля ОСОБА_1 , в якому той перебуває.

Брат ОСОБА_1 мовою оригіналу: «Бывает откроешь окно, а сотрудники полиции его вырывают! Всякое бывает!»

ОСОБА_1 , перебуваючи в салоні автомобіля за зачиненими дверима та вікнами, сперечається з працівниками поліції.

На відеозапису з нагрудної камери поліцейського № 472221 від 23.04.26 тривалістю 00:30:41-01:19:07 видно, до працівник поліції звертається до брата ОСОБА_1 : «Ми не бачили його документів».

Брат ОСОБА_1 мовою оригіналу: «Можно по удостоверению посмотреть. Одну секунду. Он не открывает! (00:31:56 година) К чему сейчас все это идет?»

Працівник поліції: «Він водій, повинен надати водійське посвідчення. Також у нього убачаються ознаки наркотичного сп`яніння».

Брат ОСОБА_1 мовою оригіналу: «Это точно нет. Я уверен на миллион процентов. Он агрессивный, так как раньше его автомобиль был в аресте и каждый патруль его останавливал и возил туда-сюда...»

Працівник поліції стукає у водійське вікно автомобіля ОСОБА_1 .

Брат ОСОБА_1 мовою оригіналу: «Он не открывает. Вот так открываешь, а потом берут стекла и вырывают. Макс, приоткрой пожалуйста чуть-чуть окно».

О 00:39:13 годині працівник поліції: « ОСОБА_4 , згідно спільного наказу МВС та МОЗ № 1452/735 у Вас було виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, яка не відповідає обстановці та звужені зіниці очей, які не реагують на світло. У визначеному законом порядку пропонуємо ОСОБА_7 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога. Ви згодні пройти огляд?»

ОСОБА_1 мовою оригіналу: «Как вы это определили?»

Працівник поліції: «Коли Ви відкрили вікно і я спілкувалась з Вами. Ви готові пройти огляд?»

ОСОБА_1 о 00:39:43 годині мовою оригіналу: «Пока девушка!»

Брат ОСОБА_1 мовою оригіналу: «Макс, закрывай окно!»

Працівник поліції: «У зв`язку з Вашою відмовою щодо Вас буде складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за те, що не користуєтесь пасками безпеки».

Брат ОСОБА_1 мовою оригіналу: «Макс, закрой окно!»

Далі працівники поліції переходять до складання адміністративних матеріалів.

О 01:16:34 годині працівники поліції оголосили ОСОБА_1 зміст складеного щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, повідомили про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції. ОСОБА_1 від підпису у протоколі та від отримання його копії відмовився.

Потім о 01:17:11 годині працівник поліції повідомив водію ОСОБА_1 про те, що йому заборонений подальший рух транспортним засобом, роз`яснили наслідки невиконання заборони. Крім того повідомили про складання щодо ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.5 ст. 121 КУпАП, роз`яснили порядок сплати штрафу та оскарження постанови.

Дослідивши відео з нагрудних камер працівників поліції, апеляційний суд вважає, що долучений до матеріалів справи відеозапис в цілому відображає усі обставини, які мають значення для повного та об`єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення, та підтверджує факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. Дані відеозапису нагрудних камер працівників поліції є належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження запропонованого працівниками поліції огляду на стан сп`яніння у медичному закладі.

Відеозапис відповідає зазначеним вимогам та положенням ст. 251 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено номери нагрудних камер працівників поліції, ці ж номери камер зазначені і на відеозаписі, долученому до матеріалів провадження.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Доводи апелянта щодо відсутності підстав для зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до рапорту працівника поліції транспортний засіб Hyundai sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 було зупинено згідно п. 7 ч.1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію». До того ж, підстави для зупинки транспортного засобу або відсутність таких підстав не спростовують факту відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, тобто порушення водієм п.2.5 ПДР, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не впливають на висновки суду щодо доведення вини водія транспортного засобу та мають наслідком притягнення до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення, встановленого санкцією даної норми закону.

Водночас суд апеляційної інстанції враховує той факт, що в поданій апеляційній скарзі сторона захисту не оспорює сам факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а оспорює лише наявність у справі доказів його вини.

Згідно загальних положень, що містяться у п. 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як зазначено у п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду.

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.4 розділу 1 Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:

- наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);

- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;

- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;

- почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння на національному рівні закріплений у КУпАП, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС 07.11.2015 №1395, зареєстрована в Мінюсті України 10.11.2015 №1408/27853), розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрована в МЮУ 11.11.2015 за № 1413/27858) і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМУ 17.12.2008 № 1103, з наступними змінами).

Згідно з пункту 12 розділу IІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

За приписами частини 2 ст.266 КУпАП (Із змінами і доповненнями, внесеними в останнє згідно із Законом України від 16.02.2021 р. № 1231-IX) огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що під час спілкування з водієм ОСОБА_1 працівниками поліції у останнього були виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці та звужені зіниці очей, що не реагують на світло. Водію було запропоновано пройти медичний огляд на перебування у стані наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, на що водій ОСОБА_1 категорично відмовився, зазначивши у відповідь на запитання поліцейської про те, чи готовий він пройти огляд у лікарня нарколога на визначення стану наркотичного сп`яніння, мовою оригіналу: «Пока девушка!» (00:39:43 годин). Одразу після цього брат ОСОБА_1 вказав останньому, щоб той зачинив вікно водійських дверей та залишався в середині автомобіля. Працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 , що за відмову від проходження медичного огляду щодо нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, на що брат ОСОБА_1 знову вказав останньому зачинити вікно.

На переконання апеляційного суду дії працівників поліції відповідали вимогам ст.266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Апеляційні доводи адвоката про не дотримання працівниками поліції процедури встановлення факту перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, що на думку апелянта свідчить про непідтвердження перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння — є неспроможними та спростовуються наявними у справі доказами.

Водночас апеляційній суд звертає увагу захисника на те, що водію ОСОБА_1 ставиться у провину саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого Порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП, а не керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, на відсутність доказів чого вказує апелянт.

Аналізуючи апеляційні доводи сторони захисту про належність такого доказу, як протокол про адміністративне правопорушення, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 647687 від 23.04.2026, о 00 годині 12 хвилин 23 квітня 2026 року, у м. Дніпрі, вул. Зональна, буд. 19, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, яка не відповідає обстановці та звужені зіниці, що не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1).

Будь-яких суперечностей або неточностей протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містить, у ньому у повній мірі зазначено суть та ознаки вчиненого адміністративного правопорушення, місце його вчинення, вірно зазначено пункт Правил дорожнього руху, порушений водієм, а також інші необхідні дані, передбачені положеннями ч.1 ст. 256 КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ні ОСОБА_1 , ні його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Також стороною захисту не надано відомостей про, що останні зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб – працівників поліції.

Обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності судом не встановлено та стороною захисту надано не було.

Є неприйнятними і доводи сторони захисту з посиланням на Висновок КП «ДБКЛПД ДОР» про відсутність у водія ОСОБА_1 25.04.2026 стану наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п.п.1,2 Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року №1452/735, перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту),

Отже, законодавцем встановлено чіткі вимоги до проведення огляду водія з метою визначення стану наркотичного сп`яніння, зокрема визначено перелік медичних закладів, яким надається право на проведення такого огляду, крім того, такий огляд обов`язково повинен бути проведений лікарем у присутності працівників поліції. Між тим, посилання апелянта на Висновок КП «ДБКЛПД ДОР» № 64 від 25.04.2026, відповідно до якого водій ОСОБА_1 самостійно звернувся до лікаря-нарколога та проведений огляду у нього не було виявлено ознак наркотичного сп`яніння (а.с.32) — жодним чином не впливає на правильність висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, від проходження в установленому законом порядку огляду з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння при обставинах встановлених постановою судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 17 червня 2026 року, чим було порушено вимоги п.2.5 ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційні доводи захисника про те, що «Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складений поліцейським Утка С.В. був складений без застосування спеціального технічного засобу» та про те, що «Акт не містить інформації про дату, час та місце його складання» - є хибними, оскільки в матеріалах справи щодо ОСОБА_1 відсутній Акт медичного огляду водія на стан сп`яніння, оскільки такий огляд не проводився.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, зокрема і доводам сторони захисту про наявність підстав для закриття адміністративного провадження, та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.

При цьому посилання апелянта з цього приводу на певні рішення інших судів є некоректним, оскільки існуюча в Україні система права, зокрема, про адміністративні правопорушення, не передбачає його джерелом, судовий прецедент. Згідно ч.1 ст.36 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже рішення місцевих чи апеляційних судів, зокрема й ті, на які посилається апелянт, не створюють правових позицій, які б формували єдність судової практики в Україні.

Разом з цим, на переконання апеляційного суду, є некоректними посилання апелянта на правові позиції КАС Верховного Суду, викладену у справах № 524/9827/16-а, № 463/1352/16-а, № 524/5741/16-а, № 161/5372/17, № 750/5614/25, № № 334/305/17, №136/651/21 стосуються правовідносин, що регулюються Кодексом адміністративного судочинства України, а отже є відмінними від правовідносин, які існують у нашій справі та які регулюються нормами КУпАП, зокрема, статтею 251 цього Кодексу.

Є неспроможними і доводи апелянта про те, що судом першої інстанції у порушення вимог ст. 285 КУпАП за результатами розгляду справи 17.06.2026 проголошено лише вступну та резолютивну частину постанови оскільки адвокатом не зазначено жодних негативних наслідків, що потягло за собою дане порушення. Крім того, відповідно до Довідки про доставку електронного листа, 18.06.2026 адвокат Атаманюк І.Л. отримав копію оскаржуваної постанови суду (а.с.43).

В апеляційній скарзі містяться також інші доводи, які зводяться до дослівного викладу положень КУпАП, Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, правові позиції КАС Верховного Суду без їх належного співвідношення до доказів та фактичних обставин цієї справи, тому не потребують детального аналізу апеляційним судом, оскільки не мають вирішального значення у цьому провадженні, виходячи із предмету та меж доказування у даній категорії справ, а правова оцінка та мотиви апеляційного суду за всіма ключовими доводам сторони захисту, на які апелянт акцентував увагу в апеляційній скарзі, викладені вище.

Застосовуючи такий підхід, апеляційний суд виходить з усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо мотивування судового рішення. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р., заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 17 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Атаманюка Ігоря Леонідовича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Чечеловського районного суду міста Дніпра від 17 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО